ТЕМА 10. КРЕДИТНІ СИСТЕМИ

1. Поняття кредитної системи

2. ЦБ як складова кредитної системи країни

3. Суть, функції та операції банків

4. Фінансові небанківські посередники

1. Кредитна система - це сукупність кредитних установ, що реалізують кредитні відно­сини.

До складу парабанківської системи входять спеціалізовані фінансово-кредитні інститути: страхові, фінансові, інвестиційні, лізингові, факторингові, форфейтингові компанії; ломбарди; кре­дитні спілки; розрахункові (клірингові) центри; каси взаємного кредитування тощо. Сюди ж відносять і поштово-ощадні інститути, що забезпечують креди­тно-розрахункове обслуговування населення, проводять залучення дріб­них внесків. Останні дістали найбільшого розвитку в Європі, де вони групуються біля розрахункових центрів і застосовують у своїй практиці, так звані, жирорахунки.

До квазібанківської системи відносять міжнародні та світові (наднаціональні) фінансово-кредитні установи – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) тощо.

Дискусійним залишається питання включення в кредитну систему безпосередніх споживачів її послуг – фізичних та юридичних осіб.

Банківська система є основою креди­тної системи і, як правило, має дворівневу побудову. Станом на 01.08.06 року банківська система України налічувала 187 банків, з них діючих - 165.

Небанківські установи підпорядковуються спеціально утвореному Уповноваженому органу, який відноситься до центральних органів виконавчої влади. В Україні з 2003 року таким органом є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП), яка забезпечує управління і контроль діяльності таких установ.

2. Існування ЦБ історично пов\'язано з монополією влади на випуск грошей.

ЦБ можуть бути державними (Велико­британія, Німеччина, Франція, Канада, Росія, Україна), акціонерними (США) і змішаними - акціонерні товариства, частина акцій яких належить державі (Японія , Бельгія).

В Україні роль ЦБ виконує Національний Банк України (НБУ), що включає центральний апарат та обласні управління. Керівні органи НБУ – Наглядова рада утворюється в складі 14 чоловік: 7 обирається Верховною Радою, 7 – призначається Президентом, Голова Правління обирається Верховною Радою за поданням Президента. Правління, склад якого рекомендується його Головою, затверджується Наглядовою радою.

НБУ працює за кошторисом, який затверджується Наглядовою радою. Сума перевищення доходів над видатками підлягає внесенню до Державного бюджету. Такий механізм фінансування діяльності НБУ робить його економічно незалежним і позбавляє тиску з боку силових структур.

Юридична та економічна самостійність НБУ, дає йому можливість проводити незалежну грошово-кредитну політику, забезпечуючи стійкість грошового обігу в країні та національної валюти.

НБУ виконує такі основні функції:

- емісійна – має монопольне право на випуск банкнот і розмінної монети: організовує їх виготовлення, регулює їх обіг, вилучає зношені та фальшиві, проводить їх утилізацію;

- розробка основних засад та реалізація грошово-кредитної політики країни - сукупність монетарних заходів забезпечення економічного розвитку країни, стабільності грошового обігу та власної національної валюти. При цьому НБУ використовує такі інструменти, як політика обов\'язкового резервування, процентна політика (облікова та ломбардна ставка), операції відкритого ринку (операції з цінни­ми паперами), політику курсоутворення;

- розрахунково-касове і кредитне обслуговування інших банків (банк банків) - організовує та контролює діяльність інших банків;

- розрахунково-касове і кредитне обслуговування держави (банк держави) – виступає у ролі банкіра уряду, обслуговуючи єдиний казначейський рахунок (доходи і видатки державного і місцевих бюджетів), розміщує облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) - державні ЦП, емітовані урядом, самостійно здійснює операції з ОВДП;

- регулювання і нагляд за діяльністю банківської системи - регулювання обсягів та структури обов’язкових банківських резервів та рівня процентних ставок, регламентація діяльності окремих банків, встановлення економічних нормативів, контроль за дотриманням нормативних документів, застосування заходів впливу до порушників з метою забезпечення стабільності роботи останньої;

- формування та зберігання золотовалютного резерву країни – 11.1 млрд.

- аналітичне та інформаційне забезпечення - оцінка економічної ситуації в країні, ведення банківської статистики, роз’яснення монетарної політики;

- міжнародне співробітництво – розвиток відносин з центробанками ін­ших країн та міжнародними фінансово-кредитними інститутами.

3. Банк – це фінансовий посередник, який на підставі ліцензії НБУ здійснює у сукупності базові операції грошового ринку: залучення коштів від фізичних та юридичних осіб (депозити), розміщення від власного імені, на власних умовах і на власний ризик залучених ресурсів (кредити), відкриття і ведення банківських рахунків клієнтів.

Банки поділяються на універсальні та спеціалізовані (більше 50% активів розміщені у однорідних операціях), державні та кооперативні, за участю іноземного капіталу та зі 100% іноземним капіталом, акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю тощо. За функціональною спеціалізацією розрізняють ощадні, депозитні, інвестиційні, клірингові, іпотечні банки; за галузевою - сільськогосподарські, будівельні, комерційні, зовнішньоекономічні, со­ціального розвитку...; за "клієнтською" орієнтацією - біржові, комунальні, страхові...; за територіальною ознакою - місцеві, національні, міжнародні.

Банківська система - це специфічне організаційно-економічне утворення (НБУ та інші банки), яке забезпечує функціонування грошового ринку країни. Їй притаманні наступні функції:

- трансформаційна - накопичення та передача капіталу у користування зі зміною обсягів, термінів і користувачів;

- емісійна - створення додаткової ГМ (грошово-кредитний мультиплікатор);

- стабілізаційна - забезпечення стабільності власної діяльності, стабільності грошового обігу та національної валюти.

Банки виконують традиційні операції (депозитні, кредитні, інвестиційні, розрахунково-касові, інкасацію та перевезення цінностей, валютні та операції з цінними паперами) і надають клієнтам нетрадиційні операції і послуги (трастові операції, лізинг, гарантії і поручительства, консультаційні та інформаційні послуги, факторинг, форфейтинг тощо).

Для здійснення операцій банки зобов’язані отримати банківську ліцензію та письмовий дозвіл від НБУ.

4. Небанківські фінансові посередники (НФП) виконують лише дві базові операції грошового ринку – залучення коштів (депозити) і їх розміщення (кредити). Від банків вони відрізняються набагато вужчою спеціалізацією і методами формування грошових ресурсів.

Залучення коштів здійснюється на договірних засадах або шляхом продажу своїх цінних паперів. Відповідно НФП поділяються на договірних та інвестиційних.

До перших відносяться страхові, лізингові, факторингові компанії, пенсійні фонди та ломбарди, до других – інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства, кредитні спілки.

У цивілізованому світі НФП є серйозними конкурентами банків як на ринку вільних ресурсів, так і на ринку кредитів (у США на банки припадає лише близько 40% активів кредитно фінансових установ країни). Крім цього, НФП виконують операції та надають послуги, які невигідні або заборонені банкам, що робить їх діяльність об’єктивно необхідною в ринковому середовищі.

Основні поняття та терміни:

Актив банку - частина бухгалтерського балансу, яка характеризує склад, розміщення і використання коштів банку, згрупованих за їх економічним призначенням під час відтворення.

Активи робочі банку - кошти на коррахунку, в касі, вкладені у майно, розміщені в інших банках, цінних паперах, надані кредити, інші кошти та інші активи, що дають прибуток банку.

Активні операції банку - фінансові операції з розміщенням вільних коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій банку належать: надання кредитів і а позичок, придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти, лізингові, факторингові операції, операції з векселями та Банківська ліквідність - здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов\'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами виконання зобов\'язань банку.

Банк – фінансовий посередник, юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції:

- залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

- відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система – специфічне організаційно-правове утворення, що забезпечує функціонування грошового ринку країни. Банківська система України складається з НБУ та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до Закону України про “Банки та банківську діяльність”.

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська ліцензія – документ, який видається НБУ, у порядку і на умовах, визначених законодавчо, який дає банкам право здійснювати банківську діяльність.

Банківська операція - діяльність банку, пов\'язана з виконанням його специфічно банківських функцій. Коло банківських операцій в Україні виключно

визначене законодавством.

Власні кошти банку - сукупність різних за призначенням фондів, які забезпечують економічну самостійність і стабільність банку.

Дворівнева банківська система - банківська система, в якій емісійно-організаційні банківські функції відокремлені від інших і реалізуються у так званому першому (верхньому) рівні банківської системи.

Кредитна система - сукупність установ, які реалізують кредитні відносини у державі.

Ланка кредитної системи - група установ кредитної системи, яка функціонує за однаковими принципами чи реалізує єдину групу кредитних відносин.

Національний банк України – є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією та Законами України.

Облікова ставка НБУ - величина плати, що стягується НБУ за проведення операцій по кредитуванню інших банків та їх рефінансуванню.

Пасив банку - одна з двох частин бухгалтерського балансу (права сторона), в якій на певну дату в грошовому вираженні відображені джерела утворення коштів банку.

Якість управління банком - оцінка методів управління банком з погляду ефективності діяльності, установленого порядку праці, методів контролю дотримання

Література: 2, 3, 7-10, 14, 17, 21, 25, 33, 37, 41-49, 51, 56, 58, 60, 61, 63

Запитання для самопідготовки та самоперевірки:

1.

2. Охарактеризуйте склад кредитної системи.

3. Чому банки є основою кредитної системи?

4. Назвіть ознаки та функції банківської системи?

5. Охарактеризуйте функції центрального банку?

6. Як НБУ взаємодіє з іншими банками?

7. Які механізми реалізації грошово-кредитної політики центрального банку?

8. Назвіть основні ознаки класифікації банків.

9. Які особливості прояву функцій НБУ в сучасних умовах?

10. Чому банківська система України є дворівневою?

11. Назвіть форми та методи нагляду НБУ за діяльністю інших банків?

12. Яка організаційна структура сучасного банку?

13. Назвіть види парабанківських установ.

14. Що спільного є в діяльності парабанківських установ і банків?

15. Яку роль відіграють парабанківські інститути на фінансовому ринку?

16. Охарактеризуйте роль і функції квазібанківської системи.

Тести:

1. Кредитна система - це:

а) сукупність банків, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у позики;

б) сукупність кредитних відносин у країні;

в) спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, що кредитують суб\'єктів господарювання.

г) сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини;

д) НБУ і система інших банків.

2. До спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів не відносяться:

а) страхові компанії;

б) пенсійні фонди;

в) лізингові компанії;

г) поштово-ощадні установи;

д) фінансові компанії.

3. Взаємопов\'язана сукупність різних видів банків країни у певний період:

а) СКФІ;

б) кредитна система;

в) банківська система;

г) об\'єднання банків;

д) парабанківська система.

4. До функцій банківської системи не відноситься:

а) координаційна;

б) емісійна;

в) стабілізаційна;

г) трансформаційна.

5. Проблеми банківської системи України:

а) відсутність законодавства;

б) високі процентні ставки за кредитами;

в) нераціональна територіальна структура;

г) завелика кількість банків;

д) низький рівень капіталізації банків;

е) втручання НБУ в управління слабкими банками.

6. Основні функції ЦБ:

а) формування та реалізація грошово-кредитної політики;

б) емісійна;

в) виконання державного бюджету;

г) розрахунково-касове та кредитне обслуговування уряду;

д) розрахунково-касове та кредитне обслуговування інших банків.

7. Які документи необхідні для реєстрації банку:

а) заява про реєстрацію, установчі документи, висновки аудиторської фірми, відомості про професійну придатність керівників;

б) заява про реєстрацію, економічне обґрунтування, висновки аудиторської фірми. відомості про професійну придатність керівників;

в) заява про реєстрацію, економічне обґрунтування, установчі документи, висновки аудиторської фірми, відомості про професійну придатність керівників;

г) заява про реєстрацію, економічне обґрунтування, установчі документи, відомості про професійну придатність керівників;

д) заява про реєстрацію, економічне обґрунтування, установчі документи, висновки аудиторської фірми.

8. Якої організаційно-правової форми банків не існує:

а) державні;

б) акціонерні;

в) приватні;

г) пайові;

д) кооперативні.

9. За формою власності розрізняють банки:

а) універсальні;

б) спеціалізовані;

в) приватні;

г) пайові;

д) клірингові;

е) інші.

10. До базових банківських операцій відносяться:

а) операції з ЦП, валютні операції;

б) кредитні, депозитні операції;

в) банківські послуги;

г) факторинг, форфейтинг;

д) трастові, власні операції.

11. Розрахунково-касові операції банків відносяться до операцій банків:

а) власних;

б) нетрадиційних;

в) базових;

г) пасивних.

12. Закон України „Про банки та банківські операції” передбачає такі об\'єднання банків:

а) концерни;

б) спілки;

в) картелі;

г) трести;

д) консорціуми;

е) корпорації.

13. В Україні на громадських засадах працюють банківські:

а) концерни;

б) картелі;

в) трести;

г) консорціуми;

д) асоціації;

е) синдикати;

ж) корпорації.

14. Основним джерелом інформації про банк є:

а) звіт про активні та пасивні операції;

б) звіт про прибутки і збитки;

в) баланс;

г) звіт про сплату податків.

15. Наслідком порушення ліквідності банку можуть бути:

а) неповернення кредитів;

б) збитки;

в) штрафні санкції НБУ;

г) відсутність вільних коштів для ведення статутної діяльності.

16. Зовнішній контроль діяльності банку здійснюють:

а) відділ банківського аудиту;

б) НБУ;

в) правоохоронні органи;

г) збори акціонерів (учасників).

17. До санкцій НБУ за систематичне порушення банком вимог чинної нормативної бази відноситься:

а) застосування штрафних санкцій, фінансове оздоровлення, відкликання ліцензії;

б) підвищення норми обов\'язкових резервів, стягнення штрафу, відкликання ліцензії;

в) проведення заходів фінансового оздоровлення, застосування штрафних санкцій, підвищення корми обов\'язкових резервів, призначення тимчасової адміністрації, відкликання ліцензії.

18. Проведення центральними банками політики "дешевих грошей" – це:

а) рестрикційна політика;

б) збільшення продажу іноземної валюти та цінних паперів;

в) зниження процентних ставок, норм обов\'язкового резервування, купівля державних цінних паперів.

19. Кредитні спілки входять до складу:

а) банківської системи;

б) парабанківської системи;

в) квазібанківської системи.

Модуль 4