Методи дослідження інституту нотаріату

Коли йдеться про конкретні методи правознавства, юристи тією або іншою мірою визначеності розрізняють використовувані у юриспруде­нції методи філософського, загальнонаукового та спеціально наукового рівня (типу).

А. Крусян дає визначення та змістовно-структурну характеристику методології сучасного українського конституціоналізму. Так, нею за­пропоновано визначення методології сучасного українського конститу­ціоналізму як вчення про сукупну цілісність (єдність) взаємопов’язаних та взаємообумовлених концептуальних принципів, підходів (напрямів) та методів, які використовуються у процесі дослідницької діяльності щодо пізнання сутності, змісту, принципів, мети та інших інституціо- нальних і функціональних характеристик конституціоналізму в сучасних умовах українських реалій.

При цьому автором запропоновано чотирирівневу структуру мето­дології: перший рівень - діалектико-філософський (визначає загальну основу та принципи пізнання, філософською світоглядною основою та­кого пізнання є діалектика); другий рівень - спеціальний (включає сут- нісний, інтегративний та системний методологічні підходи (напрями) у дослідженні); третій рівень - універсальний (складається з: 1) загальнонаукових методів - історико-генетичного, логічного, синер­гетичного, аксіологічного; 2) приватно-наукових методів - соціологіч­ного та статистичного, порівняльно-правового, формально-юридичного (догматичного), прогностичного (конституційно-наукового прогнозу­вання); четвертий рівень - практично-перетворювальний (представле­ний методом моделювання).

На думку С. Гусарєва, базис методології дослідження інституту но­таріату становлять структурно-функціональний, діяльнісний, соціологі­чний, аксіологічний, формально-догматичний методи. Разом з цим, як вірно стверджує І. Безклубий, для цілісного дослідження інституту но­таріату слід також ураховувати й світоглядні методи (діалектичний, ме­тафізичний, ідеалістичний, феноменологічний, раціоналістичний, емпі­ричний, системний методи, метод скептицизму), методи формальної логіки (метод гіпотез, узагальнення та абстрагування, метод моделю­вання, індукції, дедукції, аналізу, синтезу, аналогії тощо), а також порівняльно-правовий, історико-ретроспективний, прогностичний ме­тоди. Більш детально розглянемо окремі з них.

Діалектичний метод, як стверджує М. Булатов, є способом та особ­ливим мистецтвом вирішення проблем, що тісно пов’язані з парністю та полярністю категорій, шляхом встановлення протилежностей, аналі­зу й розмежування, синтезу їх в одне ціле, розкриття розвитку відпові- дних структур, специфічних тенденцій їх генези. Використання діалек­тичного методу дає можливість шляхом викриття протилежностей у досліджуваному явищі, визначає рівень його необхідності у соціумі, дає змогу пояснити онтологічну сутність.

Так, зокрема, сутність, соціальну цінність та функції інституту но­таріату в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина визна­чає поєднання як публічного, так і приватного інтересу. Окрім цього, досліджуючи закономірності функціонування інституту нотаріату, вче­ний звертається як до теорії, так і до практики, що за своєю сутністю є взаємопохідними, проте, в той же час, суперечать одна одній, тобто знаходяться у діалектичному взаємозв’язку.

Базисом структурно-функціонального методу є особливий симбіоз двох основних поширених у юридичній науці методів - функціонально­го та структурного аналізів. Змістовне поєднання цих компонентів на­дає можливість виділяти основні елементи, а також рівні функціону­вання певної досліджуваної системи, досліджувати їх у динаміці, а, отже, дієвість всієї системи в цілому.

Слід відзначити, що структурно-функціональний аналіз, який утвер­дився в соціології наприкінці XIX ст. (Б. Малиновський, А. Редкліфф- Браун, Е. Дюркгейм та ін.) з початку свого існування виступав своєрід­ною антитезою одноплощинному лінійному історизму гегелівського зразка.

Таким чином, структурно-функціональна характеристика явища но­таріальної діяльності в механізмі захисту прав і свобод людини та гро­мадянина передбачає не тільки виявлення її складових елементів (фун­кцій нотаріату), але й з’ясування їх ролі стосовно один одного всередині системи.

У висвітленні структури діяльності інституту нотаріату можуть бути використані два підходи, на підставі чого вирізняють два види структу­ри: всезагальну та сумарну. Остання полягає у виявленні типології, ви­значенні видів нотаріальної діяльності, які класифікуються за різними критеріями та разом характеризують сумарну структуру. У сумарній структурі виявляють структурні рівні, класи, типи, види, підвиди.

Крім того, структурно-функціональний аналіз відіграє важливу роль при дослідженні правової природи інституту нотаріату, а також дає змогу глибше осягнути його значення для правової системи та суспіль­ства загалом. Так, розмежування функцій нотаріату за критерієм репре­зентованого інтересу допомагає встановити співвідношення публічних та приватних інтересів у нотаріальній діяльності.

Системний метод розглядає досліджуване явище як системне, що входить до вищого порядку, в результаті предметна область теорій на­буває вигляду певної ієрархічності. Значний потенціал наведеного ме­тоду щодо дослідження інституту нотаріату в системі захисту прав і свобод людини і громадянина зумовлюється тим, що він, залишаючись складовим правової системи суспільства, в той же час здійснює вплив на динаміку останньої. При цьому діяльність виражається через актив­ну взаємодію із зовнішнім середовищем і пов’язана з визначенням за­вдань та цілей, визначенням засобів їх досягнення та активним їх вико­ристанням, накопиченням ресурсної бази з метою задоволення потреб.

Елементами системи інституту нотаріату вважаються її суб’єкти - особи, яким у встановленому законом порядку надано право вчиняти нотаріальні дії; об’єкти - суспільні відносин з приводу реалізації фізич­ними та юридичними особами їх прав, свобод та законних інтересів, а також ознаки власне нотаріальної діяльності.

При використанні для дослідження інституту нотаріату в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина інтегрованого системного методу виникають деякі проблемні аспекти. Так, в першу чергу, при побудові ієрархії системи, до якої б входили система інституту нотаріа­ту, а також система нотаріального права як детермінанта такої діяльно­сті, слід встановити співвідношення цілого ряду понять в рамках інсти­туту нотаріату. Низку власних підходів щодо змісту категорій інституту нотаріату обґрунтовували такі вчені, як, зокрема, І. Безклубий, I. Москаленко, С. Фурса, I. Черемних, В. Ярков та ін. В той же час, без­сумнівно, їх співвідношення характеризується доволі складним ком­плексом взаємовідносин і потребує ґрунтовнішого наукового- теоретичного вивчення.

Інша проблема, що виникає при застосуванні системного методу в дослідженнях інституту нотаріату, - невизначеність місця нотаріально­го права у системі права України. З цього приводу С. Фурса досить вір­но стверджує, що нотаріальне право набуло виразних ознак відокрем­леності, що дають усі підстави визнавати його окремою галуззю права, в той же час, логічні підстави такого виокремлення на сьогодні поки що є предметом наукових дискусій.

Вчені останнім часом приділяють значну увагу порівняльним аспек­там нотаріальної науки України з досягненнями в цій сфері інших кра­їн. Тому, відмежовуючи одні науки в самостійні або коли окремі части­ни правової науки ми будемо «відривати» від інших її частин у самостійні напрямки науки, на думку С. Фурси, буде страждати загаль­на мета наукової діяльності - вдосконалення правової системи, законо­давства, розвиток сфери нотаріальних послуг населенню, покращення взаємовідносин у сфері нотаріальних правовідносин тощо.

Використання проаналізованих вище методів викликає потребу від­несення до методології дослідження інституту нотаріату також і діяль- нісного методу. Цей метод є, по суті, логічним продовженням інтегра­льного структурно-функціонального методу та передбачає дослідження відповідних конституційно-правових явищ крізь призму їх фактичної діяльності.

Тому, з одного боку, система інституту нотаріату та, відповідно, всі її складові частини перебувають у постійному русі та вдосконаленні, а з іншого, досліджувана система зберігає свою цілісність та логічну заве­ршеність на кожному етапі свого існування. Отже, систему інституту нотаріату можна об’єктивно визнавати завдяки дослідженню її в дії. Динамічний аспект інституту нотаріату проявляється у процесі нотаріа­льної діяльності. При цьому, на думку І. Безклубого, важливою складо­вою діяльнісного методу дослідження є методика оцінювання ефектив­ності та соціальної цінності роботи нотаріусів щодо захисту прав і свобод людини та громадянина, в основу якої, як вірно зауважує I. Черемних, слід покласти саме вимоги законності дій нотаріуса, до­тримання правил професійної етики та максимально можлива в цій си­туації відповідність наслідків надання правової допомоги законним ін­тересам людини і громадянина.

Застосування досліджуваного методу дозволяє стверджувати, що інститут нотаріату існує не як абстрактна самодостатня цінність в системі захисту прав і свобод людини і громадянина, а є активним механізмом системного упорядкування конституційно-правових ре­гуляторів, утілених, передусім, у нормах та інститутах відповідної галузі права з метою оптимізації їх цілеспрямованого впливу на сус­пільні відносини.

Крім того, варте уваги те, що аналіз статики інституту нотаріату, а також сталих правових зв’язків між її складовими елементами не розк­риває у повній мірі сутності і змісту досліджуваного нами конституцій­но-правового явища без урахування діяльнісних характеристик як усієї системи інституту нотаріату взагалі, так і його окремих структурних елементів.

Важливим елементом дослідження правових явищ є метод моделю­вання, що, в свою чергу, тісно пов’язаний із системним підходом. Мо­дель є складною чи слабо структурованою системою. За допомогою упорядкування хаотичної маси різновимірних елементів досліджувано­го правового явища модель дозволяє відкинути другорядні чинники та зосередитися на сутнісних властивостях досліджуваної системи в ме­жах правової науки, стимулюючи таким чином комплексне осмислення об’єкта.

Основними змінними моделі інституту нотаріату є поняття: належне - можливе - бажане. Вони є привабливими тому, що схильні до уточнен­ня при збереженні багатовимірності моделювання конституційного за­конодавства в цілому. При цьому, як стверджує Н. Мамітова, створення моделі починається з визначення ідеальних параметрів, далі встанов­люються реальні наявні засоби конституційно-правового регулювання, формулюється найбільш доцільний тип конституційно-правових відно­син і визначаються оптимальні шляхи їх встановлення, найбільш ефек­тивні, енергоємніші й такі, що скорочують часову відстань до бажаного результату.

Застосування моделі в процесі здійснення дослідження інституту нотаріату дозволяє подолати відсутність емпіричного матеріалу, оскі­льки системність взаємозв’язків між елементами моделі допомагає певним чином «реконструювати» відсутні ланки. А. Кулик звертає увагу на те, що здійснення оціночної діяльності під час дослідження інституту нотаріату, нотаріальної практики в межах держави, законо­давства, що її регламентує, ми встановлюємо рівень ефективності, ви­значаємо основні напрямки розвитку, свідомо чи підсвідомо порівню­ємо реальність із певною ідеальною моделлю, яка існує в нашій уяві. Отже, актуальним завданням сучасної правознавчої науки є здійснен­ня максимально можливої уніфікації принципів побудови пізнаваль­них моделей, що застосовуються для дослідження правових явищ в межах інституту нотаріату.

Перспективним для дослідження теоретичних засад, а також прак­тики функціонування інституту нотаріату виступає порівняльно- правовий метод, який використовується з метою здійснення аналізу інституту нотаріату в зарубіжних країнах як у статиці, так і в динамці. Цей метод застосовується також для пізнання спільних та відмінних властивостей складових елементів досліджуваних систем. Крім того, на думку І. Безклубого, порівняльно-правовий метод доцільно засто­совувати в межах правової системи України з метою здійснення одно­часного аналізу положень різних галузей права для визначення функ­цій нотаріату, а також місця нотаріального права в системі права України.

Важливість порівняльно-правового методу проявляється й при ви­рішенні питання щодо впровадження у правове регулювання інституту нотаріату в Україні міжнародних стандартів у цій галузі. Крім того, ви­вчення практичного досвіду функціонування інституту нотаріату в за­рубіжних країнах (у тому числі й негативний), надає можливість з міні­мальними прорахунками вдосконалювати українське законодавство та правозастосовчу практику. В той же час порівняльно-правовий метод слід використовувати дуже обережно, обов’язково враховуючи традиції правової системи-донора та реципієнта, історичні особливості станов­лення інституту нотаріату.

Втім, на думку В. Федоренка, слід звернути увагу на те, що порівня­льно-правовий метод у конституційно-правових дослідженнях не у всіх випадках можна ототожнювати з методом конституційної компаративі­стики. З його точки зору, порівняльно-правовий метод має ширшу сфе­ру застосування. Тобто, даний метод сприяє співвідношенню складових інституту нотаріату не тільки зі спорідненими правовими явищами, процесами та категоріями, а й із іншими публічно- та приватно­правовими системами, а саме, з системами адміністративного, фінансо­вого, інформаційного, кримінального, цивільного, господарського та інших галузей права. В такому випадку порівняльно-правовий метод сприяє виявленню найбільш важливих кваліфікуючих юридичних ознак інституту нотаріату порівняно з іншими галузевими поняттями та сис­темами.

Застосування історико-ретроспективного методу дає можливість пі­знавати закономірності становлення законодавства про нотаріат, його окремих інститутів, норм; інших регуляторів нотаріальної діяльності, зокрема, норм професійної етики, організаційної структури нотаріату, правового статусу нотаріуса тощо.

Також цей метод розвиває та конкретизує методологічний принцип історизму та дозволяє пізнати закономірності генези інституту нотаріа­ту як в Україні, так і за кордоном. Зокрема, його застосування дозволяє виявити передумови і час виникнення та утвердження нових складових механізму захисту прав людини, періодизувати основні етапи розвитку та вдосконалення інституту нотаріату, а також визначити шляхи його подальшого генезису згідно сьогоденним реаліям.

Щодо формально-догматичного або ж юридичного методу, то тут основна увага зосереджується на вивченні діючого позитивного права. Цей метод є одним із найдавніших у державно-правовій науці. Попри давні витоки, цей метод зберігає свої особливості не лише в позитивіст­ській, а й у постпозитивістській методології пізнання правової реально­сті, а в нашому випадку дозволяє пізнавати сутність, зміст і властивості інституту нотаріату, виходячи із усталених законів формальної логіки. Так, становлення, розвиток та припинення складових інституту нотарі­ату відбуваються переважним чином логічно й послідовно, тому знання та використання законів логіки дає змогу прогнозувати основні моделі генезису цього інституту в Україні загалом.

Разом з тим, незважаючи на значний потенціал цього методу, засто­сування його вимагає певної обережності з тим, щоб за буквою закону не втратити його дух.

Процес нотаріальної діяльності відповідно до відомого з теорії імовірності закону великих чисел завжди має приховані закономірно­сті, що можна виявити за допомогою статистичного аналізу. Статис­тичний метод дає змогу шляхом накопичення та вивчення всього ма­сиву емпіричних відомостей про інститут нотаріату, встановити, в тому числі, стан дотримання нотаріусами та іншими особами, уповно­важеними вчиняти нотаріальні дії, вимог чинного законодавства України, визначити засади, якими керуються ці особи в своїй практи­чній діяльності, з’ясувати рівень ефективності окремих нормативно- правових регуляторів.

Цей метод відіграє ключову роль при розкритті змісту окремих по­нять, коли з-поміж наявної інформації про об’єкт дослідження науко­вець повинен виокремити необхідний і достатній набір ознак, що дають можливість відділити визначуване поняття від споріднених категорій і максимально розкрити його сутність та зміст.

З метою різностороннього пізнання досліджуваного об’єкта опра­цьовується значний обсяг інформаційних джерел, чільне місце серед яких поряд із законодавством посідає наукова юридична література. При цьому більшість наукових праць містять відбиток авторського сві­тогляду, а часто ще й панівної суспільної ідеології, що, звичайно ж, не сприяє об’єктивності проведення наукового дослідження інституту но­таріату. Отже при аналізі таких джерел інформації, на думку

І. Безклубого, варто використовувати метод скептицизму. Скептицизм - це гносеологічна позиція, що полягає в сумніві щодо існування істини й надійних критеріїв її встановлення, у недовірі до певних поглядів та уявлень. Метод скептицизму ставить під сумнів істинність знань. Тобто вчений, навіть беручи до уваги ті чи інші досягнення своїх попередни­ків за відправну точку власного дослідження, не повинен покладатися на них як на абсолютну істину.

Вищенаведене може стосуватися, наприклад, законодавчої ініціати­ви осіб, які впливають на законотворчий процес (в першу чергу науко­вців). Коли наукові погляди досягнуть відповідної об’єктивності, тобто коли окрема точка зору науковця буде піддана критичному аналізу ін­ших теоретиків науки про нотаріат, то лише на такому етапі та в такому стані наука може бути підставою для відтворення її в законодавстві. Проте для використання цього положення на практиці має бути змінено методологічну основу наукової діяльності, тобто удосконалення сучас­них теорій та концепцій. На сьогодні ж, на думку С. Фурси, відтворю­ється принцип «наукової незалежності» кожного автора, який закріп­люється не стільки авторським правом, скільки самостійністю у обранні методів та питань дослідження. Дійсно, беручи за предмет аналізу лише нормативну базу законодавства про нотаріат, є можливість написати необмежену кількість книг і всі вони будуть позитивно або критично аналізувати чинний порядок, в меншій мірі вдосконалювати його нор­ми, а ще менше пояснювати правильні шляхи запровадження його норм в практику тощо. Проте варто ставитися до такої науково-дослідної ді­яльності певною мірою негативно - кожна наступна книга має увібрати в себе досягнення попередніх авторів і розвивати їх на новому рівні, висвітлювати помилки попередніх концепцій, пропонувати можливі шляхи для їх виправлення.

Особливості існування та дієвості інституту нотаріату як предмета відповідних юридичних досліджень зумовлюють важливість застосу­вання прогностичного методу. В основу даного методу покладено цілий ряд прийомів, які дозволяють здійснити науково обґрунтовані припу­щення (прогнози) щодо майбутнього розвитку інституту нотаріату в Україні. Втім, як вірно стверджує В. Федоренко, наукове прогнозуван­ня подальшого розвитку та вдосконалення відповідної галузевої систе­ми права не слід ототожнювати з футурологією.

Прогностичний метод - комплекс прийомів, які дають змогу здійс­нювати науково обґрунтовані припущення щодо майбутнього розвитку інституту нотаріату в Україні. Ці припущення ґрунтуються на виявле­них тенденціях розвитку всього інституту. Отже, прогностичний метод спрямований не лише на побудову моделі майбутнього функціонування інституту нотаріату, а й сприяє його «внутрішньому аудиту», виявлен­ню перспективних елементів, що вимагають удосконалення.

Завдяки використанню цього методу, відповідні знання індукуються в конституційну правотворчу та правозастосовну практику, сприяючи їх оптимізації та убезпечуючи нормопроектні роботи від безперспекти­вних чи хибних напрямів.

Для правильного визначення напрямків розвитку науки про нотаріат С. Фурсою запропоновано використовувати метод абстрактного функ­ціонального аналізу нотаріальної діяльності, а не узгодження науки з чинним або запропонованим в проектах законодавством. Використання цього методу для дослідження інституту нотаріату зумовлюється тим, що в багатьох випадках нотаріальна практика не виконує покладених на неї завдань, що зумовлює чисельні скарги на діяльність нотаріусів, ве­лику кількість цивільних справ, у яких нотаріуси фігурують в якості ві­дповідачів, третіх осіб, заінтересованих осіб, а отже, так чи інакше це свідчить про їх причетність до розглядуваних правовідносин, що зумо­влюється наслідками їх діяльності.

У багатьох випадках нотаріуси навіть не розуміють докорінних причин, які призводять до таких наслідків, а лише негативно став­ляться до своєї участі в цивільному судочинстві. Для багатьох нота­ріусів стереотип фахівця - це особа, яка працює у відповідності до порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який, на жаль, не може вважатись «самодостатнім інструментом» нотаріаль­ної діяльності. Саме це наштовхує на необхідність переосмислення нотаріальної діяльності на сучасному етапі розвитку суспільства, а для цього необхідно абстрагуватись від чинного законодавства та нотаріальної практики і аналізувати нотаріальну функцію в загаль­ній системі права.

Разом з тим, наведений перелік методів дослідження інститут но­таріату в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина не є вичерпним. Окремі аспекти інституту нотаріату та його нотаріальної діяльності (наприклад, медіація, попередження конфліктів) є пред­метом вивчення соціології, психології, політології, теорії управління із застосуванням методів, характерних для цих наук. Сучасна теорія права та галузеві юридичні науки поступово сприймають теоретико- методологічні принципи та підходи, що базуються на нових або за­боронених в колишньому СРСР нематеріалістичних вченнях щодо пізнання правової реальності, наприклад, використання у правовій науці методів синергетики. Синергетичний (нелінійний, альтернати­вний) стиль мислення є свого роду синтезом позитивних елементів детерміністичної та передбачуваної картини світу. Вагомий методо­логічний арсенал, як правило, цілком позитивно впливає на якість результатів проведеного дослідження. В той же час не можна забу­вати, що методологія наукового дослідження є засобом, а не само­ціллю, тобто методологічні підходи, що обрані дослідником, не мо­жуть перетворюватися на жорсткі рамки, що могли б обмежити його творчий пошук.

План лекції:

1. Методологія дослідження нотаріату: сутність та зміст.

2. Класифікація методів дослідження нотаріату.

Питання до самостійної роботи:

1. Поняття, сутність та роль методології для дослідження суспільно- правових явищ.

2. Сутність формально-догматичного методу дослідження нотаріату.

3. Проблеми та перспективи розвитку сучасної методології наукових досліджень.

4. Особливості марксистсько-ленінської методології науки та її вплив на сучасну науку методології.

5. Антропологізація правничої науки в сфері нотаріату.

6. Типи праворозуміння та їх вплив на дослідження нотаріату.

7. Функціональне призначення діяльності нотаріату.

8. Розуміння нотаріату України як інструменту захисту прав, свобод і законних інтересів людини: загально-теоретичний аспект.

9. Характеристика історико-правового методу дослідження нотаріату: основні особливості.

10. Вплив зарубіжних науковців на загальну правову науку про нотаріат.