ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

1. Світовий ринок грошей і капіталу

2. Міжнародні валютні розрахунки

3. Платіжний баланс

4. Міжнародні фінансово-кредитні установи

1. Сучасний світовий грошовий ринок - це сукупність локальних міжнародних ринків грошей (короткотермінові операції) і капіталів (довготермінові операції), - це форма реалізації валютних відносин, у яку входять правила, інструменти та міждержавні органи, що забезпечують грошовий обіг на світовому рівні.

Міжнародний ринок грошей – це сектор світового ринку, який забезпечує купівлю – продаж короткотермінових (до одного року) боргових цінних паперів (векселі, сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, угоди про зворотній викуп, євродолари тощо) у окремому регіоні світу.

Міжнародний ринок капіталів - забезпечує купівлю – продаж довгострокових боргових зобов’язань та акцій (акції, заставні, облігації, цінні папери урядових установ, споживчі, банківські і комерційні позики, єврооблігації). Євровалюта (євродолари) – це строкові депозити у іноземних банках, які знаходяться за межами країни – емітента валюти. Порівняно новий інструмент міжнародного фінансового ринку - єврооблігації є облігаціями, що номіновані в іншій валюті, ніж валюта країни, в якій вона продається.

Офшорні банківські центри використовуються у світовій практиці для мінімізації податків та уникнення валютного регулювання.

2. Міжнародні розрахунки - це система регулю­вання платежів за грошовими вимогами, які виникають між держа­вами, організаціями, громадянами різних країн.

Найпоширенішими умовами міжнародних розрахунків є повний розрахунок до чи в момент переходу товару або документів на нього у розпорядження покупця і розрахунок з відстрочкою - на­дання експортером імпортеру комерційного кредиту.

Основні форми міжнародних розрахунків: аванс або авансовані платежі; акредитиви; інкасо; банківський переказ (погашення боргів за кредити, видача авансів, врегу­лювання рекламацій, розрахунки за неторговельними операціями); розрахунки з використанням векселів і чеків тощо.

Інструментами міжнародних розрахунків служать кредитні засоби (вексель, банківський акцепт, чек, платіжне доручення, платіжна вимога) і готівка.

3. Платіжний баланс — це статистичний звіт, у якому на певну дату відображаються валютні платежі резидентів з країни та валютні надходження у країну від нерезидентів за визначений період часу, що характеризує зовнішньоекономічні відносини країни.

Стандартний платіжний баланс складається з чотирьох розділів:

1) рахунок поточних операцій (баланс товарів, послуг, доходи, поточні трансферти);

2) рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (капітальні трансферти, прямі, портфельні, інші інвестиції) - джерела фінансування руху матеріальних ціннос­тей;

3) резервні активи;

4) помилки та упущення.

Стан платіжного балансу безпосередньо впливає на попит і пропозицію на валютному ринку: надходження валюти визначає її пропозицію, платежі – попит. За статтею “Резервні активи” враховуються офіційні золотовалютні резерви – державні запаси іноземних фінансових активів та золота, які можуть бути використані в регулятивних цілях і на загальноекономічні потреби (трансакційне і інтервенційне призначення).

Платіжний баланс моделює зовнішньоекономічні відносини країни, валютні потоки і містить інформацію необхідну для оптимізації останніх. Збалансованість валютних потоків за поточними і капітальними операціями безпосередньо впливає на кон’юнктуру валютного ринку та визначає перспективи його розвитку.

4. Міжнародні фінансово-кредитні установи створюються за багатосторонніми угодами між державами.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) – глобальна міжнародна валютно-кредитна організація. Рішення про утворення МВФ було прийнято 22 липня 1944 року на міжнародній валютно-фінансовій конференції у Бреттон-Вудсі (США) для регулювання відносин між його членами, забезпечення ресурсів(кредитів) на покриття дефіцитів платіжних балансів країн учасниць, встановлення між ними багатосторонньої системи платежів за поточними операціями, стабілізації валютних курсів, сприяння конвертованості валют, надання консультативної допомоги.

У діяльності МВФ бере участь більшість країн світу: якщо у 1950 році до його складу входило 49 країн, то на початку ХХІ століття – 184. Позиції держав-членів МВФ визначаються розмірами їхніх квот - відповідним чином розрахованих внесків. Від розміру квоти залежить кількість голосів учасника і обсяг фінансового сприяння на яке він може розраховувати. Всі країни зацікавлені у підвищенні своїх квот, тому МВФ постійно проводить моніторинг економічних потенціалів країн-членів і їх ролі у міжнародних економічних відносинах, удосконалює методику і критерії розрахунку квот.

Перегляд квот здійснюється 1 раз на 5 років. Останнє підвищення загальної суми квот на 45% відбулося у 1999 році (11 перегляд). Наступний 12 перегляд завершився у 2003 році без їх збільшення і одночасно розпочався тринадцятий загальний перегляд квот.

Україна вступила до МВФ в 1992 р. Вступний внесок склав для України – 911 млн. дол. США, який сплачений у рахунок безпроцентного і безстрокового кредиту, наданого МВФ. Нинішня квота України у зв’язку із збільшенням у 1999 році капіталу МВФ до 210 млрд. SDR(СПЗ) – 1.372 млрд. СПЗ або 0,645 (квота США – 31.149 млрд. СПЗ або 17,458%, Росії – 5.945 млрд. СПЗ або 2.794%).

МВФ в основному надає кредити країнам, що розвиваються, під певні умови та програми у сферах бюджету, податків, грошей, цін, зовнішньої торгівлі, валютних відносин.

МВФ надає кредити двох видів:

- кредити в межах резервної позиції країни (позика іноземної валюти в обмін на національну – надається на 3-5 років загальним обсягом на суму не більшу 200% квоти);

- кредити понад резервну позицію, часто обтяжливі для країни додатковими вимогами, але в цілому вигідні для країни позичальника.

Для більшості країн налагодження співпраці з МВФ відбувається у три етапи, на кожному з яких реалізуються різні програми:

- програма системної трансформації економіки (STF) – започатковує співробітництво і при умові успішного виконання дає можливість перейти до наступної;

- програма короткотермінового кредитування (Stand-by) – кредити на термін 1-13 місяців під першочергові заходи макроекономічної стабілізації економіки;

- програма розширеного кредитування (EFF) – спрямована на закріплення попередніх досягнень і структурну перебудову економіки.

Умови кредитів вигідні позичальнику: надаються на 5-6 років, пільговий період 3 роки, відсотки 5.7 - 6.3%.

Заборгованість України за кредитами МВФ на 01.01.04 року склала 2.5 млрд. дол. США, на початок 2006 року – близько 800 млн. СПЗ. У вересні 2002 року представництво МВФ в Україні заявило про завершення програми розширеного кредитування (EFF) в Україні і неможливість її продовження. МВФ позитивно оцінив розвиток макроекономічної ситуації, звернув увагу на нерозв’язаність проблем у фіскальній сфері (ухиляння від оподаткування, надання спеціальних пільг, безадресність соціальної допомоги, наявність заборгованості по ПДВ тощо), заявив про готовність до співпраці з урядом у майбутньому.

Світовий банк(СБ) - міжнародний інвестиційний інститут, за­снований за рішенням Бреттон-Вудської конференції у 1944 року. Має статус спеціалізованої установи ООН.

До складу Світового банку входить Міжнародний банк реконструкції та розвитку(МБРР); Міжнародна асоціація розвитку; Міжнародна фінансова корпорація; Багатостороннє агентство гарантування інвестицій.

Членом МБРР може стати тільки член МВФ. Статутний капітал банку (190 млрд. дол. США) формується шляхом підписки держав-членів на його акції. У 1992 року Україна стала членом МБРР і отримала 10.9 тис. акцій на суму в 1.3 млрд. дол. США. Опікуном України в СБ є Нідерланди, які сплатили за Україну 79 млн. дол. США – оплачена сума підписки на акції. Кожний член банку має 250 голосів плюс один голос на кожну акцію

МБРР кредитує структурні проекти економічних перетворень на мікрорівні, приватизацію, реформування в ПЕК, АПК, соціальному секторі. Розрізняють системні (кошти йдуть у бюджет на реформування цілих секторів економіки) і інвестиційні (розробка проекту - міжнародний тендер - кредитна угода) проекти. Умови кредитів для країн третьої групи, куди входить Україна: термін надання – 17 років, пільговий період – 5 років, ставки прив’язані до LIBOR (ставка за кредитами на Лондонському міжбанківському ринку).

З 1992 року СБ ухвалив для України кредитів на суму 4.6 млрд.

Станом на вересень 2006 року в рамках діючої програми стратегічного співробітництва з Україною (до червня 2007 року) розробляються нові проекти на загальну суму 700 млн. дол. США, спрямовані на поліпшення водо-, теппло-, та електропостачання, вирішення екологічних проблем , підтримку судової та пенсійної реформ, запровадження моніторингу якості продуктів тощо.

Важливу роль на світовому ринку позичкових капіталів віді­грає система регіональних міжнародних фінансово-кредитних установ: Банк міжнародних розрахунків та регіональні банки, в яких беруть участь і країни з інших регіонів: Азіатський банк розвитку (АБР); Африканський банк розвитку (АфБР); Міжамериканський банк розвитку (МАБР); Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

Основні поняття та категорії:

Валютна система – форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами.

Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку.

Валютний кошик – це метод співвідношення середньозваженого курсу однієї валюти по відношенню до визначеного набору інших валют (визначається склад валют, їх доля в кошику, розмір валютних компонентів, тобто кількість одиниць кожної валюти у наборі).

Валютний паритет – кількісне співвідношення купівельної спроможності валют.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн.

Міжнародна валютна ліквідність - це здатність країни (чи групи країн) забезпечити своєчасне погашення своїх міжнародних зобов’язань прийнятними для кредитора платіжними засобами.

Міжнародні валютні відносини - це сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світогосподарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.

Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави.

Платіжна система – платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Платіжні інструменти – засіб, певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунка платника (документи на переказ - доручення, векселі, чеки, трати...та спеціальні платіжні засоби - пластикові картки).

Платіжне доручення – розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження із платником переказ визначеної суми грошей з рахунку платника на рахунок отримувача.

Переказ грошей – рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Резервна валюта - національна валюта провідних країн світу, яка накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків.

Розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно із розпорядженням клієнтів, або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Розрахунковий документ – документ на переказ грошей, що використовується для ініціювання переказу, з рахунку платника на рахунок одержувача (платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога).

Розрахунковий чек – паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми грошей на користь визначеного в ньому отримувача.

Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавними домовленостями.

Література: 20, 26, 42-48, 60, 63

Запитання для самопідготовки та самоперевірки:

1. Як можна визначити валютну „платоспроможність країни”?

2. Яким чином золото може стати ліквідним активом?

3. Чим відрізняються міжнародні ринки грошей і капіталів?

4. Порівняйте ознаки локальних та міжнародних ринків грошей.

5. Назвіть міжнародні фінансово-кредитні організації.

6. Яка необхідність і мета створення МФКО?

7. Що таке Європейський валютний союз?

8. Яка роль міжнародного валютного фонду?

9. На яких умовах МВФ співпрацює із країнами-учасниками фонду?

10. Особливості членства та співпраці з МВФ України.

11. Як і з якою метою створювався Світовий банк?

12. Які структурні підрозділи функціонують в складі Світового банку?

13. Які проекти реалізує Світовий банк в країнах з перехідною економікою?

14. Як Україна співпрацює із Світовим банком?

15. Яка роль і значення Європейського банку реконструкції та розвитку для країни?

16. Еволюція формування валютних відносин між країнами, що входили до СРСР.

17. Назвіть форми міжнародних розрахунків та поясніть їх зміст.

18. Охарактеризуйте склад і структуру платіжного балансу країни.

Тести:

1. В рахунок поточних платежів (частина платіжного балансу) - не входить:

а) товарний експорт;

б) чисті доходи від інвестицій;

в) транспортні послуги іноземним державам;

г) зміни в активах країни за кордоном;

д) односторонні трансфертні платежі.

2. Як девальвація національної валюти може вплинути на обсяги експорту та імпорту?

а) експорт і імпорт виростуть;

б) експорт виросте, а імпорт знизиться;

в) експорт і імпорт знизяться;

г) експорт знизиться, а імпорт зросте;

д) суттєво не зміниться ні експорт, ні імпорт.

3. Якщо ВВП країни знижується, то:

а) імпорт буде знижуватися, а ціна національної валюти - зростати;

б) імпорт і ціна національної валюти будуть знижуватися;

в) імпорт і ціна національної валюти будуть зростати;

г) імпорт буде зростати, а ціна національної валюти – знижуватися.

4. Активне сальдо платіжного балансу зростатиме, якщо:

а) знижуватимуться реальні процентні ставки;

б) зростатиме темп інфляції;

в) зростатимуть темпи економічного розвитку;

г) всі відповіді правильні;

д) всі відповіді неправильні.

5. Контроль зовнішньої торгівлі для зниження дефіциту платіжного балансу приведе до:

а) зниження рівня інфляції в країні;

б) зниження темпів економічного розвитку;

в) зниження експорту;

г) зниження імпорту;

д) зниження сальдо торговельного балансу.

6. Міжнародний валютний фонд утворений у відповідності з рішенням:

а) 1867 р. - Паризької конференції;

б) 1922 р. - Генуезької конференції;

в) 1944 р. - Бреттон-Вудської конференції;

г) 1976 р. - Ямайської конференції.

7. Світовий банк утворений у відповідності з рішенням:

а) 1867 р. - Паризької конференції;

б) 1922 р. - Генуезької конференції;

в) 1944 р. - Бреттон-Вудської конференції;

г) 1976 р. - Ямайської конференції.

8. Спеціальні права запозичення – це:

а) умови членства в МВФ;

б) умови отримання кредитів в МВФ;

в) валюта МВФ;

г) всі відповіді неправильні.

9. Країна – член МВФ зобов’язана:

а) дотримуватись статуту МВФ;

б) контролювати рівень інфляції в країні;

в) забезпечувати макроекономічну стабільність;

г) всі відповіді правильні.

10.Стаття 8 Статуту МВФ вимагає:

а) повної конвертованості валют країн-членів МВФ;

б) стабільних темпів економічного розвитку;

в) макроекономічної стабільності;

г) недопущення вигоди від девальвації валютного курсу.

11. Головним завданням Світового банку є:

а) надання допомоги урядам країн з перехідною економікою;

б) кредитування та інвестування підприємств приватного сектору і цільових програм;

в) інвестування коштів у пріоритетні напрямки розвитку економіки;

г) всі відповіді правильні.

12. Світовий банк реконструкції та розвитку є:

а) структурною одиницею МВФ;

б) структурою Світового банку;

в) незалежною юридичною особою.

13. Кредити Світового банку називаються пільговими, через:

а) низькі відсоткові ставки;

б) довгий термін користування;

в) наявність пільгового періоду, за який сплачуються тільки відсотки;

г) добре забезпечення.

14. Стенд-бай – це вид кредиту, який надається:

а) МВФ;

б) Світовим банком;

в) ЄБРР;

г) іншими організаціями.