Правовий режим об'єктів соціальної інфраструктури села

Формування належної соціальної інфраструктури села є одним із заходів, що забезпечують пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу (ст. 1 Закону України «Про пріорите­тність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».

Для використання об'єктів соціальної сфери за призначенням та зважаючи на їх функціональну важливість для сільських жителів за­бороняються ліквідація, реорганізація та перепрофілювання закладів охорони здоров'я, освіти, соціального захисту населення (будинки- інтернати для престарілих та інвалідів) у сільській місцевості (ст. 6). Крім того, відповідно до Закону України «Про бібліотеку і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 р., бібліотеки, що є юридичними особами, не підлягають приватизації. У разі приватизації майна юридичної особи, в складі якої перебуває бібліотека, одночасно з зазначеним майном можуть бути приватизовані бібліотечні фонди та майно, необхідне для її діяльності, за наявності зобов'язання нового власника продовжити подальше функціонування бібліотеки протягом десяти років (ст. 14). Також не допускається ліквідація та перепрофілювання закладів фізи­чної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготов­ки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувально- фізкультурних закладів, крім тих, що перебувають у приватній влас­ності (ст. 29 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» від 24 грудня 1993 р.).

У процесі проведення аграрної реформи здійснювалася привати­зація майна державних сільськогосподарських підприємств (радгос­пів), а також розпаювання майна недержавних сільськогосподарських підприємств (колективних сільськогосподарських підприємств, сіль­ськогосподарських кооперативів, акціонерних товариств тощо). З ме­тою створення сприятливих умов для таких підприємств, а також збе­реження функціонального призначення об'єктів соціальної інфрастру­ктури, які знаходилися на їх балансі, вони передавалися до комуналь­ної власності.

Порядок передачі об'єктів соціальної сфери в процесі приватиза­ції майна державних підприємств агропромислового комплексу на сьогоднішній день регулюється законами України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р., «Про особливості приватизації майна в агропромисловому компле­ксі» від 10 липня 1996 р. та Положенням про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підпри­ємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвер­дженим наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 р. № 1718.

Так, Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передбачено, що рішення щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність прийма­ються органами, уповноваженими управляти державним майном, са­моврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищ­них, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіа­льних громад сіл, селищ, міст — за згодою районних або обласних рад. Пропозиції щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами, а щодо передачі об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок коштів підприємств, — також з трудовими колективами цих підприємств. Крім того, встановлюється, що видатки, пов'язані з капі­тальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, що передають­ся в комунальну власність, відшкодовуються з відповідних місцевих бюджетів за рахунок коштів, передбачених на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі привати­зації (корпоратизації), у розмірі по 50 відсотків суми витрат, необхід­них для проведення капітального ремонту цих об'єктів. Обсяг витрат визначається комісією з питань передачі об'єктів. Порядок залучення і використання таких коштів або інших матеріальних активів підпри­ємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), визначається в договорах, які укладаються між ними та відповідними органами місцевого самоврядування.

Законом України «Про особливості приватизації майна в агро­промисловому комплексі» встановлено, що на баланс відповідних рад можуть передаватись об'єкти соціально-побутового призначення. А заклади фізкультурно-спортивного призначення передаються на таких самих умовах, без зміни їх профілю, сільським спортивним товарист­вам. Ця норма носить рекомендаційний характер, тобто передбачаєть­ся можливість передачі таких об'єктів колективним сільськогосподар­ським підприємствам або ж відповідним органам місцевого самовря­дування. Але саме рекомендаційний характер створив умови, за яких місцеві ради можуть не приймати на утримання об'єкти соціально- побутового призначення. Щодо порядку їх передачі, то в законодавст­ві встановлювалася лише одна вимога, за якої державний житловий фонд та інші об'єкти (включно з побудованими за рахунок коштів фо­нду соціального розвитку), що не підлягають приватизації, переда­ються органами приватизації у комунальну власність. А саме — згода власників підприємств (п. З Положення про порядок приватизації майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підпри­ємств, а також заснованих на їх базі орендних підприємств, затвер­дженого наказом Фонду державного майна України від 17 серпня 2000 р. № 1718).

Що стосується передачі об'єктів соціальної сфери в процесі паю­вання майна недержавних сільськогосподарських підприємств, то по­становою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Зако­ну України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р. № 2115 було передбачено, що об'єкти соціально- побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективних сільськогосподарських підприємств не підлягають. Об'єкти соціальної інфраструктури мали безоплатно передаватися в комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за згодою ор­ганів місцевого самоврядування) на підставі Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р.

На сьогоднішній день порядок безоплатної передачі у комуналь­ну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліо­ративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затверджений по­становою Кабінету Міністрів України від 13 серпня 2003 р. № 1253. До об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незаве­ршеного будівництва цим Порядком віднесено: житлові будинки (ра­зом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями), жи­тлові приміщення в інших будівлях, що належали колективним сіль­ськогосподарським підприємствам, та гуртожитки; навчальні заклади (заклади дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної освіти тощо); заклади охорони здоров'я — лікувально-профілактичні заклади, фельдшерсько-акушерські пункти, сільські лікарські амбула­торії тощо (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек); заклади культури — клуби, будинки культури тощо (крім кіно­театрів); заклади фізичної культури та спорту (стадіони, спортивні зали, інші об'єкти та споруди, призначені для занять фізичною культу­рою і спортом); заклади побутового обслуговування (перукарні, лазні тощо); зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та во- довідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлер- ні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

За відсутності коштів у відповідних бюджетах тільки самі під­приємства здатні гарантувати розвиток соціальної інфраструктури на селі за рахунок власних доходів та за умови закріплення цього поло­ження в своїх статутах. Як слушно зазначає професор В. М. Єрмолен- ко, для вирішення цієї проблеми необхідно було залишити об'єкти со­ціальної сфери у власності економічно міцних сільськогосподарських підприємств, що змусило б останні брати активну участь у соціально­му розвитку населених пунктів, у яких вони здійснюють виробничу діяльність.

3.