1. Поняття, ознаки, елементи та особливості правовідносин в АПК

Правовідносини, що складаються в процесі виробництва сільсь­когосподарської продукції, є серцевиною, віссю, аграрних правовідно­син, що об'єднують усі інші суміжні з ними правовідносини, утворю­ючи їх комплекс.

Складність, багатогранність і своєрідність аграрних правовідно­син обумовлюються особливостями виробництва в аграрному секторі, пов'язаними передусім з обробкою землі як основного засобу вироб­ництва, вирощуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарсь­кої продукції, використанням у процесі виробництва живих організ­мів, його сезонністю, умовами проживання і праці в сільській місце­вості та іншими факторами.

Сферою виникнення й існування аграрних правовідносин є сіль­ськогосподарська й пов'язана з нею інша діяльність. Під першою ро­зуміється діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці й реалізації. Слід погодитися з необхідністю розширення сфери аграрних правовідносин за рахунок включення до них відносин з матеріально-технічного постачання, виробничо-технічного й соціа­льного забезпечення селян.

Аграрні правовідносини - це врегульований нормами права (аг­рарного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, що виника­ють між сільськогосподарськими товаровиробниками (суб'єктами аг­рарного господарювання) з одного боку, та іншими видами господа­рюючих суб'єктів, членами сільськогосподарських підприємств і їх найманими працівниками, органами державної влади й органами міс­цевого самоврядування з другого, з приводу конкретних об'єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі певних юридичних фактів і які надають їх учасникам взаємозумовлені права й обов'язки у сфері сіль­ськогосподарської й пов'язаної з нею діяльності.

Характерними ознаками аграрних правовідносин є те, що во­ни:

1. Виникають, змінюються, припиняються на підставі правових норм.

2. Мають продовжувану, стабільну природу.

3. Їх характеризує різноманітний суб'єктний склад.

4. Мають специфічні об'єкти, найважливішим з яких є земля з її неповторними властивостями і якостями.

5. Різноманітні форми власності, на яких базується діяльність виробників сільськогосподарської продукції.

6. Учасники трудових відносин взаємно пов'язані між собою суб'єктивними правами та обов'язками. В межах цього зв'язку праву однієї особи кореспондує обов'язок іншої і навпаки.

7. Є вольовими правовідносинами, оскільки у них втілюється воля їх учасників.

8. Правове відношення - це двосторонній зв'язок, бо норма права надає право одній особі та покладає обов'язок на іншу, тобто когось уповноважує, а когось зобов'язує.

9. В одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так і вертикальний характер на відміну від традиційних галузей права: ци­вільного та адміністративного.

10. Охороняються державою, забезпечуються заходами держав­ного впливу. У більшості випадків здійснення суб'єктивного права і виконання обов'язків проходить без застосування заходів державного примусу. Якщо в цьому виникає необхідність, то зацікавлена сторона звертається до суду, який розглянувши юридичну справу, виносить владне рішення (правозастосовчий акт), в якому точно визначаються суб'єктивні права й обов'язки сторін.

До складу правовідносин входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт і зміст правовідносин.

Специфічною ознакою аграрних правовідносин є їх суб'єкти, до яких належать сільськогосподарські підприємства, їх об'єднання, фермерські господарства, особисті селянські господарства громадян, члени і наймані працівники сільськогосподарських підприємств та ін.

Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні й юридичні особи, наділені правами та обов'язками у сфері виробницт­ва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, а також у їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні.

Склад суб'єктів аграрних правовідносин, так само як і їхня роль у сільськогосподарському виробництві, не лишилися незмінними.

В умовах розвитку аграрного сектора і зміни структури інвести­цій розширюються зв'язки учасників аграрних правовідносин України з іноземними партнерами і створюються спільні підприємства, які та­кож є суб'єктами аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особли­вим складом учасників (суб'єктів), але й специфічними об'єктами.

Об’єктом правовідносин визнають матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійсню­ють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.

В аграрних правовідносинах поведінка їх суб'єктів спрямована на різноманітні матеріальні (як правило, результати людської праці), нематеріальні (ділова репутація, честь, гідність) і природні блага (зем­ля, загальнопоширені надра, ліси, води)

Одним із найважливіших об'єктів аграрних правовідносин є зе­мля з її неповторними властивостями і якостями.

Земля як об'єкт аграрних правовідносин відіграє винятково важ­ливу роль у сільськогосподарському виробництві. Вона — головний засіб виробництва сільськогосподарської продукції і просторовий ба­зис будь-якої діяльності, в тому числі й місце проживання сільських жителів. Унікальні властивості землі: обмеженість, наявність родючих ґрунтів тощо впливають і на правове становище суб'єктів аграрних правовідносин, і на саме регулювання цих правовідносин.

Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копа­лини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціаль­ним законодавством.

Аграрні правові відносини можуть виникати з приводу сільсько­господарської техніки, реманенту, праці членів такого підприємства на землі тощо.

Особливим об'єктом аграрних правовідносин є сільськогоспо­дарська продукція (рослинницька, тваринницька й рибницька), що ви­робляється (вирощується) внаслідок дії біологічних процесів її виро­щування, має природне походження від землі й (або) від живих біоло­гічних організмів.

Важливу роль серед об'єктів аграрних правовідносин відіграють і живі організми — тварини. Тваринництво — одна із основних галу­зей сільськогосподарського виробництва, а тому відносини в цій сфері є важливою складовою частиною аграрних правовідносин.

Зміст аграрних правовідносин складає зв'язок суб'єктивних прав і обов'язків.

За своєю сутністю суб'єктивні аграрні права та юридичні обов'язки співпадають з тими, що регламентуються приписами інших галузей права (цивільного, господарського тощо). «Аграрного» відтін­ку надає якраз їх фактичний зміст, тобто сукупність фактичних дій суб'єктів (учасників) аграрних правовідносин, що вчиняються ними у процесі виконання сільськогосподарської діяльності.

Розглядаючи аграрні правовідносини як єдність матеріального змісту і правової форми, можна розрізнити такі зв'язки елементів пра­вовідносин:

1) зв'язок прав і обов'язків як закріпленої нормою моделі, що повинна обумовлювати реальну поведінку;

2) реальний зв'язок учасників правовідносин, який повинен від­повідати моделі поведінки, закріпленої у відповідній нормі;

3) зв'язок реальної поведінки і моделі, яка знаходить своє вира­ження в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

Дослідження структури аграрних правовідносин, як єдності пра­вової форми і матеріального змісту, дає підстави зробити висновок про наявність таких елементів у структурі аграрних правовідносин: учасники аграрних правовідносин; права та обов'язки учасників, їх взаємозв'язок; реальна поведінка учасників правовідносин згідно з правами і обов'язками; об'єкти аграрних правовідносин.

2.