Діяльність підрозділів ювенальної превенції щодо роз­шуку БЕЗВІСТИ ЗНИКЛИХ ДІТЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Розшук безвісти зниклих дітей є одним із найбільш пріоритетних напрямків роботи поліції, оскільки діти є однією із найбільш вразли­вих і найменш захищених верств населення, і саме на підрозділи юве­нальної превенції функціонально покладається основний «тягар» роботи з ними, в тому числі у випадках зникнення дитини.

Саме ця проблема є однією із найбільш резонансних, оскільки, на­приклад, лише за першу половину 2021 року за офіційними даними до «органів поліції надійшло 9137 заяв і повідомлень про розшук зниклих дітей... Упродовж доби з дня оголошення в розшук поліцією розшукано 8811 (96,4 %) дітей. За 7 місяців Національною поліцією розшукано 9048 дітей»^[1]. Статистика вражає, хоча позитивним аспе­ктом є те, що майже всі діти були знайдені, і майже в абсолютній бі­льшості випадків за першу добу.

Слід з'ясувати, за яких умов дитина вважається безвісти зниклою. На території України, відповідно до Закону «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти», особа, зникла безвісти, - фізична особа, сто­совно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент по­дання заявником заяви про її розшук^[2]. Зазвичай, у науці виділяється декілька форм відсутності дитини, зокрема діти, що зникли безвісти, та діти, що втікли з дому. У правозастосовній практиці Великобрита­нії вони визначаються як:

- дитина, що втекла: дитина, яка втекла з дому або установи з догляду, або існують підстави вважати, що її змусили або вмовили втекти;

- зникла дитина: дитина, про зникнення якої повідомила в по­ліцію її сім'я або опікуни^[3].

Британське законодавство виділяє окремі поняття для дітей, що зникли з-під опіки (дитина, про яку піклуються, яка знаходиться не в місці свого постійного перебування або в тому місці, де вона по­винна бути (наприклад, у школі), і її місцезнаходження невідоме); ді­тей, які перебувають під наглядом (дитина, за якою доглядає міс­цевий орган влади на підставі розпорядження про опіку або тимча­сове розміщення відповідно до статті 20 Закону про дітей 1989 року).

Окрім того, урядом Великобританії розроблено також певні дефі­ніції для розмежування зниклої (absent) дитини та дитини, що зни­кла безвісти (missing). Зниклою безвісти є будь-яка особа, чиє міс­цезнаходження не може бути встановлено та обставини зникнення якої не характерні звичайній поведінці або контекст передбачає, що ця особа може бути об'єктом злочину або наражатися на ризик запо­діяння шкоди собі чи іншій особі; зниклою є дитина, яка не знахо­диться в тому місці, де вона повинна або має бути.

Класифікація поліцією особи як «зниклої безвісти» або «зниклої» ґрунтується на поточній оцінці ризику. Зверніть увагу на те, що до поняття «зниклі» у рамках цього визначення не входять діти, визна­чені вище як «зниклі з-під опіки». Дитина, чиє місцезнаходження ві­домо, не буде розглядатися як «зникла безвісти» або «відсутня» від­повідно до ухвал поліції^[4].

Превалюючою думкою серед громадянської та наукової спіль­ноти відносно того, що найчастіше причинами та умовами, які спо­нукають дітей до втечі, є :

- небажання працювати чи навчатися;

- романтика подорожей;

- сімейні сварки;

- жорстоке поводження батьків або осіб, які їх заміняють;

- конфлікти з однолітками;

- схильність до аморального способу життя, бродяжництва та жебракування;

- вплив дорослих осіб щодо розбещення;

- відсутність змістовного дозвілля тощо^[5].

Сучасні дослідники наголошують, що сьогодні наявна потреба оперативно-розшукового забезпечення розшуку дітей, які зникають безвісти, обумовлена такими факторами: 1) високою вірогідністю настання суспільно небезпечних наслідків для дитини, яка зникає безвісти, що потребує оперативного вжиття ефективних заходів із її розшуку та превенції заподіяння шкоди життю, здоров'ю чи психо­логічному стану; 2) різким збільшенням кількості фактів безвісного зникнення дітей в умовах неочевидності; 3) прихованістю готування і вчинення щодо неповнолітніх злочинів, зокрема з використанням ІТ-технологій; 4) прихованістю намірів самих неповнолітніх щодо са­мовільного залишення місця проживання або вчинення інших дій, що спричиняє їх безвісне зникнення, зокрема самогубств; 5) превен­ції вчиненню кримінальних правопорушень з їх боку; 6) неможливі­стю іншими силами, засобами й заходами своєчасно розшукувати ді­тей, які зникають безвісти^[6].

О. О. Літун відзначає, що за результатами опитування працівників кримінальної поліції встановлено, що до основних загальних при­чин (факторів), які впливають на ефективність оперативно-розшу­кового забезпечення розшуку дітей, які зникли безвісти, належать: якість організації оперативно-розшукового забезпечення розшуку дітей, які зникли безвісти; матеріально-технічне забезпечення. Спе­ціальними причинами (факторами), які впливають на ефективність оперативно-розшукового забезпечення розшуку дітей, які зникли безвісти, є: якість нормативно-правового забезпечення; якість ін­формаційно-аналітичного забезпечення; досвід працівників; своєча­сність проведення оперативно-розшукових заходів; правильність оцінки наявної інформації; правильність висунення версій; ігнору­вання однієї або окремих версій; кількість задіяних працівників^[7].

До розшуку неповнолітніх залучаються різні підрозділи Націона­льної поліції: працівники оперативних підрозділів кримінальної по­ліції, ювенальної превенції, слідчих підрозділів, дільничні офіцери поліції, а за необхідності - допоміжні сили, до яких входять і предста­вники громадськості. Дані щодо безвісти зниклої дитини вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань та кваліфікуються за статтею 115 Кримінального Кодексу України (умисне вбивство). Якщо місцезнаходження дитини не було встановлено протягом 24 годин - заводиться оперативно-розшукова справа^[8].

Відповідно до ч. 3 ст. 1 розділу ІІ наказу МВС України від 19 грудня 2017 р. № 1044 «Про затвердження Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України», уч­асть в установленні місцезнаходження дитини в разі її безвісного зникнення чи отриманні даних для цього в межах кримінального провадження, відкритого за фактом її безвісного зникнення, є одним з основних завдань підрозділів ювенальної превенції. Відповідно ді­яльність цих підрозділів є ключовою для здійснення розшуку безві­сти зниклих дітей.

У розділі ХХУІІ додатку 1 до Інструкції з організації реагування на заяви і повідомлення про кримінальні, адміністративні правопору­шення або події та оперативного інформування в органах (підрозді­лах) Національної поліції надано орієнтовний алгоритм дій у разі отримання інформації про дитину, що безвісти зникла.

Насамперед необхідно:

1. З'ясувати:

• час, місце та за яких обставин зникла дитина;

• установчі дані та прикмети дитини;

• ужиті батьками та родичами заходи щодо розшуку дитини;

• установчі дані та місце перебування заявника.

2. Зареєструвати повідомлення в установленому законом по­рядку.

3. Негайно направити на місце події слідчо-оперативну групу, інші наряди поліції, працівника підрозділу ювенальної превенції, дільничного офіцера поліції (у межах закріпленої за ним поліцейсь­кої дільниці) із завданням:

• визначити на місці найбільш реальні шляхи ведення розшуку дитини. Якщо є відомості про те, що дитину викрадено, організувати розшук та затримання правопорушників;

• не виключаючи можливості, що дитиною заволодів один із ба­тьків, який не проживає разом із нею, або родичі, уточнити взаємини в сім'ї, з'ясувати реєстрацію місця проживання (перебування) роди­чів, знайомих. За необхідності організувати їх перевірку;

• якщо дитина могла самовільно піти з дому, з'ясувати, чи не траплялися з нею раніше аналогічні випадки, за яких обставин і де її знайдено, куди і з якою метою могла піти цього разу.

4. Негайно доповісти начальнику органу (підрозділу) поліції, його заступникам (відповідно до розподілу функціональних обов'язків), відповідальному органу (підрозділу) поліції (начальнику СРПП), до чергової служби вищого рівня, та за рішенням начальника органу (підрозділу) поліції, організувати збір поліцейських для розшуку ди­тини.

5. Про обставини зникнення дитини, її установчі дані та прикмети орієнтувати наряди поліції всіх видів, дільничних офіцерів поліції, чергових органів (підрозділів) поліції, диспетчерів вокзалів, аеропо­ртів та екстреної медичної допомоги, представників органів держав­ної влади та місцевого самоврядування.

6. Повідомити чергові підрозділи прокуратури, територіального органу (підрозділу) ДСНС, інших органів державної влади та місце­вого самоврядування.

7. Перевірити особу зниклої дитини, використовуючи інформа­ційні ресурси системи ІПНП.

8. Надіслати до чергової служби вищого рівня інформацію про об­ставини події, ужиті заходи та їх результати^[9].

Слід також відзначити слушну позицію В. П. Кононець та І. С. Кра­вченко, відповідно до якої з метою встановлення причини самовіль­ного залишення дитиною сім'ї, а також для збирання даних про зни­клу безвісти дитину поліцейський використовує:

• протоколи огляду за місцем проживання, навчання чи остан­нього місця перебування дитини;

• дані, що містяться в поясненнях і протоколах допитів;

• вилучену в процесі огляду слідову інформацію та біологічні об'єкти, записи з особистих щоденників, зошитів та записників ди­тини;

• результати моніторингу засобу стільникового зв'язку;

• результати моніторингу соціальних мереж;

• бази даних оперативних обліків поліції;

• соціально-педагогічні характеристики за місцем проживання, навчання, роботи дитини^[10].

Поліцейський аналізує наступну інформацію:

• час, місце та обставини безвісного зникнення дитини;

• фізичний та психічний стан дитини на момент зникнення;

• індивідуальні особливості дитини, її уподобання, особливі прикмети зовнішності, одягу та речей, які були в дитини на час її зник­нення;

• відомості про сім'ю дитини (склад сім'ї, освітній рівень, став­лення до релігії, особливості умов сімейного життя);

• взаємовідносини, що склалися в дитини в сім'ї, загальноосвіт­ньому закладі, школі-інтернаті, дитячому будинку;

• відомості про близьких та інших родичів;

• коло знайомств, спілкування та дружні стосунки в соціальних мережах, взаємовідносини в колективі;

• рельєф місцевості в районі зникнення, а також гідрометеоро­логічні умови в день зникнення.

Поліцейський, відразу після отримання повідомлення про ди­тину, яка зникла безвісти, розпочинає першочергові заходи щодо встановлення її місцезнаходження, які передбачають:

- отримання від батьків, законних представників фото зниклої дитини;

- установлення об'єктивних обставин повідомлення про зник­нення дитини;

- опитування батьків, законних представників, сусідів або інших осіб, що можуть висвітлити обставини зникнення дитини;

- установлення наявності мобільного телефону, номера та IMEI абонента;

- установлення контактів зниклої дитини в соціальних мере­жах;

- складання опису зовнішніх ознак, особливих прикмет, речей та одягу з метою розроблення орієнтування;

- відпрацювання місцевості, де зникла дитина;

- складання схеми родинних, шкільних та позашкільних зв'язків розшукуваної дитини;

- ужиття заходів для виявлення можливих місць перебування дитини;

- заповнення та надсилання до підрозділів інформаційно-аналі­тичного забезпечення карток оперативного обліку з обов'язковим наданням фотозображення дитини в електронному вигляді тощо^[11].

Інформування громадськості, засобів масової інформації полі­цейський здійснює шляхом:

• надання орієнтування (з фотокарткою) про безвісне зник­нення дитини до центрів комунікації, розміщення орієнтування з фотокарткою дитини на стенді у відділах поліції;

• виготовлення розшукових плакатів «Увага! Розшук!» та їх роз­міщення в місцях масового перебування людей.

Якщо упродовж 24 годин після подання заяви, повідомлення за фактом безвісного зникнення дитини за результатами першочерго­вих заходів місцезнаходження дитини не встановлено, що свідчить про можливість вчинення стосовно неї кримінального правопору­шення, поліцейський інформує керівника слідства про вказане для його попередньої кваліфікації, та вживає додаткових заходів щодо розшуку дитини.

Проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшу­кових) дій у кримінальному провадженні за фактом безвісно зниклої дитини здійснюється винятково за дорученням слідчого, прокурора на підставі Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінального процесуального кодексу України^[12].

При встановленні місцезнаходження дитини, яка перебувала в розшуку як безвісно зникла, ювенальні поліцейські уживають захо­дів щодо передачі дитини батькам, законним представникам, а в разі їх відсутності - представникові органу опіки і піклування, або помі­щення до притулків служби у справах дітей місцевих органів викона­вчої влади та органів місцевого самоврядування, про що інформують ініціатора розшуку.

До утворення ювенальної превенції справами, пов’язаними із дітьми, займалась кримінальна міліція у справах дітей, яка входила до структури оперативного блоку міліції, сучасні ж підрозділи юве­нальної превенції функціонують у складі превентивного блоку полі­ції, відповідно можуть тільки залучатися до діяльності щодо встано­влення місцезнаходження дитини, яка безвісти зникла, а саме пред­ставники ювенальної превенції:

1. Беруть участь у проведенні першочергових заходів у взаємодії з іншими уповноваженими органами та підрозділами НПУ щодо встановлення місцезнаходження безвісти зниклої дитини:

• збирають дані про дитину та аналізують їх з метою установ­лення причини самовільного залишення дитиною сім’ї, навчально- виховного закладу, спеціальної установи для дітей;

• інформують громадськість та засоби масової інформації про зникнення дитини безвісти;

• у разі відкриття кримінального провадження за фактом безві­сного зникнення дитини уживають заходів у взаємодії з іншими упо­вноваженими органами та підрозділами НПУ з метою отримання да­них щодо її можливого місцезнаходження.

2. Поліцейський підрозділу ЮП у взаємодії з іншими уповноваже­ними органами та підрозділами НПУ після отримання повідомлення про дитину, яка безвісти зникла, бере участь у проведенні першочерго­вих заходів щодо встановлення її місцезнаходження, які передбачають:

• установлення часу, місця, обставин зникнення дитини, індиві­дуальних особливостей дитини, її уподобань, фізичного та психіч­ного стану на момент зникнення;

• опитування батьків, законних представників, сусідів або інших осіб, що можуть висвітлити обставини зникнення;

• отримання фото дитини, інформації щодо особливих прикмет зовнішності, одягу та речей, які були в дитини на час зникнення;

• складання опису зовнішніх ознак, особливих прикмет, речей та одягу з метою розроблення орієнтування;

• з’ясування взаємовідносин, що склалися у дитини в сім’ї, на­вчально-виховному закладі чи спеціальній установі для дітей;

• складання схеми родинних, шкільних і позашкільних зв'язків, а також установлення контактів зниклої дитини в соціальних мережах;

• установлення наявності мобільного телефону, його IMEI та но­мера абонента;

• вжиття заходів щодо встановлення можливих місць перебу­вання дитини з урахуванням рельєфу місцевості в районі зникнення, а також гідрометеорологічних умов у день зникнення;

• відпрацювання місцевості, де зникла дитина.

3. Під час встановлення місцезнаходження дитини, яка перебу­вала в розшуку як безвісти зникла, поліцейський підрозділу ЮП у взаємодії з іншими уповноваженими органами та підрозділами НПУ вживає заходів щодо передання дитини батькам, іншим законним представникам, у разі їх відсутності - представникові органу опіки і піклування, або доставляє до закладів соціального захисту дітей, про що інформує ініціатора розшуку.

4. Поліцейський підрозділу ЮП з метою усунення причин та умов, які сприяють зникненню дітей, вносить відповідні подання до ор­гану освіти і науки та служби у справах дітей^[13].

Слід також ураховувати слушну точку зору науковців про те, що нерідко заявник нічого не може повідомити про обставини зник­нення дитини. У такому випадку проводиться опитування осіб, які знаходяться в тому місці вокзалу, пристані, працівників ларьків, кіо­сків тощо - хтось із них міг звернути увагу на розшукуваного і може повідомити, куди і з ким він пішов.

Один із найпоширеніших стереотипів полягає в тому, що зверта­тись до поліції можна лише на третій день після зникнення дитини. Більшість дітей знаходять протягом дня, якщо поліція оперативно відреагує на факт зникнення. Багато батьків як тільки розуміють, що дитина зникла, впадають у паніку і намагаються самостійно її шу­кати, телефонуючи всім знайомим, друзям і родичам. У поліції засте­рігають від самостійних пошуків: як правило, вони, закінчуються безрезультатно, крім випадків, коли дитина забула сказати батькам, що йде до бабусі чи до друга^[14].

Часто підрозділи ювенальної превенції діють не лише самостійно, але й з допомогою інших державних та недержавних організацій, фо­ндів тощо. До таких організацій, що співпрацюють із поліцією, у сфері розшуку дітей належить, наприклад, Служба розшуку дітей - депар­тамент громадської організації «МАГНОЛІЯ», створений для допо­моги зниклим дітям та їх сім'ям. Служба розшуку дітей створює інфо­рмаційні матеріали (про зниклу дитину та із закликом зателефону­вати у випадку, якщо її бачили), які потім, на благодійних засадах ро­зміщують небайдужі до долі зниклих дітей ЗМІ України. Так, станом на 23 березня 2020 р. завдяки співпраці громадськості, ЗМІ, поліції та Служби розшуку дітей було знайдено 2010 зниклих дітей^[15].

Ще однією позитивною новелою слід вважати впровадження сис­теми AMBER Alert Національною поліцією України (підрозділами ювенальної превенції) у партнерстві з Міністерством цифрової тран­сформації у мережі Facebook. AMBER Alert - сервіс Facebook, який по­відомляє про зникнення дітей. Цей цифровий інструмент, визнача­ючи ваше місцезнаходження, надсилає сповіщення про дітей, які зникли неподалік. У разі зникнення дитини Facebook поширить спо­віщення AMBER серед користувачів соцмережі саме в тих зонах по­шуку, де її бачили востаннє. Ці сповіщення включатимуть детальну інформацію та фотографію дитини. Користувачі соцмережі зможуть отримати всі деталі про зниклого/зниклу, а також поділитися ними з друзями на платформі. Це спеціальна система оперативних опові­щень про зниклих у певній місцевості дітей. За допомогою AMBER Alert користувачі Facebook, що знаходяться на території, де зникла дитина, у своїй стрічці новин зможуть побачити фотографію дитини та куди звернутися, якщо її бачили. Як показує світовий досвід, вча­сне повідомлення про зникнення допомагає місцевій громаді акти­вно долучитися до пошуку^[16].

Необхідно погодитись з А. С. Бахаєвою щодо ефективності засто­сування «цифрових інструментів пошуку» як от соціальні мережі чи ЗМІ, які, зважаючи на специфіку функціонування, охоплюють ши­року аудиторію та здатні оперативно розповсюджувати відповідну інформацію в межах великої території. Зі свого боку використання соціальних мереж і інформаційна співпраця із ЗМІ дає можливість отримати унікальні дані, від яких часто залежить успішність «пошу­кових операцій»^[17].

2.2.