МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

У вищих навчальних закладах кількість годин, призначених для самостійної роботи студентів, у загальній кількості годин, відведених для вивчення дисциплін навчального плану, є традиційно високою і постійно зростає.

Задля користі справи обмежимося лише короткими рекомендаціями з найнеобхідніших видів самостійної роботи, які студенти зможуть використати при вивченні курсу „Гроші та кредит”. До таких видів самостійної роботи відносяться:

- робота над лекційним матеріалом;

- робота над навчальними посібниками, монографіями, науковою періодикою;

- вивчення й конспектування нормативного матеріалу;

- підготовка до семінарів;

- написання рефератів;

- підготовка до заліку.

Методи самостійної роботи мають універсальний характер і можуть бути використані при вивченні і інших дисциплін.

Рекомендації з роботи над лекційним матеріалом

Робота над лекційним матеріалом включає два основних етапи: конспектування лекцій і наступне опрацювання лекційного матеріалу.

Під конспектуванням мається на увазі складання конспекту, тобто короткого письмового викладу змісту чого-небудь (усного виступу – мови, лекції, доповіді і т.п. чи письмового джерела – документа, статті, книги тощо).

Конспектування усних виступів суттєво відрізняється від конспектування письмових джерел. Конспектуючи письмові джерела, студент має можливість неодноразово прочитати потрібний уривок тексту, подумати над ним, виділити основні думки автора, коротко сформулювати їх, а потім записати. При необхідності можна занотувати і власне ставлення до тієї чи іншої точки зору. Слухаючи ж лекцію, і намагаючись використати кожну хвилину на її запис, студент більшу частину зазначених вище робіт змушений відкладати на інший час, на її негайне осмислення просто не залишається часу.

Складання конспекту лекції тільки перший і не завжди найважливіший етап самостійної роботи. Після конспектування потрібно якомога швидше зробити наступне:

- прочитати свої записи і розшифрувати окремі скорочення;

- проаналізувати текст і встановити логічні зв\'язки між його елементами;

- уточнити суть нових понять та термінів, спробувати запам’ятати їх;

- виділити головні думки;

- відзначити питання, що вимагають додаткового опрацювання;

- за темою лекції зібрати нормативний, науковий, а, при можливості, і статистичний матеріал;

- законспектувати додаткові письмові джерела;

- відібрати питання, для вивчення яких потрібна консультація викладача.

Зрозуміло, що цю роботу не можна і не варто залишати на час заліково-екзаменаційної сесії, а потрібно виконувати систематично протягом навчального процесу перш за все для підготовки до семінарських та практичних занять.

При роботі над конспектом лекції студенту звернути особливу увагу на проблемні питання, завдання й рекомендації, зроблені викладачем при читанні лекції.

Працюючи над конспектом лекції, необхідно мати під рукою довідкові видання: економічний словник, словник фінансових термінів, у яких можна знайти пояснення багатьох термінів, що трапляються у тексті, зміст яких студент уявляє собі не зовсім точно, хоча вони можуть бути йому знайомі.

Рекомендації з опрацювання навчальних посібників, монографій, періодики

Перелік питань, що підлягають вивченню, наведений у робочій програмі курсу „Гроші та кредит”. Проте не всі ці питання достатньо повно будуть розкриті на лекціях, а окремі не будуть розглянуті взагалі. Тому, опрацювавши лекцію за конспектом, необхідно порівняти порушені у ній питання з тим переліком, що наведений у програмі за даною темою, і вивчити ці питання, самостійно одночасно доповнюючи свій конспект лекцій. На самостійне вивчення може бути винесена і частина тем курсу.

Належно освоїти програмний матеріал можна з допомогою насамперед навчальної літератури. Для цього варто скористатися наступними підручниками чи навчальними посібниками:

1. Гроші та кредит: Підручник /М.І.Савлук, А.М.Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М.І.Савлука. – К.: КНЕУ, 2006.

2. Демківський А.В. Гроші та кредит. – К.: Дакор., 2003.

3. Гальчинський О. Теорія грошей. - К.: Основи, 1998.

Як правило, робота з навчальними посібниками не має нічого спільного з наскрізним прочитанням тексту. Вона повинна бути спрямована у першу чергу на пошуки відповідей на конкретно сформульовані у програмі питання чи питання для підготовки до заліку та їх належне опрацювання. Системний підхід до вивчення дисципліни при цьому не порушується, адже цей перелік питань системно і формується.

Працюючи з навчальними джерелами, не слід забувати про довідкові видання.

Подібним чином варто опрацьовувати монографічну літературу та наукову періодику.

При роботі над темами, що винесені на самостійне вивчення, потрібно самостійно виділити найбільш важливі, вузлові проблеми, як це в інших темах робилося викладачем. Тут не можна задля економії часу підходити до роботи поверхово, оскільки у цьому випадку можна упустити центральні проблеми і "загубитися" у значних обсягах матеріалу. Результатом самостійної роботи повинно стати власне самостійне уявлення про вивчені питання.

Робота з періодикою й монографіями також не повинна складатися з наскрізного читання чи перегляду тексту. Вона має розпочинатися з ознайомлювального читання, а потім – із пошуку відповідей на конкретні питання. Тут основною проблемою для студентів є необхідність засвоєння, розуміння й запам\'ятовування великих обсягів матеріалу при постійному дефіциті часу.

Проблему дефіциту часу можна подолати тільки шляхом належної організації свого розпорядку дня, опануванням методикою самостійної роботи та постійними, систематичними заняттями по вивченню навчальних дисциплін. Варто попрацювати над освоєнням різними методиками прискореного читання, які дозволять запам\'ятовувати значні обсяги інформації після першого ж прочитання.

Рекомендації щодо опрацювання нормативних документів

Вивчення нормативних актів посідає важливе місце у самостійній роботі студентів, тому у рекомендованому списку літератури є необхідні для вивчення й ознайомлення нормативні документи. Тексти законів та інших нормативних документів, а також конспекти цих джерел можуть використовуватися при відповідях на семінарах, вони є незамінними при підготовці до модульного та підсумкового іспиту.

У процесі вивчення нормативних документів доцільно використовувати методичні прийоми, які сьогодні є загальноприйнятими. При цьому необхідно уточнити конкретні політичні, економічні, соціальні та інші умови, у яких був прийнятий даний нормативний акт та знати специфіку економічних відносин, які він регулює. Варто простежити його зв\'язок з іншими документами, що регулюють бюджетні відносини і спробувати системно запам’ятати його зміст, керуючись таким алгоритмом:

- тип документа (Закон, Указ, Постанова, Положення, Інструкція, Наказ тощо) та його назва;

- дата прийняття (видання);

- актуальність;

- мета й завдання;

- новизна;

- специфіка (особливості);

- термін уведення в дію.

Цей перелік можна доповнювати, розширювати чи, навпаки, укрупнювати залежно від індивідуальних уподобань та специфіки самого документа.

Конкретна методика роботи з нормативними актами залежить від характеру матеріалу, цілей навчальної роботи та проблем, які потрібно розкрити при вивченні окремої теми курсу. Опрацьовувати документ варто розпочати з його наскрізного прочитання, розрізняючи при цьому перегляд змісту та виділення питань, до яких є особливий інтерес. Знайомитись з документом потрібно без поспіху, намагаючись одержати загальне уявлення про його зміст, усвідомити його суть і характер питань, які він регулює.

Після ознайомлювального етапу приступають до засвоєння змісту всього чи частини нормативного документа. При цьому рекомендується робити обов\'язкові робочі записи - конспект документа.

Читати потрібно тільки з олівцем у руках, оскільки без записів по ходу читання матеріал забувається.

- схвалення – прямі підкреслення, одиночні чи подвійні знаки оклику;

- нерозуміння - хвилясті підкреслення, знак питання;

- заперечення – подвійне підкреслення, знак оклику із знаком запитання тощо.

При повторному читанні доцільно використовувати олівець іншого кольору.

Таким чином, ознайомлювальне читання дає можливість одержати загальне цілісне уявлення про зміст і структуру нормативного документа. Ним варто скористатися при першому знайомстві з документом, щоб зрозуміти характер розв\'язуваних у ньому питань і його структуру.

Вибіркове читання потрібне, коли вивчаються окремі питання, розділи чи параграфи нормативного документа. Читається лише невелика частина документа, яка розкриває ці питання.

Суцільне читання доцільніше всього використовувати при вивченні невеликих за обсягом документів (накази Міністерства фінансів), коли весь матеріал у скороченому вигляді можна включити в конспект. Суцільне читання не допускає ніяких пропусків тексту, матеріал використовується цілком.

Вивчення нормативних документів передбачає конспектування його основних чи потрібних зараз окремих положень. Форма запису конспекту повинна полегшувати сприйняття тексту документа, для чого потрібно виділити розділи, параграфи, пункти. Найістотніші моменти конспекту можна підкреслити або виділити шрифтом.

На початку конспекту необхідно вказати вид, назву документа, дату його прийняття й джерело публікації. Конспект не повинен включати весь текст документа, досить його вибіркового викладу. Виписувати потрібно те, що необхідно для вивчення конкретної теми чи підготовки до конкретного семінарського заняття.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

З метою набуття студентом необхідної професійної підготовки, розвитку навичок самостійного наукового пошуку в навчальному процесі університету практикується написання рефератів, у тому числі і з курсу „Бюджетний менеджмент”.

Реферат (від лат. «доповідати», «повідомляти») є доповіддю на визначену тему, що включає огляд відповідних наукових і нормативних джерел чи виклад суті монографії, статті або іншого первинного документа (чи його частини) з основними фактичними даними й висновками. Реферат - це самостійна творча робота, виконана й оформлена згідно вимог до наукових праць.

Реферати пишуться з найбільш актуальних тем. Рекомендована тематика рефератів орієнтовна. Студент може запропонувати сам ту чи іншу тему, погодивши її попередньо з викладачем.

Зміст і оформлення реферату

Дуже важливою частиною всякої роботи є план, який повинен розкривати обрану тему. Єдиної схеми складання плану не існує, головне, щоб його пункти були логічно пов’язані і повністю охоплювали проблему. Перший елемент плану – вступ, далі - основна частина, висновок і бібліографічний список. Сторінки необхідно пронумерувати, реферат повинен бути підписаний і мати дату завершення роботи над ним. Весь науковий апарат повинен бути оформлений відповідно до вимог.

У вступі необхідно обґрунтувати актуальність проблеми, намітити шляхи її аналізу й рішення, дати короткий аналітичний огляд літератури й обґрунтувати структуру викладу матеріалу. В основній частині послідовно викладаються питання плану, кожному з яких передує заголовок. Бажано, щоб матеріал був рівномірно розподілений за питаннями, а виклад кожного питання завершувався коротким висновком. Зміст кожного з розділів (параграфів) повинен формулюватися у його назві. У висновку необхідно зробити концептуальний підсумок всієї роботи, який розкривав би всю тему чи проблему. Обсяг реферату – від 5 до 10 друкованих сторінок.

Зразок оформлення титульного листа реферату

Посилання на літературу і нормативні акти можуть бути подані як на кожній сторінці, так і наприкінці роботи, після висновку - із нової сторінки. Можуть бути використані різні варіанти оформлення виносок, але необхідно, щоб в одній і тій же роботі вони були однаковими.

Реферат завершується бібліографічним списком, до якого включаються всі роботи і нормативно-правові акти, із якими ознайомився автор, а не тільки ті, котрі були цитовані в тексті роботи. Вони групуються таким чином:

- нормативні акти (за юридичною чинністю у спадному порядку, усередині групи рівних за юридичною чинністю – за датою видання);

- спеціальна література - в алфавітному порядку;

- неопубліковані матеріали;

- практичні матеріали.

Текст виконаної й оформленої роботи підлягає ретельній перевірці. Помилки й описки, як у тексті, так і в цитатах і в науково-довідковому апараті не припустимі.

За попередньо підготовленими тезами виступу, студент протягом 5-7 хвилин коротко доповідає основні положення свого реферату на семінарі. Після доповіді відповідає на питання. Після обговорення реферату та виступу студента останньому виставляється оцінка.

Незадовільна оцінка виставляється в наступних випадках:

- заявлена тема не розкрита;

- обсяг реферату істотно виходить за рамки вимог;

- рецензент довів академічну несумлінність студента.