Марксистські схеми суспільного відтворення

Наступним етапом макроекономічного моделювання стала теорія відтворення Карла Маркса (1818—1883 рр.).

У своїй моделі Маркс поділив суспільне виробництво на два підрозділи: І підрозділ включає усі галузі і підприємства, що виробляють засоби виробництва, ІІ підрозділ — галузі, які випускають предмети особистого споживання.

Отже, ВСП = І (С + V + m) + II (C + V + т)

Процес відтворення суспільного продукту проходить через економічний кругообіг (виробництво, розподіл, обмін і споживання). При цьому відбувається реалізація продукту, тобто такий його розподіл і обмін, при якому жодна із його частин не є зайвою і жодна з потреб, підтверджених платоспроможним попитом, не залишається не задоволеною.

Виходячи із поділу ВСП на засоби виробництва і предмети споживання, проблема реалізації полягає у тому, щоб розподілити продукт пропорційно по галузях, між підприємствами та індивідуальними споживачами. Цей розподіл повинен дати відповідь на питання: звідки суспільство і кожне підприємство одержить засоби виробництва, щоб забезпечити заміщення спожитих у попередньому виробничому циклі; звідки індивідуальні споживачі одержать предмети особистого споживання; звідки взяти додаткові засоби виробництва і предмети споживання для розширення масштабів виробництва; як використати додатковий продукт (у якому співвідношенні) на споживання і на нагромадження.

Шукаючи відповіді на ці питання, Маркс розглянув схеми кругообігу ВСП при простому і розширеному відтворенні. Для реалізації ВСП слід дотримуватися відповідних кількісних пропорцій між різними його частинами у відповідності до функціонального призначення, натурально-речової та вартісної форми.

Схема 3

Тут мається на увазі, що частина продукту І підрозділу (4000 С) і ІІ підрозділу (500V + 500т) реалізується всередині кожного підрозділу і на схемі цей рух не відображений. Дана схема дає наочне уявлення про основні пропорції простого відтворення. їх є три.

1. І (V + m) = IIC,

Тобто чистий продукт І підрозділу (V + m) повинен дорівнювати фонду заміщення ІІ підрозділу (С).

2. І (С + V + т) = І С + ІІС,

тобто засоби виробництва, які створюються у І підрозділі, повинні вироблятися у такому обсязі, щоб відновити матеріальні ви- трати в обох підрозділах (вартість продукту І підрозділу повинна дорівнювати вартості фонду заміщення обох підрозділів).

3. ІІ (С + V + m) = І (V + m) + ІІ (V + m),

тобто предмети споживання, що створюються у ІІ підрозділі, повинні вироблятися у такому обсязі, щоб задовольнити особисті потреби усіх учасників виробництва (вартість продукту ІІ підрозділу дорівнює вартості чистого продукту суспільства).

На схемі 4 зображено економічний кругообіг при розширеному відтворенні (за К. Марксом).

500 mk

Схема 4

Із схеми видно, що частина додаткового продукту (mk) обох підрозділів йде на розширення виробництва. У І підрозділі — 500 одиниць m, з яких 400 (me) йде на розширення фонду заміщення, а 100 (mv) — на задоволення потреб додаткових працівників. У ІІ підрозділі — це 150 m, з яких 100 (me) спрямовується на приріст фонду заміщення, а 50 (mv) — на розширення робочої сили. При цьому 500 одиниць додаткового продукту І підрозділу і 600 — другого споживаються як особистий доход (m1).

Пропорції розширеного відтворення будуть такими:

1. І (V + mv + m1) = II (С + me);
2. І (С + me)+ ІІ (С+ me)= І (С + V + m);
3. І (V + mv + m1) + ІІ (V + mv + ml) = ІІ (С + V + m).

Для того щоб склалися такі пропорції, необхідне виконання певних умов реалізації суспільного продукту. Схема показує, які ці умови:

1. І (V + m) gt; ІІ С;
2. І (С + V + т) gt; І С + ІІ С;
3. І (V + т) + ІІ (V + т) gt; ІІ (С + V + т).

Хоча марксистські схеми досить абстрактні, але вони показують основні умови, які необхідні для нормального відтворення. В реальній дійсності макроекономічні пропорції постійно порушуються, мають місце різні диспропорції і суперечності.

В марксистській моделі не враховано зовнішній ринок, грошовий обіг. Крім того, не виділяються суб’єкти економічної системи (виробники і споживачі), що й робить дану модель занадто відстороненою від реального життя, чисто теоретичною, абстрактною.