Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції щодо дітей

Стаття 1 Конвенції про права дитини говорить: «Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за зако­ном, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше»^[187].

Усі діти незалежно від свого походження та від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, рівні у своїх правах ( ст. 52 Конституції України).

Чинне законодавство України відокремлює групи дітей за віко­вою категорією: малолітніми є діти віком до 14 років, а неповноліт­німи - від 14 до 18 років (ст. 6 Сімейного Кодексу України).

Вік, з якого настає адміністративна відповідальність, - 16 років, а отже, загальним суб'єктом адміністративного правопорушення є фізична осудна особа, яка на момент учинення правопорушення досягла 16-річного віку. Скоєння адміністративного проступку не­повнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст. 34 КУпАП). Слід зазначити, що кримінальна відповідальність настає з 14-річного віку (за тяжкі та особливо тяжкі злочини).

Під час роботи з дітьми працівникам поліції необхідно врахову­вати їх вікові особливості та рівень зрілості. Співробітник поліції повинен поважати особисті права і гідність усіх дітей та брати до уваги їхню вразливість.

У разі виявлення працівником поліції дитини, яка вчинила пра­вопорушення, перш за все необхідно назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вимогу дитини службове пос­відчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією. Далі необхідно встановити вік дитини. Якщо непов­нолітній правопорушник досяг 16-річного віку, відносно останнього складається протокол про адміністративне правопорушення. Під час складення протоколу неповнолітньому, який притягається до адміністративної відповідальності, мають бути в обов’язковому порядку роз'яснені його права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Консти­туції України, ст. 268 КУпАП, про що у протоколі робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Якщо адміністративне правопорушення вчинено неповноліт­ньою особою, яка на момент його вчинення не досягла 14-річного віку, працівник поліції складає протокол про адміністративне пра­вопорушення за ч. 3 ст. 184 КУпАП відносно батьків правопорушни­ка або осіб, які їх замінюють.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпе­ки дорожнього руху, якщо воно вчинене особами віком від 16 до 18 років або його розгляд не віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський відповідно до ст. 255 КУпАП складає протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справ про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми особами, здійснюється лише в судовому порядку^[188].

Зміст протоколу про адміністративне правопорушення визна­чений ст. 256 КУпАП.

Слід звернути увагу, що чинним законодавством на сьогодні не визначено, чи буде правомірним адміністративне затримання або доставления неповнолітнього правопорушника, а також складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно непов­нолітнього без присутності батьків або осіб, які їх замінюють. Окрім цього, законодавець не регламентує порядок їх повідомлення, а також не передбачає, яким чином правоохоронні чи інші уповнова­жені органи та особи можуть дізнатись інформацію про батьків неповнолітнього правопорушника та повідомити їх про затримання.

Протокол про адміністративне правопорушення необхідно складати на місці події, але в разі необхідності надання неповноліт­ньою особою пояснення обов’язкова присутність або одного з бать­ків (особи, яка їх замінює), або педагога чи психолога. Отже, у тако­му випадку існує необхідність проінформувати вищевказаних осіб про факт учинення дитиною правопорушення та за можливістю дочекатись їх прибуття на місце події. У разі неможливості складен­ня протоколу на місці події доцільним є усе ж таки доставлення неповнолітнього правопорушника до територіального відділу полі­ції з одночасним повідомленням про це його батьків або законних представників для складання протоколу про адміністративне пра­вопорушення у їх присутності.

Про виявлення факту правопорушення, вчиненого неповноліт­ньою особою, а також її доставлення для оформлення протоколу поліцейський, який доставив правопорушника, складає рапорт на ім’я керівника відповідного підрозділу поліції із зазначенням: дати, місця, способу вчинення адміністративного правопорушен­ня; відомостей про особу правопорушника, стан психічного та фі­зичного здоров’я, в якому знаходилась особа під час доставлення; чи надавалась невідкладна медична допомога (лікарем якої бри­гади швидкої допомоги); чи були застосовані до особи, яка доста­влена, інші превентивні поліцейські заходи, чи були застосовані до особи, яка доставлена, заходи поліцейського примусу; як поводив себе правопорушник під час доставляння; місце та час, куди доста­влено особу для складання протоколу^[189].

Слід зазначити, що забороняється застосовувати спеціальні за­соби до малолітніх, крім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю і здоров'ю людей, працівників поліції, або збройного нападу чи збройного опору.

Доставлення правопорушника має бути проведено у можливо короткий строк. Строк доставлення обчислюється з часу достав- лення правопорушника до відповідного приміщення, а щодо особи, яка була у стані сп'яніння, - з часу її витвереження. Перебування доставленої особи у штабі громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадському пун­кті з охорони громадського порядку, приміщенні виконавчого орга­ну сільської, селищної ради не може тривати більш як одну годину.

Адміністративне затримання - це захід забезпечення прова­дження у справах про адміністративні правопорушення, який поля­гає у тимчасовому обмеженні свободи пересування і місцезнахо­дження та застосовується в разі, коли інші заходи адміністративно­го припинення неефективні для забезпечення належного виконан­ня провадження у справі про адміністративне правопорушення і забезпечення притягнення правопорушника до відповідальності.

Згідно зі ст. 262 КУпАП адміністративне затримання як запобі­жний захід провадиться поліцейським у випадках, прямо передба­чених законами:

- вчинення дрібного хуліганства (ст. 173 КУпАП);

- вчинення насильства в сім'ї (ст. 1732 КУпАП);

- порушення порядку організації і проведення зборів, мітин­гів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185¹ КУпАП);

- поширювання неправдивих чуток (ст. 173¹ КУпАП);

- вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а також військовос­лужбовця чи образи їх (ст. 185 КУпАП),

- публічних закликів до невиконання вимог поліцейського (ст. 185⁷ КУпАП);

- порушення правил про валютні операції (ст. 162 КУпАП);

- порушення правил обігу наркотичних засобів або психот­ропних речовин (ч.

- незаконного продажу товарів або інших предметів, зокрема пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв і тютюнових виробів (ст. 156 КУпАП);

- торгівлі з рук у невстановлених місцях (ст. 160 КУпАП);

- розпивання спиртних напоїв у громадських місцях чи появи у громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гід­ність і громадську мораль (ст. 178 КУпАП);

- коли є підстави вважати, що особа займається проституцією (ст. 181¹ КУпАП);

- порушення правил дорожнього руху (ст. 121-1332 КУпАП);

- порушення правил полювання, рибальства й охорони риб­них запасів та інших порушень законодавства про охорону і вико­ристання тваринного світу;

- порушення правил перебування іноземців та осіб без грома­дянства в Україні і транзитного проїзду через територію України, а також в інших випадках, прямо передбачених законами України^[190].

Під час адміністративного затримання неповнолітньої особи співробітник поліції має забезпечувати дотримання прав дитини, а саме:

- права бути проінформованою у такий спосіб і такою мовою, що відповідають рівню розуміння дитини, про причини її затри­мання;

- права на зв'язок з батьками або з дорослою особою, якій ди­тина довіряє;

- права на безоплатного адвоката;

- права на медичну допомогу;

- права не давати свідчень проти себе та членів своєї родини;

- права не піддаватись катуванням та іншим жорстоким, не­людським або таким, що принижують гідність, видам поводження;

- права на гуманне ставлення і повагу до гідності з урахуван­ням потреб дитини відповідно до віку;

- права надати пояснення з приводу свого затримання^[191].

У разі адміністративного затримання неповнолітньої особи полі­цейський складає протокол про адміністративне затримання, який складається відповідно до ст. 261 КУпАП та розділу ІІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в орга­нах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376.

Про адміністративне затримання неповнолітнього обов’язково повідомляють його батьків або законних представників із подаль­шим занесенням до протоколу про адміністративне затримання даних щодо часу, дати повідомлення, кого повідомлено і в який спосіб.

У разі адміністративного затримання дитина має бути забезпе­чена доступом до послуг безоплатного адвоката шляхом повідом­лення до Центру з надання безоплатної вторинної правової допо­моги за телефоном 0800213103.⁹

Під час складання протоколу про адміністративне затримання поліцейський роз’яснює правопорушникові його права, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Адміністративне затримання здійснюється не більше ніж на 3 години. За цей час поліцейський має скласти протокол про адмініс­тративне правопорушення, опитати свідків та провести інші необ­хідні дії. Протокол про адміністративне затримання додається до інших матеріалів справи та надсилається до районного суду (як уже зазначалось, справи про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми, розглядаються виключно судовими органами).

Покарання неповнолітніх за вчинення адміністративних пра­вопорушень теж є однією з особливостей їх адміністративної відпо­відальності. Перелік заходів впливу, що застосовуються до непов­нолітніх, передбачений ст. 24¹ КУпАП, які не є адміністративними стягненнями.

У разі вчинення неповнолітньою особою віком від 16 до 18 ро­ків адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44 (неза­конного виробництва, придбання, зберігання, перевезення нарко­тичних речовин без мети збуту У невеликих розмірах), ст. 51 (дріб­ного викрадення чужого майна), ст. 121-127 (порушень правил дорожнього руху), ч.ч. 1-3 ст. 130 (керування транспортними засо­бами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння чи під впли­вом лікарських засобів), ст. 139 (пошкодження автомобільних доріг та вулиць), ст. 173 (дрібного хуліганства), ст. 174 (стрільби з вогне­пальної, холодної метальної, пневматичної зброї, споряджених гу­мовими метальними снарядами несмертельної дії в не відведених для цього місцях), ст. 185 (злісної непокори законним розпоря­дженням працівників міліції), ст. 190-195 КУпАП (порушень правил придбання, зберігання, носіння, передачі вогнепальної, холодної та пневматичної зброї), вона підлягає адміністративній відповідаль­ності на загальних підставах, тобто на неї може бути накладено штраф, застосовано до неї громадські роботи, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям чи об'єктом учинення адміністра­тивного правопорушення. Слід зазначити, що до неповнолітніх не застосовується адміністративний арешт^[192]. У разі притягнення не­повнолітнього до адміністративної відповідальності впродовж року два та більше разів відносно таких дітей заводиться обліково- профілактична справа з подальшим унесенням відомостей про взяття на профілактичний облік до відповідної підсистеми бази даних, що входить до єдиної інформаційної системи МВС, дітей, щодо яких поліцейські ювенальні превенції здійснюють профілак­тичну роботу^[193].

У разі вчинення неповнолітнім домашнього насильства, крім складення протоколу про адміністративне правопорушення, відно­сно правопорушника може бути винесено терміновий заборонний припис, який виноситься в разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припи­нення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення. Припис може бути винесено відносно дитини- кривдника (особи, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє на­сильство у будь-якій формі), яка на момент його винесення досягла 16-річного віку. Як захід термінового заборонного припису відносно особи, яка на момент винесення припису не досягла 18-річного віку та має спільне місце проживання (перебування) з постраждалою особою, може бути застосована лише заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою^[194]. Процедура винесення припису регламентована Порядком винесення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України термінового заборонного припису стосовно кривдника, затвердженим наказом МВС України від 01.08.2018 № 654. Дитина, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, підлягає поставленню на профілак­тичний облік. Підставами для цього є матеріали, що підтверджують факт учинення дитиною домашнього насильства: копія терміново­го заборонного припису, рішення суду щодо адміністративного провадження за ст. 173-2 КУпАП.

Опитування особи - це засіб спілкування поліцейського з гро­мадянином, під час якого працівниками поліції досягається мета щодо отримання інформації від осіб, яких опитують, про скоєні кримінальні та адміністративні правопорушення або такі, що мають бути вчинені, про осіб, причетних до їх вчинення, та про інші події, що мають значення для підтримання публічного порядку і громад­ської безпеки, або такі, що належать до сфери діяльності поліцейсь­ких служб^[195].

Поліцейські опитують дітей у зв'язку із вчиненням адміністра­тивного або кримінального правопорушення, за фактом якого діти стали свідками, потерпілими або особами, які вчинили такі право­порушення.

Проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника, пе­дагога або психолога. На початку опитування співробітник поліції має роз'яснити дитині підстави та мету застосування вказаного полі­цейського заходу. Законний представник має допомогти налагодити контакт із дитиною, а не в примусовій формі заставляти неповнолі­тнього надавати відповіді поліцейському.

Бажано проводити опитування дітей кваліфікованими фахів­цями у найбільш сприятливому оточенні та за найсприятливіших умов, з урахуванням віку, зрілості та рівня розуміння, а також будь- яких труднощів, які вони можуть мати.

Мова спілкування має бути зрозумілою дитині залежно від її ві­кових, розумових, соціальних, національних особливостей, (прості речення-звертання до малолітньої дитини; рідна мова сприйняття дитини; сленг, звичний для неповнолітнього, тощо).

Час проведення опитування дитини не може перевищувати го­дину без перерви, а загалом - понад дві години на день. Проведення опитування пов'язано з важким психологічним напруженням. За­лежно від вікових особливостей діти можуть швидко втомлювати­ся, ставати неуважними.

Для більш емоційно-комфортного перебування дитини у відді­лі поліції створюються «зелені кімнати».

«Зелена кімната» - це спеціально організована система заходів, що має на меті забезпечити законність, гуманність та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із зако­ном чи перебуває у контакті із законом.

Одним з основних завдань «зелених кімнат» є попередження, профілактика, корекція негативних наслідків відхилення в поведінці та психологічної деформації дітей, схильних до скоєння правопору­шень і злочинів. «Зелена кімната» допомагає дітям відчути затишну, доброзичливу атмосферу, сприяє відкритому спілкуванню з дорос­лими. Обладнання кімнат, призначених спеціально для проведення опитувань дітей, має відповідати положенням міжнародних та регіо­нальних стандартів з питань правосуддя, дружнього до дитини. Клю­човою вимогою кімнати є забезпечення можливості опитування ди­тини лише одним фахівцем (наприклад слідчим, інспектором ювена­льної превенції, поліцейським), тоді як усі інші зацікавлені особи можуть спостерігати за проведенням інтерв'ю з інших кімнат та спіл­куватися з інтерв'юером через систему дистанційного зв'язку.

У «зелених кімнатах» не можуть знаходитись діти у стані сп'яніння (алкогольного, наркотичного та ін.) та діти з вираженими симптомами психічного захворювання^[196]

Поліцейське піклування як превентивний поліцейський захід може здійснюватися щодо неповнолітньої особи віком до 16 років, яка залишилася без догляду. У разі виявлення такої дитини полі­цейському перш за все необхідно встановити потребу дитини в отриманні медичної допомоги, яку він може надати самостійно, а в разі необхідності викликати бригаду швидкої медичної допомоги або звернутися до лікаря у заклади охорони здоров'я. До інших за­ходів під час здійснення поліцейського піклування слід також від­нести надання правової, психологічної, побутової та матеріальної допомоги.

Під час спілкування з дитиною поліцейський має застосовувати психологічні прийоми, спрямовані на збереження психоемоційного здоров'я неповнолітнього: у дружній бесіді з'ясувати обставини, в які потрапила дитина, заспокоїти її, за можливості дізнатися в ди­тини інформацію щодо її батьків. У разі необхідності надати побу­тову та матеріальну допомогу: надати теплі речі, продукти харчу­вання, ліки. Дуже важливо, щоб дитина у присутності поліцейського почувала себе у безпеці. З урахуванням вікових можливостей дити­ни необхідно з'ясувати причини, через які неповнолітній опинився у цій ситуації, й інформацію про винних у цьому осіб; повідомити відповідального поліцейського у підрозділі поліції про ситуацію, що склалася; повідомити батьків або осіб, які їх замінюють, про місце перебування неповнолітнього; повідомити органи опіки та піклу­вання про ситуацію, що склалася, та ін.

Поліцейському заборонено здійснювати обшук дитини, щодо якої здійснюється поліцейське піклування.

У разі застосування поліцейського піклування складається протокол, в якому зазначається: місце, дата і точний час застосу­вання поліцейського заходу; підстава його застосування; опис вилу­чених предметів; клопотання, заяви чи скарги особи, якщо такі над­ходили, наявність чи відсутність видимих тілесних ушкоджень. Протокол підписується поліцейським. Протокол може не надава­тись особі для підписання, а копія - не вручатись особі, коли є до­статні підстави вважати, що вона не може усвідомлювати свої дії і керувати ними. У такому випадку протокол надається особі чи ор­гану, передбаченому абзацом 2 ч. 1 ст. 41 Законом України «Про Національну поліцію».

Наслідком поліцейського піклування є передання неповноліт­ньої особи батькам (біологічним матері та батькові дитини) або усиновителям, опікунам, піклувальникам чи органам опіки та пік­лування.

7.3.