ТЕМА 11. ВАЛЮТНИЙ РИНОК ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

1. Суть валюти. Валютний курс і валютна політика

2. Валютний ринок та операції валютного ринку

3. Валютні системи

4. Світова валютна система

1. У широкому розумінні валюта (італ.

1) грошова одиниця окремої країни;

2) грошові знаки іноземних держав, платіжні документи та фондові цінності, що виражені в іноземних грошових одиницях та використовуються в міжнародних розрахунках;

3) міжнародна (регіональна, колективна) грошова одиниця або платіжний засіб.

У вузькому розумінні валюта – це грошові кошти, які опосередковують зовнішньоекономічні відносини. Грошові знаки, розрахункові, платіжні документи та фондові цінності разом із монетарними металами (золото, срібло, платина) - формують поняття валютні цінності.

У залежності від емітента розрізняють національні, іноземні і колективні валюти (ЄВРО, СДР); за валютними обмеженнями - конвертовану і неконвертовану. Конвертованість у свою чергу може бути: повною (вільний обмін національної валюти на іноземну для всіх осіб за усіма видами операцій) або частковою (обмін не для всіх і не за усіма операціями: дозволений тільки нерезидентам – зовнішня конвертованість, тільки резидентам – внутрішня, тільки за поточними операціями – поточна, за рухом капіталу – капітальна.

Вищий рівень конвертованості – менше обмежень щодо валютних операцій, у т.ч. на ввіз-вивіз валюти, - вища якість валюти. Вільна конвертованість можлива в умовах високорозвиненої економіки, стабільних державних фінансів та грошово-кредитної сфери, наявності достатнього золотовалютного резерву.

Оскільки національна валюта, як правило, не може виступати платіжним засобом у зовнішньоекономічних операціях, постає необхідність її обміну на інші валюти. Процедура обміну забезпечується з допомогою валютного курсу, який відображає ціну грошової одиниці у валюті інших країн або міжнародних розрахункових одиницях і характеризує рівень розвитку та взаємодію національної і світової економіки.

Офіційне встановлення державними органами курсу іноземних валют називається котируванням. Пряме котирування встановлює кількість національної валюти за одиницю іноземної; непряме (зворотне) – кількість іноземної за одиницю національної валюти. При цьому визначається курс продавця (банки продають) і курс покупця (банки купляють). Для суб’єктів валютних відносин котирування може бути обов’язковим і номінальним (орієнтовним).

Базою для визначення валютного курсу служить співвідношення купівельної спроможності різних валют. Таке співвідношення стосовно певної групи товарів і послуг визначає паритет валют. В умовах золотого стандарту валютні курси встановлювалися за співвідношенням золотого вмісту (золотим паритетом) окремих валют. Сьогодні в.к. визначаються і регулюються інституційно з врахуванням кон\'юнктури валютного ринку, стану платіжного балансу, рівня інфляції та процентних ставок, політичної та економічної ситуації в країні та перспектив її розвитку.

Розрізняють фіксовані валютні курси - класичні (визначались за золотим паритетом, на договірній основі – уже не застосовуються), договірні, з коригуванням та плаваючі валютні курси.: вільно плаваючі - встановлюються з 1976 року розвиненими країнами як результат взаємодії попиту і пропозиції на валютному ринку (валюти не мають офіційного паритету) та керовано-плаваючі – ринкове курсоутворення суттєво доповнюється інституційним чинником. Більшість країн прив’язують валютний курс своїх національних валют до “вільно плаваючих” або до “кошика валют”.

Функціями валютного курсу є:

1) засіб порівняння валют окремих країн;

2) засіб співставлення національної та світової економіки;

3) засіб інтернаціоналізації грошових та економічних відносин;

4) засіб розподілу ВВП на міжнародному рівні.

Валютний курс є важливим інструментом грошово-кредитної та економічної політики оскільки визначає як внутрішні так і зовнішньоекономічні параметри стану і розвитку країни.

Сукупність заходів, які країна проводить у сфері валютних відносин називається - валютною політикою, яка поділяється на поточну і перспективну.

Поточна політика полягає у щоденному оперативному регулю­ванні діяльності валютного ринку і має дві різновидності: дискон­тна та девізна. Облікова (дисконтна) політика (зміна облікової ставки ЦБ) забезпечує регулювання руху капіталів і платіжного балансу. Девізна політика - регулювання валютного курсу шляхом купівлі та продажу іноземної валюти (девізу).

Перспективна політика - забезпечує довгострокові структурні зміни валютної системи країни та міжнародного валютного механізму через узгодження національного і міжнародного валютного законодавства.

Інструментами валютної політики є:

1) курсова політика:

- девальвація - офіційне зниження курсу національної ва­люти до іноземної;

- ревальвація - підвищення офіційного курсу національ­ної валюти до інших валют;

- валютна інтервенція - пряме втручання держави в операції на валютному ринку шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти з метою впливу на в.к.;

- стерилізована інтервенція – одночасно із валютною інтервенцією проводять стерилізуючи заходи на ринку цінних паперів (продаж іноземної валюти – купівля цінних паперів на таку ж суму);

- валютний демпінг – знецінювання національної валюти з метою нарощування екс­порту товарів за цінами, нижчими від світових;

3) облікова та процентна політика (інструменти ГКП) - система заходів, що забезпечують регулювання відсоткових ставок;

4) валютна блокада - сукупність примусових валютних за­ходів, спрямованих на реалізацію певних вимог однієї держави до іншої;

5) регулювання платіжного балансу – застосування експортних субсидій, митних тарифів, податкових пільг, страхування валютних ризиків тощо, з метою стимулювання експорту чи імпорту;

6) формування та використання золотовалютних резервів (в Україні - 10 млрд. дол. США на 1.08.04р.) – забезпечує стійкість національної валюти, кредитний та інвестиційний рейтинги країни у світі, стимулює приплив капіталів та економічний розвиток;

7) валютні обмеження - система нормативних або адміністративних правил, спрямова­них на обмеження валютних операцій шляхом:

- ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) та операцій з валютою для резидентів;

- контроль ЗЕД та валютних операцій;

- регламентування порядку відкриття та ведення поточних рахунків у банках;

- регулювання переказів і платежів за кордон (з-за кордону);

- регулювання вивозу (ввозу) капіталу, золота, грошових знаків і цінних паперів;

- регулювання продажу та купівлі іноземної валюти;

- введення обов\'язкового продажу державі іноземної валюти за офіційним курсом.

Сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями (МВФ, СБ та іншими МФКО) і державою (НБУ, МФ, ДПА та іншими органами валютного контролю) у сфері валютних відносин називається валютним регулюванням. Ці заходи забезпечують розвиток валютного ринку та регламентують діяльність його суб’єктів (курсоутворення, використання валюти, міжнародні платежі, ввіз та вивіз валюти, кредити, золотовалютні резерви тощо).

2. Валютний ринок - це сектор грошового ринку, на якому урівноважується попит і пропозиція на валютні цінності, здійснюються конверсійні та депозитно-кредитні операції з валютою.

Суб’єктами ринку є економічні агенти: підприємці, інвестори, спекулянти, хеджери та інші посередники. Оскільки об’єктами ринку є іноземна і національна валюта, то попит на іноземну валюту одночасно виступає як пропозиція національної і навпаки. Ціною служить валютний курс та відсоток.

Розрізняють біржовий і позабіржовий валютний ринок, національні, міжнародні і світовий, ринок конверсійних і депозитно-кредитних операцій. Переміщення валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку та будь-який інший рух валюти є валютною операцією.

Валютні операції класифікуються:

- за терміном проведення

- касові (розрахунки у межах двох днів);

- строкові (розрахунки у термін більше двох днів);

- за механізмом здійснення:

- операції спот - касова операція з поставкою валюти не пізніше другого робочого дня;

- форвардні - купівля-продаж валюти на позабіржовому ринку через 1 і більше місяців після підписання контракту (довільна форма, відмова допускається лише за згоди протилежної сторони) за форвардним курсом;

- ф’ючерсні - на відміну від форварда строго уніфіковані (стандартний контракт, який може перепродуватися, вид валюти, обсяг операцій, термін, порядок розрахунків), здійснюються на біржі, прозорі для всіх;

- опціонні - проводяться на підставі контракту – опціону, який надає право купівлі (продажу) певної суми валюти в установлений термін за визначеним курсом і передбачає можливість відмови від нього для власника);

- за формою проведення:

- готівкові;

- безготівкові;

- за масштабами:

- оптові;

- роздрібні.

Розрізняють також валютний своп (комбінація операцій спот і форварду) та валютний арбітраж (спекулятивна операція купівлі-продажу валюти з метою одержання прибутку від різниці в курсах, яка виникає на різних ринках – просторовий, або протягом певного періоду на одному і тому ж ринку – часовий арбітраж).

Суб’єкти валютного ринку забезпечують свою потребу в платіжних засобах для реалізації своїх зовнішніх зобов’язань, страхують свою діяльність від валютних ризиків та отримують прибуток від спекулятивних операцій.

3. Валютна система – це організаційно-правова форма (сукупність принципів, норм, правил) реалізації валютних відносин у межах певного валютного ринку (національний, міжнародний (регіональний), світовий). Забезпечує державне регулювання і контроль валютних відносин як на національному, так і на міжнародному рівні і визначається валютною політикою держави.

Національна валютна система є складовою грошової системи, визначається чинним законодавством країни і складається з таких елементів:

1) національна валюта – грошова одиниця країни: назва, номінали купюр, характер емісії (з 1996 р. національна валюта України – гривня);

2) конвертованість (гривня вільно конвертована за операціями з поточних платежів);

3) режим курсу (для гривні з 2000 р. встановлено керовано-плаваючий курс);

4) режим використання іноземної валюти (з 1995 р. в Україні заборонено використання іноземних валют як засобу платежу, за незначними винятками: оплата послуг міжнародних авіакомпаній, митниці, кредити банків);

5) режим формування і використання золотовалютних резервів (основне джерело в Україні – обов’язковий 50% продаж резидентами валютної виручки державі; забезпечує рівновагу валютного ринку та стабільність національної валюти);

6) режим валютних обмежень (лібералізується з поліпшенням економічної ситуації в країні);

7) регламентація внутрішнього валютного ринку (сукупність законодавчих та нормативних документів щодо діяльності біржового та міжбанківського валютного ринку, діяльності суб’єктів валютного ринку та проведення операцій з валютою);

8) регламентація міжнародних розрахунків та кредитних відносин (порядок відкриття та ведення коррахунків, здійснення платежів, переказів тощо);

9) органи валютного регулювання (в Україні – КМ, НБУ, ДПА, Держмитком, Мінзв’язку).

Призначення національної валютної системи – регулювання валютного ринку країни, розробка і реалізація державної валютної політики. Основна мета валютної політики - забезпечення стабільності національної валюти, стабілізація цін, ріст виробництва та ВВП; у валютній сфері – лібералізація валютних відносин, стабілізація кон\'юнктури валютного ринку, ріст конвертованості національної валюти, захист інвестицій.

4. Світова валютна система - це організаційна форма грошово-кредитних відносин, яка склалася на світовому ринку, закріплена міждержавними угодами і обслуго­вує міжнародний обіг.

Структура валютна система включає:

1) основні міжнародні платіжні засоби (золото, вільноконвертовані валюти, ЦП, міжнародні (колективні, рахункові) гроші;

2) режим валютних паритетів і валютних курсів (плаваючий відповідно до купівельної спроможності окремих валют);

3) умови конвертування (розміну) валют (вводиться окремими країнами шляхом ратифікації відповідних статей Статуту МВФ);

4) регулювання обсягу платіжних засобів у каналах міжнародного обігу (МВФ);

5) уніфікація правил міжнародних розрахунків (МВФ, СБ, Світова торгова палата, СОТ);

6) міждержавні інститути, які регулюють валютні відносини (МВФ, СБ, ЄБРР та інші);

7) режим міжнародних валютних ринків і рин­ків золота (взаємодія попиту та пропозиції).

Перша світова валютна система склалася наприкінці 19 ст. у вигляді золотого стандарту як сукупність національних валютних систем. На Генуезькій конференції 1922 р. відбулось оформлення золотодевізного стандарту, який передбачив обмін лише окремих ва­лют на золото за фіксованим співвідношенням. Протягом 1929-33 рр. – світова валютна система розпалася на окремі валютні блоки (1931 р. - стерлінговий, 1933 р. – доларовий, 1933-36 рр. – золотий), на базі яких були створені валютні зони (єдиний валютний режим).

Третя світова валютна система, відома як Бреттон-Вудська, була започаткована 1944 р. (система золотодоларового стандарту). Ця система офіційно проіснувала до 1978 р., а реально перестала існувати уже в 1971 р.. Основні положення цієї системи:

1) світовими грошима вважалися золото, долар і у меншій мірі – фунт стерлінгів;

2) США обмінювали долари іншим країнам за курсом: 35 дол. за тройську унцію(31,1г);

3) утворено МВФ (міжнародний валютний фонд) та СБ (світовий банк);

4) курси валют встановлювалися на базі їх золотих паритетів;

5) зміна паритетів могла відбутись тільки з дозволу МВФ при певних умовах;

6) ринкові курси валют могли відхилятись від доларових паритетів у межах +/-1%;

7) валютне регулювання здійснювалось головним чином через МВФ;

8) дефіцит платіжного балансу міг забезпечуватись міжнародним кредитом.

США отримали привілейоване становище і фактично експлуатували інші країни через нагромадження короткострокової доларової заборгованості щодо них.

У кінці 60-х років внутрішні протиріччя Бреттон-Вудської системи логічно привели до її кризи.

Четверта, Ямайська валютна система (валютно-паперовий стандарт) вступила в дію в 1978 р. згідно з рішеннями Кінгстонської конференції (1976 р.) і юридично закріпила демонетизацію золота.

Основні положення Ямайської валютної системи:

1) визнання національних валют і СДР міжнародними розрахунковими валютами;

2) витіснення золота з міжнародних розрахунків, скасування золотих паритетів та офіційної ціни на золото;

3) дозвіл центральним банкам купувати і продавати золото за ринковими цінами;

4) узаконення системи “плаваючих” курсів;

5) внески у МВФ здійснюються не в золоті, а тільки у валюті та СДР;

6) зростання ролі МВФ як центру міждержавного валютного регулювання.

СДР (спеціальні права запозичення) - штучно створені гроші (міжнародні резервні кошти), які призначаю­ться для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офі­ційних резервів і розрахунків з МВФ.

Наявність у країні ліміту СДР дає право придбати в його межах у іншої країни конвертовану валюту.

У Європі створено регіональну валютну систему, яка діє з 1979 р. і є формою організації відносин країн Європейського Союзу.

Європейська валютна система (ЄВС)утворена в березні 1979 р. на таких засадах:

1) країни-учасниці зобов\'язані підтримувати коливання рин­кового курсу валют у межах (+/-2,25% ), а для Італії (+/ - 6 %) – “суперзмія”;

2) введена спеціальна валютна одиниця ЕКЮ;

3) утворено європейський фонд валютного співробітництва;

4) створено механізм підтримки валютних курсів (валютні інтервенції, кредити).

ЕКЮ - колективна валюта, яка базувалася на "кошику" валют держав - членів ЄС.

Передбачалося, що ЕКЮ стане основою для розрахунків валютних курсів, засобом здійснення валютних інтервенцій, укладання угод, надання кредитів, розрахунків та реальним резервним активом. На відміну від СДР мала реальне забезпечення (золото, долар, національні валюти).

Розвиток ЄВС привів до утворення Європейського ЦБ та заміни національних валют – єдиною валютою – євро (з 01.01.99 р. введено у безготівковий обіг, з 01.01.02 – у готівковий обіг). Європейський валютний союз утворений згідно Маастрихтської угоди (1992 р.). Тривалий час лише 12 країн відповідали всім вимогам: дефіцит державного бюджету – не більше 3%, державний борг – не більше 60% ВВП, інфляція – не більша 1,5 процентних пункти від середнього рівня інфляції у трьох найстабільніших країнах ЄС, довготермінова процентна ставка не більша 2 процентних пунктів від середніх ставок у трьох найстабільніших країнах ЄС. У 2004 р. до складу ЄС увійшли 10 Східноєвропейських країн.

Створення валютного союзу з єдиною валютою забезпечує насамперед розвиток міжрегіонального співробітництва, підвищення конкурентоспроможності щодо долара США і, крім цього, веде до розширення фінансових ринків, зменшення операційних витрат, валютних ризиків, спрощення проведення міжнародних фінансових операцій.

Основні поняття та категорії:

Валюта - грошова одиниця, що виконує функції світових грошей.

Валютний курс - ціна грошової одиниці країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний ринок – складова грошового ринку, що забезпечує здійснення операцій з купівлі-продажу валютних цінностей та руху іноземних капіталів.

Валютні відносини - відносини, що виконують під час функціонування грошей у міжнародному обігу.

Конвертованість - здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти.

Котирування - визначення офіційними державними організаціями курсу іноземної валюти.

Валютні цінності – це іноземна валюта, платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви) і фондові цінності (акції, облігації) в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, по відношенню до яких валютним законодавством країни встановлено особливий режим обігу.

Валютні операції – це операції пов’язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Дорожній чек – документальне грошове зобов’язання виплатити зазначену на чеку суму власнику, чий підпис проставляється на ньому у момент його продажу.

Іноземна валюта – іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території іноземної держави, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни за валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату:

- угоди з негайною поставкою типу “today”, “tomorrow”, “spot”;

- строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;

- угоди типу “swap”;

- валютний арбітраж: просторовий, часовий, конверсійний, валютний.

Котирування валюти – визначення валютного курсу: повне – встановлення курсу покупця і продавця; пряме - визначає скільком грошовим одиницям національної валюти дорівнює одиниця іноземної валюти; зворотне – скільком одиницям іноземної дорівнює одиниця національної валюти.

Маржа – різниця між курсами продавця і покупця.

Монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів та їх брухту.

Національна валюта - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, кошт на рахунках, у внесках у банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Неторгові операції – це операції з купівлі-продажу та інкасо готівкової іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті, випуску та обслуговування пластикових карток клієнтів, купівлі(оплати) дорожніх чеків іноземних банків, обміну валют, видачі коштів на відрядження, переказу коштів та оплати переказів з-за кордону для фізичних осіб.

Опціон валютний – двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов’язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін. Опціон дає право а не обов’язок, одна із сторін може відмовитись від його виконання.

Пасивні операції - створення валютних резервів в іноземній валюті та прийом депозитів в іноземній валюті: продаж цінних паперів, отримання кредитів від інших банків.

Форвардні угоди – контракти на купівлю або продаж визначеної кількості певної іноземної валюти у майбутньому (конкретна дата чи час між двома датами) за курсом, встановленим під час укладання угоди.

Ф’ючерсні угоди – стандартизовані контракти на купівлю - продаж визначеної кількості іноземної валюти у зазначений строк і за встановленими умовами, з фіксацією цін на момент виконання сторонами своїх зобов’язань

Література: 3, 20, 22, 26, 27, 36, 39, 40, 42-48, 55, 60, 51, 57, 63, 64

Запитання для самопідготовки та самоперевірки:

1. Дайте визначення поняття „валюта”.

2. Що означає термін „види валют”? Назвіть види валют.

3. Дайте визначення поняття „валютні відносини”, назвіть їх учасників.

4. Чим міжнародні резервні валюти відрізняються від колективних валют?

5. Що таке валютний курс і як він формується?

6. Охарактеризуйте види валютних курсів.

7. Що таке котирування валют, як воно здійснюється?

8. Назвіть основні умови та ступені конвертованості валют.

9. Дайте визначення валютного ринку і поясніть його специфіку?

10. Охарактеризуйте суб\'єктів та об\'єкти валютного ринку?

11. Назвіть основні види валютних операцій і поясніть їх?

12. Що таке валютне регулювання?

13. Які органи здійснюють валютне регулювання в Україні?

14. У чому необхідність проведення девальвація (ревальвація) валюти?

15. Поясніть механізм здійснення валютна інтервенції.

16. Назвіть складові валютної системи.

17. Як відбувалася демонетизація золота?

18. Поясніть суть золотого стандарту і назвіть його форм.

19. За якими принципами функціонувала Бреттон-Вудська система.

20. Розкрийте основні засади Кінгстонської валютної системи.

21. Які переваги (недоліки) має Європейська валютна система?

Тести:

1. Грошова одиниця, що використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу, це:

а) міжнародна торгова валюта;

б) міжнародна резервна валюта;

в) валюта;

г) іноземна валюта;

д) колективна валюта;

е) конвертована валюта;

ж) валюта оплати;

з) валюта кредиту;

и) валюта угоди.

2. Грошові одиниці, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, позик, кредиту, допомоги тощо, це:

а) міжнародна торгова валюта;

б) міжнародна резервна валюта;

в) валюта;

г) іноземна валюта;

д) колективна валюта;

е) конвертована валюта;

ж) валюта оплати;

з) валюта кредиту;

и) валюта угоди.

3. Валютні відносини містять:

а) експорт товару;

б) надання економічної та технічної допомоги за кордон;

в) імпорт товару;

г) функціонування валюти у зовнішньоекономічній торгівлі;

д) укладання угод щодо купівлі-продажу валют;

е) отримання і надання з-за кордону позик;

ж) укладення контрактів у ВКВ.

4. Співвідношення між грошовими одиницями двох країн, що використовується для обміну валют під час валютних та інших операцій:

а) офіційний валютний курс;

б) ринковий валютний курс;

в) змішаний валютний курс;

г) валютний курс;

д) фіксований валютний курс;

е) плаваючий валютний курс;

ж) форвард-курс.

5. Чинники, що не впливають на валютний курс:

а) стабільність держави;

б) обсяги економічної та технічної допомоги;

в) рівень інфляції;

г) попит і пропозиція на валютному ринку;

д) надходження в країну іноземних капіталів;

е) стан платіжного балансу;

ж) різниця процентних ставок у різних країнах.

6. Здатність валюти вільно використовуватись для будь-яких операцій та обміну

на інші валюти:

а) конвертованість;

б) повна конвертованість;

в) часткова конвертованість;

г) конвертованість за поточними операціями

д) зовнішня конвертованість.

7. Валютні угоди з поставкою валюти протягом 2-х днів та негайною оплатою:

а) спот;

б) форвард;

в) ф\'ючерс;

г) своп;

д) опціон.

8. Валютний ринок забезпечує:

а) своєчасність міжнародних розрахунків;

б) страхування валютних ризиків;

в) укладання двосторонніх угод на купівлю-продаж валюти;

г) диверсифікація валютних резервів банків;

д) розрахунки в національній та іноземній валюті;

е) регулювання економіки.

9.До операцій валютної біржі відноситься:

а) забезпечення своєчасності міжнародних розрахунків і страхування валютних ризиків;

б) укладання двосторонніх угод на купівлю-продаж цінних паперів;

в) диверсифікація валютних резервів банків;

г) регулювання валютних курсів;

д) організація розрахунків в національній та іноземній валюті за біржовими угодами.

10. До функцій ЦБ, як органу валютного регулювання, відноситься:

а) контроль за повнотою сплати податків нерезидентами;

б) формування бюджетної політики щодо валютних цінностей;

в) утворення та використання валютних резервів;

г) формування нормативної бази щодо обігу іноземної валюти в країні;

д) контроль за переказами валюти, переміщенням валюти і золота;

е) визначення сфери і порядку обігу іноземної валюти в країні;

ж) надання банкам ліцензій на здійснення валютних операцій;

з) контроль за дотриманням вимог встановленого валютного регулювання в країні.

11. Баланс всіх надходжень з-за кордону і платежів за кордон за певний період це:

а) платіжний баланс;

б) баланс поточних операцій;

в) торговий баланс;

г) баланс послуг і некомерційних платежів;

д) баланс руху коштів і кредитів.

12. Державно-правова форма організації міжнародних валютних відносин це:

а) валютна система;

б) світова валютна система;

в) національна валютна система;

г) регіональна валютна система;

д) локальна валютна система.

13. Договірно-правова форма організації валютних відносин між групами країн це:

а) валютна система;

б) світова валютна система;

в) національна валютна система;

г) регіональна валютна система;

д) локальна валютна система.

14. Плаваючі валютні курси національних грошових одиниць запроваджено у:

а) 1867 р. - Паризька конференція;

б) 1922 р. - Генуезька конференція;

в) 1944 р. - Бреттон-Вудська конференція;

г) 1976 р. - Ямайська конференція.

15. Валюта - це:

а) золото;

б) грошова одиниця, що використовується у функції світових грошей;

в) національна грошова одиниця.

16. Які з перерахованих валют відносяться до резервних?

а) австралійський долар;

б) канадський долар;

в) датська марка;

г) англійський фунт стерлінгів;

д) норвезька крона;

е) польський злотий.

17. Валютні активи держави - це:

а) національна валюта;

б) депозити в національній та іноземних валютах;

в) іноземна валюта, авуари в СПЗ, золото;

г) залишки коштів на валютних рахунках.

18. Валютна інтервенція може бути здійснена шляхом:

а) продажу національної валюти;

б) продажу резервів у національній валюті;

в) продажу цінних паперів, розміщених у іноземній валюті;

г) емісії грошей;

д) зміни ставок оподаткування.

19. Якщо обмінний курс швейцарського франка щодо долара США змінився із 4 франків до 3 франків за 1 долар США, то ціна франка:

а) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара виріс щодо франка;

б) впала з 33 центів до 25 центів, а курс долара знизився щодо франка;

в) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара девальвовано щодо франка;

г) піднялась з 25 центів до 33 центів, а курс долара впав щодо франка;

д) знизилась з 33 центів до 25 центів, а курс долара виріс щодо франка.

Задачі:

Задача 1

Банк встановив таки й курс долара США:

купівля - 5,04 грн., продаж - 5,11 грн.

Визначити:

а) скільки гривень можна одержати за 320 доларів 50 центів США;

б) скільки доларів США можна купити за 5 тис. грн.

Задача 2

Визначити, яким буде курс ЄВРО до швейцарського франка, якщо виходити із середніх співвідношень із доларом США:

1 долар США =1,5125 ЄВРО;

1 долар США = 1.31408РК.

Задача З

Скільки угорських форинтів дадуть за 275 грн., якщо за офіційним курсом валют 160 угорських форинтів дорівнює 33,88 індійських рупій, а 1000 індійських рупій становить 68,76 грн.

Задача 4

Скільки ЄВРО можна купити за 10180 японських ієн, якщо 1 долар США дорівнює 101,8 японської ієни, а 1 ЄВРО становить 0,72 долара США?

Задача 5

За експортним контрактом фірма отримала валютний виторгу розмірі 12 000 англійських фунтів. Разом з тим вона повинна заплатити постачальникові сировини за імпортним контрактом 10 000 доларів США, але російськими рублями.

Який фінансовий результат фірми в гривнях після здійснення обох контрактів, якщо відомо, що:

1 RUR = 0,19 UAH, 1$ = 5,43 UAH, 1$ = 0,68 £.

Задача 6

Розрахувати крос-курс японської ієни до австралійського долара, якщо курс австралійського долара до долара США – 0,7050, японської ієни до долара США - 116,780.

Задача 7

Інвестор придбав на біржі 20 тис. дол. США за курсом – 25.6 руб/дол. і заключив форвардний контракт на їх продажу через три місяці за форвардним курсом – 28,5 руб./дол. Придбані долари інвестор розмістив на трьохмісячний депозит за ставкою 5% річних.

Розрахувати прибуток інвестора від цих операцій.

Задача 8

Інвестор вклад 50 тис. дол. США в одноденну угоду РЕПО з банком при ставці 7,5 % річних.

Розрахувати процентний дохід інвестора від цієї операції.

Задача 9

У банку розміщено шестимісячний депозит на суму 100 тис. дол. США за ставкою 5% річних і переводиться в канадські долари за курсом 1,35 (ставка – 9%). На день закінчення депозиту курс канадського долара до долара США може складає 1,41.

Розрахувати прибуток від процентного арбітражу.

Задача 10

У банку розміщено шестимісячний депозит на суму 100 тис. дол. США за ставкою 5% річних і переводиться в канадські долари за курсом 1,35 (ставка – 9%). На день закінчення депозиту курс канадського долара до долара США складає 1,31.

Розрахувати збиток від процентного арбітражу.