Взаємодія ювенальної превенції з іншими інституціями З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДІТЕЙ

Щодо питання взаємодії ювенальної превенції з іншими інститу­ціями з метою забезпечення прав дітей, то підрозділи ювенальної превенції взаємодіють з іншими уповноваженими органами та під­розділами Національної поліції України, органами державної влади й органами місцевого самоврядування, об’єднаними територіаль­ними громадами, міжнародними та громадськими організаціями за такими напрямками:

1) профілактика правопорушень у дитячому середовищі, проти­дія домашньому насильству та дитячій бездоглядності;

2) забезпечення прав та інтересів дітей;

3) упровадження кращих міжнародних методик та практик ро­боти з дітьми, які перебувають у конфлікті із законом, та дітьми, які потерпіли внаслідок протиправних діянь, у тому числі реалізація спі­льних проектів щодо профілактики правопорушень серед дітей;

4) підвищення професійного рівня, набуття знань, вмінь і нави­чок шляхом участі в семінарах, тренінгах та інших практичних і тео­ретичних заходах.

Така взаємодія здійснюється на засадах партнерства і спрямована на задоволення потреб територіальних громад та виконання за­вдань, покладених на підрозділи ювенальної превенції^[80].

Поліцейські підрозділів ювенальної превенції з питань, що вхо­дять до їх компетенції:

1) беруть участь у нарадах, конференціях, круглих столах;

2) висвітлюють (у тому числі й через засоби масової інформації) інформацію щодо стану злочинності в дитячому середовищі і заходи для його покращення, які вживаються поліцейськими, а також дають рекомендації батькам, законним представникам щодо запобігання вчиненню дітьми та стосовно них правопорушень, поширенню нега­тивних явищ серед дітей;

3) організовують спільно з іншими уповноваженими органами та підрозділами НПУ, заінтересованими органами державної влади, мі­сцевого самоврядування, об’єднаними територіальними громадами, громадськими організаціями профілактичні заходи серед дітей.

У ситуації, коли дитина вчиняє правопорушення, розвиток спіль­них дій між поліцією та іншими органами публічного адміністру­вання буде залежати від ступеня шкоди чи суспільної небезпеки ді­яння та віку дитини (розглянемо ті з них, що не мають ознак зло­чину). Слід враховувати, що репресивний характер впливу на дитину в таких ситуаціях має зводитися до мінімуму. Крім того, керівні прин­ципи правосуддя, дружнього до дітей, заохочують упровадження альтернатив судовому розгляду та альтернативні методи вирішення спорів, якщо вони можуть найкращим чином служити інтересам ди­тини.

Коли дитина, яка досягла віку юридичної відповідальності, вчи­нила адміністративне правопорушення, поліцейські: а) якщо право­порушення є незначним - обмежуються проведенням попереджува­льної співбесіди та звільненням правопорушника; якщо при цьому є потерпілі від такого делікту - додатково вимагають від неповноліт­нього правопорушника публічно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого; б) якщо правопорушення є більш серйозним - складають протоколи про адміністративні правопорушення на ді­тей, а також їх батьків (усиновителів) або опікунів (піклувальників), які не виконують обов’язків щодо виховання і навчання цих непов­нолітніх осіб; в) перевіряють таких дітей за наявними базами даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України; г) інфор­мують відповідні служби у справах дітей з метою з’ясування причин та умов, які призвели до вчинення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення; д) передають оформлені матеріали про адмініст­ративні правопорушення до суду для прийняття рішення у справі; е) якщо неповнолітній правопорушник перебуває в алкогольному чи наркотичному сп’янінні - доставляють таку дитину до закладу охо­рони здоров’я для надання необхідної медичної допомоги; є) беруть участь (інспектори ювенальної превенції) разом з фахівцями служби у справах дітей у судовому розгляді, де висловлюють свою думку щодо доцільності призначення тих чи інших заходів впливу або при­значення адміністративного стягнення; ж) інформують про подію заклади освіти, де навчається неповнолітній правопорушник, для проведення з ним психологічної роботи та посилення нагляду за його поведінкою; з) за наявності підстав беруть дитину на профілак­тичний облік; і) інформують відповідні місцеві органи державної влади щодо батьків, інших законних представників, які не викону­ють обов’язки щодо виховання дітей; к) ініціюють перед службами у справах дітей, місцевими органами охорони здоров’я питання про направлення дитини до відповідного закладу для надання необхід­ної медичної, психологічної допомоги^[81].