Валютні ф’ючерси

зобов’язання на продаж чи купівлю стандартної кількості визначеної

499

валюти на визначену дату (в майбутньому) за курсом, обумовленим при укладанні угоди.

• високий ступінь стандартизації контрактів;

• обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

• високу ліквідність контрактів;

• надійність укладених угод;

• можливість з незначними початковими витратами оперувати значними сумами.

Однією з головних рис, які роблять привабливими ф’ючерсні угоди, є те, що, здійснюючи торгівлю контрактами, учасники ринку не повинні вносити в забезпечення виконання всю суму, на яку вони відкриваються, а лише незначну її частину, яку називають початковою маржею (initial margin). Оцінка ефективності ф’ючерсної угоди визначається маржею,

що уточнюється після робочого сеансу для кожної угоди:

М = р ? К ? (С ? Ст) ,

де М – маржа (позитивна чи негативна);

р = 1 при продажі; р = –1 при купівлі валюти;

К – кількість контрактів;

С – курс валюти на день укладення угоди;

Ст – котирувальний курс валюти поточного робочого сеансу (на день виконання угоди).

Згідно з цією формулою, продавець валютного ф’ючерсу виграє, якщо при настанні строку угоди він продає дорожче (С) від котирувального курсу (Ст) на день її виконання, і зазнає збитків, якщо курс дня укладання угоди нижчий від курсу дня її виконання. За кожною відкритою угодою, навіть якщо її учасник не здійснював операцій на поточному робочому сеансі, нараховується варіаційна маржа (variation margin) – сума, яку покупець або продавець контракту (залежно від руху

курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку:

500

М = р ? (Сп ? Ст) ,

де Сп – котирувальний курс попереднього робочого сеансу.

Хоча форвардні та ф’ючерсні валютні контракти дуже подібні між собою, вони мають ряд суттєвих відмінностей (табл. 14.1).

Таблиця 14.1

Порівняльна характеристика ф’ючерсного і форвардного ринків

\r\nКритерій порівняння \r\n Ф’ючерсний ринок Форвардний ринок\r\n \r\n

Учасники

Банки, корпорації, індивідуальні інвестори, спекулянти Банки і великі корпорації.

інвесторів обмежений\r\nМетод спілкування Учасники угоди звичайно не знають

один одного

Один контрагент угоди знає іншого\r\n

Посередники Учасники угоди діють через брокерів Звичайно учасники угоди мають справу один з одним\r\nМісце і метод угоди В операційному залі бірж методом

жестів і вигуків На міжбанківському валютному ринку по телефону чи телексу\r\n

Характер ринку і кількість котирувань валюти Односторонній ринок: учасники угоди

є або покупцями, або продавцями контракту, і відповідно котирується один курс валюти (покупця чи продавця)

Двосторонній ринок і котирування двох курсів валюти (покупця й продавця)\r\n

Спеціальний депозит Для покриття валютного ризику учасники зобов’язані внести гарантійний депозит у кліринговий

дім (розрахункову палату)

Гарантійний депозит не потрібен, якщо угода укладається між банками без посередників\r\n

Сума угоди

Стандартний контракт Будь-яка сума за домовленістю учасників\r\n

Поставка валюти Фактично за невеликою кількістю контрактів (звичайно – 1%, рідше –

6% угод)

За більшістю контрактів (95%)\r\n

Валютна позиція

Усі валютні позиції (короткі і довгі)

легко можуть бути ліквідовані Закриття або переведення

форвардних позицій можна бути легко здійснити\r\n

Ринки ф’ючерсних контрактів мають дві основні переваги: управління ризиками шляхом хеджування та «прозорість» цін. Хеджери використовують ф’ючерсні контракти для перекладання небажаного для них цінового ризику на інших, переважно спекулянтів, які беруть на себе цей ризик з метою отримання прибутку. «Прозорість» цін – здатність ринку виявляти істинні рівноважні ціни – пов’язана зі здійсненням централізованої торгівлі, де інформація про попит та пропозицію доступна всім учасникам ринку, які діють на основі цієї інформації і таким чином сприяють досягненню рівноважних курсів.

Одним з відносно нових різновидів строкових валютних операцій є

валютні опціони.

501