Розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури

Сучасні умови вимагають нових підходів до розвитку житлово-комунальної та соціальної інфраструктур. Тому прогнозований розвиток соціальної інфраструктури орієнтований на суттєве підвищення її рівня, а в подальшому - на досягнення нормативних показників.

Намічений у Генеральній схемі середньорічний приріст житлового фонду дозволить до 2010 p. збільшити його більше ніж утричі та забезпечити відповідне зростання на віддалену перспективу. B цілому по країні передбачається досягнення рівня забезпечення житловою площею на 2020 p. до 32 м²/особу з подальшим вирівнюванням регіональних відмінностей.

Результати моніторингу Генеральної схеми свідчать про те, що в Україні упродовж 2001-2007 pp. намітилась тенденція до збільшення обсягів житлового будівництва.

У 2007 p. в Україні введено в експлуатацію на 18,7 % більше житлового фонду, ніж за 2006 p. При цьому 75,5 % житла було побудовано в міських поселеннях, переважно у великих містах. Обсяги житлового будівництва зросли в 9-ти регіонах України: найбільше - у Запорізькій (на 58,3 %), Тернопільській (на 49,02 %), Чернігівській (на 48,8 %), APK (на 41,08 %). Найнижчий цей показник у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській та Донецькій областях (мал. 10.6).

Дещо вищими темпами зростає будівництво у сільській місцевості - 113,0 % (у містах - 111, 5 %). Відчутне зростання обсягів житлового будівництва в сільській місцевості відбулося у Київській, Львівській та Одеській областях.

Індекс уведення житла у розрахунку на 1000 осіб за 2007 p. становить 1,2 (за 2006 p. цей показник становив 1,1). Порівняно з 2000 p. цей показник зріс майже на 56,0 %.

Найвищі показники уведення в експлуатацію житлового фонду на 1000 мешканців у м. Києві (513,34 м²), Київській (491,34 м²), Чернівецькій (336,87 м²), Одеській (331,09 м²) областях, найнижчі - у Донецькій (81,36 м²), Луганській (109,35 м²) та Запорізькій

353

(119,57 м²) областях. Причому, якщо в міській місцевості за цим показником переважають західні регіони та м. Київ, то у сільській місцевості - центральні регіони, передусім Київська область.

У 2007 p. в експлуатації знаходилось майже 5,1 млн м² ветхого та аварійного житлового фонду, що становить 0,5 % усього житлового фонду. Таке житло мало 200,2 тис. осіб. Найбільше його в Харківській (0,9 %), Донецькій (0,6 %) та Одеській (0,9 %) областях та в м. Києві (1,0 %); найменше - у Закарпатській (0,2 %) та Запорізькій (0,2 %) областях. Порівняно з 2006 p. кількість ветхого та аварійного житлового фонду збільшилася на 900,0 тис. м².

Забезпеченість населення житлом у середньому на одну особу в країні у 2007 p. була на рівні 22,5 м², що майже на 0,1 % більше ніж у 2006 p. (22,2 м²). По міських поселеннях житлова забезпеченість складала - 21,2 м², по сільських -25,4 м².

Індекс забезпеченості населення житловою площею по регіонах відносно середньоукраїнського показника неоднаковий. Так, у Вінницькій і Київській областях він значно вищий, а в APK, Волинській, Черкаській, містах Києві та Севастополі - значно нижчий.

Але, незважаючи на відносне зростання житлової забезпеченості по Україні (0,3 м²/особу на рік), цей показник майже удвічі нижчий, ніж у країнах ЄС.

Рівень благоустрою та комфортності житла у міській і сільській місцевості різниться. Якщо у містах водопроводом обладнано - 76,9 % (порівняно з 2006 p.

Генеральною схемою передбачене продовження структурної перебудови сфери охорони здоров’я, перерозподіл інфраструк- турного та кадрового потенціалу на користь амбулаторно-поліклінічної ланки сприятиме посиленню профілактичної складової. Широке впровадження форм амбулаторного лікування і переведення частини стаціонарних лікувальних процедур на амбулаторну основу зумовить скорочення обсягів госпіталізації, потужностей і штатів лікувальних закладів.

Прогнозується подальше зростання забезпеченості жителів потужностями амбулаторно-поліклінічних закладів з одночасним перепрофілюванням ліжкового фонду (наприклад, у денні стаціонари, соціальні ліжка в лікувальних закладах місцевого під-

порядкування для самотніх старих, безпритульних, інвалідів та інших громадян, які залишилися без догляду і допомоги) або його скороченням.

Незважаючи на прискорений розвиток, Івано-Франківська, Вінницька, Волинська, Чернівецька та Херсонська області до 2010 p. матимуть рівень забезпеченості лише на 70-80 % до вказаного терміну. У подальшому намічається вирівнювання регіональних відмінностей. Зазначимо, що висока частка великих міст у Донбасі та Придніпров’ї дає їм змогу зреалізувати цю перевагу для поліпшення міжпоселенського обслуговування з додержанням нормативної транспортної доступності.

Також прогнозується зростання кількості дітей, що виховуються у дошкільних закладах, майже до 1 млн 300 тис. при 48 %-му охопленні. На перспективу відповідно до демографічного прогнозу для всіх регіонів України буде притаманне зменшення кількості учнів у середніх закладах освіти. Наприкінці прогнозного періоду цей показник може знизитись до 5,6 млн. Виходячи із прогнозованих демографічних показників, найбільші темпи скорочення передбачаються у Подільському, Донецькому та Центральному економічних районах.

B умовах сучасного постіндустріального етапу суспільного розвитку надмірний інтерес викликає вища освіта, яка до того ж сьогодні є багатоступеневою, тобто надає можливість отримати освітньо-кваліфікаційні рівні від молодшого спеціаліста до магістра. Тому прогноз передбачає збільшення контингенту студентів у вищих навчальних закладах майже до 1,8 млн та зменшення кількості підготовлених кваліфікованих робітників до 200 тис. осіб.

Сфера культури у тривалій перспективі розвиватиметься завдяки збереженню та поліпшенню існуючої матеріально-речової бази, удосконалення організаційно-економічного механізму, підвищення ефективності діяльності.

Виходячи з особливостей подальшого розвитку форм бібліотечної та клубної роботи, передбачається збереження кількості клубних і бібліотечних установ на рівні 2000 p. (20,2 тис. одиниць). Саме це і буде визначати збереження найбільшої кількості бібліотек та клубів у Карпатському, Подільському, Поліському та Південному економічних районах.

Зважаючи на позитивну динаміку мережі музейних установ у 1990-ті роки, прогнозується зростання їх кількості майже на 400 одиниць. Передбачаються вищі темпи створення музеїв передусім у Дніпропетровській, Миколаївській, Херсонській, Одеській,

Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій, Сумській та Житомирській областях.

Щоб досягти регіональних нормативів і аналогічних показників розвинутих країн із забезпеченості населення торговими площами, прогнозується довести цей показник до рівня 3,34 тис. м².

У 2001-2007 pp. за рахунок незначного зменшення кількості лікарняних ліжок рівень забезпеченості ними населення майже не змінився, і на початок 2007 p. цей показник становив 9,451 ліжко на 1000 осіб, або 63,0 % від нормативу. Тенденція до зменшення кількості ліжко-місць триває з 2000 p. За цей час їх зменшилось майже на 26,0 тис. Найкраще забезпечення лікарняними ліжками у Чернігівській, Дніпропетровській, Луганській, Херсонській областях та в м. Києві, найгірше - Житомирській, Закарпатській, Волинській областях та в м.

За 2007 p. забезпеченість амбулаторно-поліклінічними закладами зменшилась на 6,6 тис. одиниць. Але, незважаючи на це, наближається до нормативного і цей показник: він становить 21,324 відвідувань за зміну на 1000 осіб. Вище нормативного він у Дніпропетровській, Кіровоградській областях та в м. Києві. Найнижчий цей показник в Івано-Франківській, Волинській, Вінницькій областях та APK.

Кількість місць у закладах культури клубного типу за 2007 p. зменшилась на 70,3 тис. місць, в кінотеатрах - на 37,3 тис. Натомість на 21,0 млн примірників збільшився бібліотечний фонд.

Найгірші показники забезпеченості установами культури у Донецькій, Житомирській областях; наближається до нормативної забезпеченість у Вінницькій та Хмельницькій областях.

За останній рік мережа торговельних закладів України збільшилась на 646,7 тис. м² (здебільшого у містах). Забезпеченість населення торговельною площею магазинів зросла зі 146,8 м²/тис. осіб у 2006 p. до 161,1 м² у 2007 p., але цей показник не відповідає нормативному рівню забезпеченості населення за даним показником. Якщо в містах він наближається або перевищує норму, то у сільській місцевості він значно нижче нормативного.

Найвищі показники забезпеченості населення торговельною площею в містах Севастополь та Київ, у Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській та Харківській областях, найнижчі - в Тернопільській та Закарпатській.

Спостерігається незначне (на 6,3 тис.) скорочення місць у ресторанному господарстві. До речі, забезпечення населення цим

видом послуг наближається до нормативу. Значно вища за нормативний показник забезпеченість закладами ресторанного типу спостерігається у Волинській, Вінницькій, Сумській областях і в м. Києві, найнижчий - у Херсонській та Черкаській областях.

Загалом за інтегральним показником розвитку соціальної інфраструктури передують Дніпропетровська, Одеська, Полтавська і Чернігівська області. Найнижчий рівень забезпеченості закладами обслуговування в APK, у Чернівецькій, Закарпатській, Київській, Донецькій областях та в м.

Загальнодержавними завданнями розвитку інженерно-транспортної інфраструктури можна визнати:

• розвиток міждержавних транспортних зв’язків;

• інтеграція транспорту країни в міжнародну транспортну систему;

• впровадження у транспортній галузі міжнародних стандартів;

• створення транспортних коридорів та входження їх до міжнародної транспортної системи;

• гарантування безпеки руху в транспортному комплексі.

Для забезпечення функціонування транспортних коридорів

створюється мережа сухопутних і водних транспортно-складських комплексів (TCK), нова інфраструктура прикордонних і митних пунктів відповідно до міжнародних стандартів, а також митні пункти при TCK.

У табл. 10.5 подано прогнозні показники розвитку шляхів сполучення загального користування.

Таблиця 10.5 .Прогноз довжини шляхів сполучення загального користування, тис. км

Найвищий рівень розвитку транспорту очікується у регіонах з високорозвиненими продуктивними силами східної і центральної частини України (в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях), а також у Київській, в областях Західного регіону, що пояснюється їх вигідним географічним положенням.

CO

Ul

00

Наразі пропускна спроможність транспортної інфраструктури дозволяє перероблення вантажів у 3-4 рази більше, ніж це робиться. Однак темпи зростання вантажних перевезень прямо залежать від відправлення вантажів виробниками продукції.

Провідними видами транспорту в забезпеченні перевезень і в майбутньому залишаться автомобільний і залізничний транспорт. До 2010 p. прогнозується невелике збільшення мережі залізничних та річкових шляхів загального користування і зменшення на 1000 км довжини автомобільних шляхів з твердим покриттям з передачею їх у власність місцевих адміністрацій та промислових підприємств. A до 2020 p. й далі очікується значне збільшення довжини магістральних залізничних і автомобільних доріг у зв’язку з введенням в експлуатацію нових ділянок доріг на перспективних напрямах транспортних коридорів.

Існуючу і прогнозну структуру основних міжнародних транспортних коридорів країни відображує мал.10.8.

У контексті реалізації положень Генеральної схеми важливим є удосконалення загальної схеми транспорту. Насамперед це стосується проходження транспортних коридорів поблизу найзнач- ніших міст України: Києва, Львова, Харкова, Одеси, Дніпропетровська та Донецька, які у 2012 p. стануть аренами проведення Чемпіонату Європи з футболу. Тим більше, що останнім часом намітилася тенденція до суттєвої зміни мережі автомобільних доріг врозріз із Генеральною схемою.

Наразі проводяться роботи з проектування й будівництва міжнародної автомобільної дороги М-12 Тернопіль-Кіровоград- Знам’янка (через Вінницю) по існуючій трасі з умовою, що вона замінить трасу Критського коридору № 3. Але навіть з урахуванням намічених значних капіталовкладень у реалізацію цього проекту, нова дорога не зможе повноцінно виконувати функції міжнародного транспортного коридору.

При розробці Генерального плану м. Києва і його приміської зони було уточнено проходження об’їзної дороги неподалік столиці в обхід м. Борисполя з півдня з перетинанням траси Київ-Хар- ків-Довжанський у районі Новоолександрівки. Ha сьогодні ж без узгодження з Генеральним планом проектується обхід Борисполя із північного сходу.

10.6.