Поділ території країни за видами та режимом переважного використання

Функціональне зонування території України в Генеральній схемі проведено на основі комплексної оцінки території за сукупністю природних і антропогенних факторів з урахуванням характерних для країни видів господарської діяльності.

Подаємо короткі характеристики зон та рекомендації щодо їх використання.

I. Зона радіоактивного забруднення (8,6 % території країни) з виділенням трьох підзон за рівнем забруднення цезієм-137:

- перша підзона (понад 15 Кі/км²), де забороняються всі види господарської діяльності, встановлюється суворий природоохоронний режим за безумовним відселенням жителів (0,3 % площі країни);

- друга підзона (від 5 до 15 Кі/км²), де забороняється будівництво нових та розширення діючих підприємств, курортно-рекреаційних закладів, обмежується сільгоспвиробництво, гарантується відселення жителів (0,5 %);

- третя підзона (від 1 до 5 Кі/км²), де забороняється будівництво нових та розширення діючих екологічно небезпечних підприємств, уводяться обмеження на будівництво нових закладів відпочинку (7,8 % території країни).

II. Зонаурбанізації, на території якої рекомендується інтенсифікація сформованого науково-виробничого потенціалу, розвиток сільського господарства (переважно приміського типу) і районів короткочасного відпочинку населення. Зона займає близько 36 % площі країни - це в основному схід країни (Донбас, Харківський індустріальний комплекс), де сформувався один із найбільших у світі урбанізований район. Із заходу до нього приєднується потужна 1000-кілометрова придніпровська дуга урбанізованих територій з Київською та Одеською агломераціями на флангах і групою придніпровських агломерацій у центрі (Дніпропетровська, Криворізька, Запорізька, Нікопольська). Тут чітко простежується явище територіального зрощення вказаних двох найбільших просторових ланок зони урбанізації: в широтному напрямку це Дніпропетровськ - Красноноармійськ - Донецьк, в меридіональному - Дніпропетровськ - Красноноград - Харків.

Встановлено необхідність збереження розривів на цьому й інших напрямах: Харків - Дніпропетровськ, Київ - Дніпропетровськ та інші.

До названих двох ланок зони урбанізації входить близько 2/3 населення країни і більшість великих і найбільших міст, у т. ч. всі міста-мільйонери. Ha заході країни урбанізовані території займають меншу площу і представлені відносно невеликими ареалами і смугами, які формуються в основному довкола обласних центрів та інших міст людністю понад 50 тис. Найбільший ареал тут - це Львівська агломерація з відгалуженнями на Червоноград - Ново-

волинськ (північ) і Калуш - Івано-Франківськ - Коломия (південь), а також смуга Луцьк - Рівне - Нетішин - Славута.

У межах цієї зони урбанізації виділено три підзони.

1. Підзона з критичним рівнем виробничо-містобудівного освоєння. Густота населення тут у 6-7 разів перевищує середньоукраїн- ські показники, мають місце серйозні порушення екологічної рівноваги. Ця підзона займає майже 6 % території країни і включає компактний масив, що охоплює центральну частину Донбасу, а також локальні ділянки території, прилеглі до найбільших міст України та міст Севастополя, Сімферополя і Херсона.

Рекомендується жорстке обмеження подальшого виробничо- містобудівного освоєння території та зростання містоутворюючої бази при якісному удосконаленні її структури, скороченні антропогенних навантажень на всю територію і першочергове проведення комплексних природоохоронних заходів.

2. Підзона з високимрівнем виробничо-містобудівного освоєння. Тут середня густота населення у 1,5-2 рази перевищує середньо- українські показники; помітні суттєві порушення екологічної ситуації. Підзона займає приблизно 5,8 % території країни і представлена ділянками з такими великими містами як Черкаси, Чернігів, Житомир, Вінниця, Полтава, Суми, Кіровоград та довколишніми адміністративними районами.

У підзоні рекомендується суворо обмежити нове промислове будівництво і зростання міст, зменшити антропогенне навантаження на компоненти природного середовища, які знаходяться у незадовільному стані, та передусім провести відповідні природоохоронні заходи.

3. Підзона зі сформована середнім рівнем виробничо-містобу- дівного освоєння має густоту населення на рівні середньоукраїн- ських показників; природна рівновага порушена на окремих ділянках. Підзона займає майже 24 % території країни і охоплює:

- ділянки, що прилягають до таких обласних центрів Південно-Західного району - Івано-Франківськ, Луцьк, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Хмельницький, а також до ряду розвинених промислових центрів чисельністю понад 50 тис., які переважно відіграють

роль міжрайонних центрів розселення (Умань, Прилуки, Біла Церква, Ізмаїл, Шостка та ін.;

- окремі території Дніпропетровської та Донецької областей;

- ділянки, що обрамляють ареали формування ядер великих агломерацій (Харківської, Львівської, Одеської, Запорізької та ін.), що увійшли до першої підзони;

- райони розвитку хімічної та гірничо-металургійної промисловості в Криму (Красноперекопський, Керченський).

Тут рекомендується обмежити розвиток ресурсних (особливо екологічно небезпечних) виробництв, стабілізувати антропогенне навантаження на територіях, що знаходяться у найскладніших екологічних умовах.

Аналогічний режим використання території рекомендується поширити на ділянки, що оточують ареали формування ядер Харківської, Одеської, Львівської, Криворізької та інших агломерацій, з першої підзони.

III. Зона переважно сільського господарства - у Поліссі та Карпатах - у поєднанні з лісовим господарством. Займає близько 48 % території країни; густота населення удвічі менша за середньоукраїнський показник і продовжує знижуватись.

Зона включає великі масиви земель переважно у Південно-Західному та Південному районах, а також у Харківській, Полтавській, Черкаській та Сумській областях, на півночі Донбасу та півдні Дніпропетровської, Запорізької та Кіровоградської областей.

Поряд з інтенсивним розвитком сільськогосподарського виробництва та активізацією соціально-економічного зростання місцевих системоутворюючих центрів TJO^- рекомендується крапкове розміщення невеликих промислових новобудов у міських поселеннях, які мають для цього економічні та соціальні передумови.

IV. Зона природних ландшафтів державного та регіонального значення, що охороняються. Основна частина цієї зони входить як складова майже до всіх попередніх зон. До неї входять елементи екологічної мережі України, еколого-планувального каркасу, а також території ісруючих та потенційних природно- рекреаційних районів міжнародного та державного значення. Зона охоплює (разом з елементами державної, регіональної та місцевої екомережі) майже 38 % території країни. Відповідно до Закону України “Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України” територія цієї зони повинна посту-

пово збільшуватись за рахунок освоєння територій, непридатних для забудови, порушених у результаті антропогенної діяльності, територій, що виводяться з сільськогосподарського використання у зв’язку зі скороченням розораності земель та ін. Згідно з попередніми розрахунками, територію цієї зони необхідно розширити на кінець розрахункового періоду приблизно до 44 %, а за містобудівним прогнозом - до 54 % території країни.

У цій зоні виділяються три підзони:

1. Підзона існуючих і потенційних курортно-рекреаційних районів міжнародного та державного значення. До них відносимо узбережжя Чорного та Азовського морів, Карпати і Прикарпаття, прибережні території уздовж Дніпра, Сіверського Дінця, Десни та інших річок.

Підзона охоплює близько 3,2 % території країни.

2. Підзона природно-заповідного фонду, до якої належать існуючі та перспективні міжнародні біосфернї резервати, біосферні та природні заповідники, національні та природні парки, регіональні ландшафтні парки. Територія підзони охоплює майже 4 % території країни.

B обох підзонах рекомендується охорона і раціональне використання природно-заповідних та природно-рекреаційних територій.

3. Підзона природнихландиіафтів, що потребують збереження та часткового відтворення. До неї відносимо території елементів екологічної мережі та еколого-планувального каркасу (крім територій екологічних ядер, що складаються з об’єктів природно- заповідного фонду). Підзона охоплює території лісових масивів, водорозділи, верхів’я річок, долини та пойми річок, прибережні території морів та водосховищ, інше.

Ha цих територіях рекомендується максимальне збереження та часткове відтворення природних ландшафтів у межах 20-40 % від загальної площі підзони; регламентується також густота розселення з метою зменшення антропогенного навантаження на ці території; при здійсненні господарської діяльності на цих територіях необхідне дотримання певних умов та обмежень.

Динаміку змін техніко-економічних показників, що стосуються використання території у порівнянні із прогнозом Генеральної схеми станом на початок 2008 p., передає табл. 10.3.

Таблиця I0.3. Динаміка змін техніко-економічних показників використання території у порівнянні з прогнозом за Генеральною схемою

Аналіз структурних змін у розподілі земель України за ретроспективний період свідчить про те, що темпи змін не завжди відповідають прогнозованим за Генеральною схемою. Скорочення площі сільськогосподарських угідь відбувається повільніше, ніж передбачалося на цей період. Але тривають позитивні тенденції в динаміці площ залісених територій, до того ж показники площі, вкритої та не вкритої лісовою рослинністю, перевищили прогнозні показники. Вищі за прогнозовані темпи збільшення площ відкритих заболочених земель. Це підтверджують показники про поступове зростання площі земель, які складають основу екологічного каркасу нашої держави: лісів, територій, що охороняються, в т. ч. і відкритих болотних угідь.

Водночас площа територій, що формують основу Національної екологічної мережі, залишається низькою. Загальна площа природоохоронних територій країни на початок 2008 p. становила

2 989,96 тис. га, що складає у середньому 4,95 % її території. За кордоном цей показник значно вищий (у Польщі, без охоронних ландшафтів, - 10,3 %, Словаччині - 23 %, в інших державах - від Юдо 30%).

Відбуваються непрогнозовані зміни у структурі площі забудованих земель. При перевищенні вже зараз цього показника майже на 77 тис. га площа промислових земель, земель громадського призначення та інфраструктури не досягає прогнозованих показників, тоді як площа земель житлової забудови, комерційного та змішаного використання, транспорту і зв’язку і, особливо, земель під виробками (шахтами і кар’єрами), спорудами перевищує прогноз за Генеральною схемою.

Зростання площі забудованих земель здійснюється переважно за рахунок земель населених пунктів. Ha початок 2007 p. загальна площа земель населених пунктів України становила 7 332,1 тис. га. Частка міських населених пунктів при цьому становила 25 %, сільських - 75 %. Приріст площі населених пунктів за звітний період стався переважно за рахунок сільських населених пунктів, площа яких зросла на 188,8 тис. га у порівнянні з прогнозом за Генеральною схемою.

Серед європейських держав Україна характеризується відносно високою густотою населення. Цей показник у цілому по країні становить 77 осіб/км², тоді як у середньому по Європі він становить близько 65 осіб/км². Найвища густота населення у Донецькій, Львівській, Чернівецькій, Дніпропетровській областях (мал.10.4). Так, у Донецькій області цей показник у 2,2 рази перевищує серед- ньоукраїнський, а в деяких районах і в 5 разів.

З-поміж адміністративних районів найвищий.показник густоти населення мають: Виноградівський та Іршавський райони Закарпатської області, Коломийський, Тисменицький та Снятин- ський райони Івано-Франківської області, Києво-Святошинський район Київської області, Перевальський район Луганської області, Городоцький район Львівської області, Харківський та Дерга- чівський райони Харківської області, Глибоцький, Герцаївський та Кіцманський райони Чернівецької області.

Висока густота населення на сході країни зумовлена значною урбанізацією цього регіону, рівень\' якої перевищує 80 %, що є наслідком концентрації в цих областях промислового потенціалу держави. Ha заході країни висока густота населення пояснюється значною густотою сільського населення.

Слід зауважити, що хоча переважний вплив на розміщення населення мають рівні соціально-економічного розвитку регіонів, розвитку виробництва та систем розселення, чималою мірою цей вплив зумовлений також природно-кліматичними та екологічними умовами. Так, у густонаселених західних областях України - Івано-Франківській, Закарпатській, густота населення у гірських районах дуже відрізняється від показників по цих регіонах у цілому. У Сколівському й Турківському районах Львівської області густота населення за даними останнього перепису становила відповідно 34 і 45 осіб/км², що в три рази менше за середньоукраїнсь- кий показник. Натомість на Південному березі Криму цей показник помітно вищий за середньоукраїнський.

Набагато нижчою від показників розвинутих країн є щільність забудови виробничих територій України. Більшість промислових та комунально-складських споруд одноповерхові. Великі площі зайняті відходами виробництва, відвальними породами, хвостосховищами, порушеними землями. У місцях концентрації виробництв чорної металургії значні території займають шламо- накопичувачі та шламовідстійники.

Найнижчий показник щільності забудови виробничих територій у Полтавській, Дніпропетровській, Донецькій, Луганській областях, де незабудованих земель до 30 %.

10.6.