Комплексна оцінка території

Для вирішення стратегічних завдань Генеральної схеми - створення повноцінного життєвого середовища та сприятливих умов розвитку економіки на основі ефективного використання потенціалу територій - була проведена комплексна оцінка понад 100 природних і антропогенних факторів (вид та щільність забудови, сейсмічність, підтоплення, інші інженерно-будівельні умови освоєння території, водозабезпеченість тощо).

На основі системного аналізу впливу природних та антропогенних чинників використання території (природно- ресурсного потенціалу - ґрунти, води, корисні копалини, ліси тощо; інженерно-геологічних умов освоєння; екологічного стану елементів навколишнього середовища - повітряного, водного басейнів, радіаційного забруднення, техногенно-природної безпеки тощо), які становили суть комплексної оцінки території України, визначено групи районів, диференційовані за сукупністю показників рівнів виробничо-містобудівного освоєння, забезпеченості природними ресурсами розвитку, природно-техногенної безпеки, що визначають напрями їх раціонального розвитку:

а) з переважно низьким рівнем виробничо-містобудівного освоєння, високим рівнем забезпеченості природними ресурсами містобудівного розвитку та природно-техногенної безпеки;

б) з переважно нижче середнього рівнем виробничо- містобудівного освоєння, високим рівнем забезпеченості природними ресурсами містобудівного розвитку та середнім рівнем природно-техногенної безпеки;

в) з переважно високим рівнем виробничо-містобудівного освоєння та забезпеченості природними ресурсами містобудівного розвитку і низьким рівнем природно-техногенної безпеки.

Оцінка містобудівного потенціалу здійснена на основі порівняння показників густоти магістральної інженерно- транспортної інфраструктури (залізниці, автомобільні дороги, високовольтні лінії електропередачі тощо), рівня водозабезпеченості та розвитку соціальної інфраструктури, густоти населення та основних фондів промисловості, рівня урбанізації та містобудівного освоєння території (частка забудованих земель), густоти екологічної мережі (в тому числі територій природно-заповідного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення), густоти елементів планувального каркасу (найзначніших ліній та вузлів розвитку: міжнародних транспортних коридорів, головних рік, узбережжя морів, основних міст, пунктів пропуску через кордон як вузлів міждержавної інтеграції, а також зон стимулюючого впливу всіх цих елементів на розвиток прилеглих територій).

З урахуванням всього цього визначено, що до регіонів з найвищим показником містобудівного потенціалу належать Автономна Республіка Крим, Дніпропетровська, Донецька, Закарпатська, Запорізька, Київська (з м.

Виділено два типи територій монофункціонального та регламентованого використання. Перший тип - це території, профіль використання яких однозначно визначається їх унікальністю та особливою суспільною значущістю: цінні сільськогосподарські землі; території з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну; наукову, естетичну, рекреаційну цінність (існуючий або перспективний прйродно-заповід- ний фонд); території, що мають природні лікувальні властивості, значний історико-культурний потенціал. Другий тип - це території в зонах обмежень забудови, які спричинені їх розташуванням довкола об’єктів, що вимагають спеціального режиму використання прилеглих земель (наприклад, аеродроми, джерела водопостачання, річки та моря тощо). Тут можливий не один, а декілька видів використання території, але їх перелік законодавчо регламентований.

У цілому обидва типи територій охоплюють майже всю Україну, часто багаторазово накладаючись один на одний своїми обмеженнями використання. Все це значно звужує можливості просторового маневру при плануванні території, загострює конкуренцію в її використанні між різними видами діяльності.

Застосування наявних матеріалів дало змогу отримати головне для Генеральної схеми: визначити території за переважними видами та режимами використання, напрями вдосконалення систем розселення та забезпечення сталого розвитку населених пунктів, проблемні території, розвиток яких потребує державної підтримки.

5.6.