Основні сучасні напрями розвитку методології дослідження інституту нотаріату

Проголошення незалежності України, розвиток економічної свобо­ди, ринкових відносин значно підвищили роль нотаріусів у суспільстві. Сучасний нотаріус вже не обслуговує беззастережно інтереси держави, а поєднує у своїй діяльності приватно-публічний інтерес, являючись «проміжною ланкою» між державою та громадянином.

У сучасній методології досліджень інституту нотаріату в системі за­хисту прав і свобод людини і громадянина можна спостерігати також й інші, специфічні напрямки. Так, зокрема, на думку С. Гусарєва, на сьо­годні помітне зміщення акцентів досліджень: якщо раніше науковці ос­новну увагу приділяли питанням правової природи, сутності, соціальної ролі інституту нотаріату, то сучасні дослідники роблять наголос на психологічних, морально-етичних, деонтологічних моментах.

В основі будь-якої правової науки, на думку Ю. Гулєвської, має ле­жати не догма, а певне суб’єктивне право окремого громадянина або юридичної особи, і лише сукупність інтересів усіх суб’єктів та інтересів держави мають визначати зміст закону. Вітчизняна юридична наука по­винна простежувати позитивізм дії закону в часі та впливати на його правильне викладення, розуміння, застосування, оцінювати його вплив на суспільні відносини і в остаточному підсумку — на його скасування або внесення до нього змін, коли він втрачає позитивний вплив на сус­пільні відносини. При цьому в сучасних умовах розвитку суспільних відносин та законодавства є можливість говорити, що деякі норматив­но-правові акти реально не здійснюють істотного впливу на суспільні відносини. Таким чином, багато юридичних наук, які базуються на за­конодавстві, стають просто «аморфними» разом із базисом (законом), який вони, власне, й відтворювали.

На наш погляд, нотаріат не може бути осторонь нормотворчого проце­су як в цілому, так і в межах вдосконалення інституту нотаріату. Пробле­матика залучення нотаріусів до нормотворчості на сьогоднішній день ста­ла невіддільним елементом більшої проблеми - встановлення меж і способів державного впливу на нотаріальну діяльність, а також встанов­лення ефективного зворотнього зв’язку. У цьому розумінні нагальним за­вданням сучасної методології є розробка критеріїв встановлення рівня впливу нашої держави на організацію та діяльність нотаріату, в основу яких, з точки зору І. Черемних, слід покласти міру досягнення заздалегідь визначених оптимальних параметрів функціонування нотаріату.

2.3