Розділ Суспільне зріжничкованнє (діференціяція)

В парі з описаним відношеннєм поміж ґрупою та одиницею остає обставина, що примітивний устрій не знав суспільного зріжничковання в межах ґруп. В нім панувала «рівність». Ця рівність, розуміється, зовсім не те, що суспільно-політична рівність в модерному розумінню.

В період розвитого родово-племінного устрою стрічаємо вже «суспільне» зріжничкованнє людности, її поділ в межах ґрупи, на означені, замкнені кола. Цей поділ виростає на ґрунті фізичних, природних ріжниць пола та віку, залежно від розвою умовин життя, передусім господарських, набрали ці фізичні ріжниці практичне, рішаюче значіннє для стано­вища людини в ґрупі.

В области господарського життя наступив поділ діяльности поміж мущин і жінок, а постійний стан війни з сусідніми ґру- пами викликував конечність постійного воєнного поготівля. Одно і друге в тісному звязку з собою перетворило внутрішне життє ґрупи, розділило її на дві половини, з яких кожда вико­нує инші завдання і разом з цим займає відмінне становище в ґрупі. Мущини обєднуються в окремі «круги мущин» і переби­рають в свої руки всю «власть» вирішувати в першу чергу про питання, звязані з війною, далі про всі справи ґрупи. Так і названо в соціольоґії отсі «круги мущин» предтечами парля- менту.

Поза цею діфференціяцією на тлі фізичних, природних ріжниць представляється первісна ґрупа, як ґрупа гомоґенна, незріжничкована. На тлі одноманітности і рівности всіх, ще відріжняються люди, дякуючи своїй зручности в виконуван­ню якогось заняття. Так зокрема ковальство окружене нім­бом. Але тут власне виступає на яв тенденція первісної ґрупи, яку можна би назвати пів-манціпаційною ту суто коллєкти- вістичною. Також і поодинокі роди заняття стають по прави­лу занняттєм ґрупи цілої. їх не ділять між собою члени ґрупи, але самі ґрупи. Так приміром ковальство стає дуже часто заняттєм означених родових чи племінних ґруп. Таким чином і рід заняття не розбиває первісно одноманітности в межах ґрупи.

Цеї одноманітности та стану суспільного незріжничкован- ня не порушують в первіснім устрою також і ріжниці еконо­мічного роду. В межах комуністичного ладу вони можливі взагалі тільки в відношенню до річий, що до яких істнує індивідуальне володіннє. Там отже ріжницями посідання з гори зачеркнені тільки тісні границі. Але навіть і там, де індивідуальне володіннє мається в широких межах, і там в первобутних умовинах ріжниця посідання не може мати надто великого значіння як основа поділу людности на «сус­пільні верстви».

У мисливців цілий ряд обставин виключає так повстаннє значних та тревалих ріжниць майна, як і вплив таких ріж- ниць на становище членів в ґрупі. Що до останнього, то мис­ливці живуть переважно тільки малими ґрупами — по мож- ности родинами. їхнє суспільне життє і суспільні взаємини поза цею найтіснішою ґрупою зведені до можливого мінімум. В таких відносинах, навіть визначна маєткова висшість мало дає шанс скріпити та піднести своє суспільне становище. Але і саме повстаннє великих ріжниць майна серед мисливців неможливе. Коли вони і навчилися вже хоронити мясо перед зіпсуттєм і коли почали вже зберігати припаси про чорну годину, то в цім напрямі шанси для всіх прінціпово однакові. Колиж якийсь випадок, нещаслива пригода чи нещастя знищили-б припаси в одного, а другому дозволили добути та переховати якісь припаси, то це й буде носити виключно такий випадковий та непостійний характер. Відносини можуть змінитися через день і зрівняти удачника з його неудачним сусідом. Розуміється, тут річ про мисливців перво- бутньої доби. В добі розвитої торговлі, коли мисливська доби- ча, шкіра, і т.д. може стати товаром, справа представляється зовсім инакше. Але в добу, коли мисливець добуває тільки для особистого зужиття і коли він не знає инших потреб, як ці, що їх може заспокоїти власними своїми силами — тоді більше або менше щастє чи зручність в мисливстві не може змінити основно його «суспільної позиції». Щонайбільше вона може викликати для його подив чи зависть, рознести його славу, а матеріяльно забезпечити його на якийсь означений час від голоду та звільнити від мисливський трудів.

Не інакше представляється справа також і для хліборобів, в первобутних умовинах господарства. В добу ізольованого господарства, коли виробництво кождого господарства забез­печує всі його потреби, збираннє припасів не може мати иншої ціли, як тільки забезпеченнє на випадок неврожаю, чи недороду.

Все те відноситься і до пастирів, в первісних умовинах буття. Всеж таки заходить що до них деяка ріжниця. З одного боку, череди не можна «займати» так, як земельну цілину. Приручені звірята находяться в обмеженій скількости. їх не має поза чередами, що вже мають власників. А далі череда в більшій мірі наражена на непередбачені нещасливі випадки, як урожай і наслідки таких пригод більш довготревалі. Коли рільник після неврожаю може сподіватися доброго жнива в слідуючім році, то пастир знає, що винищена наслідком засу­хи, пошести чи хижаками череда може розродитися знову щойно на протязі кількох літ. Через те для пастирських пле­мен істнує в більшій мірі, як для хліборобів, дбати про побіль- шеннє свойого майна понад насущну потребу. Далі підшеп- тує їм досвід, що краще не держати всеї череди в одному місці, але ділити її на частини, і таким способом не наражати всеї на ті самі небезпеки. Для цего знову треба розпоряджати більшою скількістю людий, щоби доглядали поділених так і розкинутих черід. І знову умовини життя складаються так, що в самій-же ґрупі можуть найтися такі, що наслідком нещасли­вих випадків стратили можливість самостійного господарсько­го істновання. Вони годяться служити «вибранцям долі» і так попадають в залежність від них. Отсе початки суспільної нерівности. Цілий ряд дослідників /Оппенгеймер і инші/ доба- чує його власне в умовах пастирського життя. Але і в цих умо- винах суспільна нерівність є явищем тільки виїмковим та не сягає глибоко. Такий-же випадок, який викликав її, може зрівняти «пана» з «наймитом». Це надає відносинам нерівно- сти випадковий характер, не родить поділу ґрупи на означені постійно верстви поневолених та пануючих. Навіть в пастирів первобутна ґрупа остає в засаді ґрупою «рівних» людий.

5.