Правове регулювання житлового будівництва на селі

Одним з головних напрямів відродження сіл України, поліп­шення демографічної ситуації у державі чинне законодавство визна­чає Формування належної соціальної інфраструктури села, підпри­ємств агропромислового комплексу, освіти, культури, побутового об­слуговування тощо.

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. № 1158, передбачається: забезпечити збереження та упорядкування державного, комунального та приватно­го житлового фонду, реконструкція та будівництво нового, більш ко­мфортабельного житла; збільшення обсягу будівництва житла в сіль­ській місцевості, надання довгострокових пільгових кредитів індиві­дуальним сільським забудовникам; забезпечення упорядження сільсь­ких садиб з урахуванням нових стандартів забудови сільських терито­рій, поліпшення їх забезпечення засобами зв'язку, електро-, газо-, теп­ло та централізованого водопостачання і водовідведення; створення на місцевому рівні належної бази для експлуатації переданих у комуна­льну власність жилих будинків з її фінансовим, кадровим та матеріа­льно-технічним забезпеченням; здійснення побудови необхідної ін­фраструктури для надання сільському населенню житлово- комунальних послуг, поліпшення якості таких послуг.

Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку се­ла та агропромислового комплексу в народному господарстві» перед­бачено, що Уряд України, місцеві державні адміністрації сприяють розвитку індивідуального житлового будівництва на землях сільських населених пунктів, створюють сільським забудовникам (як місцевому населенню, так і громадянам, які переселяються до сільської місцево­сті) пільгові умови щодо забезпечення будівельними матеріалами і обладнанням, надання їм послуг і пільгових довгострокових держав­них кредитів. Особи віком до 40 років, які переселяються і прожива­ють у трудонедостатніх населених пунктах, і зайняті в сільському гос­подарстві, переробних та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу або соціальній сфері цих сіл, забезпечуються житлом і гос­подарськими будівлями за рахунок державного бюджету, при цьому житло, збудоване в сільській місцевості за рахунок бюджетних кош­тів, через 10 років передається у власність цим громадянам за умови їх постійної роботи в зазначених галузях.

На сьогодні, на жаль, єдиною формою допомоги сільському на­селенню у поліпшенні житлово-побутових умов є надання пільгових кредитів за програмою «Власний дім», яка впроваджується в Україні з прийняттям Указу Президента України «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» від 27 березня 1998 р. № 222.

Індивідуальні сільські забудовники користуються державним пільговим кредитом за умови проживання на землях сільських населе­них пунктів або переселення до сільської місцевості, якщо їх загальні річні видатки на оплату державного пільгового кредиту з урахуванням процентної ставки перевищують 20 процентів сукупного річного до­ходу сім'ї. Інші сільські забудовники користуються кредитом на зага­льних підставах залежно від вартості кредитних ресурсів. При цьому 25 процентів суми пільгового довгострокового державного кредиту компенсуються забудовникам через 5 років після введення будівель в експлуатацію за умови їх постійної роботи у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядування на селі, а молодим сім'ям ця пільга надається відразу після введення будівель в експлуатацію. Розміри індивідуальних житлових і господарських споруд на селі не обмежуються.

Порядок надання довгострокових кредитів індивідуальним за­будовникам на селі регулюється постановою Кабінету Міністрів Укра­їни «Про затвердження Правил надання довгострокових кредитів ін­дивідуальним забудовникам житла на селі» від 5 жовтня 1998 р. № 1597. Позичальниками кредитів за рахунок кредитних ресурсів фон­дів можуть бути громадяни України, які «остійно проживають, буду­ють індивідуальне житло в сільській місцевості і працюють в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організа­ціях сільського господарства, інших господарських формуваннях, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села, а також у навчальних закладах, закладах культури та охорони здоров'я, розта­шованих у межах району.

Правила надання довгострокових кредитів індивідуальним забу­довникам житла на селі затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р., визначають декілька об'єктів кредиту­вання, а саме: спорудження житлових будинків з надвірними підсоб­ними приміщеннями, добудова незавершених житлових будинків, спорудження інженерних мереж, підключення їх до існуючих комуні­кацій і придбання незавершеного будівництвом та готового житла за експертною оцінкою з проведенням його добудови та реконструкції.

Кредит індивідуальному забудовнику надається на термін до 20 років, а молодим сім'ям (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповним сім'ям (мати/батько) віком до 35 років) — до 30 років, з внесенням за користування ним плати у розмірі трьох відсотків річних. Позичальник, який на дату укладення кредит­ної угоди має трьох і більше неповнолітніх дітей, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом. Кредит індивідуальному забудовнику надається за умови постійного його проживання або пе­реселення на постійне місце проживання до сільської місцевості, а також підтвердження ним своєї платоспроможності.

Індивідуальні забудовники, які споруджують жилі будинки і го­сподарські споруди, працюють у сільському господарстві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціо­нують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місце­вого самоврядування на селі і не користуються державним пільговим кредитом, отримують компенсацію за рахунок держави у розмірі 35 процентів вартості зазначених будинків і споруд. Ця пільга зберігаєть­ся також за зазначеними особами у разі спорудження житла та госпо­дарських будівель на кооперативних засадах. Цим же забудовникам при спорудженні житла підрядним способом компенсується з держав­ного бюджету частина вартості будівництва жилого будинку і госпо­дарських споруд, що не належить до прямих витрат підрядних будіве­льних організацій і включається до кошторисів (розрахунків вартості) будівництва згідно з діючими нормативними актами.

Окремо в аграрному законодавстві регулюється питання заохо­чення молоді до проживання на селі. Так нарощування обсягів будів­ництва житла для молоді в рамках реалізації програм індивідуального житлового будівництва на селі («Власний дім»), молодіжного житло­вого будівництва передбачається Основними засадами розвитку соці­альної сфери села, схваленими Указом Президента України від 20 грудня 2000 р. № 1356. Крім того, Концепцією Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до 2011 року, схвале­ною розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 серпня 2004 р. № 573, передбачено збільшення обсягів будівництва та придбання житла за регіональними програмами «Власний дім» і Державною про­грамою забезпечення молоді житлом на 2002-2012 роки, затвердже­ною постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 р. № 1089. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та роз­витку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. встановлює, що при від­веденні земельних ділянок для індивідуального житлового будівницт­ва органи місцевого самоврядування затверджують квоти ділянок, які надаються молодим сім'ям під будівництво житла.

Молодь, яка переселяється у трудонедостатні сільські населені пункти, а також місцева молодь, зайнята в сільському господарстві, переробних, обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, соціальній сфері цих населених пунктів, забезпечується житлом і гос­подарськими будівлями за рахунок Державного бюджету України. При народженні дітей у молодій сім'ї, яка отримала кредит, цій сім'ї може бути надано допомогу для погашення кредиту за рахунок кош­тів, що залишаються у розпорядженні підприємств, де працює молоде подружжя. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів мо­лодим сім'ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Молодь, яка проживає у сільських населених пунктах і працює у сільськогосподарському виробництві, переробній та обслуговуючих галузях агропромислового комплексу, що функціонують у сільській місцевості, соціальній сфері села та органах місцевого самоврядуван­ня на селі, користується також пільгами, передбаченими Законом України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропро­мислового комплексу в народному господарстві».

Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року у сфері комунального господарства передбачаєть­ся забезпечити упорядження сільських садиб з урахуванням нових стандартів забудови сільських територій, поліпшити їх забезпечення засобами зв'язку, електро-, газо-, тепло- та централізованого водопо­стачання і водовідведення; здійснити побудову необхідної інфрастру­ктури для надання сільському населенню житлово-комунальних по­слуг, поліпшення якості таких послуг. Для стабільного функціонуван­ня сільського житлово-комунального господарства Міністерством аг­рарної політики України запроваджена програма «Реформування та розвиток комунального господарства у сільській місцевості».

4.