Першочергові, середньострокові та перспективні завдання трансформації територіальної організації влади та місцевого самоврядування у контексті конституційних змін

Першочергові завдання:

• збалансування системи територіальної організації влади, яке передбачає розробку механізму партнерських відносин між органами державної влади та місцевого самоврядування; забезпечення nD030D0CTi Й ВІДКРИТОСТІ V діяльності місцевих органів

влади; реальне впровадження існуючих та розвиток нових форм участі громадян в управлінні місцевими справами; забезпечення фінансової автономії місцевого самоврядування; вдосконалення статусу, функціонального призначення, повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; посилення їх відповідальності за виконання покладених функцій та повноважень;

• розробка та затвердження концептуальних документів про трансформацію територіальної організації влади; розробка та прийняття концепції кадрової політики в Україні тощо.

Середньострокові завдання:

- проведення початкових етапів адміністративної та адміністративно-територіальної реформ; реалізація політики фінансової децентралізації;

- формування економічно спроможних територіальних громад на засадах визначення територіальних основ місцевого самоврядування, його повсюдності, визначення відповідної ресурсної бази;

- законодавче забезпечення, що стосується проведення адміністративної, адміністративно-територіальної, бюджетної, фіскальної реформ з урахуванням положень нової редакції Конституції України.

Перспективні завдання:

• завершення реалізації конституційного, законодавчого, фінансово-економічного процесу забезпечення реформування територіальної організації влади, системи публічної адміністрації на засадах децентралізації, деконцентрації повноважень, субсидіар- ності, фінансового федералізму;

• оптимізація організації та функціонування регіонального рівня виконавчої влади та місцевого самоврядування;

• формування конкурентоспроможного місцевого самоврядування як результат ефективної взаємодії місцевої влади, інституцій громадянського суспільства, бізнесових кіл.

Відповідно до зазначених завдань реформування місцевого самоврядування може відбутися у декілька етапів:

Ieman:2009 - 2011pp. Вирішуються першочергові завдання - проведення адміністративної реформи на рівні територіальної організації публічної влади; розробка та впровадження відповідної законодавчої бази реформування; підготовка та проведення державно-правових експериментів, пілотних проектів реформування місцевого самоврядування; прийняття концепцій і законів;

II етап: 2011 - 2015 pp. Вирішуються середньострокові завдання - здійснення адміністративно-територіальної реформи у контексті формування економічно спроможних територіальних громад; створення територіальних основ громад, їх органів самоврядування, які наділяються достатніми власними ресурсами;

III етап: з 2015 p. Вирішуються перспективні завдання - адміністративно-територіальна реформа на регіональному рівні; територіальна організація влади; формування конкурентоспроможного місцевого самоврядування; створюються нові райони і формуються органи публічної влади районного рівня, включно з виконавчими органами районних рад.

Поступовий характер розвитку, тобто “дорожню карту” трансформації територіальної організації влади варто чітко виписати у перехідних положеннях оновленої конституції.

Отже, підсумовуючи, ще раз наголосимо, що ж повинно бути врегульовано у законодавчих актах про територіальний устрій України, місцеві державні адміністрації та місцеве самоврядування для кожного територіального рівня.

1. Чітко визначити, які питання відносяться до відання місцевого самоврядування.

Необхідно у законодавчому порядку розмежувати поняття “повноваження виконавчої влади (органу виконавчої влади)” і “повноваження місцевого самоврядування”.

Наприклад, у Бельгії до компетенції комун віднесені питання місцевої міліції (у формі переважно поліцейських ордонан- сів, що видаються муніципальною радою), початкової освіти, нагляду за шляхами та утримання каналізації. У Данії для комун обов’язковими є завдання соціальної допомоги безробітним, яка виплачується урядом, початкової та подальшої освіти, санітарно- гігієнічної діяльності та нагляду за комунальними шляхами сполучення, факультативні завдання, дотичні до спортивних та культурних закладів, громадського транспорту, державних підприємств і місцевого економічного розвитку.

і управління шкіл), комунальних шляхів, спортивних і культурних закладів тощо.

2. Переглянути статус територіальної громади як суб’єкта місцевого самоврядування базового рівня.

Закон повинен чітко визначити предмет відання та повноваження територіальних громад, у т. ч. виняткові. Зокрема, для забезпечення принципу територіальності місцевого самоврядування (тобто поширення юрисдикції територіальної громади на всю територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці) органи місцевого самоврядування необхідно наділити функціями, які зараз охоплюються поняттям “державне управління”. Тобто органи місцевого самоврядування базового рівня перетворюються на органи публічної влади з відповідними повноваженнями з надання всього спектра управлінських послуг громадянам і юридичним особам.

3. Переглянути повноваження представницьких органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.

Повноваження, як загальні, так і виняткові, мають бути чітко визначені та відокремлені за рівнями. Обсяг владних повноважень слід максимально розширити порівняно з делегованими повноваженнями.

Дотримання принципів децентралізації державного управління і субсидіарності передбачає формування компетенції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування знизу догори, тобто, починаючи з базового рівня: до відання місцевого самоврядування слід віднести всі публічні справи, які спроможна вирішувати територіальна громада та органи місцевого самоврядування. Відповідно до компетенції органів місцевого самоврядування вищого територіального рівня мають бути віднесені лише ті питання, які зачіпають інтереси населення району, області в цілому або не можуть бути вирішені на базовому рівні, а до компетенції органів виконавчої влади включаються питання, які вимагають централізованого управління, виходять за межі можливостей органів місцевого самоврядування або не відповідають їх завданням та функціям.

При цьому слід законодавчо визначити принципи, умови та порядок делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування, форми контролю за виконанням цих повноважень, а також відповідальність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх поса-

дових осіб за невиконання або неналежне виконання зазначених повноважень. Необхідно розробити порядок фінансового, матеріального та іншого ресурсного забезпечення виконання органами місцевого самоврядування делегованих їм окремих повноважень органів виконавчої влади.

Крім того, доцільно розробити механізм делегування владних повноважень між органами місцевого самоврядування базового рівня.

4. До повноважень районних і обласних рад та їх виконавчих органів закон має віднести лише ті питання, які зачіпають інтереси жителів усього району та області або не можуть бути вирішені на рівні громади.

Розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування різних рівнів повинен здійснюватись таким чином, щоб, з одного боку, максимально наблизити процес прийняття рішення до громадянина, а з другого, - ці органи повинні мати відповідні організаційні, матеріальні та фінансові ресурси, що забезпечують обсяг та якість соціальних послуг, які надаються населенню відповідно до загальнодержавних соціальних стандартів.

Повноваження районних і обласних рад варто визначити окремо.

5. За місцевими органами виконавчої влади доцільно залишити питання, які вимагають централізованого керівництва, виходять за межі можливостей органів місцевого самоврядування або не відповідають їх природі. Зокрема, до відання місцевих органів виконавчої влади доцільно віднести питання контролю за додержанням Конституції і законів України, прав і свобод людини і громадянина, управління об’єктами державної власності, координації виконання повноважень територіальними органами центральних органів виконавчої влади, які не можуть бути децентралізовані, тобто передані до компетенції місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, питання оборонного характеру, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій тощо.

6. Для кожного рівня органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади необхідно законом встановити перелік повноважень, що не можуть бути вилучені, передані або делеговані іншим органам.

Через те що наслідком прийняття Закону про територіальний устрій України буде зміна територіальної організації влади, децентралізація владних повноважень, викладення в нових редакціях

законів, якими визначаються питання організації діяльності й правового статусу органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наступним етапом законодавчого розвитку стане приведення інших актів законодавства України у відповідність до Закону про територіальний устрій України, про місцеве самоврядування та виконавчу владу.

За підрахунками Міністерства юстиції України, обсяг законодавчих актів, тобто законів і кодексів, що потребуватимуть змін або взагалі викладу в новій редакції, складатиме понад 300 актів. Серед них - акти з питань місцевого самоврядування, земельного, бюджетного законодавства, з питань архітектури і містобудування, комерційного та екологічного законодавства тощо.

Після прийняття Закону про територіальний устрій України повинні втратити чинність Указ Президії Верховної Ради Української PCP від 12 березня 1981 p. “Про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР” та Постанова Президії Верховної Ради Української PCP від 29 липня 1980 p. № 625 “Про практику застосування законодавства про порядок найменування і перейменування адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів республіки”.