Конституція України — основа джерел права в АПК

Найвищою юридичною силою наділена Конституція України, норми якої є нормами прямої дії. Це означає, що навіть не знаючи і не звертаючись до інших нормативно-правових актів, будь-яка особа на підставі конституційних норм може звернутися до адміністративних, правоохоронних чи судових органів із заявою про порушення і захист своїх прав та інтересів охоронюваних законом прав та інтересів і за­значені органи державної влади повинні прийняти цю заяву і виріши­ти справу по суті.

Сільськогосподарська діяльність, насамперед, пов'язана з вико­ристанням природних ресурсів, основним з яких виступає земля як незамінний і самовідтворюваний засіб виробництва. По-перше, в Україні на конституційному рівні було введено і закріплено приват­ноправовий режим власності на землі сільськогосподарського призна­чення і водні ресурси, які є основними природними факторами сільсь­когосподарського виробництва. По-друге, було конституційно закріп­лено принцип «власність зобов'язує». Це означає, що використання землі й інших природних ресурсів у сільському господарстві повинне бути раціональним, а також не повинне здійснюватися на шкоду лю­дині та суспільству. По-третє, відбулася відмова від принципу безме­жності прав на земельні ділянки, тобто правовий режим об'єктів при­родних ресурсів може містити певні обмеження, встановлені законом. Насамперед, це обмеження розміру ресурсів у приватній власності: 100 га земель сільськогосподарського призначення та 3 га водних об'­єктів, мораторій на відчуження земель сільськогосподарського при­значення. По-четверте, встановлено гарантії непорушності права вла­сності на майно сільськогосподарського призначення як сільськогос­подарських підприємств, так і особистих селянських господарств. По- п'яте, створено умови вільного вибору виду праці, заборони примусо­вої праці, гарантування захисту від незаконного звільнення. По-шосте, конституційно закріплено модель прав на безпечне для життя і здоро­в'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Це накладає на сільськогосподарських товаровиробників кон­ституційний обов'язок здійснювати свою виробничу діяльність з най­меншою шкодою як для навколишнього природного середовища, так і для здоров'я населення країни. Останній фактор забезпечується, на­самперед, за рахунок виробництва якісної та безпечної сільськогоспо­дарської продукції.

3.