Реагування підрозділами ювенальної превенції НА ВИПАДКИ, ДЕ ДИТИНА Є ПОТЕРПІЛОЮ ВІД ПРОЯВІВ РІЗНИХ ФОРМ НАСИЛЬСТВА

Насильство над дітьми - проблема, яка існує в сучасному суспільс­тві вже досить тривалий час. На превеликий жаль, наслідками такого насильства може стати смерть дитини внаслідок голоду, міжнародних конфліктів, на побутовому ґрунті тощо.

Діти через свої вікові особливості та спеціальний статус є залеж­ними від дорослих. Саме через поведінку дорослих діти можуть бути потерпілими від домашнього насильства, булінгу, опинитися в зоні проведення воєнних дій тощо.

Отже, насильство над дітьми - досить широке поняття, яке вклю­чає різні види поведінки як батьків, опікунів, родини в цілому, так і вчителів, вихователів та будь-яких осіб, які старші від дитини або си­льніші.

Узагалі, вчинення будь-яких насильницьких дій по відношенню до дитини у сучасній науці прийнято вважати «жорстоким пово­дженням з дитиною».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» жорстоке поводження з дитиною - це будь-які форми фізичного, психологіч­ного, сексуального або економічного насильства над дитиною, зок­рема домашнього насильства, а також будь-які незаконні угоди сто­совно дитини, зокрема вербування, переміщення, переховування, пе­редача або одержання дитини, вчинені з метою експлуатації, з вико­ристанням обману, шантажу чи уразливого стану дитини^[31].

У разі виявлення факту жорстокого поводження з дитиною орган Національної поліції має протягом однієї доби повідомити та надати відповідну інформацію до відповідної служби у справах дітей.

Так, одним із проявів жорстокого поводження з дитиною є вчи­нення відносно неї домашнього насильства. Слід зазначити, що ди­тина буде вважатися потерпілим від домашнього насильства не тільки у тих випадках, коли воно вчиняється безпосередньо по від­ношенню до дитини, а й тоді, коли вона стала свідком таких проти­правних дій.

Організація допомоги дітям, які постраждали від домашнього на­сильства, органами Національної поліції передбачає:

- цілодобове прийняття інформації, в тому числі усної, про дітей, яким загрожує небезпека, працівниками усіх підрозділів і вжиття не­відкладних заходів реагування;

- проникнення до житла чи іншого приміщення (володіння) особи без її згоди або вмотивованого рішення суду у невідкладних випадках, пов’язаних з виникненням безпосередньої загрози життю або здоров'ю дитини, або за наявності підстав вважати, що така за­гроза існує.

- за наявності ознак кримінального правопорушення - внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв'язку з чим вживаються подальші слідчі (розшукові) дії^[32].

Щодо підрозділів ювенальної превенції, то до їх повноважень у сфері запобігання та протидії домашньому насильству віднесено:

• виявляти факти домашнього насильства, вчиненого дітьми і стосовно дітей, та реагувати на них в порядку, визначеному законо­давством;

• приймати і розглядати заяви та повідомлення про факти дома­шнього насильства, вчиненого дітьми та стосовно дітей, вживати захо­дів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам;

• виносити термінові заборонні приписи стосовно кривдників;

• вживати заходів щодо взяття на профілактичний облік та про­ведення профілактичної роботи з дітьми-кривдниками;

• здійснювати контроль за виконанням дітьми-кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;

• інформувати постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціа­льні послуги, якими вони можуть скористатися;

• взаємодіяти з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, в порядку, визначеному законодавством;

• здійснювати повноваження у сфері запобігання та протидії до­машньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагу­вання правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків;

• проводити оцінку ризиків вчинення домашнього насильства у визначеному законодавством України порядку^[33].

Ще одним проявом насильства над дітьми є булінг (цькування) - діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологіч­ному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому чи­слі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиня­ються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою осо­бою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здо­ров’ю потерпілого^[34].

Важливим моментом також є те, що у разі неповідомлення керів­ником закладу освіти уповноважений підрозділ органу Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освіт­нього процесу також тягне за собою адміністративну відповідаль­ність за ч. 5 ст. 173-4 КУпАП.

Органи Національної поліції України є одними із суб’єктів реагу­вання у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти. Так, поліцейський підрозділу ювенальної превенції має право складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-4 КУпАП.

Компетенція щодо розгляду таких справ та вирішення питання по суті належить до компетенції судів загальної юрисдикції.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін: кривдник (булер), потерпілий (жертва булін- гу), спостерігачі (за наявності).

Проявами, які можуть бути підставами для підозри в наявності випадку булінгу (цькування) учасника освітнього процесу в закладі освіти, є:

- замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація по­вної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

- неврівноважена поведінка;

- агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, на­сильства;

- різка зміна звичної для дитини поведінки;

- уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;

- відлюдкуватість, уникнення спілкування;

- ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників осві­тнього процесу спілкуватися;

- занижена самооцінка, наявність почуття провини;

- поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до кон­центрації;

- демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;

- схильність до пропуску навчальних занять;

- відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане само­почуття;

- депресивні стани;

- аутоагресія (самоушкодження);

- суїцидальні прояви;

- явні фізичні ушкодження та (або) ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);

- намагання приховати травми та обставини їх отримання;

- скарги дитини на біль та (або) погане самопочуття; пошко­дження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, по­ширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відо­мостей, які особа бажає зберегти в таємниці;

- наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психо­логічних знущань, сексуального (інтимного) змісту;

- наявні пошкодження або зникнення майна та (або) особистих речей^[35].

До булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на при­леглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, примі­щеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роз­дягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освіт­ньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх за­ходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Матеріали про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-4 КУпАП, складаються відповідно до вимог, зазначених у Ін­струкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопору­шення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 6 ли­стопада 2015 р. № 1376.

Після повідомлення факту вчинення булінгу працівники поліції здійснюють виїзд до закладу освіти, де здійснюються наведені нижче дії.

1. Опитування усіх учасників та свідків цькування:

- неповнолітнього (у присутності батьків, психолога, а також лі­каря);

- дітей у класі;

- викладачів (обов’язково класного керівника) тощо.

2. Інтерв’ювання неповнолітнього з психологом і винесення ви­сновку, в якому буде відображено психологічний стан неповноліт­нього, а також направлення до психіатра.

3. Повідомлення протягом доби служби у справах дітей.

4. Залучення мобільної бригади соціально-психологічної допо­моги, за необхідності.

5. Повідомлення в центр вторинної правової допомоги.

6. Постановка на профілактичний облік неповнолітніх, які вчи­няли булінг, згідно з Інструкцією з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, затвердженої на­казом МВС України від 19 грудня 2017 р. № 1044^[36].

3.3.