Комплексна оцінка територій

Україна - велика європейська держава зі значним природно- ресурсним потенціалом, що має певні закономірності територіального розподілу. Проте реалізація цього потенціалу стримується недостатністю водних ресурсів.

Аналіз водоспоживання по областях свідчить про велику територіальну невідповідність між запасами водних ресурсів та

обсягами їх використання. Добре водозабезпечені західні області, розташовані в басейнах Дунаю, Дністра, а також Чернігівська та Харківська області. Найменші можливості водозабезпечення мають території, де зосереджені найбільші водокористувачі - Донбас, Криворіжжя, Крим, південні та частково центральні райони країни.

B умовах обмеженості водних ресурсів Україна потребує переорієнтації економіки на розвиток наукомістких виробництв, водо- збереження та водоочищення стічних вод.

Україна багата на родючі землі. Ha її території сконцентровано понад 8 % світових чорноземів.

У територіальному розрізі найродючіші землі сформувалися в чорноземному поясі лісостепової та степової зони. Південні степові райони, потерпаючи від засух, потребують зрошення. Найменш продуктивні - заболочені та слаборозвинуті ґрунти сформувались у поліській зоні. У Криму та на півдні Херсонської області поширені засолені та кам’янисті ґрунти.

Висока родючість земель сприяла надзвичайно високій їх oc- воєності - 70 % території країни складають сільськогосподарські угіддя, 57 % - це орні землі.

Мінерально-сировинні ресурси посідають важливе місце в системі природних багатств України як за об’ємом, так і за різноманітністю. Проте у зв’язку з великими масштабами видобування найбільш якісної та доступної частини їх запасів у попередні десятиліття особливістю мінерально-сировинних ресурсів на сучасному етапі є низька якість майже всіх традиційних видів сировини та глибоке залягання стратегічних її видів (вугілля, залізна руда, нафта й ін.). Багато родовищ нерентабельні, завинятком нафти і газу, які навіть при великих глибинах їх залягання завжди будуть рентабельні, а тому мають перспективу приросту видобутку.

Останнім часом склалися передумови для освоєння родовищ нетрадиційних для України видів сировини - рідкоземельних та інших металів: золота, міді, молібдену тощо.

3 метою ресурсозбереження слід керуватися принципами комплексності видобування сировини, тим більше, що родовища корисних копалин розміщені комплексно, та маловідходності й безвідходності її переробки.

Україна має потужний оздоровчо-рекреаційний потенціал,

який охоплює території площею близько 7,7 млн га (освоєно 1,1 млн га). Ha жаль, близько 1,5 млн га рекреаційних територій радіаційно забруднені (в межах Київської, Житомирської, Рівнен-

ської областей). Крім того, нерівномірне розташування таких територій створює проблему організації відпочинку в деяких регіонах. Традиційно популярні райони Карпат і Причорномор’я, оздоровчо-рекреаційний потенціал яких становить майже 42 % від загальнодержавного (освоєність - близько 27 %). При наявності невикористаних ресурсів тут спостерігається інтенсивна рекреаційна завантаженість освоєних територій, що загрожує їх деградацією.

Рекреаційний потенціал інших регіонів також можна використати для розвитку курортно-рекреаційного господарства. Найбільша потреба в цьому відчувається в найгустіше заселених регіонах - Донецькому та Придніпровському. He виключена можливість задоволення рекреаційних потреб цих регіонів (як і радіаційно забруднених областей) за рахунок сусідніх областей з добре розвиненою рекреаційною економікою.

Проблемною залишається організація сімейного відпочинку, екологічного туризму; недостатньо використовується приватний сектор для організації масового відпочинку (обслуговування, проживання та ін.), слабо розвинута рекреаційна інфраструктура міжнародного рівня тощо.

Україна - лісодефіцитна країна. Площа лісів - 9,4 млн га, лі- систість складає 15,6 % від площі країни, що значно нижче оптимального значення (21 %). Найбільше заліснені поліські та західні області; вкрай недостатньо лісів на півдні та південному сході.

У лісозабезпечених районах гостро стоїть проблема раціонального лісокористування, збереження та відновлення лісів, оскільки їх нещадне вирубування спричинило негативні наслідки. Малозаліснені території потребують лісонасаджень.

За останні десятиріччя площа територій та об’єктів природно- заповідного фонду України збільшилась більше ніж удвічі (особливо зросли території заповідників та національних природних парків). Ними зараз охоплено майже 4 % території країни (міжнародний рівень - 5 % і більше). Основні природно-заповідні території знаходяться в Західному регіоні України.

Можливе розширення мережі національних природних та регіональних ландшафтних парків практично у всіх регіонах країни.

Освоєння деяких територій в Україні ускладнюється несприятливими інженерно-геологічними умовами. Це, зокрема, території гірського Криму та Карпатського регіону, де спостерігається цілий комплекс небезпечних природних інженерно-геологічних явищ та процесів (на фоні складного рельєфу - підвищена сейсмічність, паводки на гірських річках, селі, інтенсивний карст, зсуви),

а також порушені гірничими виробками та спрацьовані райони Донбасу, Придніпров’я, Львівсько-Волинського басейну.

Результатом надзвичайно високої концентрації виробництва і населення, нераціональної структури економіки є посилення техногенного тиску на навколишнє середовище та провокування кризових і надзвичайно складних екологічних ситуацій, особливо в регіонах з високою інтенсивністю господарської діяльності.

Забруднення повітря досягло критичного рівня у великих промислових центрах, особливо в Донбасі та Придніпров’ї, а також у промислово розвинутих містах з високою інтенсивністю транспортних потоків (мал. 10.3).

Розвиток водоємних галузей промисловості призвів до нераціонального водокористування і, зрештою, до сильного забруднення як поверхневих, так і підземних вод. Загальний об’єм забруднених стічних вод у 2007 p. становив 3 854 млн м³, у т. ч. без очищення - 1 506 млн м³, недостатньо очищених - 2 348 млн м³ (частка у загальному обсязі становить 43,2 %).

Найбільше забруднених вод скинуто в Донецькій області - 1 438 млн м³ (84,6 %), Дніпропетровській - 611 млн м³ (45 %), Запорізькій - 482 млн м³ (40,4 %), Луганській - 204 млн м³ (56,4 %), Одеській - 191 млн м³ (68,2 %), Львівській - 189 млн м³ (71,3 %) областях, а також у м. Києві - 366 млн м³ (50,6 %).

Особливу тривогу викликає стан води в p. Днійро, яка є джерелом водозабезпечення близько 2/3 території країни. Ситуація погіршується підвищенням рівня радіаційного забруднення Дніпра.

Більшість малих річок басейну Дніпра також забруднені. Слабка природна захищеність підземних вод створила як локальні (біля великих міст), так і регіональні (Південний регіон, центральні території, Крим та ін.) ареали їх забруднення, а також забруднення верхніх водоносних горизонтів, які є джерелом водопостачання для сільських місцевостей.

Екстенсивний розвиток ресурсоємних галузей промисловості спричинив накопичення великої кількості промислових відходів.

331

покрив і порушено землі на площі близько 170 тис. га. Поглиблюють проблему санітарного стану ґрунтів побутові відходи, яких щорічно в населених пунктах нагромаджується до 40 млн т. Ґрунти міст забруднюються важкими металами. Великі площі забруднені пестицидами.

Погіршують якість ґрунтового покриву несприятливі природні процеси і явища (підтоплення, затоплення паводками, зсуви, заболоченість, засоленість тощо). Але найбільше потерпають ґрунти від ерозії, якою охоплено понад 15 млн га сільгоспугідь (понад 35 % їх загальної площі). Найбільш еродовані ґрунти в Донецькій, Луганській, Одеській, Кіровоградській, Миколаївській, Вінницькій та Харківській областях.

Різке погіршення екологічної ситуації в країні спричинила аварія на ЧАЕС. У результаті значна частина її території (близько 20 %) дуже забруднена (на рівні 10-ти доаварійних фонів за цезієм-137). Найбільше радіоактивно забруднених ґрунтів у Житомирській (70 %) і північних районах Київської (15 %) областей. Радіаційного забруднення зазнали ліси Житомирської, Київської, Рівненської та Чернігівської областей на площі майже 1,3 млн га, з яких понад 100 тис. га виведено з лісогосподарського використання.

Значно обмежують використання територій такі фактори антропогенного характеру, як шумові зони аеродромів, зони спеціального режиму, санітарної охорони курортів і джерел водопостачання тощо. Наявність потужних виробничих комплексів у деяких місцях створює небезпеку виникнення техногенних аварій та катастроф. Усього потенційно небезпечні підприємства становлять майже третину від їх загальної кількості в країні. .B зони можливого зараження ними потрапляє понад 11 % території, на якій мешкає більше як 36 % населення. Найбільша концентрація таких об’єктів спостерігається у великих промислових центрах (Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Запоріжжя, Луганськ та ін.).

До потенційно небезпечних відносять також окремо розташовані об’єкти (AEC) і трубопровідний транспорт (газо-, нафто-, продуктопроводи) загальною дойЖиною понад 30 тис. км.

У зону можливого радіоактивного забруднення від AEC потрапляє більш як 15 % території та понад 1 млн населення.

Понад 6 тис. км² території, де проживає близько 1,5 млн чол., розміщена в зоні катастрофічного затоплення на берегах Дніпровських водосховищ.

Загалом території, потенційно небезпечні у випадку виникнення техногенних аварій та екологічних катастроф (включаючи зони можливого радіоактивного забруднення), займають більше 1/3 площі країни, на якій проживає 2/3 її населення.

У результаті пофакторного аналізу й оцінки природно-ресурс- ного потенціалу та екологічних умов, що формуються під антропогенним впливом, проведено комплексну оцінку території та її інженерно-екологічне зонування з виявленням проблемних ареалів і зон. За критерій оцінки взято рівень екологічної сприятливості території для освоєння та розміщення основних видів господарської діяльності - промислово-містобудівної, сільськогосподарської, рекреаційної.

Зона надзвичайно несприятливих екологічнихумов охоплює понад 10 % території країни і займає майже всю територію Донецької, південь Луганської, значну частину Дніпропетровської областей, міста Маріуполь, Запоріжжя, Армянськ-Красноперекопськ, район радіаційного забруднення земель (понад 5 Кі/км² за цезієм-137).

Зона несприятливих екологічних умов (близько 60 % території) - це весь Донбас (крім крайніх північних районів), Придніпров’я, Крим, Карпати, Закарпаття, Львівсько-Волинський басейн, південь Херсонської та Одеської областей, міста з розвинутою промисловістю (Одеса, Львів, Харків та ін.), частково Поділля та центральні області, радіаційно уражені землі (від 1 до 5 Кі/км² за цезієм-137).

За результатами зонування виявлено, що понад 70 % площі України належить до територій з жорстким регулюванням промислово-містобудівного освоєння, інші території потребують обмежень цього освоєння.

10.5.