Забезпечення статтею 13 Конвенції деяких вимог п.1 ст.6 Конвенції

Останніми роками Суд урізноманітнив свій підхід до інтерпретації співвідношення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції. Аналізуючи такі аспекти права на суд, як право на розумний строк судового розгляду, право на розумний строк попереднього ув’язнення, право на виконання судового рішення, кожне з яких випливає із п.1ст.6 Конвенції, Суд вважає, що ці права повинні бути забезпечені спершу національними юридичними засобами захисту.

Тобто якщо особа вважає, що одне з цих перелічених прав порушується, вона повинна мати право на оскарження цього порушення в національному органі відповідно до гарантій ст.13 Конвенції. Тому в останні роки, досліджуючи наявність порушення згаданих прав, передбачених п.1 ст.6 Конвенції, Суд окремо з’ясовує, чи мав заявник ефективні юридичні засоби захисту від порушення цих прав і - залежно від позитивного чи негативного висновку з цього питання - встановлює додатково ще й наявність або відсутність порушення права на ефективний юридичний засіб захисту, передбаченого ст.13 Конвенції.

Така практика Суду була започаткована ним у справі „Кудла проти Польщі” У цій справі Суд відзначив постійне зростання заяв про неспроможність держав забезпечити вимогу розумного строку судового провадження, причому частота встановлення саме таких порушень Конвенції була досить значною. „Потрібно звернути увагу - зазначив Суд, - на ту серйозну загрозу верховенству права у національних правових системах, яка з’явилася в результаті багаторазових випадків надмірних затримок у здійсненні правосуддя, стосовно яких немає жодних внутрішніх засобів правового захисту”. Вимога п.1ст.35 Конвенції про вичерпання національних засобів правого захисту полягає у тому, аби надати державам можливість виявити та ліквідувати порушення основних прав ще до того, як заява буде передана до Суду. У цьому сенсі ст.13 Конвенції безпосередньо передбачає зобов’язання держав захищати права людини в першу чергу на національному рівні і встановлює додаткову гарантію ефективного забезпечення прав людини.

В такому разі право особи на судовий розгляд упродовж розумного строку буде менш ефективним, якщо не існуватиме можливості оскаржити це порушення спочатку до національного органу. Тут вимоги ст.13 Конвенції про неприпустимість надмірних затримок у провадженні повинні підкріплювати вимоги п.1ст.6 Конвенції, а не поглинатися останніми. [269, п.п.147-156].

На сьогодні є значна кількість й інших рішень Суду, якими він встановив, що ст. 13 Конвенції гарантує наявність ефективного юридичного засобу захисту від ймовірного порушення вимог п.1 ст.6 Конвенції про розгляд справи упродовж розумного строку [346, 301, 268, 267, 248, 274, 308, 236, 292, 288], про розумність тривалості кримінального переслідування [280, 259], про розумний строк виконання судового рішення [341, 309]. У таких випадках особа повинна мати можливість отримати захист - або превентивний, або ж компенсаційний, - звертаючись до судових чи інших органів влади. В результаті використання таких правових засобів вона повинна мати можливість або пришвидшити вирішення справи, або ж отримати адекватну компенсацію за затримку провадження, яка вже сталась.

Таким чином, мова йде зовсім не про попередні ситуації застосування принципу, згідно з яким п.1ст.6 Конвенції є lex specialis щодо ст.13 Конвенції. Тут ст.13 Конвенції забезпечує права, вже передбачені даним пунктом. І це - ще один прояв самостійної цінності ст.13 Конвенції у співвідношенні зі ст.6 Конвенції.

1.6.4.

<< | >>

↑

Источник: Пашук Т.І.. Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод. Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.:П.М. Рабінович (голов. ред.) та ін. Серія І. Дослідження та реферати. Випуск 15. - Львів: Край,2007. - 220 с.. 2007

Еще по теме Забезпечення статтею 13 Конвенції деяких вимог п.1 ст.6 Конвенції:

- Права людини в Україні - Права человека в России -