Дії Російської Федерації нроти України та нормативні вимоги нринцину суверенної рівності держав

Дотримання принципу суверенної рівності держав — одне з базових міжнародно-правових зобов’язань Російської Федерації перед нашою державою, закріплених положеннями низки міжнародних договорів.

Так, в Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 8.12.1991 р., сторони (Україна, Росія та Білорусь) проголосили намір розвивати свої відносини на основі взаємного визнання і поваги до державного суверенітету, невіднятного права на самовизначення, принципів рівноправності і невтручання у внутрішні справи (преамбула); зобов’язались розвивати рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, в гуманітарній та інших галузях (ст. 4); визначили сфери спільної діяльності, яка має реалізовуватись на основі рівноправності (ст. 7).^[1687]

Ці засади були відтворені в Алма-Атинській декларації від 21.12.1991 р., в якій держави — колишні республіки СРСР, що домовились заснувати СНД (Росія, Україна, Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан) заявили про побудову демократичних правових держав, відносини між якими розвиватимуться на основі взаємного визнання і поваги до державного суверенітету і суверенної рівності (преамбула). Вони також вказали (абз. 1 основної частини), що взаємодія учасників Співдружності буде вестися на основі принципу рівноправності через координаційні інститути, які формуються на паритетній основі та діють порядком, що визначається угодами між учасницями Співдружності, яка не є ні держава, ні наддержавне утворення.^[1688]

У п. З Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5.12.1994 р. (Будапештського меморандуму) Російська Федерація, Велика Британія і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні їхні зобов’язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ 1975 р.

утримуватись від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам реалізацію нашою державою прав, притаманних її суверенітетові, і таким чином дістати будь-які переваги.^[1689]

Основоположним для україно-російських міждержавних відносин Договором про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 р. сторони визначено як дружні, рівноправні і суверенні держави, що засновують свої відносини на взаємній повазі та довірі, стратегічному партнерстві та співробітництві (ст. 1); встановлено їхні зобов’язання будувати відносини одна з одною на основі, з-поміж інших, принципу взаємної поваги суверенної рівності (ст. 3); розвивати рівноправне і взаємовигідне співробітництво в економіці, утримуватися від дій, які можуть завдати економічної шкоди іншій стороні (ст. 13); на основі окремих угод вести співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору, спільному виробництві і розробленні ракетно-космічної техніки на принципах рівноправності, взаємної вигоди і згідно з міжнародним правом (ст. 21); втім цей принцип визнано базовим для відносин у всіх сферах.^[1690]

Обов’язок дотримуватись принципу суверенної рівності держав закріплено в низці україно-російських галузевих договорів про співробітництво, наприклад в Угоді між Урядом України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в сфері охорони промислової власності від 30.06.1993 р.,^[1691] Угоді між Генеральною прокуратурою України і прокуратурою Російської Федерації про правову допомогу і співробітництво від 21.05.1993 р.^[1692] та деяких інших (Угода про співробітництво між Генеральною прокуратурою України та Генеральною прокуратурою Російської Федерації від 15.09.2010 р., що замінила попередню, як і багато інших укра- їно-російських угод містить загальне посилання на загальновизнані норми міжнародного права).^[1693]

Принцип суверенної рівності держав порушує Росія у відносинах з Україною протягом усіх років міждержавних відносин з 1991 р.

Однак військова агресія Російської Федерації проти нашої держави та дії РФ, що її супроводжують, містять ознаки системних порушень усіх основних обов’язків держав щодо принципу суверенної рівності, визначених міжнародно-правовими актами в цій сфері.

1. Обов’язок поважати правосуб’єктність інших держав, їхню територіальну цілісність і політичну незалежність. Військова агресія Російської Федерації проти України, окупація та анексія Кримського півострова, окупація частини Луганської та Донецької областей спрямовані не просто проти правосуб’єктності та політичної незалежності, територіальної цілісності нашої держави, а на їх знищення та розпад України як держави.

2. Обов’язок жити у мирі з іншими державами, який РФ грубо порушує, неправомірно застосовуючи силу проти нашої держави;

3. Обов’язок не перешкоджати державі й не застосовувати засобів тиску на неї при реалізації державою прав, властивих суверенітетові, зокрема права вільно обирати і розвивати свої політичні, соціальні, економічні та культурні системи, ухвалювати свої закони та адміністративні правила. Порушення Росією цього обов’язку проявляється:

по-перше, у військовій агресії, яка не лише призводить до численних жертв, завдає нашій державі величезної економічної шкоди, призводить до жахливих соціальних наслідків, а й унеможливлює вільну реалізацію Україною своїх суверенних прав;

по-друге, в економічному тискові в торговельній, енергетичній та інших сферах, спрямованому на позбавлення України можливості практичної реалізації прав, притаманних її суверенітету;^{1694,1695,1696}

по-третє, у вимогах визнання Януковича після залишення ним своєї посади «легітимним президентом», невизнанні органів влади України;^[1694] ^{^[1695] ^[1696] ^[1697]} по-четверте, у вимогах щодо проведення нашою державою зміни свого внутрішнього устрою (наприклад, 6.02.2014 р. радник президента Росії С. Глазьєв заявив, що Україна повинна стати федеративною державою;^[1698] 17.11.2014 р.

В. Путін вказав на «необхідність» такого кроку);^[1699] ^{^[1700] ^[1701] по-п’яте, в ініціюванні кримінального переслідування українських політичних діячів,^1700,1701 ув’язненні Н. Савченко,^[1702] О. Сенцова^[1703] та інших громадян нашої держави (ПАРЄ у своїй Резолюції від 27.01.2015 р. висунула Росії вимогу звільнити Савченко, інших військовополонених та інших громадян України, які незаконно утримуються в російських в’язницях);^[1704] репресіях проти українських активістів і представників кримськотатарського народу, спрямованих на залякування, а також, опосередковано, на дестабілізацію внутрішньополітичної та соціальної ситуації в нашій державі;
по-шосте, в намаганні втручатись у роботу законодавчої (спроби не допустити розпуску фракції Комуністичної партії України, яка не мала достатньої законодавчо закріпленої кількості депутатів, «обурення» «репресіями» проти Партії регіонів та інших «опозиціонерів»)^[1705] та судової влади в Україні (наприклад, у судовий процес щодо заборони діяльності КПУ);^[1706] по-сьоме, у вимогах не проводити імплементацію положень Угоди про асоціацію з ЄС^[1707] тощо.
4. Обов’язок не застосовувати будь-яких засобів тиску на державу при реалізації нею права вільно змінювати свої кордони на основі міжнародного права та за взаємною згодою. Анексія Російською Федерацією Кримського півострова унеможливлює обґрунтованість тверджень про дотримання нею цього обов’язку.
5. Обов’язок не перешкоджати державі і не застосовувати засобів тиску на неї при реалізації права визначати і вести на власний розсуд відносини з іншими державами, ухвалювати рішення щодо участі у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних договорах, рішення щодо членства або участі в роботі міжнародних організації. Росія порушила цей обов’язок при:
по-перше, військовій агресії та окупації частини території України, які унеможливлюють повноцінне ведення нашою державою відповідних відносин з іншими державами (наприклад, економічних відносин, що тим чи іншим чином стосуються підприємств, які містяться в Криму та на окупованих Росією територіях сходу України);
по-друге, запровадженні улітку 2013 р.
обмежень у торгівлі,^[1708] ^{^[1709] ^[1710] ^[1711] ^[1712] ^[1713] закритті кордону для українських товарів, що навіть російські високопосадовці прямо пов’язували з намаганнями будь-що перешкодити підписанню Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС;^{1709,1710,1711} по-третє, вчиненні подальших заходів політичного та економічного тиску, спрямованих на перешкоджання підписанню та дії УА — перешкоджання імплементації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стало окремим напрямком боротьби РФ з нашою державою, що також цілком відкрито визнається;^1712,1713
по-четверте, висуненні вимог про надання Україною та державами Північноатлантичного альянсу «гарантій» відмови від встуну нашої держави до цієї організації,^[1714] погрозах «рішучих заходів» у відповідь на дії з приєднання України до НАТО^[1715] та вчиненні інших дій проти співпраці нашої держави з Альянсом;
по-п’яте, перешкоджанні реалізації міжнародних договорів України з іншими державами, зокрема Угорщиною та Словаччиною, у сфері енергетики.^[1716]
6. Обов’язок виконувати добросовісно і повністю свої міжнародні зобов’язання. Системний характер порушень Росією цього обов’язку обґрунтовано у відповідному розділі цього дослідження.
Усе зазначене усуває будь-яку можливість аргументованості тверджень про дотримання Росією щодо нашої держави міжнародно-правового принципу суверенної рівності.
8.4.}}

<< | >>

↑

Источник: Порушення агресивною війною Російської Федерації нроти України основних нрин- цинів міжнародного права: монографія І Задорожній Олександр Вікторович; Укр. асоц. міжнар. права, Ін-т міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка, каф. міжнар. права. — Київ : К.І.С.,2015. — 712 с. — (Бібліотека кафедри міжнародного права). 2015

Еще по теме Дії Російської Федерації нроти України та нормативні вимоги нринцину суверенної рівності держав: