Конституція України

На сьогоднішній день законодавство про нотаріат представляє со­бою сукупність різногалузевих нормативно-правових актів. При цьому центральне місце в даній сукупності займає Конституція України.

У Конституції України закріплюються визнання та захист в однако­вій мірі приватної, державної, комунальної форм власності (статті 13, 41); неприпустимість здійснення прав і свобод людини і громадянина з порушенням прав і свобод інших осіб (стаття 24); рівність усіх перед законом і судом (статті 24, 129); недоторканність приватного життя, особистої і сімейної таємниці (статті 29, 30); право кожного мати майно у власності, володіти, користуватися і розпоряджатися ним як одноосо­бово, так і спільно з іншими особами (стаття 41); неприпустимість поз­бавлення житла інакше як за рішенням суду (стаття 47); володіння, ко­ристування землею та іншими природними ресурсами, якщо це не завдає шкоди навколишньому середовищу або не порушує прав і за­конних інтересів інших осіб (стаття 13); право на отримання правової допомоги (стаття 59) і т.д.

Безумовно, Конституція України прямо не закріплює основ право­вого статусу інституту нотаріату, а згадка про нього зустрічається в ній лише раз: у статті 92, що регулює питання, які визначаються виключно законами України. Однак, як зазначалося, Конституція України закріп­лює державний захист прав і свобод людини і громадянина, а також право кожного на отримання правової допомоги. На практиці потрібна наявність саме таких інститутів, суть і правова природа яких дозволить їм повною мірою забезпечити реалізацію даних конституційних поло­жень. Видається, що крім відповідних державних органів та адвокату­ри, до числа подібних інститутів доцільно віднести і нотаріат.

Як правило, дослідники ділять конституційні норми, які є джерелом інституту нотаріату, на дві основні групи: норми загального характеру, які необхідні для послідовності забезпечення нотаріальної діяльності, і норми спеціальні, які прямо визначають основні принципи розвитку ін­ституту нотаріату.

Зокрема, до норм загального характеру пропонується віднести сфо­рмульовану в статті 1 Конституції України норму, яка говорить, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В даному випадку, характеризуючи Україну як правову дер­жаву, законодавець вважає за необхідне підкреслити, що в діяльності та організації всіх державних і недержавних інститутів, у тому числі ін­ституту нотаріату, основоположними є принципи права та їх дотриман­ня, а не інші мотиви, що вступають з ними в протиріччя. Це видається особливо актуальним у зв’язку з тим, що останнім часом ведеться акти­вна робота з реформування нотаріального законодавства і підготовки проекту нової редакції Закону «Про нотаріат». Варто також відзначити, що механізм стримування влади правовими засобами, верховенство права над владою є одним з ключових ознак правової держави і не­від’ємною частиною громадянського суспільства, інститутом якого ви­ступає й нотаріат.

У частині забезпечення захисту та дотримання прав кожного, безпо­середнє відношення до нотаріату має норма, закріплена статтею 1 Кон­ституції України, відповідно до якої наша держава являє собою «соціа­льну, правову державу», тобто державу, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток ко­жної людини. Тут варто відзначити, що забезпечення гідного життя в соціальній державі неможливе не тільки без матеріального благополуч­чя, а й без належного захисту прав громадян інститутом нотаріату. По­слідовне вирішення соціальних проблем в інтересах суспільства та кон­кретних громадян, здійснюване за допомогою органів нотаріату, представляється дієвим засобом на шляху створення в Україні соціаль­ної держави іп pleno.

Принцип поділу державної влади в нашій державі на законодавчу, виконавчу та судову, на думку Д. Бєлова та Я. Якимовича, представля­ється однією з найважливіших основ сучасного конституційного ладу. При цьому всі гілки влади є незалежними одна від одної. Щодо нотарі­ату, то це, власне, діяльність, спрямована, в першу чергу, на розроблен­ня та забезпечення реалізації сучасного нотаріального законодавства.

Характеризуючи Конституцію України як джерело законодавства про нотаріат, також слід звернути увагу і на групу спеціальних норм. Друга група норм, які прямо визначають основні принципи розвитку інституту нотаріату, закріплює пріоритет прав і свобод людини і грома­дянина. Як вже вище зазначалося, держава, крім конституційного обов’язку захищати права і свободи своїх громадян, разом з тим покла­дає на себе й обов’язок щодо створення відповідного інструментарію та механізму забезпечення прав і свобод. Представляється цілком прави­льною думка В. Голованова, що інститут нотаріату за допомогою реалі­зації нотаріальних функцій шляхом здійснення нотаріальних дій здійс­нює захист і реалізацію прав і законних інтересів громадян, повною мі­рою здатний стати тим механізмом, який так необхідний державі з ме­тою забезпечення та захисту прав і свобод.

У той же час, в Конституції України роль нотаріату як інституту, що сприяє захисту прав, свобод і законних інтересів громадян і юридичних осіб, не визначена. Ряд дослідників вважають, що норма статті 59 Ос­новного Закону нашої держави, яка гарантує право на отримання пра­вової допомоги, видається однією з найважливіших за своїм значенням.

Таким чином, згідно статті 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Можливість одержання кожною особою правової допомоги є важливим благом у будь-якому цивілізованому суспільстві. Право на правову допомогу є невід’ємним правом кожної людини і ви­ступає органічною частиною правового положення особи в державі, одним з найважливіших факторів активної участі населення в житті країни.

Слід відзначити, що надання висококваліфікованої правової допо­моги завжди було прерогативою адвокатів. Однак, на думку І. Черемних, з підвищенням уваги до забезпечення і захисту прав і сво­бод людини і громадянина слід трактувати конституційне право на отримання кваліфікованої юридичної допомоги більш широко, вклю­чаючи в систему надання такої допомоги поряд з адвокатами та особа­ми, яким у встановленому порядку дозволено займатися цим видом дія­льності, також і нотаріусів, які здійснюють діяльність з реалізації публічно-правової функції держави щодо захисту прав і законних інте­ресів громадян і юридичних осіб. На сьогоднішній день регламентація права на отримання кваліфікованої правової допомоги здійснюється нормами нотаріального права.

5.3