Міжнародні економічні наслідки нереформування адміністративно-територіальногоустрою
Економіка Російської імперії, а потім CPCP носили закритий характер. Звичайно, вони мали широкі міжнародні економічні зносини, але економіка держави в цілому була спрямована на створення внутрішнього закритого циклу виробництва.
Це була данина часу, оскільки саме така система була обрана відповідно до суспільно-економічних умов розвитку території тодішньої радянської імперії. Закритість імперій (Російської, Британської, Французької та деяких інших) була звичайною формою існування держав свого часу в певних історичних умовах. Ішло захоплення нових територій та їх освоєння у строгій відповідності з вимогами метрополій. Пускати конкурентів на територію своїх імперій не можна було в жодному разі. Це стосувалося не тільки конкуренції Російської імперії із західними імперіалістичними державами. Однаково були закриті одна для одної Французька й Британська імперії. Вони періодично об’єднувалися для витіснення Німеччини з колоніальних імперіалістичних перегонів, але не більше того. Між собою в них були ворожі відносини й створювалися власні закриті економічні системи.Закритість економіки CPCP також була адекватною реакцією на специфіку часу. Багато держав у 1920-1930-х роках і пізніше готувалися до війни. I справа цим не обмежувалася. CPCP часто й успішно воював. Щодо масштабних закордонних інвестицій в економіку CPCP та відкритості її економіки мови ніколи не велося. Були історії, пов’язані з американськими мільйонерами (наприклад, Хаммером), які будували олівцеві фабрики в CPCP, але це, скоріше, була справа політична, ніж економічна.
Звичайно, феномен закритості економіки CPCP пояснювався тим, що в країни були труднощі, пов’язані з життєвим рівнем населення. Імовірно, їх можна було відносно оперативно й успішно зняти завдяки міжнародній економічній кооперації, але над сферою економіки домінувала сфера політична, і в тому минулому були свої причини.
Економіка сучасної України носить істотно інший характер. За загальним визнанням, її економіка має бути відкритою. Це і є адекватною відповіддю на особливості сучасної міжнародної
економічної системи та відображення того типу й рівня економічного розвитку, що дістався Україні у спадщину від CPCP. Тривкість цієї спадщини саме в галузі економіки проявляється особливо яскраво. Майже вісімнадцять років криз, неузгодженостей стратегій розвитку та невизначеність тактичних завдань, а також незадовільні темпи економічного розвитку дають свої негативні наслідки. Від радянської спадщини залишається все менше і менше ознак. Разом з тим фіксуємо відсутність єдиного, узгодженого зі всіма суспільно-політичними верствами населення алгоритму дій, системи перетворень, що повинні бути здійснені у процесі реформування. Тому природно постає питання: “Що робити далі?”
Україні наразі потрібен новий економічний стандарт. Найбільш ефективним і продуктивним економічним стандартом є той, що пов’язаний з євроінтеграцією, тобто той, якого ніколи не було в країні. Економіка має бути відкритою: вона повинна бути готова до того, що спілкування з іноземними інвесторами стане повсякденною справою на всіх рівнях. Потенційна відкритість економіки, навіть такої великої держави, як Україна, не є проявом її слабкості. Це прояв природної адаптації держави до нових реалій міжнародної економічної та політичної активності. He можна прийти до ЄС з радянським стандартом економіки двадцятирічної давнини.
Формування нового стандарту для економіки України та реформування її адміністративно-територіального устрою - ці явища тісно пов’язані. Це стратегічні завдання. Можна упевнено заявити: якщо не провести реформу адміністративно-територіального устрою й не привести його у строгу ВІДПОВІДНІСТЬ 3 новими реаліями та вимогами ЄС, нам не вдасться зробити державу привабливою з інвестиційної точки зору.
У формуванні привабливого інвестиційного клімату в Україні визначальну роль відіграє не наявність природних ресурсів, нехай і світового значення.
Це може дати дуже значні інвестиції, але варто пам’ятати про екологічні наслідки інтенсивної експлуатації даних ресурсів. Інвестори, як правило, не беруть на себе зобов’язання щодо наслідків екологічнРго характеру. Вони залишаються нащадкам, і це все буде внутрішньою проблемою тільки Української держави. Основне у привабливості інвестиційного клімату - це стандарт освоєння території, система законодавства, що дозволяє робити надійні інвестиції, орієнтовані на значний період. Інвести-щйііий іиіімаі у країністворюезвичайнісіпька іериюрія і найзви- чайнісіііька система бухгалтерського обліку та оподаткування. He природні ресурси світового рівня, а саме звичайні території.
Адміністративно-територіальний устрій відіграє винятково важливу роль у формуванні клімату інвестиційної привабливості держави. Європейський стандарт адміністративно-територіального устрою має на увазі доброзичливе та об’єктивне ставлення усіх без винятку до своєї території. He повинно бути протиріччя між владою та населенням, яке представляє якусь адміністративно-територіальну одиницю. Якщо немає дбайливого ставлення людей до території свого постійного проживання та немає ефективної системи управління цією територією, а вона може бути тільки на основі відповідної системи адміністративно-територіального устрою, не може, бути і сприятливого інвестиційного клімату в державі. He повинно бути відчуження громадянина від своєї території і тих інвестиційних проектів, які спрямовуються саме на освоєння та розвиток цієї території. Це стосується і реалізації інвестиційних проектів. Зацікавлене обговорення таких проектів з боку населен ня включає масу аспектів, у т. ч. й природоохоронних. Інвестор прийшов і пішов, а територія залишається на всі часи. Це повною мірою проявляється навіть у випадку довгострокових і дуже вигідних інвестиційних проектів.
У CPCP нічого подібного не було. Необгрунтоване прийняття рішень без урахування особливостей території, думки та ставлення людей, що на ній проживають, вражає своєю масштабністю та безвідповідальністю. Могли затопити величезні й густо заселені території, з яких люди переселялися, але ніякого осуду щодо реалізації цих проектів у суспільстві не виникало. Це минуле, та від нього залишилася існуюча в Україні система адміністративно-територіального поділу й ієрархічного територіального управління.
Цілком очевидно, що реформа адміністративно-територіального устрою - це лише частина проблеми формування сприятливого інвестиційного клімату, оскільки для його повноцінного створення потрібно реформувати систему оподаткування, необхідно провести й інші реформи, але, що б ми не здійснювали, без реформування адміністративно-територіального устрою, орієнтованого на формування виваженого ставлення людей до території проживання, не може бути й економічного процвітання.
15.6.