<<
>>

ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

Опрацьовуючи тему, слід звернути увагу на те, що основним елементом зовнішньоекономічної діяльності є валютні відносини, які виникають при функціонуванні грошей у міжнародному обороті.

Лише за умови функціонування на світовому ринку загального, інтернаціонального, за змістом вартісного еквівалента можлива реалізація еквівалентності міжнародного обміну товарів та послуг. Гроші реалізовують себе у функціях світових грошей, коли вони обслуговують міжнародні економічні відносини і використовуються як міжнародна розрахункова одиниця чи міжнародний засіб обігу й платежу. Функціональною формою останніх є валюта.

Протягом тривалого часу в ролі світових грошей завдяки своїм якостям виступало золото, але воно поступово втратило свої монетарні функції. Спочатку відбулася демонетизація золота на рівні функціонування національних грошей, а з часом і міждержавних відносин.

Головним призначенням світових грошей стало виконання функції інтернаціональної міри вартості, за якою порівнюються не безпосередньо вартості окремих товарів, а купівельні спроможності національних валют. Таким чином, вони поєднують національні грошові знаки вартості.

Незважаючи на широке застосування, сутність валюти не знайшла однозначного трактування в літературі. З урахуванням того, що: недопустимо ототожнювати валюту з грошовою одиницею взагалі, бо при цьому зникають будь-які відмінності між грошима та валютою, остання втрачає свої специфічні ознаки; за умови пов’язування валюти з міжнародною сферою використання грошової одиниці, це призводить до звуження сфери застосування валюти, найприйнятнішим є визначення валюти як будь-яких грошових коштів, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами.

Під час вивчення теми студенти повинні засвоїти різновиди валюти, її призначення та сферу застосування.

Залежно від емітентської належності валюту поділяють на:

—національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються національною банківською системою.

Для України це — гривні;

—іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн. Для України це всі інші національні грошові одиниці, крім гривні;

—колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово- кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

За режимом використання валюти поділяються на:

—неконвертовані — це валюти, які неможливо вільно обміняти на іноземні валюти за ринковим курсом, їх ввіз та вивіз жорстко обмежується. До 1997 року типово неконвертованою була і національна валюта України — гривня;

—конвертовані — це валюти, які вільно обмінюються на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, і вільно вивозяться і ввозяться через кордон. Конвертова- ність — надзвичайно важлива, визначальна якісна риса валюти, якій слід приділити особливу увагу.

Конвертованою валюта стає не стихійно, а забезпечується державою завдяки значним зусиллям, спрямованим на досягнення товарно-грошової збалансованості, розвитку вільних товарних і валютних ринків, запровадження організаційно-правових основ валютного регулювання тощо.

Конвертованість валюти можна класифікувати за кількома критеріями: повнотою конвертації (повна конвертованість; часткова конвертованість), видами суб’єктів (зовнішня; внутрішня), характером економічних операцій, що обслуговуються конвертованою валютою (за поточними операціями; за переміщенням капіталу).

Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та за всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).

Використання вільно конвертованої валюти як резервної надає їй чимало переваг. Насамперед це виявляється у зростанні на неї попиту на світовому ринку, що дає можливість уряду відповідної країни розширювати емісію своєї валюти, збільшуючи сеньйораж як джерело фінансування національної економіки, підвищуючи її конкурентоспроможність на світовому ринку.

Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів — внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу — капітальною.

Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти відбувається через часткову конвертацію.

Використання валюти для обслуговування зовнішньоекономічних відносин надає останнім специфічної форми валютних відносин, що мають певні особливості, на які слід звернути увагу студентам.

За своїм економічним змістом валютні відносини — це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств різних країн і обслуговуються валютою. Вони тісно переплітаються з внутрішніми грошовими відносинами, є їх продовженням, коли вони переходять межі національних митних кордонів. У цей момент національні гроші набувають форми валюти.

Під час опрацювання теми, необхідно зосередити увагу на тому, що невід’ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок, який надає функціонуванню валютних відносин реального економічного змісту — це сектор грошового ринку, на якому врівноважуються попит та пропозиція на такий специфічний товар, як валюта. За своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок — це сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати національну та іноземну валюту на основі попиту та пропозиції.

Валютний ринок має всі атрибути звичайного ринку: об’єкти та суб’єкти, ціну, інфраструктуру, попит та пропозицію, комунікації.

Об’єктом купівлі-продажу на цьому ринку є національні та іноземні валютні цінності.

Суб’єктами валютного ринку можуть бути будь-які економічні агенти (юридичні та фізичні особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу.

Провідне місце серед посередників валютного ринку посідають банки.

Ціною на валютному ринку є валютний курс — ціна грошової одиниці однієї валюти в грошових одиницях іншої валюти.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв’язок між усіма суб’єктами ринку не тільки в межах окремих країн, але й у світовому масштабі.

Структура валютного ринку включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони різняться за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що прода- ються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.

Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатен функціонувати майже цілодобово.

Прийнято розрізняти такі види валютних ринків залежно від:

—характеру операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;

—територіального розміщення: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;

—видів конверсійних операцій: ринок касових операцій, ринок ф’ючерсів, ринок опціонів тощо;

—форм валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.

Слід врахувати, що призначення та економічна роль валютного ринку проявляється через його функції, які реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій, класифікаційними ознаками яких є: термін здійснення платежу з купі- влі-продажу валюти, цільове призначення, механізм здійснення операції, форма здійснення, масштаб операції.

Основними функціями валютного ринку є:

— забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

— створення суб’єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

— забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

— формування та врівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

— страхування валютних ризиків;

— диверсифікація валютних резервів

Зазначені функції валютного ринку реалізуються через виконання суб’єктами ринку широкого кола валютних операцій.

Під валютними операціями звичайно розуміють будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між суб’єктами валютного ринку.

Валютні операції можна класифікувати за певними критеріями: терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти (касові, або операції з негайною поставкою; строкові); механізмом здійснення операцій (операції спот; форвардні операції; ф’ючерсні операції; опціонні операції); цільовим призначенням (операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками; операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування); операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції); формою здійснення (безготівкові; готівкові); масштабами операцій (оптові — здійснюються між банками, роздрібні — між банками та їх клієнтами).

При зовнішньоекономічній діяльності майже завжди постає потреба в обміні однієї національної валюти на іншу. Саме тому органи влади кожної країни встановлюють валютний курс — співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс в умовах ринкової економіки є звичайним критерієм умов обміну, оскільки ціна формується залежно від попиту та пропозиції.

Необхідність установлення валютного курсу пояснюється тим, що національна валюта за межами внутрішнього ринку не може виступати законним платіжним та купівельним засобом. Саме тому об’єктивне визначення валютного курсу має важливе значення для забезпечення безпечних і взаємокорисних операцій різних країн.

Існує кілька видів валютних курсів, найвідомішими з яких є: номінальний та реальний; плаваючий і фіксований; двосторонній та багатосторонній (ефективний); двосторонній реальний та багатосторонній реальний; офіційний і ринковий; легальний та нелегальний; спот і форвард; курс покупця та продавця.

На основі вищезазначеної інформації студенти мають узагальнити тенденції розвитку режиму валютного курсу в Україні.

Вивчаючи валютну систему слід приділити увагу її сутності, різновидам, елементам, валютному регулюванні та валютній політиці, особливостям формування та функціонування валютної системи в Україні.

Важливим є розуміння того, що в механізмі валютного регулювання особливе місце посідають платіжний баланс та золотовалютні резерви, оскільки саме через них реалізується внутрішній зв’язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забезпечується суто економічне регулювання валютної сфери. Тому доцільним є розгляд структури платіжного балансу, призначення та використання золотовалютних резервів.

Суттєвим питанням є розгляд функціональних структур валютних відносин — світова та міжнародна валютна системи. Слід зазначити, що у своєму еволюційному розвитку світова валютна система пройшла три основні етапи — золотого, золотовалютного та паперововалютного (девізного) стандарту. Міжнародні (регіональні) валютні системи є результатом взаємної інтеграції національних грошових та валютних відносин групи країн, які тісно взаємодіють між собою та зі світовою валютною системою на глобальному рівні.

Важливо при вивчені теми розглянути формування Європейської валютної системи, трансформацію її в Європейський валютний союз зі спільною валютою та Європейською системою центральних банків.

Значну увагу потрібно приділити міжнародним ринкам грошей та капіталів, як складовим світового фінансового ринку. Розглянути їх сутність, призначення і традиційні інструменти. Запам’ятати, що існують основні світові центри ринків грошей та капіталів, серед яких особливе місце посідає євроринок.

1. Суть валютних відносин, їх особливості.

2. Валюта: сутність, призначення, різновиди.

3. Валютний ринок: суть і характеристика складових елементів.

4. Види валютних операцій, їх характеристика.

План семінарського заняття № 12

1. Валютний курс, порядок його визначення та регулювання.

2. Валютна система: сутність, різновиди та її основні елементи.

3. Формування валютної системи в Україні.

4. Сутність і використання платіжного балансу та золотовалютних резервів.

Практичні завдання до теми 8

1. Тести до теми

1. Валютними цінностями можуть бути:

а) платіжні документи іноземного походження;

б) акції, якщо перетинають митний кордон;

в) облігації, які переходять у власність нерезидентів усередині країни;

г) усі відповіді правильні.

2. Грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано із зовнішньоекономічними відносинами, — це:

а) грошова одиниця;

б) валюта;

г) гроші;

г) валютний курс.

3. Український імпортер купує на ринку за національну валюту — гривню — певну суму доларів США, за допомогою яких оплачує куплені в Японії товари. Ця зовнішньоекономічна операція обслуговується трьома видами грошей: гривнею, доларом, єною. Яка грошова одиниця має статус валюти:

а) гривня;

б) долар;

в) єна;

г) усі відповіді правильні.

4. Об’єктом валютних відносин в Україні є:

а) банкноти будь-якого номіналу будь-якої держави;

б) грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів і монет, що є законним платним засобом у державі;

в) золотий запас держави.

5. Суб’єктами валютних відносин є:

а) підприємці всіх форм власності;

б) банки будь-якої спеціалізації;

в) резиденти, нерезиденти, уповноважені банки.

6. Основними функціями валютного ринку є:

а) забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

б) страхування валютних ризиків;

в) диверсифікація валютних ризиків;

г) усі відповіді правильні.

7. За механізмом здійснення валютні операції класифікують:

а) касові;

б) форвардні;

в) опціоні;

г) роздрібні.

8. Валютними деривативами можна назвати:

а) ф’ючерсні;

б) форвардні;

в) спот;

г) опціони.

9. Основними елементами національної валютної системи як організаційно-правового явища є:

а) ступінь конвертованості національної валюти;

б) характер емісії національної валюти;

в) режим формування та використання державних золотовалютних резервів;

г) усі відповіді правильні.

10. Національними органами, на які покладається проведення валютної політики в Україні, є:

а) Національний банк України, Державний митний комітет, Державна податкова адміністрація;

б) Національний банк України, Кабінет Міністрів України, Державна податкова адміністрація;

в) Національний банк України, Державний митний комітет, Міністерство зв’язку України;

г) усі відповіді правильні.

11. Торговим балансом називається:

а) співвідношення надходжень і платежів за поточними операціями;

б) співвідношення надходжень і платежів за операціями з капіталом;

в) співвідношення надходжень і платежів за резервними активами;

г) правильної відповіді немає.

12. Платіжний баланс у стані порушення рівноваги:

а) може залишатися постійно;

б) може перебувати, але не постійно;

в) не може перебувати;

г) перебуває завжди.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

Відповідь обґрунтувати

1. Якщо дозволена конвертація національної валюти для резидентів, то вона називається внутрішньою.

2. Валютні відносини інколи обслуговуються трьома валютами.

3. Успішний розвиток валютних відносин неможливий без існування особливого ринку, на якому можна вільно продавати та купувати валюту.

4. Одним із суб’єктів валютного ринку є посередники, які «зводять» продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купі- влі-продажу.

5. Касові операції — це різновид валютних операцій за терміном здійснення платежу.

6. Валютний курс — це мікроекономічний показник.

7. Стан платіжного балансу країни впливає на валютний курс.

8. Режим курсу національної валюти — це елемент національної валютної системи.

9. Кінцевими цілями валютної політики є стратегічні цілі монетарної політики.

3. Підберіть кожному терміну його визначення:

Терміни:

1) конвертованість;

2) валюта.;

3) валютний ринок;

4) валютні відносини;

5) котирування;

6) валютний курс;

7) платіжний баланс.

Визначення:

1) відображення співвідношення всієї сукупності надходжень із-за кордону та платежів за кордон за певний відрізок часу (рік, квартал, місяць);

2) здатність вільного обміну національної грошової одиниці та інших валют;

3) визначення офіційними державними органами (чи іншою фінансовою установою) курсу (ціни) іноземної валюти;

4) грошова одиниця, що виконує функцію світових грошей;

5) ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни;

6) сукупність обмінних та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються між юридичними та фізичними особами за ринковим курсом або процентною ставкою;

7) відносини, що виникають під час функціонування грошей у міжнародному обороті.

Питання для самостійного вивчення

1. Механізм регулювання валютного курсу.

2. Розвиток валютної системи України.

3. Міжнародні валютно-фінансові і кредитні організації, їх роль у здійсненні ринкових перетворень в економіці України.

4. Роль золотовалютних запасів у системі валютного регулювання.

5. Проблеми формування світової та європейської валютних систем.

6. Суть та класифікація міжнародного кредиту.

7. Світовий ринок позичкових капіталів та його структура.

8. Міжнародні валютно-кредитні організації.

Рекомендована література

10, 13, 16, 17, 18, 24, 25, 27, 30, 34.

<< | >>
Источник: Левченко Л. В.. Гроші та кредит. Навч. посіб — К.,2011. — 224 с.. 2011

Еще по теме ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -