2.6.1. СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРИСТИКА МОНЕТАРНОЇ ПОЛІТИКИ
Грошово-кредитна політика (ГКП) - це комплекс взаємопов\'язаних, скоординованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, які проводить держава через свій центральний банк.
Відповідно, в Україні таким монетарним керуючим є НБУ. Крім нього, у процесі формування ГКП беруть участь такі органи державного регулювання, як Міністерство фінансів, Міністерство економіки, діючий уряд і Верховна Рада. Вони визначають основні макроекономічні показники, що слугують орієнтирами для вироблення цілей і стратегії монетарної політики, які декларуються в основних засадах грошово- кредитної політики на поточний рік. Згідно із обраним напрямком роботи НБУ використовує той чи інший інструментарій для впливу на фінансовий сектор країни. Сьогодні головною операційною метою НБУ залишається підтримка курсової стабільності гривні та зниження темпів інфляції. Хоча в перспективі планується перехід до плаваючого обмінного курсу та створення макроекономічних, фінансових та інституцій- них умов для переходу до монетарного режиму, який ґрунтується на ціновій стабільності (ОЗГКП на 2009).Зважаючи на рівень розвитку фінансового сектора та ті регуляторні цілі та заходи, які НБУ декларує як основні напрямки монетарної політики, її можна охарактеризувати як таку, яка має неусталений, перехідний характер. Якщо проаналізувати основні засади ГКП, то можна помітити, що з року в рік декларується одна й та ж основна мета - підтримання курсової стабільності національної валюти, що доповнена певною кількістю завдань залежно від економічної ситуації (рис. 2.10).
Інструменти грошово-кредитної політики
Цілі
грошово-кредитної політики
Операційні цілі
Проміжні цілі
Операційні інструменти
Кінцеві цілі
визначення норм
обов\'язкових
резервів;
процентна політика; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами; валютні інтервенції; регулювання імпорту та експорту капіталу зниження інфляції; посилення контролю за динамікою корпоративного зовнішнього боргу; запобігання системним ризикам фінансової нестабільності у банківському секторі;
валютні резерви забезпечення
внутрішніх аспектів
стабільності
(динаміка індексу
споживчих цін,
створення
стабільного
низькоінфляційного
середовища
на довгостроковій
основі);
зовнішні аспекти стабільності (утримання обмінного курсу, створення передумов щодо переходу до нового
монетарного режиму)
- забезпечення стабільності національної грошової одиниці
Рис.
2.10. Структура грошово-кредитної політикиТрадиційно мають на меті утримання інфляційних процесів у межах наявних можливостей, але фактично Національний банк дотримується режиму таргетування обмінного курсу.
Можливість ефективної реалізації основних завдань, аргументованих монетарною політикою, визначається напрацьованим інструментарієм управління грошовим обігом і кредитного регулювання.
Відомо, що коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, і вартість національної грошової одиниці стабілізується як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому через зміцнення її обмінного курсу.
Період стрімкого падіння вартості національної валюти України добре відомий - з кінця 1991 р. до першої половини 1994 р., коли інфляція стрімко підвищилась (з 240 % в 1991 р. до 2 100 % в 1992 р.) і перетворилась на гіперінфляцію в 1993 р. - 10 255 % за рік. У цей період вплив Національного банку України на стан грошового ринку та його стабільність був майже непомітний, а інструменти грошової політики не працювали. Ситуація визначалась надзвичайно значними
обсягами кредитних емісій, які здійснювались за постановами Верховної Ради України, указами Президента України, рішеннями Кабінету Міністрів України.
Так у 1992 р. кредитна емісія становила нечувану на той час суму в 1 трлн. крб., яка була спрямована на забезпечення заліків взаємозабор- гованості підприємств, поповнення їх обігових коштів для сільського-сподарських підприємств і за іншими напрямками. У 1993 році обсяги кредитної емісії збільшилися в 30 разів і становили біля 30 трлн. крб., 70 % з яких через різні канали було направлено на фінансування агро-промислового комплексу.
Саме ці величезні за обсягами кредитні емісії є головною причиною гіперінфляції 1993 року, поглиблення фінансової кризи початку 90-х років ХХ ст. та значного знецінення вартості національних грошей. Додатковим фактором зниження вартості національної валюти було те, що емісійні кредити в той час надавались за пільговими процентними ставками, які були значно нижче інфляції.
Враховуючи досвід 1992-1993 рр., обсяги кредитних емісій за рішеннями найвищих державних органів почали зменшуватись.
Це дозволило Національному банку України розпочати запровадження адекватної, впорядкованої системи регулювання грошового ринку через систему відповідних інструментів і таким чином стабілізувати не тільки грошово-кредитний ринок, але й інфляцію та вартість національних грошей.Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України були запроваджені чи почали використовуватись у нормальному режимі такі інструменти грошової політики:
облікова ставка Національного банку як базова ціна національної валюти та заходи щодо урегулювання рівня процентних ставок банківської системи;
обов\'язкове резервування залучених коштів комерційних банків;
операції з підтримання ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО;
запровадження в обіг нового фінансового інструмента 3/4 державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку;
операції на валютному ринку щодо підтримання курсу національної валюти.
На сьогодні можна сказати, що Національний банк України володіє всіма методами та інструментами щодо забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.