<<
>>

13.3. Форми та види кредиту.

Класифікацію кредиту традиційно прийнято здійснювати за декількома базовими ознаками, до найважливішого з який варто віднести категорії кредитора й позичальника, а також форму, у якій надається конкретна позичка.

Виходячи з цього, можна виділити такі шість досить самостійних форм кредиту, кожна з який, у свою чергу, розпадається на кілька різновидів по більш деталізованих класифікаційних параметрах.

Банківський (фінансовий) кредит – одна з найбільш розповсюджених форм кредитних відносин в економіці, об’єктом яких виступає процес передачі в позичку безпосередньо грошових коштів. Надається винятково спеціалізованими кредитно–фінансовими установами, що мають ліцензію на здійснення подібних операцій від центрального банку. Такими установами є банки. Кредит у грошовій формі юридичним і фізичним особам можуть надавати тільки банки, тому банківський кредит ще називається фінансовим кредитом. Інструментом кредитних відносин є кредитний договір чи кредитна угода. Доход за цією формою кредиту надходить у вигляді позичкового чи банківського відсотка, ставка якого визначається за згодою сторін з обліком її середньої норми на даний період і конкретних умов кредитування і класифікується за рядом базових ознак.

В залежності від термінів погашення кредитів розрізняють наступні види фінансового кредиту:

Ä онкольні позички, що підлягають поверненню за першою вимогою кредитора у фіксований термін після надходження офіційного повідомлення від кредитора;

Ä короткострокові позички, надані, як правило, на поповнення тимчасового недоліку власних оборотних коштів у позичальника. Сукупність подібних операцій утворює автономний сегмент ринку позичкових капіталів – грошовий ринок. Середній термін погашення за цим видом кредиту звичайно не перевищує шести місяців. Найбільш активно застосовуються короткострокові позички на фондовому ринку, у торгівлі й сфері послуг, у режимі міжбанківського кредитування.

У сучасних вітчизняних умовах короткострокові кредити мають домінуючий характер на ринку позичкових капіталів. Вони характеризуються такими відмітними ознаками:

а) більш короткими термінами, що, звичайно, не перевищують одного місяця;

б) ставкою відсотка – обернено пропорційною строку повернення позички;

в) обслуговуванням в основному сфери обороту, тому що недоступні через ціни для структур виробничого характеру;

Ä середньострокові позички, надані на термін до одного року (у вітчизняних умовах – до трьох–шести місяців) на цілі як виробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення одержали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних процесів із середніми обсягами необхідних інвестицій;

Ä довгострокові позички використовуються, як правило, в інвестиційних цілях. Як і середньострокові позички, вони обслуговують рух основних засобів, відрізняючись великими обсягами переданих кредитних ресурсів. Застосовуються при кредитуванні реконструкції, технічного переозброєння, нового будівництва на підприємствах усіх сфер діяльності. Особливий розвиток одержали в капітальному будівництві, паливно–енергетичному комплексі, сировинних галузях економіки. Середній термін їхнього погашення звичайно триває від трьох до п’яти років, але може досягати 25 і більш років, особливо при одержанні відповідних фінансових гарантій з боку держави.

За способами погашення кредитів розрізняють:

· позички, що погашаються одноразовим внеском (платежем) із боку позичальника. Традиційна форма повернення короткострокових позичок дуже функціональна з позиції юридичного оформлення, тому що не вимагає використання механізму числення диференційованого відсотка;

· позички, що погашаються шляхом кількох виплат протягом усього терміну дії кредитного договору. Конкретні умови (порядок) повернення визначаються договором, у тому числі у частині антиінфляційного захисту інтересів кредитора. Завжди використовуються при довгострокових позичках і, як правило, при середньострокових.

За способом стягування позичкового відсотка розрізняють наступні види кредитів:

™ позички, відсоток по яких виплачується в момент їх загального погашення. Це традиційна для ринкової економіки форма оплати короткострокових позичок, що має найбільш функціональний із позиції простоти розрахунку характер.

™ позички, відсоток по яких виплачується рівномірними внесками позичальника протягом усього терміну дії кредитного договору. Це традиційна форма оплати середньо – і довгострокових позичок, що має досить диференційований характер у залежності від домовленості сторін. Наприклад, по довгострокових позичках виплата відсотка може починатися як по завершенні першого року користування кредитом, так і після більш тривалого строку;

™ позички, відсоток по яких утримується банком у момент безпосередньої видачі позички своїм позичальникам. Для розвинутої ринкової економіки ця форма абсолютно нехарактерна і використовується лише лихварським капіталом.

У залежності від способу забезпечення кредитів розрізняють:

„ довірчі позички, єдиною формою забезпечення повернення яких є безпосередньо кредитний договір. В обмеженому обсязі застосовуються деякими закордонними банками в процесі кредитування постійних клієнтів, що користуються їхньою повною довірою. При середньостроковому і довгостроковому кредитуванні можуть використовуватися лише як виняток із обов’язковим страхуванням виданої позички, звичайно – за рахунок позичальника. У вітчизняній практиці застосовуються комерційними банками лише при кредитуванні власних установ. Їх ще називають бланкові кредити;

„ забезпечені позички як основний різновид сучасного банківського кредиту, що виражає один із базових принципів кредитування. У ролі забезпечення може виступати будь–яке майно, що належить позичальникові на правах власності, найчастіше – це нерухомість, цінні папери. При порушенні позичальником своїх зобов’язань це майно переходить у власність банку, що у процесі його реалізації відшкодовує понесені збитки.

Розмір виданої позички, як правило, менший середньої ринкової вартості запропонованого забезпечення і визначається угодою сторін. У вітчизняних умовах основна проблема при оформленні забезпечених кредитів – процедура оцінки вартості майна через незавершеність процесу формування іпотечного й фондового ринків. Забезпечені кредити розподіляються на вексельні (купівля чи застава векселів); товарні (застава товарно–матеріальних цінностей); фондові (застава цінних паперів); іпотечні (застава нерухомого майна);

„ позички під фінансові гарантії третіх осіб, реальним вираженням яких, служить юридично оформлене зобов’язання з боку гаранта відшкодувати фактично нанесений банку збиток при порушенні безпосереднім позичальником умов кредитного договору. У ролі фінансового гаранта можуть виступати юридичні особи, що користуються достатньою довірою зі сторони кредитора, а також органи державної влади будь–якого рівня. В умовах ринкової економіки одержали широке поширення, насамперед, у сфері довгострокового кредитування, у вітчизняній практиці дотепер мають обмежене застосування через недостатню довіру з боку кредитних організацій не тільки до юридичних осіб, але і до державних органів, особливо муніципального та регіонального рівнів.

По цільовому призначенню розрізняють:

· позички загального характеру, використовувані позичальником за своїм розсудом для задоволення будь–яких потреб у фінансових ресурсах. У сучасних умовах мають обмежене застосування у сфері короткострокового кредитування, при середньо – і довгостроковому кредитуванні практично не використовуються.

· цільові позички, що припускають необхідність для позичальника використовувати виділені банком ресурси винятково для рішення задач, що визначені умовами кредитного договору (наприклад, для розрахунків за товари, виплати заробітної плати персоналу, капітального розвитку тощо). Порушення зазначених зобов’язань призводить до застосування до позичальника встановлених договором санкцій у формі дострокового відкликання кредиту чи збільшення процентної ставки.

У залежності від категорії потенційних позичальників розрізняють:

Ä аграрні позички – один із найбільш розповсюджених різновидів кредитних операцій, що визначили появу спеціалізованих кредитних установ – агробанків. Особливістю аграрних позичок є чітко виражений сезонний характер, обумовлений специфікою сільськогосподарського виробництва;

Ä комерційні позички, надані суб’єктам господарювання, що функціонують у сфері торгівлі й послуг;

Ä позички посередникам на фондовій біржі, надані банками брокерським, маклерським і дилерським фірмам, що здійснюють операції по купівлі–продажу цінних паперів. Характерна риса цих позичок – споконвічна орієнтованість на обслуговування не інвестиційних, а ігрових (спекулятивних) операцій на фондовому ринку;

Ä іпотечні позички власникам нерухомості, надані як звичайними, так і спеціалізованими іпотечними банками. У сучасній міжнародній практиці одержали настільки широке поширення, що в деяких літературних джерелах виділяються як самостійна форма кредиту. У вітчизняних умовах почали одержали обмежене поширення лише з 1994 р., що пов’язано із незавершеністю процесу приватизації й відсутністю законодавчих актів, що чітко визначають права власності на основні види нерухомості (насамперед – на землю);

Ä міжбанківські позички – одна з найбільш розповсюджених форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточні ставки по міжбанківських кредитах є найважливішим чинником, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку по інших видах видаваних їм позичок. Конкретна величина цієї ставки прямо залежить від центрального банку, що є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів.

Розповсюдженою формою кредиту в ринковій економіці є комерційний кредит.

Це одна з перших форм кредитних відносин в економіці, що породила вексельний оборот і тим самим активно сприяла розвитку безготівкового грошового обігу, знаходячи практичне вираження у фінансово–господарських відносинах між юридичними особами у формі реалізації продукції чи послуг із відстрочкою платежу.

Основна мета цієї форми кредиту – прискорення процесу реалізації товарів, а отже, отримання закладеного у них прибутку.

Комерційний кредит – це форма товарного кредиту, що надається продавцем (виробником) покупцю (споживачу) у вигляді відстрочки платежу за продані товари, виконані роботи, надані послуги.

Інструментом комерційного кредиту традиційно є вексель, що виражає фінансові зобов’язання позичальника стосовно кредитора. Найбільше поширення одержали дві форми векселя – простий вексель, що містить пряме зобов’язання позичальника на виплату встановленої суми безпосередньо кредиторові, і перекладний (тратта), що представляє письмовий наказ позичальникові з боку кредитора про виплату встановленої суми третій особі або пред’явнику векселя. У сучасних умовах функції векселя часто приймає на себе стандартний договір між постачальником і споживачем, що регламентує порядок оплати реалізованої продукції на умовах комерційного кредиту.

Комерційний кредит принципово відрізняється від банківського:

 у ролі кредитора виступають не спеціалізовані кредитно–фінансові організації, а будь–які юридичні особи, пов’язані із виробництвом або реалізацією товарів чи послуг; надається винятково в товарній формі; позичковий капітал, інтегрований із промисловим чи торговим, що в сучасних умовах знайшло практичне вираження в створенні фінансових компаній, холдингів і інших аналогічних структур, що включають в себе підприємства різної спеціалізації й напрямків діяльності;

‚ середня вартість комерційного кредиту завжди нижча середньої ставки банківського відсотка на даний період часу;

ƒ при юридичному оформленні угоди між кредитором і позичальником плата за цей кредит включається в ціну товару, а не визначається спеціально, наприклад, через фіксований відсоток від базової суми.

У сучасних умовах на практиці застосовуються в основному такі види комерційного кредиту:

– кредит із фіксованим терміном погашення;

– кредит із поверненням лише після фактичної реалізації позичальником поставлених товарів;

– кредитування по відкритому рахунку, коли постачання наступної партії товарів на умовах комерційного кредиту здійснюються до моменту погашення.

До комерційного кредиту відноситься також попередня сплата поставок товарів, виконання робіт.

Різновидом комерційного кредиту є також лізинговий кредит, операції факторингу, форфейтинг, франчайзинг.

Споживчий кредит – це кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів тривалого користування й послуг.

Головна відмінна його ознака – цільова форма кредитування фізичних осіб. У ролі кредитора можуть виступати як спеціалізовані кредитні організації, так і будь–які юридичні осіби, що здійснюють реалізацію товарів чи послуг. У грошовій формі надається як банківська позичка фізичній особі для придбання нерухомості, оплати дорогого лікування тощо, у товарної – у процесі роздрібного продажу товарів із відстрочкою платежу. У міжнародній же практиці споживчий кредит охоплює всі шари працездатного населення, в основному через різні системи кредитних карток.

Важливою і поширеною формою кредиту є державний кредит.

Основним призначенням державного кредиту є мобілізація коштів для фінансування державних витрат, особливо при дефіцитному бюджеті. Для кредиторів державний кредит є формою заощадження чи інвестування коштів у цінні папери, що дає їм додатковий гарантований доход.

Основна ознака цієї форми кредиту – неодмінна участь держави в особі органів виконавчої влади різних рівнів. Здійснюючи функції кредитора, держава через центральний банк здійснює кредитування:

„ конкретних галузей чи регіонів, що мають особливу потребу у фінансових ресурсах, якщо можливості бюджетного фінансування вже вичерпані, а позички комерційних банків не можуть бути притягнуті в силу дії факторів кон’юнктурного характеру;

„ комерційних банків у процесі аукціонного чи прямого продажу кредитних ресурсів на ринку міжбанківських кредитів.

У ролі позичальника держава виступає в процесі розміщення державних позик чи при здійсненні операцій на ринку державних короткострокових цінних паперів, проведення державних лотерей і розиграшів.

Основною формою кредитних відносин при державному кредиті є такі відносини, при яких держава виступає позичальником коштів.

Найважливішою формою кредиту є міжнародний кредит.

Міжнародний кредит – це надання позичкового капіталу одних країн іншим країнам у тимчасове користування на умовах повернення в домовлені терміни й платності. Це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародний кредит розглядається як сукупність кредитних відносин, що функціонують на міжнародному рівні, безпосередніми учасниками яких можуть виступати міжнаціональні фінансово–кредитні інститути, уряди відповідних держав і окремі юридичні особи, включаючи кредитні організації. У відносинах за участю держав у цілому і міжнародних інститутів завжди виступає в грошовій формі, у зовнішньоторговельній діяльності – і в товарній (як різновид комерційного кредиту імпортера). Класифікується за декількома базовими ознаками:

™ за характером кредитів – міждержавний, приватний;

™ за формою – урядовий, банківський, комерційний (фірмовий) кредит;

™ за місцем у системі зовнішньої торгівлі – кредитування експорту, кредитування імпорту.

Характерною ознакою міжнародного кредиту являється його додаткова правова чи економічна захищеність у формі приватного страхування і державних гарантій.

Іпотечний кредит – це форма кредиту, пов’язана із наданням позичок під заставу нерухомого майна.

Іпотека – це вид нерухомого майна, що надається в заставу з метою одержання грошового кредиту в банку. При несплаті кредиту й відсотків по ньому у визначений термін заставне майно продається, а з вирученої від продажу майна суми погашається заборгованість кредитору.

Об’єктом іпотеки при наданні кредиту можуть бути виробничі спорудження, житлові будинки, квартири, підприємства, магазини, земельні ділянки й інші об’єкти, зв’язані із землею.

До іпотеки пред’являються такі вимоги: вона повинна знаходитися у приватній власності позичальника; не повинна бути об’єктом застави в інших угодах; повинна приносити доход власникові.

Іпотечний кредит надається на довгостроковій основі.

Позичальниками можуть бути юридичні й фізичні особи, що мають у власності об’єкти іпотеки чи мають поручителів, що надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Іпотечне кредитування припускає наявність приватної власності, насамперед на землю.

Контрольні питання

1. Які існують форми та види кредиту?

2. Який зв’язок між різними видами та формами кредиту?

3. Чим відрізняється комерційний кредит від грошового?

4. Які існують форми комерційного кредиту?

5. Що таке банківський кредит і що є об’єктом банківського кредитування?

6. Які основні принципи банківського кредитування?

7. Як поділяються банківські кредити залежно від форм їх залучення?

8. Охарактеризуйте сутність і особливості державного кредиту.

9. Визначте роль державного кредиту в розвитку національної економіки.

10. Що таке споживчий кредит?

11. Назвіть і проаналізуйте основні види споживчого кредиту.

12. Назвіть основні види грошових споживчих позик.

13. Роль ломбардів і пунктів прокату у вітчизняній системі споживчого кредитування.

14. Що таке міжнародний кредит? Назвіть суб’єктів міжнародних кредитних відносин.

15. Які існують основні форми і види міжнародного кредиту?

16. У чому полягає сутність міжнародного банківського кредиту?

<< | >>
Источник: Невідомий. ГРОШІ ТА КРЕДИТ. Курс лекцій. 0000

Еще по теме 13.3. Форми та види кредиту.:

  1. 7.2. Формы и виды кредита
  2. 3.2 Формы и виды кредита
  3. Глава 11. ФОРМЫ И ВИДЫ КРЕДИТА
  4. Глава 11. ФОРМЫ И ВИДЫ КРЕДИТА
  5.   Глава 9. Формы и виды кредита
  6. Тема 7. Формы и виды кредита
  7. Тема 5. формы и виды кредита
  8. Лекция 5. Формы и виды кредита
  9. Тема 8. «Экономическое содержание кредитных отношений: содержание, функции, формы и виды кредита»
  10. ТЕМА 16 Формы и виды кредита
  11. Формы и виды кредита
  12. ФОРМЫ И ВИДЫ КРЕДИТА
  13. Формы и виды кредита.
  14. Тема 2. Формы и виды кредита. Роль кредита в рыночных отношениях.
  15. Тема № 3: «Формы и виды кредита».
  16. 13.3. Форми та види кредиту.
  17. Тема 5. формы и виды кредита
  18. 2 Формы и виды кредита
  19. Тема 7. Формы и виды кредита
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -