Міжнародний факторинг.

До факторингового обслуговування банками клієнтів, звичайно,

входить:

– облік дебіторської заборгованості покупців;

– контролювання строків оплати поставок та повідомлення дебіторам про настання таких строків;

– інкасація (збір) платежів від дебіторів;

– перевірка ділової репутації діючих і нових покупців;

– юридичний аудит документообігу з дебіторами.

Авансуючи експортеру кошти до настання строку вимог, банк його кредитує.

При купівлі вимог банк звичайно застосовує відкриту цесію, тобто сповіщає покупця про перевідступлення вимог експортерів, і рідше – приховану цесію, при якій покупцю про неї не сповіщається. Процент за факторинговий кредит переважно вищий, ніж при класичному

кредитуванні, що приносить банкам високі прибутки. Однак, незважаючи

382

на відносну високу вартість, експортер зацікавлений у факторингу, тому що він супроводжується інкасовими, довірчими та іншими послугами. Строк кредиту, як правило, становить до 120 днів. Угода про факторинг підвищує кредитоспроможність фірми-експортера і полегшує їй отримання банківських кредитів.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що при роботі з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни імпортера та передає їй частину своїх функцій. Водночас він виконує роботу, пов’язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного, або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного з банків, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми. Це значно спрощує процедури визначення кредитоспроможності імпортера, страхування ризиків, інкасування вимог

та ін.