Правове регулювання будівництва і функціонування культурно-побутових та спортивно-оздоровчих об'єктів

Для гармонійного розвитку соціальної сфери села необхідним є не лише будівництво житла, доріг, мереж газо-, водо- та елек­тропостачання. Належний розвиток соціальної інфраструктури потребує створення для селян комплексу культурно-побутових, спортивно-оздоровчих та інших суттєво важливих життєвих умов.

Закріплення нормативів є позитивним рішенням, однак на­ступним кроком має стати їх реалізація. Відповідно до ука­зу Президента України «Про основні засади розвитку соціаль­ної сфери села» від 20 грудня 2000 року має бути розроблено і поетапно реалізовано систему заходів щодо підвищення пре­стижності праці в сільських навчальних закладах, закладах охо­рони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, соціально­го обслуговування населення.

Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господар­стві» селу надається перевага порівняно з містом (у розрахунку на душу населення) у спорудженні об’єктів освіти, культури і спорту, охорони здоров’я, побуту, торгівлі, телефонізації, зв’яз­ку, комунальних об’єктів, в послугах радіо і телебачення, за­безпечуються рівні з містом умови постачання промисловими та продовольчими товарами, а також рівень медичного, куль­турного, спортивного, комунально-побутового, транспортного і торговельного обслуговування за науково обґрунтованими нор­мативами. Проте реалізація даного положення відбувається зі складностями.

Відповідно до законодавства витрати на утримання всіх за­кладів соціально-культурного та спортивного призначення в сільській місцевості, в тому числі будинків для інвалідів і ве­теранів праці, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також на проведення фізкультурно-спортивних заходів фінансуються з бюджету. Реорганізація та ліквідація закладів бюджетної сфе­ри комунальної форми власності здійснюється за рішенням се­сії місцевої ради, державної і приватної форм власності - за рішенням засновника (засновників). Основною проблемою на селі залишається проблема матеріально-технічного та фінансо­вого забезпечення закладів культури. Зважаючи на практичну відсутність коштів у бюджетах місцевих рад, у сільській міс­цевості відбувався процес інтенсивного закриття об’єктів со­ціально-культурного призначення ’.

Хоча законодавством закріплюється положення щодо цен­тралізованого забезпечення непрофільних промислових підпри­ємств, що виконують державне замовлення на проектування та виготовлення машин, обладнання і запасних частин для сільсь­ких об’єктів соціально-культурного призначення, ці норми є більшою мірою декларативними.

Проблематика розвитку культурно-побутової та спортивно- оздоровчої складової інфраструктури сіл відображена також у програмних документах. Зокрема, у Державній цільовій про­грамі розвитку українського села на період до 2015 року у сфе­рі культури передбачалося: 1) забезпечити подальший розвиток закладів культури, запровадити нові форми їх діяльності, спри­яти широкому доступу до зазначених закладів сільських жителів з наданням пільг малозабезпеченим верствам; 2) сприяти збе­реженню та активному пропагуванню історико-культурної спад­щини; 3) поліпшити кадрове забезпечення закладів культури; 4) забезпечити виконання державних, регіональних та місцевих програм у сфері культури в частині обслуговування сільського населення.

¹ Гафурова О. В. Правові проблеми розвитку культури на селі // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування Укра­їни. 2013. Вип. 182, ч. 1. С. 83. ми спрямовувалися на: 1) проведення районних, обласних і ре­спубліканських спартакіад для сільських жителів; 2) створення умов для занять фізичною культурою за місцем проживання та у місцях масового відпочинку шляхом утворення нових фізкуль­турно-спортивних закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази, фінансове, матеріальне та кадрове забезпечення таких за­кладів; 3) створення на базі спортивних споруд сільськогоспо­дарських підприємств та сільських шкіл оздоровчих груп, спор­тивних шкіл з урахуванням вікових груп сільського населення, доведення до 2015 року частки осіб, що займаються фізичною культурою, до рівня 10- 15 % загальної чисельності сільського населення. У сфері побутового обслуговування сільського на­селення Програма передбачає: 1) формування збалансованої ме­режі підприємств побутового обслуговування, організацію об­слуговуючих кооперативів, надання підтримки малому підпри­ємництву, збереження існуючих та створення нових робочих місць; 2) створення підприємств побутового обслуговування у сільських населених пунктах, підвищення якості та збільшення обсягу надання відповідних послуг; 3) організацію обслуговую­чих кооперативів, забезпечення підготовки кадрів для підпри­ємств побутового обслуговування відповідно до потреб розвитку сфери обслуговування на селі, підвищення професійно-кваліфі­каційного рівня працівників підприємств зазначеної сфери.

Отже, об'єкти культурно-побутового та спортивно-оздоров­чого призначення у сільській місцевості можуть будуватися та утримуватися за рахунок державних, комунальних та приватних джерел фінансування. Збудовані сільськогосподарськими това­ровиробниками за рахунок їхніх власних коштів об'єкти куль­турно-побутового призначення та спортивно-оздоровчого ха­рактеру належать останнім на праві власності, якщо інше не передбачене законом чи договором.

15.5.