4.4. Правовий режим водокористування й охорони водних об’єктів
Води є унікальним та незамінним елементом навколишнього природного середовища, що виконують важливі для довкілля та суспільства функції. Водні ресурси забезпечують природні умови життєдіяльності людини, існування і розвиток рослинного та тваринного світу.
Води забезпечують питні, побутові, культурно-оздоровчі, рекреаційні, спортивні, духовні та інші потреби суспільства. Водні об’єкти є місцями та засобами відпочинку, туризму, рибальства, санаторно-курортного лікування, організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Вода є необхідним ресурсом для потреб багатьох галузей економіки: енергетики, промисловості, судноплавства, сільськогосподарського виробництва, рибного господарства тощо.Юридичне визначення вод закріплено у ст.1 Водного кодексу України (далі – ВКУ). Води – усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води. Води зосереджуються у водному об’єкті – природному або створеному штучно елементі довкілля (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Таким чином, вода, зосереджена у водному об’єкті, є особливим природним ресурсом. Води є об’єктом правової охорони, якщо вони входять до складу природних ланок кругообігу води, а, відповідно, води, вилучені із природного стану, а також вода, яка не є природним благом, а виступає структурним елементом інших природних об’єктів (атмосферна волога, вологість ґрунту), не є об’єктом правового регулювання цих відносин.
Правове регулювання використання та охорони вод обумовлено об’єктивними факторами, а саме: кліматичними умовами; обмеженістю і вразливістю вод; нераціональним використання водних ресурсів; втратою значної частиною водних об’єктів природної чистоти й порушенням здатності до самоочищення; масштабним хімічним та бактеріологічним забрудненням водних об’єктів; необхідністю охорони та збереження водних біоресурсів та середовища їх існування.
Правову основу водного законодавства складають: ВКУ, Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р., «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10 січня 2002 р., «Про затвердження Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів» від 22 березня 2001 р., «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року» від 24 травня 2012 р. та ін.
Усі води на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
ВКУ підрозділяє водні об’єкти на водні об’єкти загальнодержавного і місцевого значення (ст. 5). До водних об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та територіальне море; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їхні притоки всіх порядків; водні об’єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також ті, що належать до категорії лікувальних. До водних об’єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області та які не належать до водних об’єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.
Охорона вод (водних об’єктів) являє собою здійснення комплексу заходів, спрямованих на попередження забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдавати шкоди здоров’ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об’єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Відповідно до водного законодавства охорона вод забезпечується: правилами і нормами охорони, використання або обмеження використання вод у випадках необхідності; спеціальним режимом використання земель водного фонду, а також водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних або до природно-заповідного фонду; заходами з охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання; заходами щодо запобігання шкідливій дії вод і аваріям на водних об’єктах і ліквідації їх наслідків тощо. Крім того, ч. 2 ст. 95 ВКУ передбачено можливість припинення за рішенням суду діяльності фізичних та юридичних осіб, якщо така діяльність завдає шкоди водам (водним об’єктам).
До основних водоохоронних заходів, передбачених розділом IV ВКУ «Охорона вод» належать: утворення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, зон санітарної охорони; обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах; умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод; умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан рибогосподарських водних об’єктів; заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що впливають на стан вод; заборона скидання у водні об’єкти відходів і сміття; заборона забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їхніх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами; охорона вод від забруднення і засмічення внаслідок втрат мастила, пального, хімічних, нафтових та інших забруднюючих речовин; запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин; охорона внутрішніх морських вод та територіального моря; охорона водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних; охорона підземних вод; проведення спеціальних робіт для спорудження експлуатаційних свердловин на воду; запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об’єктах і ліквідація їх наслідків.
Таким чином, заходи щодо охорони вод, які закріплені у розділі IV ВКУ, можна підрозділити на: особливий порядок надання їх у користування, а також використання земель водного фонду; створення охоронних зон (водоохоронних, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, зон санітарної охорони); закріплення особливого правового режиму водних об’єктів, віднесених у встановленому законодавством порядку до територій та об’єктів природно-заповідного фонду; водоохоронні вимоги до виробничо-господарської діяльності по недопущенню забруднення, засмічення і вичерпання вод; запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об’єктах і ліквідація їх наслідків.
Серед охоронних заходів важливе значення мають заборонні приписи, а саме: заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що впливають на стан вод; заборона скидання у водні об’єкти відходів і сміття; заборона забруднювати, засмічувати поверхні водозборів, льодового покриву водойм, водотоків, а також морів, їхніх заток і лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими.
До заходів запобіжного характеру належать охорона підземних вод; охорона водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних; запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин; умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан вод; умови розміщення, проектування, будівництва, реконструкції і введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан рибогосподарських водних об’єктів; охорона внутрішніх морських вод та територіального моря та інші.
Основними організаційно-правовими інструментами забезпечення раціонального використання й охорони вод і одночасно функціями державного управління в даній сфері є: планування раціонального використання водних об’єктів; здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; ведення державного моніторингу вод, державного водного кадастру і здійснення державного обліку вод; оцінка впливу на довкілля; стандартизація і нормування в галузі використання й охорони вод та відтворення водних ресурсів.
Водний кодекс України регулює відносини щодо користування водними об’єктами для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів). Разом з тим, статтею 44 ВКУ передбачено низку обов’язків водокористувачів, дотримання яких повинно позитивно впливати на охорону вод.
Так, водокористувачі зобов’язані: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; використовувати воду (водні об’єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об’єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об’єктам та об’єктам навколишнього природного середовища; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об’єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об’єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному ВКУ та іншими законодавчими актами; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; безперешкодно допускати на свої об’єкти державних інспекторів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони довкілля, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства, і надавати їм безоплатно необхідну інформацію; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства; своєчасно інформувати відповідні органи про виникнення аварійних забруднень; здійснювати невідкладні роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об’єктах інших водокористувачів у порядку, встановленому законодавством; виконувати інші обов’язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно з законодавством.Крім того, у разі маловоддя, загрози виникнення епідемій та епізоотій, а також в інших передбачених законодавством випадках, права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров’я людей та в інших державних інтересах. При цьому пріоритетність надається використанню вод для питних і побутових потреб населення.
Права водокористувачів обмежуються також під час аварій або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здійсненні невідкладних заходів щодо запобігання стихійному лиху, спричиненому шкідливою дією вод, і ліквідації його наслідків.