МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ ТА ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА

Вивчаючи тему, слід звернути увагу на механізм формування пропозиції грошей та його складові.

Залежно від ролі і відповідальності учасників процесу формування пропозиції грошей їх можна класифікувати в такій послідовності:

— центральний банк — найбільш дієвий та відповідальний учасник;

— комерційні банки — високоактивні учасники, на яких припадає переважна частка в пропозиції грошей;

— економічні суб’єкти, що розміщують свої гроші на вклади в банках;

— економічні суб’єкти, що позичають у будь-якій формі гроші в банків.

Дві останні групи беруть участь у формуванні пропозиції грошей через банки та інші фінансові інституції.

Доцільним є розмежування емісійної діяльності центрального банку та комерційних банків, тобто студентам необхідно усвідомити різницю між емісійною діяльністю центрального банку та емісією депозитних грошей комерційними банками.

Формування пропозиції грошей — досить складний процес. Починається він зі збільшення грошової бази центрального банку, що й визначає особливу місію останнього в усьому процесі. Продовжується він у процесі кредитно-розрахункової діяльності комерційних банків, під час якої виникає грошово-кредитний мультиплікатор, завдяки якому зростають банківські депозити.

У загальному вигляді модель формування пропозиції грошей може бути представлена так:

Студентам необхідно усвідомити зміст та структуру балансу центрального банку (на прикладі балансу НБУ), зрозуміти зв’язок з грошовою базою основних статей цього балансу.

Баланс НБУ складається з активів, пасивів. Активи НБУ — це вкладання коштів, якими розпоряджається банк, за певним призначенням: золотовалютні резерви, кредити банкам та ін. Пасиви НБУ — це джерела надходження в розпорядження НБУ коштів, за рахунок яких формуються його активи: випуск в обіг банкнот та монет, кошти комерційних банків, що зберігаються в НБУ, власний капітал та ін.

Розглядаючи механізм поповнення маси грошей в обороті, необхідно простежити вплив ефекту грошово-кредитного мультиплікатора.

Грошовий мультиплікатор — це процес створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кредитуванні та інвестуванні банками клієнтури на основі додаткових (вільних) резервів.

Грошову мультиплікацію можна розглядати за трьома напрямами:

1) простий мультиплікатор депозитів — це можливий, нічим не деформований процес зростання банківських депозитів унаслідок надання центральним банком у банківську систему додаткових резервів та кредитно-розрахункового обслуговування банками своїх клієнтів. У цьому випадку вплив НБУ проявляється у визначені обсягу рефінансування комерційних банків та у встановлені норми обов’язкових резервів. Вплив комерційних банків полягає в оперативному та повному розміщенні вільних резервів, що з’явилися в їх обороті, у підтриманні процесів кредитування і розрахунків в ідеальному стані.

2) трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Рв/Д (Рв — вільні резерви, Д — банківські депозити). Цей показник виражає зусилля комерційних банків (без участі центрального банку) щодо зміни обсягів резервів. Якщо зусиллями банків коефіцієнт Рв/Д зростатиме, це свідчитиме про стимулювання процесу мультиплікації депозитів завдяки збільшенню зберігання банками своїх ресурсів у грошовій формі (резервів) без трансформації їх у позички. І навпаки, зниження цього коефіцієнта свідчитиме, що банки позитивно впливають на мультиплікатор депозитів.

3) трансформація простого мультиплікатора депозитів під впливом коефіцієнта Го/Д (Го — готівка в обігу, Д — банківські депозити). Цей показник відображає вплив небанківських інституцій, тобто клієнтів банку на зростання пропозиції грошей. Такий вплив ґрунтується на тому, що пропозиція грошей (Пр) складається з двох елементів: готівки поза банками (Го) та поточних депозитів (Дп).

Власниками обох елементів є небанківські інституції і вони вирішують, яку частку свого запасу грошей тримати в готівковій формі, і яку в безготівковій. Тобто, якщо зростатиме частка Го, відповідно зменшуватиметься Дп. Як наслідок знизиться і зменшиться пропозиція грошей. Отже, між динамікою показника Го/Дп та рівнем мультиплікації і пропозиції грошей існує обернена залежність. Основними чинниками, що впливають на розподіл запасу грошей між Го і Дп є такі явища і процеси в економіці: накопичення багатства, очікувана віддача, очікувані ризики, стан ліквідності, інформаційна вартість, перевага анонімності.

Таким чином, формування пропозиції грошей — процес, що потребує розробки та застосування певних заходів, які проводить держава через центральний банк тобто проведення грошово- кредитної політики.

Для того, щоб зрозуміти завдання та цілі грошово-кредитної політики, студенту перш за все слід розглянути її соціально-економічну сутність, виокремити суб’єкт та об’єкт.

Грошово-кредитна політика — комплекс взаємозв’язаних, спрямованих на досягнення певних цілей заходів щодо регулювання грошового ринку, що їх проводить держава через свій центральний банк.

Слід звернути увагу на те, що в літературі досить часто грошово- кредитну політику називають монетарною, чи грошовою політикою, яка в свою чергу ґрунтується на дії об’єктивних економічних законів.

Суб’єктом грошово-кредитної політики є держава, яка регулює цю сферу через свої органи — центральний банк і відповідні урядові структури.

Поряд із процентною ставкою, валютним курсом, швидкістю грошового обігу, рівнем інфляції ключовим об’єктом грошово- кредитної політики є пропозиція грошей.

У загальному вигляді завдання монетарної політики полягає у створені умов, за яких економічні агенти, реалізуючи свободу вибору, здійснювали б дії, що збігаються із цілями економічної політики держави.

Цілі грошово-кредитної політики можна поділити на три групи: стратегічні (кінцеві цілі економічної політики держави), проміжні (зміна певних економічних процесів для сприяння досягненню стратегічних цілей), тактичні (оперативні завдання банківської системи щодо регулювання чільних економічних параметрів).

Слід врахувати, що проведення грошово-кредитної політики потребує створення в країні відповідної інституційної основи. Ключовими складовими цієї основи є банківська система і грошовий ринок. Потрібно з’ясувати, які вимоги ставить перед банківською системою і грошовим ринком проведення ефективної грошово- кредитної політики.

Ступінь розвитку фінансово-кредитної системи країни, її інфра- структурних елементів визначає інструментарій грошово-кредитної політики, від якого багато в чому залежить ефективність здійснення монетарного регулювання. Тому студенту важливо розглянути класифікацію інструментів грошово-кредитної політики.

Інструменти регулювання грошової сфери поділяються:

1) за об’єктами впливу:

—пропозиція грошей (кредитна експансія, кредитна рестрикція);

—попит на гроші;

2) за формою:

—прямі (адміністративні);

—опосередковані (ринкові);

3) за особливостями параметрів, що встановлюються у процесі регулювання:

—кількісні;

—якісні;

4) за термінами впливу:

—короткострокові;

—довготермінові.

Зазначені методи використовуються комплексно.

Відтак, можна перейти до розгляду основних типів грошово- кредитної політики:

1) рестрикційна (дорогих грошей). Для неї характерним є обмеження обсягу кредитних операцій комерційних банків; підвищення рівня процентних ставок; оздоровлення платіжного балансу;

2) експансіоністська (дешевих грошей) характеризується розширенням масштабів кредитування; послабленням контролю за збільшенням кількості грошей в обігу; зниженням рівня процентних ставок.

3) селективна (вибіркова) реалізується через встановлення лімітів облікових операцій; лімітування окремих банківських операцій; встановлення маржі у проведенні різних банківських операцій; регламентація умов видачі окремих видів позик різним категоріям позичальників; встановлення «кредитних стель». Перевагою селективних методів є порівняно швидкий вплив на діяльність комерційних банків, але водночас негативними рисами є однобічна спрямованість — обмеження ділової активності та зниження рівня конкуренції в банківській справі.

Студентам також важливо розглянути особливості реалізації грошово-кредитної політики в Україні та інструменти впливу Національного банку на параметри грошового обороту на різних етапах розвитку.

План семінарського заняття № 13

1. Механізм формування пропозиції грошей та його складові.

2. Емісійна діяльність центрального банку.

3. Сутність грошово-кредитного мультиплікатора та механізм його дії.

4. Економічний зміст і типи грошово-кредитної політики.

1. Особливості грошово-кредитної політики в Україні.

2. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики та їх характеристика.

3. Зарубіжний досвід реалізації грошово-кредитної політики.

4. Забезпечення стабільності національної грошової одиниці на основі вдосконалення управління державним боргом.

5. Роль грошово-кредитної політики у формуванні пропозиції грошей.

Практичні завдання до теми 9

1. Тести до теми

1. Грошово-кредитна політика це .

а) сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин;

б) регулювання економічного зростання;

в) діяльність держави, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків і порядку виконання угоди з валютними цінностями.

2. Грошово-кредитна політика здійснюється з метою:

а) забезпечення безінфляційного грошового обороту;

б) регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та збалансування платіжного балансу;

в) кредитування економіки та регулювання грошової маси.

3.

а) Президент;

б) прем’єр-міністр;

в) ВРУ;

г) Міністерство фінансів України.

4. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики України є:

а) вплив на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит і пропозицію грошей в Україні;

б) кредитування економіки та регулювання обсягу грошової маси;

в) купівля-продаж казначейських зобов’язань, власних зобов’язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених правлінням НБ комерційних векселів, інших цінних паперів і боргових зобов’язань.

5. Основним об’єктом грошово-кредитного регулювання з боку центрального банку є:

а) сукупна грошова маса, від розміру якої залежить динаміка основних показників розвитку економіки;

б) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

в) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси.

6. Рестрикційна грошово-кредитна політика (політика «дорогих» грошей) спрямована на:

а) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

в) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

7. Рестрикційна грошово-кредитна політика застосовується з метою:

а) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) згладжування різких коливань фаз економічного циклу, боротьби з інфляцією та для стабілізації грошової системи;

в) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

8. Експансіоністська грошово-кредитна політика це:

а) обмеженням обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті;

б) розширення обсягів кредитних операцій, зниження рівня відсоткових ставок і загальне зростання грошової маси;

в) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги.

9. Політика грошової експансії застосовується з метою:

а) подолання спаду виробництва та пожвавлення ділової активності завдяки стимулюванню інвестиційних процесів і збільшенню платоспроможного попиту на товари та послуги;

б) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці;

в) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

10. Недоліком політики грошової експансії є:

а) збільшення норми обов’язкових резервів, що призводить до зменшення кредитного потенціалу банків і маси грошей в обігу;

б) збільшення грошової маси, що призводить до посилення інфляційних процесів і зниження купівельної спроможності національної грошової одиниці;

в) обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок і гальмування темпів зростання грошової маси в обороті.

11. Емісія грошей — це:

а) покриття та фінансування поточних потреб держави;

б) випуск грошей в обіг в усіх формах, що веде до збільшення грошової маси в обігу;

в) випуск в обіг готівкових грошей;

г) забезпечення національної економіки засобами обігу, платежу, нагромадження.

12. Основним видом забезпечення грошей, що емітуються центральними банками, є:

а) золотий запас;

б) валютний запас;

в) державні боргові зобов’язання;

г) вони є незабезпеченими.

13. Інструмент грошово-кредитної політики, сутність якого полягає в установленні обов’язкової норми ресурсів, яку комерційні банки повинні зберігати в центральному банку у відсотках до залучених депозитів — це:

а) обов’язкові резерви;

б) норматив резервування;

в) мінімальні обов’язкові резерви;

г) максимальні обов’язкові резерви.

14. Політика «дорогих грошей» призводить до:

а) обмеження обсягу грошової маси;

б) розширення обсягів грошової маси;

в) не впливає на зміну грошової маси;

г) не впливає на зміну грошової маси, а прискорює швидкість її обігу.

15. До інструментів грошово-кредитної політики НБУ належить:

а) визначення норм обов’язкових резервів, операції на відкритому ринку, організація системи банківського нагляду;

б) процентна політика, операції на відкритому ринку, норма обов’язкових резервів;

в) операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, ліцензування комерційних банків;

г) облікова ставка, операції на відкритому ринку, касове виконання бюджету.

17. Які кредитні установи беруть участь в емісії депозитних грошей?

а) центральний банк;

б) трастові компанії;

в) страхові компанії;

г) комерційні банки.

2. Правильно / неправильно (ТАК/НІ)

Відповідь обґрунтувати

1. Процес формування пропозиції грошей починається зі зменшення грошової бази.

2. Грошова база включає готівку в обігу та банківські резерви.

3. Готівка в обігу — це гроші, що перебувають у банках.

4. Вільні резерви — це сукупність грошових коштів, які є в розпорядженні банків і які можуть вільно використовуватись для пасивних операцій.

5. Пасиви НБУ — це напрямки витрачання НБУ коштів.

6. Цінні папери є найбільш зручним та ефективним інструментом управління банківськими резервами та грошовою базою.

7. На процес мультиплікації депозитів, а отже, на зростання пропозиції грошей впливають центральні банки, комерційні банки, клієнти банків.

8. Грошово-кредитна політика може бути вибірковою.

9. Попит грошей — це ключовий об’єкт грошово-кредитної політики центрального банку.

3. Задачі для самоконтролю

Задача 1

На підставі інформації, що наведена в таблиці, розрахувати величину грошового мультиплікатора і грошовий агрегат М3. Відповідь обґрунтувати.

Задача 2

Обсяг грошової маси в країні на кінець року становив 350 млрд грн. На початку року центральний банк надав комерційним банкам кредит у розмірі 4 млрд грн і встановив норму обов’язкових резервів у розмірі 10 %. Як зміниться обсяг грошової маси в країні в результаті такої дії центрального банку?

Задача 3

На підставі інформації, що наведена в таблиці, визначте рівень моне- тизації економіки.

Задача 4

Проводячи політику грошово-кредитної рестрикції, центральний банк продав державні цінні папери на суму 2 млрд у. о. Відомо, що облігації на суму 500 млн у. о. були оплачені готівкою, а решта — за рахунок коштів, що зберігаються в комерційних банках. Норма обов’язкових резервів становить 10 %. Як зміниться величина грошової маси?

Питання для самостійного вивчення

1. Проаналізувати механізм формування пропозиції грошей.

2. Емісійна діяльність центрального банку: сутність, необхідність, механізм.

3. Дослідити ефект грошово-кредитного мультиплікатора.

4. Зміст і цілі грошово-кредитної політики.

5. Типи грошово-кредитної політики.

6. Рестрикційна грошово-кредитна політика: умови і мета застосування, інструменти реалізації.

7. Експансіоністська грошово-кредитна політика: умови і мета застосування, інструменти реалізації.

8. Селективна (вибіркова) грошово-кредитна політика умови і мета застосування, інструменти реалізації.

9. Політика обов’язкових резервних вимог: зміст, ефективність.

10. Процентна політика центрального банку: зміст, ефективність.

11. Політика рефінансування комерційних банків: зміст, ефективність.

12. Політика операцій на відкритому ринку: зміст, ефективність.

13. Інституційна основа грошово-кредитної політики.

14. Організаційно-економічні важелі реалізації грошово-кредитної політики.

Рекомендована література

1, 2, 16, 17, 19, 24, 28, 33, 38