21. Грошові реформи та їх види.

Серед комплексу заходів щодо оздоровлення та впорядкування грошового обігу особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава, з метою оздоровлення чи поліпшення механіз­му регулювання грошового обороту відповідно до нових соціально- економічних умов.

Грошова реформа — це проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи.

Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох кра­їнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Їх можна класифікувати так:

1) створення нової грошової системи. Ці реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від остан­нього до системи паперово-грошового обігу чи кредитного обігу в умовах створення нових держав, як це мало місце в період падіння ко­лоніальних імперій чи після виходу окремих республік зі складу ко­лишнього СРСР.

2) часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їхньої емісії і характер забезпечення тощо.

3) проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою отри­мання інфляції чи подолання її наслідків.

Нерідко грошовій реформі передує деномінація грошових знаків, тобто обмін усіх старих знаків на нові в певній пропорції з одночас­ним перерахуванням у цій пропорції всіх грошових показників: цін, тарифів, заробітної плати, балансової вартості фондів тощо.

Згідно зі світовим досвідом грошових реформ існують такі мето­ди стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація (реставрація), деваль­вація, деномінація.

Нуліфікація — оголошення державою знецінених паперових гро­шових знаків недійсними.

Девальвація — офіційне зниження державою металевого вмісту та курсу (або тільки курсу) національних грошей щодо іноземних ва­лют або міжнародних розрахункових одиниць. Поки держави фіксу­вали золотий вміст своїх валют, його зниження та зниження курсу валюти відбувалось приблизно однаково. Після скасування золотих паритетів девальвація зводилася тільки до зниження офіційного ва­лютного курсу. Рівень її в обох випадках визначався рівнем знецінен­ня валют, тобто новий золотий вміст і курс установлювались на рівні фактичної вартості валюти, яка формувалася внаслідок інфляційно­го знецінення.

Ревальвація — це офіційне підвищення державою золотого вміс­ту та валютного курсу або тільки валютного курсу національної ва­люти країни.

У першому варіанті ревальвації валют проводилися в епоху віль­ного обміну банкнот на метал. Ними закінчувалися зусилля держа­ви по відновленню купівельної спроможності валюти після періоду інфляції. В результаті ревальвації, як правило, відновлювався обмін банкнот на метал за паритетом, який діяв до початку інфляції. Одно­часно відновлювався і попередній курс валюти. Тому такий засіб в літературі інколи називають реставрацією.

Грошові реформи на основі ревальвації проводилися рідко, ос­кільки вони можливі при незначному знеціненні грошей та швидкому розвитку економіки і відновленні стабільності ринку. За таких умов у країні швидко розширюється товарообіг і зменшується бюджетний дефіцит, що сприяє підвищенню вартості грошових знаків і може по­ступово довести її до доінфляційного рівня.

Деномінація — укрупнення грошової одиниці без зміни її найме­нування, що проводиться з метою забезпечення грошовою обігу і на­дання більшої повноцінності грошам.