Правова природа нематеріальних активів як складової майна суб'єктів господарювання
Подальше дослідження теоретичних та нормативних засад правового режиму нематеріальних активів буде проводитися в рамках характеристики їх як частини цілісного майнового комплексу суб'єктів господарювання.
Такий підхід дозволяє розкрити зміст майнової природи нематеріальних активів, виявити їх характерні риси та провести комплексну класифікацію об'єктів їх складної та багаторівневої структури.Під юридичною природою зазвичай розуміється сукупність специфічних ознак, принципів і елементів, які дозволяють виокремити відповідне правове явище [69, с. 218]. Тим часом у правознавстві практично не приділяється увага юридичній природі нематеріальних активів, яка розкриває їх особливу роль у формуванні майна суб'єктів господарювання, визначає їх вплив на ділову репутацію суб'єктів господарювання, загальну вартість підприємства як єдиного майнового комплексу.
У попередньому підрозділі було з'ясовано, що нематеріальні активи виступають новим об'єктом правового регулювання в Україні. Сьогодні можна виділити три основні сфери, в яких законодавець, гармонізувавши вітчизняні стандарти до міжнародних стандартів фінансової звітності, досяг консенсусу з приводу поняття нематеріальних активів: податкову, оціночну (приватизація), бухгалтерський облік.
Чинне законодавство України, використовуючи термін «правовий режим майна», не дає його уніфікованого визначення. Закон України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» від 9 липня 2010 року [70] правовий режим спеціальних зон об'єктів енергетики визначає як встановлений законодавством особливий режим використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також підприємствами, які здійснюють експлуатацію об'єктів енергетики, спрямований на забезпечення нормальних умов їх експлуатації та запобігання пошкодженням.
Неоднозначність трактування поняття «правовий режим майна» знайшло своє відображення й у науковій юридичній літературі (табл.
1.1).Таблиця 1.1
Трактовка категорії «правовий режим майна» в юридичній літературі
| Автор | Дефініція |
| А.Г. Певзнер [71, с. 45] | Обсяг прав, що здійснюється щодо тих чи інших видів майна тими госпорганами, за якими це майно закріплене |
| Л.В. Соловйова [72, с. 85] | Правовий режим майна напряму залежить від способу заснування підприємства та порядку (механізму) участі засновників в управлінні ним |
| Ю.С. Цимерман [73, с. 13] | Це повноваження органів господарського керівництва з управління майном, закріпленим за підприємством |
| З.М. Заменгоф [74, с. 8] | Пропонувала більш широке поняття правового режиму майна, доповнюючи його порядком формування різних видів майна та наділення ними госпорганів |
| В.В. Лаптев [75, с. 89] | Встановлений в правових нормах порядок формування майна і наділення ним госпорганів, а також порядок управління ним цими органами та іншими ланками економіки |
| І.В. Єршова [76, с. 140] | Сукупність встановлених законодавством правил володіння, користування, розпорядження майном, що залежить від юридичного титулу, на підставі якого майно належить суб'єкту його цільового призначення |
| В.С. Мартем'янов [77, с. 145-146] | Існування всередині основних правових форм (власності чи похідних речових господарських прав) особливих правил реалізації повноважень щодо володіння, користування і розпорядження майном у процесі господарювання |
| В.М.Гайворонський [78, с. 91] | Встановлений правовими засобами порядок й умови придбання (присвоєння) майна, здійснення суб'єктами права повноважень щодо володіння, користування та розпорядження ним, реалізація функцій управляння майном, а також його правова охорона |
| А.С. Васильєв, О.П. Підцерковний [79, с. 166] | Система правовідносин, об'єктом яких є цілісний майновий комплекс суб'єкта господарювання, його складова частина, а предметом - права і обов'язки учасників господарювання, пов'язані з володінням і використанням цілісного майнового комплексу в господарській діяльності |
| С.М. Корнеєв [80, с. 4] | Встановлений законодавством порядок придбання підприємством майна; обсяг його прав та обов'язків з володіння, користування та розпорядження ним; порядок та межі реалізації зазначених прав; порядок звернення стягнень на окремі види майна за вимогою кредиторів, а також межі розпорядження майном з боку вищестоящих органів (перерозподіл, вилучення та ін.) |
| Г.В. Пронська [81, с. 83]. | Встановлена правовими нормами структура майна, порядок його набуття, використання і вибуття, а також звернення на нього стягнень кредиторів |
| А.А. Присяжнюк [82, с. 9]. | Встановлені нормативними актами правила (вимоги) щодо складу майна, які пред'являються до нього при його придбанні (формуванні) і використанні (розпорядженні), в межах і допустимими способами в господарській (підприємницькій) діяльності, а також зверненні стягнення на це майно кредиторів |
Ця група визначень [71-75] здебільшого виходить з порядку управління майном та порядку його формування. Можливо, ці автори об'єднують усі правомочності власника майна: володіння, використання, розпорядження - в одну категорію «управління». На наш погляд, це неправильно, адже повноваження управління не є презумпцією власника, воно може передаватись іншій особі, наприклад, за договором управління майном (ст. 1029 ЦК України).
Визначення поняття «правовий режим майна» у другої групи авторів [76-82] відображають основні правомочності власника щодо належного йому майна, вони лаконічні та змістовні.
Разом з тим кожний з авторів прагнув внести щось, тим самим обтяжуючи конструкцію дефініції та відходячи від самої суті.Дефініція, наведена Г.В. Пронською [81, с. 83], підтримується представниками школи господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема В.С. Щербиною [83, с. 191], на думку якого до визначення правового режиму майна ще слід було б додати такий елемент, як межі розпорядження майном з боку третіх осіб [84, с. 258]. В своєму дисертаційному дослідженні Ю.П. Пацурків- ський доповнює це визначення таким елементом, як обсяг прав та обов'язків суб'єктів господарювання з приводу володіння, користування та розпорядження майном [85, с. 9], що, на думку В.С. Щербини, є зайвим, оскільки охоплюється такими елементами, як набуття, використання і вибуття [86, с. 71]. Схожу трактовку наводить і А.А. Присяжнюк [82, с. 9].
Таким чином, з наведеного вище бачимо, що більшість визначень правового режиму майна суб'єктів господарювання мають схожу структуру, сформовану з огляду на засади господарської діяльності. Тим не менше кожен з авторів прилучився до формування поняття відповідно до сфери свого дослідження, що обумовлює появу в зазначених дефініціях специфічних ознак. У подальшому дослідженні під правовим режимом нематеріальних активів у складі майна суб'єктів господарювання будемо розуміти визначений законодавством обсяг прав та обов'язків суб'єкта господарювання щодо їх формування, використання та розпорядження.
Перш ніж перейти до формулювання визначення «нематеріальних активів» у складі майна суб'єктів господарювання, необхідно визначитись з тим, що саме відноситься до майна у сфері господарювання.
Ст. 139 ГК України [52] визнає майном сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які відповідають таким ознакам:
❖ мають вартісне визначення;
❖ виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання;
❖ відображаються у балансі цих суб'єктів або враховуються в інших встановлених законом формах обліку майна цих суб'єктів.
Слід зазначити, що визначення майна в ст. 139 ГК України підкреслює його економічну роль, у той час як визначення майна в ст. 190 ЦК України [64] (речі, сукупність речей, майнові права та обов'язки) можна розглядати скоріше як перерахування складових категорії.
Згідно зі ст. 128 Цивільного кодексу Російської Федерації (далі РФ) [87] до майна відносяться речі та відповідні права на них (речові права), а також майнові права, не пов'язані з володінням речами. Виключні права та нематеріальні блага у цивільно-правове поняття майна не входять [88, с. 117]. До майнових прав у РФ також відносяться права, пов'язані з отриманням винагороди за використання нематеріальних об'єктів, а саме об'єктів авторського права та суміжних прав, об'єктів патентного права, товарних знаків та позначень обслуговування [89]. Тобто Цивільний кодекс РФ розрізняє майнові права та права на речі.
У той же час ЦК України прирівнює майнові права до речових (ст. 190 ЦК України). Так, Є.О. Харитонов зазначає, що під «майном» в цивільному праві розуміється узагальнене поняття, яке відображає всю сукупність матеріальних благ та обтяжень, які можуть бути об'єктом цивільних правовідносин [90, с. 227-228].
Майнові права як об'єкти цивільних прав не можуть розглядатися як майно у відриві від їх юридичної належності тим чи іншим суб'єктам (кредиторам) у зобов'язальних правовідносинах з конкретними боржниками, а також від інших факторів, які прямо чи опосередковано впливають на існування (дійсність) вимоги, її параметри і межі і т.п. [18]. Під майновими правами З.М. Заменгоф розуміє права підприємств та об'єднань на закріплені за ними матеріальні ресурси та фінансові засоби [91, с. 4]. Тобто майнові права у вітчизняній цивілістиці пов'язані з конкретною річчю.
Традиційним, що важливо з погляду ведення бухгалтерського обліку та звітності, є поділ майна підприємства на матеріальні і нематеріальні складові. До матеріальних відносять основні засоби, сировину, матеріали, готову продукцію тощо.
Певні труднощі виникають з визначенням нематеріального елемента підприємства, що надає йому завершений вигляд як своєрідного і єдиного об'єкта [92, с. 24].Для потреб бухгалтерського та податкового обліку замість господарсько-правової категорії «май-
но» частіше використовують поняття «актив», що пов'язано з більш чітким визначенням стосовно конкретного суб'єкта господарювання як за складом, так і за вартістю.
Доцільно зауважити, що у науковій літературі немає єдиного підходу до трактування категорії нематеріальних активів. Зокрема, більшість визначень наводиться саме в економічній літературі (табл. 1.2).
Так, О.В. Лишиленко розрізняє поняття «нематеріальні ресурси» і «нематеріальні активи» [93], що дало змогу автору визначити нематеріальні активи як категорію, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або обмежені природні ресурси для використання в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Виходить, що нематеріальний ресурс - це немайнова категорія, яка характеризує виробничий потенціал підприємства.
Неможливо погодитись з висновками О.І. Ко- блянської [94] щодо такої трактовки нематеріальних активів, адже не всі об'єкти нематеріальних активів відносяться до цивільного обігу (наприклад, організаційні права, права на провадження окремих видів господарської діяльності).
Таблиця 1.2
Визначення нематеріальних активів в економічній літературі
| О.В. Лишиленко [93] | Це доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами» |
| О.І. Коблянська [94] | Будь-які (їх коло залишається невичерпним) безтілесні об'єкти цивільного обігу, що можуть бути капіталізовані підприємством, організацією, установою |
| Н.М. Хорунжак [56, с. 68], Л.З. Шнейдман [95], Н.Н. Грабова [96], Н.М. Ткаченко [97] | Умовна вартість об'єктів промислової та інтелектуальної власності, а також права користування землею, водними та іншими природними ресурсами |
| І.Т. Балабанов [98, с. 33] | Вкладення грошових коштів підприємства (його витрати) у нематеріальні об'єкти, які використовуються у господарській діяльності у довготривалому періоді та приносять доход. |
| В.П. Завгородній і В.Я. Савченко [99, с. 80] | Довгострокові витрати, які повинні приносити доход протягом певного періоду |
| В.Ф. Палій, В.В. Палій [100, с. 53-75] | Об'єкти майна, що не мають матеріально- речового змісту, або цей зміст не має вирішального значення для продуктивного його використання, або матеріально- речовий зміст не розглядається через юридичну обмеженість |
| П.П. Кураков [101] | Належні підприємствам та організаціям цінності, що не є фізичними об'єктами, які мають грошову оцінку та приносять грошовий доход |
| І.А. Бланк [102, с. 103]; А.М. Турило, О.В. Корнух [103, с. 173] | Необоротні активи, які не мають речової (матеріальної) форми, що забезпечують здійснення усіх основних видів господарської діяльності |
| О.А. Россомахіна [104, с. 5] | У широкому розумінні - усі немайнові блага; у вузькому (бухгалтерському розумінні) - ті нематеріальні блага, вартість яких можна з певною гарантією визначити досить точно і відобразити у балансі |
| О.В. Вакун [105, с. 213] | Сукупність усіх невідчутних активів (включаючи інтелектуальний капітал і нематеріальні активи, одержані не в результаті інтелектуальної діяльності), що відповідають вимогам їх визнання активами згідно з національними П(С)БО. |
| С.В. Свірко [106, с. 39] | Вид ресурсів установи, що має нематеріальну природу, очікуваний строк корисної дії яких становить більше одного року, які покликані забезпечити його функціонування згідно з визначеними завданнями |
| С.Ф. Покропивний [107] | Доступ до прав власності автора, які захищено правами, «що самі по собі і є нематеріальними активами» |
| І.І. Пилипенко [108] | Це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду |
| Глен А. Веми, Деніел Г. Шорт [109] | Активи, які фізично не існують та надають власнику право їх використання |
| О. Зайковський, В. Комаров [55, с. 14] | Немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, сутність яких полягає у праві власності на об'єкти інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності особи, можуть бути ідентифіковані (ототожнені) і утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року) для виробництва, торгівлі та в адміністративних цілях, або надання в оренду іншим особам |
| В.М. Диба [110, с. 481]. | Немонетарні активи довгострокового використання, що не мають матеріально-речової форми, або матеріальна форма яких не має істотного значення для їхнього використання в господарській діяльності, однак мають вартісну оцінку, можуть бути ідентифіковані і здатні забезпечувати підприємству економічну вигоду |
| О.В. Щур, Т.В. Олексієнко [111, с. 173]. | Немонетарні активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані, сприяють одержанню підприємством доходу та являють собою довгострокові права або переваги, котрі отримує власник таких прав, витрати на їх придбання (створення) і доведення до стану, придатного для використання за своїм призначенням |
| Д.Д. Сушко [112, с. 179]. | Немонетарні активи, які не мають матеріальної субстанції, проте мають вартість та можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою отримання економічних вигод шляхом їх використання в різних сферах економічної діяльності протягом строку корисної дії |
| Джон Доунс та Джордан Еллот Гудман [113] | Ресурс підприємства, головним завданням якого визначають надання фірмі переваг на ринку (у тому числі дозвіл на пошук копалин, імпорт, авторські права, витрати на рекламу, організаційні витрати) |
| В.В. Сатовський [114, с. 2], Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл [115, с. 225-226] | Необоротні довгострокові активи, які не мають матеріальної форми, але мають вартість і можуть приносити підприємству прибуток |
| Ю. Гарбар, А. Драниковський, І. Іванова [116, с. 422] | Нематеріальні активи - об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також аналогічні права, визнані в установленому законом порядку |
| В.М. Жук [117, с. 7] | 1. Об'єкти права інтелектуальної власності, згідно з Цивільним кодексом України. 2. Права користування, що згідно з законодавством можуть бути визнані в якості нематеріальних активів |
Визначення групою авторів (Н.М. Хорунжак [56, с. 68], Л.З.Шнейдман [95], Н.Н. Грабова [96], Н.М. Ткаченко [97]) нематеріальних активів як умовної вартості, на наш погляд, не зовсім коректно, оскільки умовна вартість означає, що об'єкт не можна оцінити, що не відповідає, по-перше, самому визначенню активу, подруге - це визначення також звужує склад нематеріальних активів.
Визначення нематеріальних активів І.Т. Балабано- вим [98, с. 33] надається з позиції інвестування підприємства. Для цілей обліку нематеріальні активи виступають не вкладами грошових коштів у нематеріальні об'єкти, а ресурсами, що представляють різні права. Аналізуючи цей підхід, необхідно звернути увагу на те, що не всі нематеріальні об'єкти, які використовуються в діяльності підприємства, є нематеріальними активами - дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, довгострокові вкладення в цінні папери.
Ототожнення В.П. Завгороднім і В.Я. Савченко [99, с. 80] нематеріальних активів з довгостроковими витратами, на наш погляд, не зовсім логічне. Нематеріальні активи є одним з видів майна, вартість якого може формуватися, виходячи з цих витрат, а довгострокові витрати можуть виникати і у зв'язку з придбанням інших необоротних активів.
Крім того, низку істотних недоліків містить визначення нематеріальних активів економістами В.Ф. Палій і В.В. Палій [100, с. 53-75], тут не розкрита суть поняття «нематеріальні активи» та їх роль у процесі використання, а формулювання «матеріально-речовий зміст не розглядається через юридичну обмеженість» - абстрактне і не цілком наукове.
Визначення П.П. Куракова [101] звужує розуміння нематеріальних активів. Вони приносять економічні вигоди у майбутньому, однією зі складових цієї вигоди є грошовий доход, але у використанні нематеріальних активів грошовий доход не є самоціллю.
Не зовсім повно дано визначення нематеріальних активів І.А. Бланк [102, с. 103], А.М. Турило та О.В. Кор- нух [103, с. 173]. Відзначаючи довгостроковий характер нематеріальних активів, відсутність матеріальної субстанції, автори звужують сферу їх застосування.
О.А. Россомахіна, розглядаючи нематеріальні активи у вузькому розумінні [104, с. 5], забагато покладає на це визначення, оскільки в цілому до немай- нових благ відносять (ст. 201 ЦК України): здоров'я, життя; честь, гідність і ділову репутацію; ім'я (найменування); авторство; свободу літературної, художньої і технічної творчості. Тобто такі блага, які позбавлені речового змісту, а це не відповідає самій природі нематеріальних активів. Разом з тим окремі положення (ділову репутацію та найменування) можна розглядати як елемент об'єкта нематеріальних активів, але не сам об'єкт.
Схожий підхід відмічає й О.В. Вакун, яка розглядає нематеріальні активи у широкому або економічному, та вузькому - бухгалтерському розумінні. При цьому обидва тлумачення автор прив'язує до вимог визнання, закріплених у П(С)БО8. Автор наполягає на тому, що для ефективного управління підприємством необхідно зробити перехід від «звуженого» бухгалтерського підходу до «розширеного» бухгалтерського підходу, максимально наближеного до економічного розуміння сутності нематеріальних активів [105, с. 213]. Завадою в реалізації цього підходу є необхідність подолання перепон у визнанні нематеріальними активами об'єктів, наведених в п. 9 П(С)БО 8, частина з котрих є витратами, в результаті капіталізації яких може бути створений нематеріальний актив у широкому розумінні. Основним засобом подолання зазначеної проблеми виступає принцип превалювання сутності над формою, за яким пріоритетною ціллю для бухгалтерського обліку є надання релевантної інформації про нематеріальні активи підприємства, що створює можливість для подолання наявних нормативних бар'єрів та удосконалення чинної бухгалтерської методології, чим підвищується інформативність фінансової звітності вітчизняних підприємств.
Крім того, розглядаючи нематеріальні активи як частину майна суб'єктів господарювання, ми можемо до них віднести будь-який об'єкт, що відповідає певним критеріям, які дозволяють віднести його до нематеріального активу.
С.В. Свірко [106, с. 39] знову ж наголошує на обмеженні за терміном використання, звужуючи коло об'єктів нематеріальних активів, не включаючи такі, що можуть використовуватись менше 1 року.
С.Ф. Покропивний [107] робить ще одне звуження сутності нематеріальних активів, прирівнявши їх до ОПІВ. По-перше, майнові права на ОПІВ можуть відчужуватись, тобто доступ до них може передаватись, по-друге, структура нематеріальних активів значно ширша за структуру ОПІВ.
І.І. Пилипенко прирівнює визначення нематеріальних активів до категорії «немонетарний ресурс» [108].
На наш погляд, визначення, яке дається Глен А. Веми та Деніел Г. Шорт [109], дуже невдале, воно не дає можливості розкрити основні критерії віднесення об'єктів до нематеріальних активів, а також звужує повноваження власника щодо них, залишаючи поза увагою право володіння та розпорядження.
Отже, з наведених вище визначень можна побачити, що наразі більшість авторів розкриває нематеріальні активи з економічної точки зору як нематеріальні ресурси, що постають визначеними правами та перевагами, які дозволяють власнику здійснювати підприємницьку діяльність з метою отримання економічних вигід.
Автори, які використовують у своїх працях поняття, визначене у П(С)БО 8: О. Зайковський, В. Комаров [55, с. 14]; В.М. Диба [110, с. 481]; О.В. Щур, Т.В. Олексієнко [111, с. 173]; Д.Д. Сушко [112, с. 179]; Джон Доунс та Джордан Еллот Гудман [113]; В.В. Са- товський [114, с. 2]; Б. Нідлз, Х. Андерсон, Д. Колдуэлл [115, с. 225-226] висвітлюють так званий бухгалтерський або звужений підхід, який обмежує перелік тих об'єктів, які можуть бути визнані нематеріальними активами і зараховані на баланс підприємства. Вказаний підхід не відображає правової суті нематеріальних активів та потребує доопрацювання, тому не може бути покладений в основу поняття, що буде запропоноване до включення в Господарський кодекс України.
У ході аналізу визначення «нематеріальні активи» низки інших авторів [116, с. 422] незрозумілим постає виділення промислової власності, яка є невід'ємною складовою права інтелектуальної власності і, на наш погляд, відповідно належить до групи прав, визначених П(С)БО 8, що можуть бути враховані в якості нематеріальних активів, яке не потребує окремого уточнення. Формулювання «аналогічні права» навпаки звужує перелік таких об'єктів, окреслюючи ті групи прав, які за своєю природою походять на права інтелектуальної власності, наприклад, право на інформацію.
В.М. Жук [117, с. 7] для визначення нематеріальних активів звертається до законодавства України, в якому вони представлені двома правовими категоріями:
1. Об'єкти права інтелектуальної власності, згідно з ЦК України.
2. Права користування, що, згідно з законодавством, можуть бути визнані в якості нематеріальних активів.
За своєю природою право інтелектуальної власності може розглядатися у об'єктивному та суб'єктивному аспектах. У першому випадку - це сукупність правових норм щодо правовідносин з результатами інтелектуальної творчої діяльності. З суб'єктивної точки зору воно складається з особистих немайнових та майнових прав. У рамках нашого дослідження розглядаються саме майнові права творця.
Майнові права інтелектуальної власності становлять основу права інтелектуальної власності, вони визнаються товаром - власник на свій розсуд має право ними володіти, користуватися та розпоряджатися, що не відрізняє майнові права інтелектуальної власності від права власності на речі [118, с. 667]. При цьому майнові права стають реальністю лише завдяки залученню їх у господарський обіг за допомоги системи спостережень, вимірювань і реєстрації господарських операцій та процесів матеріального виробництва. Тільки в результаті зазначеної сукупності дій об'єкт творчості перетворюється на особливий вид власності [119, с. 173-174].
Визначаючи співвідношення майнового права інтелектуальної власності з іншими майновими правами, необхідно звернути увагу на те, що наразі існує два основних підходи до визначення його правової природи. З одного боку, права автора на результати творчої діяльності розглядаються як право інтелектуальної власності, тобто відносяться до специфічного різновиду права власності. Зокрема, такий підхід відображала ч. 2 ст. 13 Закону України «Про власність» (прим:. втратив чинність) [57], яка прямо вказує на те, що результати інтелектуальної праці виступають об'єктами права власності. З іншого боку, права авторів на результати творчої діяльності тлумачаться як виключні права, котрі не належать до прав власника [120, с. 133]. Виключне право - це абсолютне право на нематеріальний об'єкт, яке виконує для нього ту саму функцію, що й право власності для матеріальних об'єктів, хоча вона і не вичерпує значення першого [121, с. 14].
Цивільний кодекс України в ст. 419 відображає саме перший підхід, зазначаючи такі відмінності між об'єктами права інтелектуальної власності та об'єктами права власності:
1. Результат інтелектуальної діяльності може бути визнаний об'єктом права інтелектуальної діяльності тільки в суворій відповідності до вимог закону.
2. Існування права інтелектуальної власності, хоча воно і є абсолютним, обмежене відповідним строком [90, с. 133].
Варто відзначити, що коли в Цивільному кодексі мова йде про право власності на річ, то під річчю розуміється матеріальний носій (річ) інтелектуальної власності. Тобто право інтелектуальної власності та право на матеріальний носій (об'єкт) інтелектуальної власності не залежать один від одного. Відповідно до ст. 41 Конституції України [7] суб'єкти господарювання мають право володіти, використовувати та розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Разом з тим глава 16 ГК України [52] «Використання у господарській діяльності права інтелектуальної власності» дає роз'яснення, що правовий режим об'єктів інтелектуальної власності у складі майна суб'єктів господарювання обмежений правомочністю використання.
Для віднесення певного об'єкта права інтелектуальної власності до сфери господарювання необхідно, щоб, з одного боку, встановлені законом правомочності щодо нього могли бути реалізовані у господарській діяльності. З іншого - всі об'єкти права інтелектуальної власності, на які законом встановлені майнові права, є об'єктами права інтелектуальної власності у сфері господарювання [54, с. 294].
Таким чином, можна стверджувати, що перша частина положення, наведеного В.М. Жук, не відповідає визначенню нематеріальних активів як складової частини майна суб'єктів господарювання. Щодо правового режиму об'єктів права інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, то це буде предметом подальшого дослідження у підрозділі 2.3. «Структура та види нематеріальних активів у складі майна суб'єктів господарювання».
З наведеного вище ми впевнилися у відсутності однозначності щодо тлумачення науковцями категорії «нематеріальні активи», тим не менше існуюча полеміка дозволяє виокремити основні ознаки, за якими об'єкт може бути віднесений до нематеріальних активів суб'єкта господарювання.
З позиції бухгалтерського обліку інтелектуальна власність, яка прийнята на баланс, набуває статусу нематеріальних активів і оцінюється за сумою витрат, пов'язаних зі створенням, придбанням та доведенням до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням.
У діючому законодавстві України існує кілька визначень нематеріальних активів (табл. 1.3.), які за своїм змістом інколи навіть суперечать одне одному [122, с. 85]. Слід зауважити, що в П(С)БО 8 конкретно не йдеться про критерії визнання об'єкта нематеріальним активом [123, с. 183]. Стандарт містить у собі підстави, згідно з якими нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід відображати в балансі підприємства. Витрати на об'єкти, що не відповідають цим вимогам, визнаються витратами звітного періоду, протягом якого вони були здійснені.
Таблиця 1.3
Визначення нематеріальних активів у чинному законодавстві України
| Нормативно-правовий акт | Зміст поняття «нематеріальний актив» |
| Податковий кодекс України [42] | Право власності на результати інтелектуальної діяльності, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податків у встановленому законодавством порядку, у тому числі придбані в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами |
| Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» [124] | Об'єкт (об'єкти) права інтелектуальної власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, встановленому законодавством, об'єктом права власності |
| Інструкція з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ [125] | Немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані та використовуються установою більше одного року для досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи або здавання в оренду іншим особам |
| Положення (стандарт) бухгалтерського обліку у державному секторі 122 «Нематеріальні активи» [40] | Немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований |
| Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [34] | Немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований |
1.3.