Закони України в АПК

На наступному місці за юридичною силою перебувають закони, які повинні прийматися відповідно до норм Конституції України, до міжнародно-правових актів, що ратифіковані Верховною Радою.

Закон — це нормативно-правовий акт найвищої юридичної си­ли, який приймається Верховною Радою України і тому виражає деле­говане волевиявлення всього або більшої частини населення країни, і який врегульовує найважливіші суспільні відносини.

В аграрній сфері економіки внаслідок специфіки її існування має місце багатопрофільна система господарювання, неодмінно пов'я­зана з використанням землі, води та інших природних ресурсів, спеці­альних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів, капіталу й людської праці. Це зумовлює існування різних підходів до організації виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, зберіган­ня, реалізації і споживання людьми, тваринами й іншими живими іс­тотами. Все це вимагає інтеграції усіх галузей господарської діяльнос­ті в аграрній сфері. В організаційному плані така інтеграція відбува­ється шляхом створення єдиного агропромислового комплексу Украї­ни. Організаційно-правове об'єднання діяльності сільського господар­ства, виробництва сільськогосподарської продукції (рослинництва й тваринництва), переробки сільськогосподарської продукції, її збері­гання і реалізації є основою АПК і спрямоване на створення єдиного механізму функціонування аграрної сфери

Джерелами галузей права в АПК є норми загального характеру, що містяться також у окремих спеціальних законах. Для прикладу, до таких законів належать закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обме­жень» та інші, які створюють загальну правову основу створення, дія­льності і припинення сільськогосподарського підприємства.

Джерелами аграрного права є уніфіковані закони, які спрямовані на інтеграцію правового регулювання аграрних відносин з метою по­будови цілісної органічної системи внутрішньокомплексних галузевих нормативно-правових актів, наділених єдиним правовим змістом. Уніфіковані акти аграрного законодавства є джерелом аграрного пра­ва і формою відтворення їх норм, підґрунтям яких є інтеграція регу­лювання аграрних відносин.

Виходячи з цих позицій, аграрні закони групують за предметом регулювання окремих груп аграрних відносин, забезпечуючи при цьому їх загальну єдність і єдину спрямованість на забезпечення інте­грованої діяльності всіх елементів комплексу.

У цьому плані можна умовно вирізнити такі групи законів Укра­їни, що стосуються АПК:

1) уніфіковані акти про організаційно-правову перебудову структури АПК, аграрну реформу й створення ефективних товарови­робників сільськогосподарської продукції. До цієї групи належать за­кони, що стосуються організаційної перебудови в АПК: «Про колек­тивне сільськогосподарське підприємство», «Про сільськогосподарсь­ку кооперацію», «Про особисте селянське господарство», а також за­кони України «Про споживчу кооперацію»;

2) уніфіковані акти законодавства про правовий режим земель сільськогосподарського призначення й земельну реформу;

3) уніфіковані акти законодавства про селекцію, насінництво, тваринництво і меліорацію земель: закони України «Про насіння і са­дивний матеріал», «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову про­дукцію з них», «Про племінну справу в тваринництві», «Про ветери­нарну медицину».

Ефективність аграрного законодавства забезпечується поєднан­ням уніфікації і диференціації в процесі його розвитку.

Диференційовані акти аграрного законодавства — це норматив­но-правові акти, що розробляються з урахуванням відмінностей у ста­тусі суб'єктів аграрного підприємництва.

Диференційованими можна вважати такі закони: «Про зерно та ринок зерна в Україні»; «Про насіння й садивний матеріал»; «Про ри­бу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них», Закон Укра­їни «Про захист прав покупців сільськогосподарських машин» та інші.

6.