Особливості правового режиму земель сільськогосподар­ського призначення.

Поняття "режим" (франц. regime — управління) означає сукуп­ність правил, заходів, норм для досягнення будь-якої мети. Під право­вим режимом розуміють встановлені законодавством порядок викори­стання об'єкта, припустимі межі та способи розпорядження ним.

Отже, під правовим режимом земель сільськогосподарського призначення розуміється спеціальний порядок використання земель, встановлений законодавством для найбільш цінної категорії земельно­го фонду України.

Відносини щодо набуття та використання земель сільськогоспо­дарського призначення регулюються нормами Земельного кодексу України, законами України «Про особисте селянське господарство», «Про фермерське господарство», «Про землеустрій», «Про державну експертизу землевпорядної документації» та ін. У Верховній Раді України обговорюється законопроект «Про ринок землі», який роз­глянемо у наступному параграфі.

Правовий режим різних ділянок земель сільськогосподарського призначення неоднорідний. Така неоднорідність зумовлена: видами земель сільськогосподарського призначення, їх економічними й еко­логічними властивостями; юридичним статусом суб'єктів, які викори­стовують ці землі; іншими об'єктивними обставинами. Тому зазвичай розрізняють загальний, особливий і спеціальний правові режими зе­мель сільськогосподарського призначення.

Об'єктом загального правового режиму є вся площа земель, придатних для потреб сільського господарства. Основне цільове при­значення цих земель — бути засобом виробництва продуктів харчу­вання і кормів для тварин, а також сировини для промисловості. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово- комунального господарства, залізничних і автомобільних шляхів, лі­ній електропередачі та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарського виробництва, згідно зі ст. 23 Земельного кодексу України, надаються переважно несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.

Особливий правовий режим установлюється законодавством для сільськогосподарських угідь із кадастровою оцінкою вище серед- ньорайонного рівня. До сільськогосподарських угідь у такому право­вому значенні належать рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасо­вища й перелоги. Правовий режим цих земель полягає в пріоритетно­му використанні їх для сільськогосподарських цілей.

Спеціальний правовий режим встановлюється для особливо цін­них сільськогосподарських угідь. До таких земель, відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, належать землі дослідних полів нау­ково-дослідних установ і навчальних закладів, землі природно- заповідного фонду, землі історико-культурного призначення та ін. Вилучення (викуп) особливо цінних земель для несільськогосподарсь- ких потреб допускається тільки у виняткових випадках, а саме: під час будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній елект­ропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією. Причому таке вилучення (викуп) здійс­нюється за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, які, в свою чергу, повинні попередньо по­годити його з Верховною Радою України

Усі землі, придатні для сільськогосподарського виробництва, мають пріоритетний режим використання. Це означає, що:

По-перше, вони надаються, насамперед, для сільськогосподар­ського використання. Визначення земель, придатних для потреб сіль­ського господарства, здійснюється на підставі даних державного зе­мельного кадастру.

По-друге, земельним законодавством встановлені певні обме­ження на угоди із земельними ділянками, призначеними для сільсько­господарських цілей.

4.