Визначення поняття юридичної конструкції.
Становлення теоретичного розуміння юридичної конструкції можна представити як безперервний процес осмислення аналізованого явища. Безперервність у даному випадку означає змістовну спадкоємність між двома різними інтерпретаціями прийому юридичного конструювання: початкової догматичної і подальшої науково-позитивістської.
Якщо розглянути механізм виникнення науково-позитивістського трактування більш детально, то можна побачити, що вона фактично є переосмисленням, переоцінкою того ж прийому, який обговорювався в рамках юридичноїдогматики. Іншими словами, якщо виділити прийом «юридична конструкція» в чистому вигляді, як інтелектуальну операцію, то п однаково розуміють і в науково-позитивістському, і в догматичному трактуванні.
Дійсно, в обох випадках під юридичною конструкцією розуміють прийом побудови абстракцій, що замінюють собою в юридичномумисленні хаотичну масу конкретного матеріалу. B рамках догматичного трактування цим конкретним матеріалом виступає масив фактично даних розпоряджень позитивного права, на базі якого розташовуються поняття, які усувають його різноманітгяі генетичнустихійність.Урамкахженауково-позитивістського трактування конкретним матеріалом виступають не юридичні норми, а фактично складені юридичні відносини, але так само відображаються в системі абстракцій, задопомогою яких нескінченно різноманітні юридичні відносини переносяться в сферу мислення в спрощеному вигляді.
Різниця двох сформованих теоретичних трактувань юридичної конструкції обумовлена специфікою розуміння власне юридичного мислення, затребує
і вибудовує ці абстракції. 3 точки зору догматики юридичне мислення, утворене, структуроване юридичними конструкціями, впорядковує норми права для того, щоб полегшити їх застосування на практиці при юридичній кваліфікації фактичних ситуацій та визначенні правового статусу учасників цих ситуацій. 3 точки зору науково-позитивістського підходу до права, юридичне мислення покликане забезпечити пізнання права як явища, тобто виявити ті приховані закони, за якими воно існує.
Це дає підстави виділити чинник, який визначав хід історії розуміння юридичної конструкції в теоретичному правознавстві: від традиційної догматичної інтерпретації до науково-позитивістської, а від неї до синкретичного (догматико-науково-позитивістського) розуміння, яке закріпилося в радянському правознавстві. Цей фактор, як ми вважаємо, є юридичним мисленням, його розуміння й осмислення, оцінка його значення в юридичній діяльності.
Вперше поняття юридичної конструкції як артефакту юридичного мислення було розкрито в догматичній традиції саме для того, щоб висловити таким чином ідею специфіки й самостійності юридичного мислення. Суть цієї ідеї полягала в тому, що юристи можуть розуміти право інакше, ніж не-юрис- ти, оскільки це диктується специфікою юридичної діяльності та її соціально- культурною роллю. Далі ця ідея була відкинута, замість неї юридичне мислення було проголошено приватним предметним випадком науково-позитивістського мислення, що пізнає явища та розкриває закономірності. Одним із виразів цієї ідеї було та змінило свій зміст поняття юридичної конструкції, під якою стали розуміти такий же прийом утворення наукових понять, як і в інших природничих науках, в астрономії, у фізиці та ін. Цей же погляд на юридичне мислення був, у цілому, притаманний і радянському правознавству.
Таким чином, говорячи про логіку історії поняття юридичної конструкції, ми можемо сказати, що така логіка - це логіка боротьби двох протилежних точок зору на юридичне мислення. У певному сенсі можна говорити, що історія осмислення юридичної конструкції є історією осмислення правознавством самого себе, своїх принципів і основ.
Юридична конструкція - це таке поняття, яке створюється спеціальним чином. По-перше, в результаті певної інтелектуальної роботи, а по-друге, в розрахунку на виконання певної заздалегідь закладеної функції, яка є актуальною практичною необхідністю юридичного врегулювання тієї чи іншої галузі суспільних відносин. У цьомурозумінні юридична конструкція протистоїть поняттям, створеним у рамках неюридичних дисциплін, але задіяним в процесі юридичного регулювання соціальних відносин (наприклад, природно-наукові поняття, що використовуються в криміналістиці).
Ta обставина, що зміст цих понять часто набуває відомого юридичного відтінку, не перетворює їх в юридичні конструкції. Юридичні конструкції спочатку і повністю формуються в рамках правознавства. 3 цієї ж точки зору юридичні конструкції як феномени, що мають штучну природу, відрізняються від таких правових утворень, які складаються в юридичній практиці без спеціальної участі юридичного мислення, наприклад, від правових звичаїв.Головна властивість юридичної конструкції, в якій найбільш повно виражається її сутність - пряме юридико-практичне значення. Юридична конструкція завжди може бути виражена в системі норм права, які задають конкретний механізм правового регулювання.
Характеризуючи юридичну конструкцію як розумову форму, як спосіб мислення, хочемо підкреслити, що специфіка й сутність цього способу мислення така, що він завжди може отримати пряме регулятивне значення за рахунок вираження в системі норм права і в юридичній практиці. Більше того, ця розумова форма і є юридична конструкція лише остільки, оскільки вона володіє безпосереднім регулятивним потенціалом.
Виходячи з цього, логічно протиставити юридичну конструкцію тим поняттям правознавства, які мають гносеологічну природу, тобто були створені для того, щоб проявляти свій потенціал у рамках дослідження. Наприклад, поняття «механізм правового регулювання», «джерело права», «правовадержава», «функція права», «структура права», «юридичнатех- ніка» і їм подібні не можна визнати юридичними конструкціями, оскільки вони не затребувані юридичною практикою і не можуть бути задіяні в ній безпосередньо як конкретні регулятивні засоби. 3 цієї ж причини і саме поняття «юридична конструкція» також не єюридичною конструкцією, оскільки воно, як і згадані вище поняття, має дослідницько-описовий характер, дозволяє краще зрозуміти право й різноманітну юридичну діяльність як досліджувані об’єкти. Такі ж поняття як «угода», «договір», «злочин» - є юридичними конструкціями, оскільки вони задіяні в юридичній практиці за рахунок того, що саме право надає їм статус конкретних правових регуляторів.
Виходячи з цього, критерієм ідентифікації такого поняття як «юридична конструкція» можемо запропонувати наступну ознаку: юридичними конструкціями є тільки такі поняття, які забезпечують здійснення юридичної практики за рахунок того, що вони формальним чином набувають безпосередньо правового значення.
Якщо поняття закріплене в джерелі позитивного права на рівні терміна і воно розкрито через норми права як система правових засобів (повноцінний механізм правового регулювання або його елемент), то це поняття є юридичною конструкцією. Ti ж конструкції, які не зафіксовані нормативно («правовідносини», «суб’єкт права», «об’єкт права» і m. n.), необхідно в такому випадку визнавати теоретичними конструкціями, які можуть при відповідних умовах стати юридичними.
За визначенням I. Шутака, юридична конструкція - модель врегульованих правом суспільних відносин або окремих елементів, яка служить методом пізнання права та суспільних відносин, врегульованих ним24’.
Юридична конструкція - розумова форма, що дозволяє організувати правові засоби так, аби вони, доповнюючи один одного системним чином, утворювали цілісний регулятивний механізм, який забезпечує досягнення заданого правового результату.
\'"\' Шутак И. Д. Теория и практика оговорок в праве. - C. 13.
Базовими конструкціями правової інформації є постановка цілей, до яких актуально прямує законодавець та потенційно керовані суб’єкти, які отримують засоби досягнення цих цілей. Надзвичайно важливим, з точки зору максимальної оптимізації процесу правового регулювання, є техніко-юридичні аспекти, які відображають параметри формалізації телеологічної (цільової) та інструментальної інформації в мові НПА. Специфіка відображення цілей правового регулювання в законодавстві виражається в особливих логіко-нормативних конструкціях побудови відповідних правових положень.
За влучним зауваженням H. Коркунова, «основний прийом юридичної конструкції (далі - ЮК) полягає в тому, що юридичні відносини, які існують між людьми, об’єктивуються, розглядаються як самостійні істоти, що виникають, змінюються протягом свого існування і, нарешті, припиняються»[143].
Специфічні наукові конструкції доповнюють методологічні знання більш загального порядку (зокрема, закони поєднання можливих елементів норм права, взаємозв’язків між нормою права і нормативно-правовими приписами, категорії «суб’єкт права», «склад правопорушення» та ін.).
M. Давидова додає, що юридична конструкція слугує методом пізнання права та суспільних відносин, врегульованих ним. Це гносеологічна категорія, інструмент пізнання права, різновид ідеальної моделі[144].
Узагальнені в подібних конструкціях знання здатні бути методологічним інструментом при осмисленні юридичною наукою і практикою відповідних явищ державно-правової дійсності. Юридичні конструкції виступають зовнішнім технічним прийомом конструювання: формулювання і струк- турування тексту НПА. У такому сегменті юридичної техніки як юридичне письмо ЮК виявляють свою сутність максимально повно необхідним, закономірним чином.
Точне і неухильне додержання всіх вимог техніки юридичного письма може характеризувати проект НПА якдосконалий з технічної точки зору та свідчити про належну юридичну культуру з його підготовки й оформлення. Використання однакових ЮК і формулювань, реквізитів НПА, стереотипної структури, єдиної термінології складає суть уніфікації форми й структури НПА. Різнобій реквізитів і рубрик НПА, відсутність їх стереотипної структури, єдиного стилю викладення, неоднакова в різних актах нумерація статей, пунктів і їх підрозділів, зміна актів і їх частин перешкоджають адекватному розумінню й ефективному застосуванню норм права[145].
Отже, згідно з нашим визначенням, юридична конструкція - це прийом юридичної догматики, регулятивна схема та сконструйований юридичний
272 інсгрументз розрахункунавиконанняпевнихфункцій, а саме - на впорядкування, структурування та організацію суспільних відносин.
Предмет юридичного конструювання - побудова технологій, які оперують об’єктами юридичної дійсності для досягнення наперед визначених цілей, для задоволення визначених інтересів у визначених вихідних умовах245.
Л. Ісаєва вважає, що визначення юридичної технології ґрунтується на використанні юридичної техніки, тому юридична технологія - це ресурсно- забезпечена складна юридична діяльність, що включає в себе систему логічно взаємозалежних операцій, обумовлена рівнем розвитку правової системи суспільства. Така юридична діяльність ґрунтується на знаннях про оптимальну взаємодію юридичнихта юридично-технічних засобів, що вживається для досягнення певних правових цілей і тягне за собою певні юридичні результати. Операційне розмежування понять юридичної техніки і юридичної технології ґрунтується на розумінні юридичної діяльності, розглянутої під кутом зору інструментальної характеристики, як єдності статичної (технічної) та динамічної (технологічної) сторін246.
Якщо юридична технологія відповідає на запитання: як робити, в якій послідовності здійснювати певні юридичні операції, то юридична техніка відповідає на питання: за допомогою яких прийомів та засобів повинні здійснюватися ті чи інші технологічні дії, операції.
Специфіка матеріалу неминуче диктує специфіку інструмента. 3 цієї причини необхідно шукати особливий інструментальний підхід до права. Інструментальний підхід полягає в тому, що особа підбирає визначені об’єкти для розумового впливу нею на дещо зовнішнє щодо цієї особи задля досягнення цілі.
Юридичні конструкції виступають в якості засобів техніки юридичного письма для побудови нормативного матеріалу. ЮК надають нормам права логічну стрункість, обумовлюють послідовність їх письмового викладу, зумовлюють зв’язок між нормами права, сприяють повному, чіткому врегулюванню тих чи інших суспільних відносин. Використання юридичної конструкції націлює законодавця на те, щоб із достатньою повнотою регламентувати всі її елементи. Юридична конструкція являє собою «схему», «скелет», на який нанизується нормативний матеріал.
Юридична конструкція являє собою таке структурне розташування правового матеріалу, яке характеризується внутрішньою єдністю прав, обов’язків і формами відповідальності відповідних осіб. Юридична кон-
45 Болдырев M. Юридическое конструирование: курслекций [Электронный ресурс] / M. Болдырев. - Режимдоступа: http: //www.drivehq.com/file/df.aspx/publish/singa/PubIicFol- der/iurconst.pdf
246 Исаева Л. А. Юридические технологии в деятельности уголовно-исполнительной системы: дис.... канд. юрид. наук: i2.oo.oi «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Исаева Лилия Айратовна. - Владимир, 2008. — 199 с. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http: //www.lib.ua-ru.net/diss/cont/288101.html
струкція відображає структурну будову врегульованих правом суспільних відносин.
Крім того, юридичні конструкції розглядаються:
1) як юридична модель;
2) як метод пізнання права;
3) як метод тлумачення права;
4) як елемент юридичної «архітектури».
Вимоги до побудови юридичних конструкцій:
1) регулятивна норма повинна підкріплюватися охоронною нормою;
2) матеріальна норма повинна підкріплюватися процесуальною, інакше виникає трудність при реалізації матеріальних норм;
3) проголошення прав повинно супроводжуватися закріпленням обов’язків відповідних суб’єктів, що забезпечують їх реалізацію;
4) послідовність, повнота, несуперечність.
У правових системах багатьох країн з давніх часів використовується особлива конструкція юридичноїособи, покликана позначити підприємства, установи та організації, які відповідають певним вимогам. Поняття юридичної особи розкривається в ст. 8o ЦКУкраїни, хоча воно й має загальноправовий характер, оскільки має значення для підприємницького, податкового, земельного, міжнародного приватного та деяких інших галузей права, перетворюючисьтим самим в одну з категорій загального вчення про право147.
У деяких західних країнах допускається визнання юридичною особою однієї людини, що має певний статус. У Великобританії існують одноосібні корпорації (corporation sole), що складаються з однієї фізичної особи (архієпископ, довірчий власник і деякі інші особи). У сучасній Росії довірчі власники, керівники трастів, приватні нотаріуси та індивідуальні підприємці теж фактично займають становище юридичних осіб: мають відокремлене майно, самостійно вступаютьу правовідносини, висгупаютьуролі позивача або відповідача в суді. У Татарстані відомчим нормативно-правовим актом визнано, що керівники трастів діють на правах юридичної особи. Це, мабуть, не випадково, бо вказані вище суб’єкти права відносяться не до фізичних, а швидше, до юридичних осіб148.
Конструкція застави, як речового права, полягає в тому, що цьому інституту відводиться місце в колі речових прав з поширенням на нього дії норм речового права, а потім встановлюється його відмінність від інших речових інститутів. Конструкція авторського права полягає в тому, що її відносять до права власності, до особистих прав або договорів. [146]
Еще по теме Визначення поняття юридичної конструкції.:
- Доктринальне осмислення юридичної конструкції.
- § 6. Визначення та застосування спеціального виду юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства
- Поняття та види юридичної техніки.
- Поняття юридичної фікції.
- Поняття юридичної преюдиції.
- Визначення поняття суті грошей
- Поняття юридичної презумпції.
- Визначення поняття суті грошей.
- Поняття юридичної техніки міжнародного права.
- § 1. Поняття юридичної відповідальності за земельні правопорушення
- 1.1 Визначення поняття спеціального суб’єкта злочину у кримінальному праві України
- Поняття юридичної аксіоми.
- Поняття юридичної особи. Види юридичних осіб в Римі.
- Визначення поняття і причини систематизації.
- 4.1. Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-правових системах
- Розділ 3. Поняття, види і значення юридичної техніки
- Поняття та загальна характеристика юридичної відповідальності за екологічні правопорушення
- ПИТАННЯ 38. Поняття холодної зброї та критерії її визначення
- Кримінологічний та кримінально-правовий аспекти визначення поняття особи злочинця, яка вчинила злочин на релігійному ґрунті