Адміністративно--юрисдикційна діяльність щодо інших категорій осіб

Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції щодо іноземців та осіб без громадянства

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебу­вають на території України, визначається ст.

Відповідно до п. 6 та 15 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - це особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав. У свою чергу, особа без громадянства - це особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином^[197]

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Здійснення іноземцями та осо­бами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і закон­ним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на тери­торії України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України (ст. 16 КУпАП). У разі виявлення іноземця або особи без громадянства, які вчинили адміні­стративне правопорушення, поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, керуючись ст. 255, 261, 268 КУпАП. Якщо особа не володіє мовою, якою ведеться провадження, вона може виступати своєю рідною мовою або користуватися послугами перекладача. Також іноземцю або особі без громадянства, які скоїли правопорушення, надається можливість користуватися послугами адвоката або іншого фахівця у галузі права, який має право на на­дання юридичної допомоги.

В наслідок інтегрування України в Європейський простір акту­альним на сьогоднішній день є питання запобігання та протидії нелегальній міграції.

Виходячи із положень КУпАП, можна зробити висновок, що пов- ною мірою провадження у справах про адміністративні правопору­шення у сфері міграційних правил органи Національної поліції не здійснюють. Лише за фактами вчинення правопорушень, передбаче­них ст. 204-1 «Незаконне перетинання або спроба незаконного пере­тинання державного кордону України», 206-1 «Незаконне перевезен­ня іноземців та осіб без громадянства територією України», органи Національної поліції наділені повноваженнями щодо документування факту їх вчинення, зокрема складення протоколу про адміністративне правопорушення (ст.

Для забезпечення належного реагування на факти нелегальної міграції необхідна тісна співпраця органів виконавчої влади, зокрема

між органами Національної поліції та Державної міграційної служ­би, яка є основним суб'єктом з реалізації державної політики у сфе­рах міграції. Для здійснення нагляду за дотриманням правил паспо­ртно-реєстраційної системи та протидії нелегальній міграції на міжвідомчому рівні є доцільним проведення спільних заходів, спе­ціальних операцій тощо (відпрацювання підприємств, установ та організацій, де можуть працювати нелегальні мігранти чи особи без відповідної реєстрації, а також житлового сектора, гуртожитків, навчальних і розважальних закладів, у яких можуть проживати або навчатись нелегальні мігранти чи особи без реєстрації, тощо). Пе­ревірки помешкань працівники ДМС України проводять у взаємодії з дільничними офіцерами поліції та інколи з працівниками кримі­нальної поліції, на яких покладається забезпечення працівників ДМС України необхідною інформацією (в тому числі отриманою з оперативних джерел), списками іноземців та осіб, які клопотали про реєстрацію іноземних громадян, тощо. Відпрацювання гуртожитку необхідно здійснювати групою співробітників ДМС України та пре­вентивної діяльності поліції, зокрема дільничних офіцерів поліції. Для визначення кількості співробітників у групі необхідно врахову­вати розміри гуртожитку, кількість кімнат і осіб, які в них прожи­вають, кількість виходів з гуртожитку та з окремого поверху, а та­кож отриману інформацію стосовно можливого проживання в ньо­му іноземців та їх кількості. Під час проведення перевірки співробі­тниками поліції блокуються виходи з поверху та з гуртожитку, кон­тролюються вікна першого поверху, пожежні драбини, інші шляхи можливої втечі порушників. Перед проведенням перевірки аналі­зуються відомості в журналі мешканців, установлюються особи з неслов'янськими прізвищами, помешкання яких перевіряються в першу чергу.

За порушення іноземцями та особами без громадянства вста­новленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні або проживання за не­дійсними документами, недотримання встановленого порядку ре­єстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлашту­вання, ухилення від виїзду після закінчення строку перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через терито­рію України до них застосовуються заходи відповідно до законодав­ства України. Іноземець та особа без громадянства, які вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття приз­наченого їм покарання чи виконання адміністративного стягнення можуть бути видворені за межі України. Рішення про видворення їх за межі України після відбуття ними покарання чи виконання адмі­ністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем їх перебування з повідомленням протягом 24 годин проку­рора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до 5 років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення зазначеного рішення. Механізм видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України регламентується Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та іншими правовими актами²⁰⁰.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність щодо іноземців, які кори­стуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України

Відповідно до ст. 16 КУпАП «Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними дого­ворами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом».

Норма, закріплена в КУпАП, конкретизується чинним Указом Президента України від 10.06.1993 № 198/93 «Про Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні», в якому зазначено, що «глава дипломатичного представництва і члени дипломатичного персоналу користуються особистою недоторканністю і не можуть бути заарештовані або затримані. Глава дипломатичного представництва і члени дипло­матичного персоналу користуються імунітетом від кримінальної,

адміністративної юрисдикції України та юрисдикції судів України у цивільних справах»^[201].

На рівні відомчих нормативних актів МВС України на сьогодні­шній день окремо регулюються питання стосовно особливостей провадження у справах про порушення правил дорожнього руху іноземцями, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України. У розділі ХІ Наказу МВС України від 07.11.2015 № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськи­ми матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забез­печення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» передбачено певні особливості провадження у вищезазна­чених справах про адміністративні правопорушення: в разі пору­шення правил дорожнього руху особою, яка має імунітет, після пе­ревірки документів, (дипломатичного паспорта, дипломатичної картки, консульської картки, службової картки), що посвідчують її особу, і акредитаційної картки, що підтверджує статус поліцейський складає рапорт, а документи повертаються власнику. Забороняєть­ся здійснювати стосовно зазначеної особи будь-які заходи затри­мання або інші примусові дії, за винятком випадків, коли надання свободи сприятиме продовженню правопорушення^[202].

Якщо особа, яка має дипломатичний імунітет, керує транспор­тним засобом у стані сп'яніння, їй пропонується припинити керу­вання.

За відмови від проходження медичного огляду і спроби продо­вжити керування транспортним засобом особою, яка має диплома­тичний імунітет, подальший рух цього автомобіля не допускається, у зв'язку з чим у присутності двох свідків складається рапорт із зазначенням вичерпних відомостей про цю особу. У рапорті обов’язково вказується, що зазначена особа керувала транспортним засобом у стані сп’яніння (вказуються ознаки сп’яніння), відмовилася на прохання поліцейських вийти з автомобіля, пояснити свою пове­дінку і пройти медичний огляд. Після складення рапорту забороня­ється вживати будь-яких заходів щодо затримання цієї особи або інші примусові дії. Цій особі пропонується скористатися послугами таксі або попутного транспорту, надається можливість викликати по те­лефону інший автомобіль або водія. Про факт затримання автомобі­ля під керуванням особи, яка має дипломатичний імунітет, негайно інформуються черговий відповідного підрозділу поліції і Департа­мент патрульної поліції. До рапорту додаються пояснення свідків.

Рапорт та інші матеріали щодо порушення правил дорожнього руху особами, які мають дипломатичний імунітет, у 5-денний строк надсилаються до Департаменту патрульної поліції з подальшою передачею їх до Міністерства закордонних справ України, про що особа, яка має дипломатичний імунітет, попереджається на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Оформлення матеріалів про порушення правил дорожнього руху іноземцями та особами без громадянства, які не мають дипломатич­ного імунітету, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Під час оформлення матеріалів про вчинене іноземцем або осо­бою без громадянства правопорушення їм рекомендується виріши­ти всі питання щодо провадження в адміністративній справі за міс­цем учинення цього порушення. Поліцейські використовують всі передбачені законодавством можливості щодо розгляду та вико­нання постанови у справі про адміністративне правопорушення в найкоротші строки.

Адміністративно-юрисдикційна діяльність поліції щодо біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та внутрішньо переміщених осіб

За даними Державної міграційної служби, станом на 01.10.2019 визнано біженцями в Україні 1770 іноземців та осіб без громадянства; визнано їх особами, які потребують додаткового захисту, 814. Най­частіше звертаються громадяни таких країн: Афганістан, Сирія, Росія, Сомалі та Ірак, за даними ДМС. Усього в Україні вже близько 3,2 тисячі біженців та людей, які отримали додатковий захист^[203].

За даними Міністерства соціальної політики, станом на 09.12.2019 обліковано 1 430 111 внутрішньо переміщених осіб^[204].

Правовий статус біженців, осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, та внутрішньо переміщених осіб регламенту­ється низкою нормативно-правових актів, а саме: Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 № 3671-VI, Законом України «Про забезпе­чення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, Конвенцією про статус біженців 1951 року, Протоколом щодо статусу біженців 1967 року та ін.

Біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознака­ми раси, віросповідання, національності, громадянства (підданст­ва), належності до певної соціальної групи або політичних переко­нань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає корис­туватися цим захистом унаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повер­нутися до неї внаслідок зазначених побоювань^[205].

Особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 р., Про­токолу щодо статусу біженців 1967 р. і Закону України «Про біжен­ців і осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Ук­раїну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях між­народного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематич­ного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань^[206].

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іно­земець або особа без громадянства, яка перебуває на території Ук­раїни на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройно­го конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру^[207].

Вищевказані категорії осіб підлягають адміністративній відпо­відальності на загальних підставах з громадянами України та кори­стуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов'язки, крім випадків, установлених Конституцією та зако­нами України, а також міжнародними договорами, згода на обо­в'язковість яких надана Верховною Радою України.

Питання для самоконтролю

1. Які особливості юридичної відповідальності військовослу­жбовців та інших подібних категорій осіб?

2. Які особливості складання протоколу про військове адміні­стративне правопорушення?

3. Який алгоритм дій співробітника поліції в разі виявлення дитини - правопорушника?

4. Які є особливості опитування поліцейським неповнолітньої особи?

5. Підстави та особливості застосування до неповнолітнього адміністративного затримання.

6. Здійснення поліцейського піклування щодо дітей.

7. Чи є особливості притягнення іноземців та осіб без грома­дянства до адміністративної відповідальності?

8. Назвіть підстави примусового видворення іноземця чи осо­би без громадянства з країни.

9. Назвіть особливості адміністративної відповідальності іно­земців, які користуються імунітетом від адміністративної юрисдик­ції України.

10. Надайте визначення поняттям «біженець», «особа, яка пот­ребує додаткового захисту», «внутрішньо переміщена особа».

Тестові завдання

1. Чи може військовослужбовець притягатись до адмініс­тративної та дисциплінарної відповідальності одночасно за одне й те ж правопорушення:

а) так;

б) в окремих випадках;

в) ні;

г) завжди притягається до адміністративної та дисциплінарної відповідальності одночасно.

2. Відповідальність за військові адміністративні правопо­рушення передбачена:

а) КПК України;

б) КУпАП;

в) КК України;

г) ЦПК України.

3. У разі недбалого ставлення до військової служби особа притягається до:

а) дисциплінарної та адміністративної відповідальності одно­часно;

б) цивільно-правової відповідальності;

в) військової відповідальності;

г) адміністративної відповідальності.

4. Глава 13-Б КУпАП установлює відповідальність за:

а) військові, а також адміністративні правопорушення;

б) дисциплінарні проступки військовослужбовців;

в) військові адміністративні правопорушення;

г) розголошення державної таємниці військовослужбовцями в особливий період.

5. За розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів під час несення служби військовослужбовця може бути притягнуто:

а) до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП;

б) до конституційно-правової відповідальності згідно зі ст. 938 Конституції України;

в) до будь-якої, крім адміністративної, відповідальності;

г) до неюридичної відповідальності.

6. Глава КУпАП «Військові адміністративні правопорушен­ня» - це:

а) одна із глав КУпАП;

б) глава КУпАП, яка віднесена до перехідних положень;

в) глава КУпАП, яка віднесена до прикінцевих положень;

г) глава КУпАП, яка втратила чинність.

7. Глава КУпАП «Військові адміністративні правопорушен­ня» передбачає відповідальність таких окремих категорій осіб:

а) військовослужбовців іноземних держав, які перебувають на території України не з офіційним візитом (у приватних справах);

б) виключно державних службовців, які досягли пенсійного віку;

в) військовослужбовців;

г) виключно державних службовців, які не проходять службу у Збройних Силах України.

8. Інструкція зі складання протоколів та оформлення матері­алів про військові адміністративні правопорушення затверджена:

а) постановою Верховної Ради України;

б) указом Президента України;

в) наказом Міністерства оборони України;

г) Законом України.

9. Інструкція зі складання протоколів та оформлення матері­алів про військові адміністративні правопорушення затверджена:

а) в 1956 році;

б) у ХІХ столітті;

в) у 2017 році;

г) існує у вигляді проекту нормативного документа.

10. У разі вчинення військового адміністративного право­порушення кількома військовослужбовцями протокол про вій­ськове адміністративне правопорушення складається щодо кожного військовослужбовця:

а) окремо;

б) окремо із зазначенням поряд із прізвищем основного право­порушника інших, які не є основними;

в) з урахуванням ступеня вини за скоєний злочин;

г) окремо із зазначенням прізвища організатора правопорушення.