Валютні «свопи».
«плаваючою» відсотковою ставкою зобов’язаннями теж із «плаваючою» відсотковою ставкою, а не за рахунок короткострокових депозитів.
Крім цього, надання взаємних позичок на міжнародних валютних ринках набуло спекулятивного характеру, а зниження відсоткових ставок сприяло зниженню ризиків за валютними «свопами».На відміну від інших операцій, що швидко виникли і розвинулись, угоди «своп» не стали результатом пристосування до якоїсь окремої зміни умов обігу. Нагромадивши у собі певний потенціал досвіду залучення та інвестування коштів, страхування ризиків, які при цьому виникали, угоди «своп» продемонстрували фактом поширення здатності фінансового ринку до якісних перетворень механізму свого функціонування. Саме ця риса угод «своп» забезпечила їм безпрецедентне зростання обсягів протягом останніх 15–20 років. Зауважимо, що комерційні банки використовують валютні «свопи» насамперед з метою:
• забезпечення фінансування довгострокових зобов’язань в
іноземній валюті;
• хеджування довгострокового валютного ризику;
• зміни валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;
• забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.
Технічно хеджування валютних і фінансових ризиків з допомогою валютних «свопів» здійснюється через фіксацію валютного курсу на майбутній період та організацію зустрічних грошових потоків. Серед головних переваг у використанні угод «своп» перед чистими форвардними угодами можна виділити такі:
498
• за здійснення валютного «свопу» завдяки обміну відсотковими (компенсаційними) виплатами значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди;
• використання «свопів» дає змогу забезпечити хеджування
довгострокових операційних та економічних ризиків;
• під кутом зору бухгалтерського обліку валютні «свопи» класифікують як позабалансовий інструмент, тобто вони не відображаються у балансі та на рахунку прибутків і збитків, що дає певні технічні переваги.
Усі валютні операції типу «своп» доцільно класифікувати залежно від процентних ставок, що використовуються при цій угоді:
• «свопи» з фіксованими ставками, які є комбінацією конверсійних
угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні «свопи» –
currency swap, які здебільшого використовуються на ринку Forex);
• «свопи» з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні «свопи»), що є обміном активами чи зобов’язаннями (вираженими в одній або різних валютах). Вони використовуються здебільшого на ринку капіталів.
У зарубіжній банківській практиці останнім часом при укладенні угод типу «своп» більше уваги приділяється не самим валютним курсам, а різниці в їхніх відсоткових ставках.
Тому під час їхнього здійснення найчастіше не постачаються обумовлені суми, а ведеться розрахунок компенсаційних платежів. Покупець, який купив валюту з вищими відсотковими ставками, сплачує своєму контрагентові компенсацію, що визначається як різниця у відсоткових ставках.Звернемо увагу, що угоди «своп» є міжбанківськими операціями і мають багато спільного з операціями «аутрайт», а на практиці вони використовуються значно частіше, ніж прості форвардні операції. Останнім часом угоди «своп» стали ширше здійснюватись не тільки між комерційними, а й між центральними банками у вигляді угод про взаємне кредитування в національних валютах. З цією метою у 1969 р. було створено багатосторонню систему взаємного обміну валют на базі використання операцій «своп» через Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).