2. Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень

Оцінювати ризики аудиторської діяльності можна принаймні у двох аспектах: часовому та методичному. Розглядаючи ризик в часовому аспекті виділяють такі види оцінок ризику:

- для оцінки професійних ризиків аудитора – попередню, поточну й остаточну оцінку;

- для оцінки ризиків бізнесу аудитора – планову, поточну та звітну оцінку.

Математично оцінити аудиторський ризик на практиці нереально, оскільки повторні перевірки проводяться у вітчизняному аудиті вкрай рідко, а ймовірність потрійної перевірки одного і того ж клієнта за один і той же звітний період практично дорівнює нулю.

Тому на практиці аудиторам слід застосовувати інше трактування ймовірності: не як відношення числа дослідів з результатом певного виду до загальної їх кількості, а як міру суб\'єктивної впевненості дослідника в певному результаті досвіду.

Виходячи з вимог МСА серед форм оцінки аудиторського ризику слід виділяти словесну та числову.

Словесна форма оцінки аудиторського ризику передбачає його ранжирування на рівні: три – високий, середній, низький, або п\'ять – найнижчий, низький, середній, високий, найвищий.

Числова оцінка передбачає вираження аудиторського ризику в коефіцієнтах, відсотках, абсолютних величинах. Множина значень числової оцінки знаходиться в межах від 0 до 1, або від 0 до 100%.

На практиці аудитор не може бути впевнений у повній достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди знаходиться між 0 і 1 (0 та 100%). Між бажаним аудиторським ризиком і планованою інформаційною базою для проведення аудиту існує зворотна залежність: чим менше аудиторський ризик, тим більшу кількість інформації необхідно залучити для тестування.

У МСА сказано, що аудитор повинен розглядати ризик суттєвого викривлення як на загальному рівні фінансової звітності, так і на рівні залишку чи оборотів рахунку, оскільки аналіз й оцінювання ризику на рівні окремого рахунку допоможе йому визначити характер, час та обсяг аудиторських процедур.