Підзаконні нормативно-правові акти в системі джерел права АПК

Далі систему законодавства агропромислового комплексу Укра­їни за їх юридичною силою формують підзаконні нормативно-правові акти, до яких включаються укази і розпорядження Президента Украї­ни, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази міністерств і відомств України.

Постанови Верховної Ради України, спрямовані на врегулю­вання аграрних відносин, є також джерелами права в АПК. Однією з особливостей постанов Верховної Ради України є їх програмний хара­ктер, коли відповідні органи державної влади та місцевого самовряду­вання зобов'язуються розробити певні концепції розвитку аграрних відносин, проекти законів, спрямованих на врегулювання таких відно­син прийняти інші нормативно-правові акти у межах компетенції цих органів. Наприклад, постановою Верховної Ради України «Про вико­нання земельного законодавства при реформуванні аграрного сектора економіки» від 11 січня 2000 р. № 1364-ХГУ Кабінет Міністрів Украї­ни було зобов'язано розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект Концепції (основних засад) ефективного функціону­вання та розвитку аграрного сектора України, а також внести на роз­гляд нову редакцію проекту Земельного кодексу України і цілу низку законопроектів щодо врегулювання аграрних відносин.

Іншою особливістю постанов Верховної Ради України є введен­ня в дію окремих законів або відхилення прийняття проектів відповід­них законів. Наприклад, постановою Верховної Ради України від 14 лютого 1992 р. № 2115-ХП було введено в дію Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Водночас постано­вою Верховної Ради України від 9 липня 1999 р. №901-ХГУ було від­хилено проект Закону України «Про розмір плати за оренду земельної частки (паю)».

Ще однією особливістю постанов Верховної Ради України є розширювальний характер дії їх окремих положень. Так, уже згадува­на постанова «Про порядок введення в дію Закону України «Про ко­лективне сільськогосподарське підприємство» розширює дію цього закону за рахунок включення норми про те, що об'єкти соціально- побутового призначення поділу (паюванню) між членами колективно­го сільськогосподарського підприємства не підлягають.

Постанови Верховної Ради України можуть також встановлюва­ти заборону на вчинення певних дій, які становлять перешкоди у за­безпеченні розвитку певного виду аграрних відносин. Такою є поста­нова ВР України «Про впровадження мораторію на закриття загально­освітніх навчальних закладів у сільській місцевості» від 19 грудня 2008 р. за № 778-УІ, якою виражається неприпустимість дій щодо за­криття сільських загальноосвітніх навчальних закладів через брак ко­штів на їх утримання. Тому до кінця 2009 р. було введено мораторій на закриття таких навчальних закладів у сільській місцевості.

Іноді постанови Верховної Ради України виражають ставлення законодавця до певних негативних, на його думку, суспільних проце­сів у сфері аграрних відносин, наслідком чого є позитивне зобов'язу­вання певного органу державної влади. Наприклад, у постанові «Про недопущення закриття об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості» від 6 вересня 2005 р. за № 2794-ІУ виражається позиція Верховної Ради України щодо неприпустимості закриття шкіл, клубів, фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних ліка­рень, інших об'єктів соціально-культурного призначення в сільській місцевості без відповідного рішення територіальної громади. Як на­слідок, Кабінет Міністрів України зобов'язано вжити невідкладних заходів щодо недопущення скорочення та відновлення діяльності за­значених об'єктів із визначенням необхідних джерел їх фінансування.

Укази Президента України. Президент України відповідно до

ч. З ст. 106 Конституції України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України. Від­повідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обо­в'язковими до виконання. Поряд із цим розпорядження переважно мають одноразове застосування і не створюють нових норм, що вре­гульовують аграрні відносини. У зв'язку з цим важливого значення у сфері регулювання аграрних відносин набувають саме постанови Ка­бінету Міністрів України.

Постанови Кабінету Міністрів України посідають важливе місце у системі нормативно-правових актів аграрного законодавства через їх правову природу, що полягає у конкретизації загальних положень ме­ханізму правового регулювання аграрних відносин, який міститься у вищих за юридичною силою нормативно-правових актах.

Ще однією складовою системи аграрного законодавства є ві­домчі нормативні акти відповідних галузевих міністерств, комітетів і відомств. Міністерством, що здійснює державне управління та конт­роль у галузі аграрних відносин, є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Наступними є акти Державного комітету ветеринарної медици­ни, утвореного постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державного департаменту ветеринарної медицини» від 30 серпня 2007 р.

Ще одним органом, який видає нормативно-правові акти аграр­ного законодавства у формі наказів, є Міністерство охорони здоров'я України. Зазначені акти мають комплексний характер, але їх спрямо­ваність на врегулювання аграрних відносин робить їх нормативно- правовими актами аграрного законодавства.

Акти органів місцевого самоврядування видаються на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. за № 280/97-ВР. Компетенцію сільських, селищних і міських рад розкриває ст. 26, їхніх виконавчих органів — статті 27—40, голів цих рад — ст. 42, а районних і обласних рад — ст. 43 зазначеного За­кону. Для аграрних відносин це повноваження щодо затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних сільських адміністративно-територіальних одиниць; вирішення питань регулювання земельних відносин у частині земель сільськогоспо­дарського призначення; надання дозволів на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування тако­го дозволу; прийняття рішень про організацію територій і об'єктів; за­твердження в установленому порядку місцевих містобудівних про­грам, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Місцеві ради в межах своїх повноважень приймають нормативні акти у формі рішень. Виконавчі комітети цих рад у межах своїх пов­новажень також приймають рішення. Сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради видає розпо­рядження.

Акти місцевих органів державної влади. Одним із основних за­вдань місцевих державних адміністрацій є забезпечення виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культу­рного розвитку села, програм охорони довкілля, а також виконання відповідних місцевих програм.

Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств є також складовими системи аграрного законодавства. Локальними такі акти називаються через вузький ареал поширення їх дії в межах одного підприємства. Це означає, що локальні правові ак­ти одного сільськогосподарського підприємства не мають юридичного значення для інших підприємств, бо не створюють жодних прав і обо­в'язків. Тому локальні акти належать до внутрішніх нормативно- правових актів сільськогосподарських підприємств.

Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських під­приємств мають такі ознаки: 1) існування лише на сільськогосподар­ських підприємствах, які є юридичними особами. Наприклад, у особи­стих селянських господарствах локальні правові акти не приймаються; 2) належність до внутрішніх правових актів, тобто спрямування на врегулювання внутрішніх членських, майнових, трудових, організа­ційно-управлінських і соціальних відносин; 3) санкціонований харак­тер норм локальних актів. Це означає, що держава не приймає безпо­середньо норми локальних документів, а покладає повноваження (са­нкціонує) щодо їх прийняття на відповідні органи сільськогосподар­ських підприємств (загальні збори та інші органи управління) і визнає правовий характер цих норм. При цьому висувається вимога відповід­ності норм локальних актів законам і підзаконним актам, що прийма­ються державою; 4) відповідність певній процедурі прийняття (напри­клад, затвердження більшістю голосів (часток, акцій) співвласників від 2/3 присутніх на зборах); 5) загальнообов'язковість дотримання всіма членами і найманими працівниками відповідного сільськогоспо­дарського підприємства.

До локальних правових актів сільськогосподарських підпри­ємств доцільно застосувати таку класифікацію: 1) акт, що визначає основи локальної нормотворчості (Положення про порядок розробки і прийняття локальних нормативних актів); 2) установчі документи (статут, засновницький договір); 3) акти регулювання трудових відно­син (Правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний дого­вір, Інструкція з охорони праці); 4) організаційно-управлінські акти (рішення загальних зборів, правлінь, накази і розпорядження керівни­ків підприємства, Положення про ревізійну комісію, Положення про правління, Положення про генерального директора (або директора) тощо; 5) акти фінансово-економічного змісту (Положення про розпо­діл (використання) прибутку, Положення про порядок нарахування і оплати дивідендів, Положення про фонди і резерви та ін.).

Завдання до самостійної роботи студентів

Виконайте такі завдання:

Завдання 1. Дайте відповіді на поставлені питання:

1. Розкрийте зміст поняття джерел права в АПК.

2. Які критерії існують для їх класифікації?

3. Яке значення має Конституція України для правового регулю­вання відносин у агропромисловому комплексі?

4. Назвіть статті Конституції України які визначають основи правового регулювання правових відносин в АПК.

5. Охарактеризуйте міжнародні договори як джерело права у аг­ропромисловому комплексі України.

6. Яке значення мають підзаконні нормативно-правові акти в си­стемі джерел права агропромислового комплексу?

7. Назвіть основні закони України, які є джерелами аграрного права.

Завдання 2. Побудуйте структурно-логічну схему на тему «Джерела галузей права в агропромисловому комплексі».

Завдання 3. Продовжте роботу над складанням словника осно­вних понять законодавства та права в агропромисловому комплексі.

Завдання 4. Розв’яжіть тестові завдання:

1. Джерелом аграрного права є:

а) правовий звичай;

б) Верховна Рада України;

в) правовий прецедент;

г) нормативно-правовий акт;

2. Виділіть кодифіковані нормативно-правові акти, які є дже­релами аграрного права:

а) Земельний кодекс;

б) Цивільний кодекс;

в) Лісовий кодекс;

г) Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію».

3. Нормативно-правові акти класифікуються за суб’єктами правотворчості:

а) акти вищих органів державної влади та управління;

б) акти керівників підприємств і організацій;

в) акти місцевих державних органів влади та самоврядування;

г) акти сільських органів державного управління.

4. Порушення звичаєвих правил поведінки:

а) може потягнути за собою юридичну відповідальність;

б) застосування звичаю не санкціонується нормами права;

в) не може наставати юридична відповідальність;

г) санкціонується суспільним осудом.

5. Які з вказаних міжнародно-правових актів не є джерелами права в АПК:

а) Міжнародний договір про співпрацю у галузі сільського гос­подарства;

б) Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення;

в) Консульська конвенція між Україною і Республікою Поль­щею;

г) Гаазька угода про паливно-мастильні матеріали.

6. Кодекс (codex) в перекладі з латинського означає:

а) книга;

б) закон;

в) метод;

г) система правил поведінки.

7. Земельним кодексом України передбачено:

а) право власності на землю громадян і юридичних осіб у межах населених пунктів для підприємницької діяльності;

б) право власності на землю лише громадян у межах населених пунктів

в) право власності на землю визнається лише за суб’єктами аг­рарного господарювання;

г) право власності на землю громадян, іноземних громадян, апа­тридів та біпатридів.

8. Які з перелічених законів не є джерелами права у агропромис­ловому комплексі ?

а) Про кредитні спілки;

б) Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом;

в) Про особисте селянське господарство;

г) Про статус суддів в Україні.

9. До уніфікованих актів законодавства про селекцію, насінни­цтво, тваринництво і меліорацію земель належать закони України:

а) Про насіння і садивний матеріал;

б) Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них;

в) Про зерно та ринок зерна в Україні;

г) Про ветеринарну медицину.

10 Диференційовані акти аграрного законодавства це:

а) нормативно-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у статусі суб'єктів аграрного підприємництва;

б) закони, які спрямовані на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин з метою побудови цілісної органічної системи вну- трішньокомплексних галузевих нормативно-правових актів, наділених єдиним правовим змістом;

в) поділ нормативно-правових актів за їх юридичною силою;

г) міжнародні договори, що виникають, змінюються та припи­няються у сфері діяльності держави.

Завдання 5. Складіть анотації для зазначених наукових статей:

1. Актуальні питання співвідношення юридичних гарантій права на використання природних ресурсів / М. Черкашина // Підприємниц­тво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 108-111.

2. Проблеми вдосконалення правового регулювання безпечності й якості сільськогосподарської продукції в умовах інтеграції України до міжнародних спільнот / В. Кайдашов // Підприємництво, господар­ство і право. — 2009. — № 11. — С. 116-118.

3. Адаптація законодавства України про охорону земель від за­бруднення та псування до законодавства Європейського Союзу / Т. Оверковська // Юридична Україна. - 2010. - № 9. - С. 90-94.

Завдання 6. Розв’яжіть завдання:

Згрупуйте вказані нормативно-правові акти за юридичною си­лою:

1. Земельний кодекс У країни.

2. Закон України «Про особисте селянське господарство».

3. Конституція України.

4. Закон України «Про споживчу кооперацію».

5. Конвенція про водно-болотні угіддя міжнародного значення.

6. Кодекс законів про працю України.

7. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржни­ка або визнання його банкрутом».

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

9. Постанова Верховної Ради «Про недопущення закриття об'єк­тів соціально-культурного призначення в сільській місцевості».

10. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підпри­ємство».

11. Закон України «Про кредитні спілки».

12. Кодекс України про надра.

Рекомендована література

1. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / О.Г. Бондар;НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького.- К.,- 2005.-20 с.

2. Історичний досвід розвитку земельного законодавства в Укра­їні (1917 - 1921 рр.): автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / І.М. Заріцька; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. — К., 2009. — 20 с.

3. Кайдашов В. Проблеми вдосконалення правового регулювання безпечності й якості сільськогосподарської продукції в умовах інтег­рації України до міжнародних спільнот / В. Кайдашов // Підприємниц­тво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 116-118.

4. Оверковська Т. Адаптація законодавства України про охорону земель від забруднення та псування до законодавства Європейського Союзу / Т. Оверковська // Юридична Україна. - 2010. - № 9.- С.90-94.

5. Селіхов Д.А. Звичаєве право України кінця XIX - початку ХХ ст. та його застосування в практиці волосних судів/ Д. Селіхов // Про­блеми законності. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Випуск 41.- Харків, 2000.- С.28-32.

6. Тулуш Л.Д. Плата за землю / Л. Тулуш // Фінанси сільськогос­подарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М.Я.Дем'яненка. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - С.89-119.

7. Чау Тхи Хань Ван. Право собственности на землю по законо­дательству Вьетнама и Украины: сравнительный аспект / Чау Тхи Хань Ван // Проблеми законності. - 2004. - № 70. - С. 148-155.

8. Черкашина М. Актуальні питання співвідношення юридичних гарантій права на використання природних ресурсів / М. Черкашина // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 11. - С. 108-111.