ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ

Під час вивчення теми необхідно усвідомити суть інфляції, що притаманна тією чи іншою мірою паперово-кредитній системі будь-якої держави.

Як відомо, поступове зростання цін простежується протягом усієї історії розвитку товарного виробництва і ринку.

Помітного суспільного «звучання» зростання цін набувало в умовах запровадження нерозмінних паперових грошей, коли переставав діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Саме в ці періоди виникали стрімкі злети цін і падіння вартості грошей, що призводило до відчутних соціальних збурень. Ці процеси стали привертати до себе пильну увагу науковців і практиків, які розгледіли в ньому складне економічне явище і назвали його «інфляція» (від лат. inflatio — здуття).

Уперше термін «інфляція» почали вживати в 70-х роках XIX ст. стосовно грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускали для ведення громадянської війни. Відтоді він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон.

Інфляція — це тривале і швидке знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті. При цьому стрімке зростання грошової маси може бути як абсолютним, так і відносним.

Формами інфляції є зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту, хронічний бюджетний дефіцит, падіння валютного курсу національної грошової одиниці тощо, а в кінцевому підсумку — зниження купівельної спроможності грошей.

Після загальної демонетизації золота інфляція перетворилася в хронічне, властиве, по суті, усім країнам явище. Відмінності простежуються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках.

Інфляція не виникає раптово, а розвивається як процес, у складі якого можна виокремити декілька стадій. Ці стадії різняться співвідношенням темпів зростання емісії паперових грошей і темпів знецінення грошової одиниці.

На першій стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання.

На другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції.

На третьому етапі зростання цін набирає нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін то випереджають темпи зростання грошової маси, то відстають від них.

З метою правильного розуміння сутності інфляції доцільним є з’ясування причин виникнення цього явища. Питання щодо причин інфляції є досить дискусійним, оскільки значна кількість чинників причиняє тиск на ціни, наслідки її мають місце як у соціально- економічній сфері так і в політичній.

З метою аналізу цього явища необхідно розраховувати певні індекси цін. На практиці, як правило для вимірювання інфляції застосовують такі види:

1) індекс цін споживчих товарів (індекс споживчих цін);

2) індекс цін на засоби виробництва (індекс цін виробників);

3) індекс цін ВВП, або дефлятор ВВП.

Особливу увагу слід приділити класифікації видів інфляції та їх характеристиці.

За формами прояву інфляції можна виоремити:

— цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін (основний вид у розвинутій ринковій економіці);

— інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;

— девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється в падінні їхнього курсу до іноземних валют.

За темпами знецінення грошей звичайно розрізняють три види інфляції:

— повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін — до 5 % на рік;

— помірну, відкриту, яка проявляється в прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5—20 % на рік;

— галопуюча інфляція, коли зростання цін досягає 20—50 %, а інколи 100 % на рік. Для цього виду інфляції характерне стрибкоподібне, украй нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню;

— гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін — понад 100 % на рік.

За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, виокремити певні види інфляції майже неможливо, оскільки певні чинники діють одночасно. У літературі за цим критерієм розрізняють два види інфляції:

— інфляція витрат — зумовлена тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат;

— інфляція попиту — викликана тиском на ціни з боку грошей унаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією.

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній.

У соціальній сфері інфляція викликає:

— створення передумов для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями. Виграш чи втрати від інфляції можуть мати представники будь-якої соціальної групи;

— негативний вплив на матеріальне ставище людей з фіксованим доходом;

— негативний вплив на заощадження, які знецінюються або зовсім зникають;

— загальну невпевненість як підприємців так і працівників;

— загострення соціальних суперечностей.

В економічній сфері наслідками інфляції є:

— скорочення обсягів виробництва;

— посилення хаотичності і диспропорційності розвитку суспільного виробництва;

— ризик інвестицій, що викликає скорочення нових капіталовкладень і затухання науково-технічного прогресу;

— скорочення платоспроможного попиту населення;

— зменшення питомої ваги грошових активів суб’єктів господарювання;

— згортання комерційного кредиту;

— руйнівний вплив на грошовий обіг;

— падіння курсу національної валюти відносно валют країн;

— негативний вплив на фінансову сферу;

— погіршення платіжного балансу;

Проблема боротьби з інфляцією існує в багатьох країнах.

З метою запобігання інфляційним процесам у країнах з ринковою економікою розробляється антиінфляційна політика. Вона проводиться за кількома напрямами — дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно.

Дефляційна політика включає низку методів обмеження платоспроможного попиту через фіскально-бюджетний і кредитно- грошовий механізми. Важливим інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування (таргетування) випуску готівки в оборот. Підвищуючи облікову ставку центрального банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов’язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту. Практикується пряме державне лімітування зростання кредитних вкладень та готівкової грошової маси в обігу, попередній контроль центрального банку за обґрунтованістю видач комерційними банками позик на великі суми.

Політика доходів — передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні («заморожування») або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів при росту продуктивності праці або до того й іншого водночас.

Економічний стан, коли кризовий спад збігається з інфляцією, є стагфляцією. На стадії гіперінфляції гроші втрачають здатність виконувати свої функції, зростає обсяг бартерних операцій, порушується рівновага грошової системи.

Серед заходів, пов’язаних з оздоровленням і впорядкуванням грошового обігу, особливе місце належить грошовій реформі, яку проводить держава. Грошова реформа — це повна або часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей, чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов.

Необхідно звернути увагу на класифікацію грошових реформ залежно від глибини реформаційних заходів: структурні (повні) та часткові.

Структурні (повні) грошові реформи — це проведення суттєвих структурних змін в економіці, у державних фінансах, банківській і валютній системах тощо.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо

Такі реформи поділяються за:

— повнотою здійснюваних змін у грошовій системі: формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін).

— характером обміну старих грошей на нові: неконфіскаційні (за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси тощо); конфіскаційні грошові реформи, за яких співвідношення обміну грошей диференціюється залежно від: величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); форми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися за меншим коефіцієнтом, ніж готівка); від форми власності власника грошей (для державних власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошують недійсними і вилучають з обороту, а замість них випускають нові гроші.

— за порядком уведення в обіг нових грошей розрізняють од- номоментні грошові реформи (уведення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові) та реформи паралельного типу (випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно).

Під час вивчення цієї теми слід врахувати, що головною метою грошової реформи є стабілізація валюти, для досягнення якої необхідно підготувати відповідні економічні умови (нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку).

В Україні була проведена повна грошова реформа, яка тривала близько п’яти років (січень 1992 — вересень 1996). Проведена грошова реформа була об’єктивною необхідністю, яка забезпечила створення власної грошової системи в Україні та її повну незалежність.

План семінарського заняття № 9

1. Суть інфляції та її причини.

2. Форми прояву інфляції. Види інфляції.

3. Вимірювання інфляції.

4. Державне регулювання інфляції.

5. Соціально-економічні наслідки інфляції.

План семінарського заняття № 10

1. Поняття та цілі проведення грошових реформ.

2. Види грошових реформ.

3. Структурна реформа в Україні.

Практичні завдання до теми 7 1. Тести до теми

1. Що таке інфляція?

а) це різке підвищення цін;

б) це підвищення цін на всі види товарів і послуг;

в) це знецінення грошей унаслідок перевищення кількістю грошових знаків, що перебувають в обігу, суми цін товарів.

2. Який вид інфляції існував на Україні в першій половині 1990-х років?

а) повзуча;

б) помірна;

в) гіперінфляція.

3. Яка головна причина високого рівня інфляції в Україні в 1992— 1994 роках?

а) розрив господарських зв’язків між колишніми союзними республіками;

б) відсутність власної національної валюти;

в) нічим не забезпечена емісія грошей.

4. Ззалежно від темпів знецінення грошей існують такі види інфляції:

а) повзуча; б) галопуюча; в) попиту.

5. Соціальні наслідки інфляції:

а) знецінення грошових заощаджень населення;

б) відплив капіталу зі сфери торгівлі;

в) має місце руйнівний вплив на грошовий обіг;

г) страждають працівники з фіксованим доходом.

6. Економічні наслідки інфляції:

а) знецінення грошових заощаджень населення;

б) відплив капіталу зі сфери торгівлі;

в) має місце руйнівний вплив на грошовий обіг;

г) страждають працівники з фіксованим доходом.

7. Проявом інфляції в грошовій сфері є:

а) витіснення національної валюти іноземною;

б) нестача грошової готівки;

в) зростання структурних диспропорцій;

г) заміна грошової форми оплати праці натуральною.

8. Основні причини інфляції:

а) зменшення обсягу виробництва;

б) збільшення маси грошей;

в) зменшення маси грошей;

г) зменшення обсягу виробництва та збільшення маси грошей.

9. Грошова реформа — це:

а) повна зміна грошової системи в країні;

б) довгострокова політика держави, спрямована на витіснення металевих грошей;

в) повна або часткова перебудова грошової системи країни;

г) процес втрати золотом грошових функцій.

10. Найголовніша мета грошової реформи:

а) підвищення ступеня захищеності грошової одиниці;

б) проведення деномінації грошової одиниці;

в) стабілізація грошового обороту;

г) вилучення незаконних доходів.

11. Деномінаційна грошова реформа — це різновид:

а) повної грошової реформи;

б) структурної грошової реформи;

в) одномоментної грошової реформи;

г) часткової грошової реформи.

12. Особливості грошової реформи в Україні в 1990-х роках:

а) багатоцільове спрямування;

б) формальний характер;

в) частковий характер;

г) довготривалість реформи.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

Відповідь обґрунтувати

1. Інфляція — це тривале та повільне знецінення грошей унаслідок надмірного зменшення їх маси в обороті.

2. Інфляція неможлива без зростання цін.

3. Інфляція виникає раптово.

4. Індекс споживчих цін характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для особистого споживання.

5. Девальвація — це різновид інфляції за чинниками, що спричиняють інфляційний процес.

6. До наслідків інфляції в соціальній сфері можна зарахувати створення передумов для перерозподілу доходів між найманими працівниками та підприємцями на користь останніх.

7. Економічна наука і практика оцінюють явище інфляції як негативне явище.

8. Структурна реформа — це часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей.

9. За неконфіскаційних грошових реформ час їх проведення повинен бути якнайкоротшим.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

Середня заробітна плата робітників і службовців у 1995 році становила 168 крб, а в 1996 — 202 крб. Індекс роздрібних цін за цей період зріс на 12,1 %

Визначте: як змінилася реальна заробітна плата.

Задача 2

Ціна споживчого кошика поточного року становить 560 грошових одиниць, а минулого року — 520. Індекс цін минулого року 105 %. Визначте темп інфляції.

Задача 3

У 1990 році середньомісячна заробітна плата робітника в промисловості становила 290 крб, а влітку 1995 року — 8 млн крб. Ціни в цей час зросли в 118 тис. разів. Визначте, як змінилася за цей час реальна заробітна плата.

Питання для самостійного вивчення

1. Дослідити вплив інфляції на виробництво, зайнятість, життєвий рівень, а також розглянути інші особливості інфляційного процесу в Україні.

2. Визначити методи антиінфляційного державного регулювання.

3. Розглянути фінансові, кредитні та валютні фактори забезпечення стійкості грошей.

4. Розглянути показники вимірювання інфляції.

5. Соціально-економічні наслідки інфляції.

6. Охарактеризувати різні типи грошових реформ.

7. Розглянути особливості проведення грошової реформи в Україні 1990-х років.

Рекомендована література

7, 16, 17, 18, 21, 24, 25, 27, 29, 30.