12·3· Види та функції юридичних конструкцій.

274

Види юридичних конструкцій:

і) залежно від походження:

рецептовані (тобто конструкції, апробовані в інших галузях внутрішнього і міжнародного права);

1) власні;

2) за «архітектурною» формою:

ступінчасті (юридичні конструкції, в яких всі елементи строго взаємно послідовні);

3) сумарні (юридичні конструкції, що складаються виключно з доданків компонентів).

У залежності від істинності виділяють істинні та помилкові юридичні конструкції; за сферою застосування - універсальні, галузеві та міжгалузеві; за походженням - нормативні та теоретичні.

Будь-яка юридична конструкція є не що інше як системно-структурна побудова правового матеріалу на основі узагальнень, властивих подібним ситуаціям, діям, поведінці. Юридична конструкція - модель (зразок, стандарт).

Моделі суспільних відносин, юридичних фактів - це результат напруженої інтелектуальної роботи (часом не одного покоління людей). Ix можна побудувати тільки на основі глибокого аналізу, коли проводиться «розщеплення», виділення властивих ситуацій, однакових елементів і встановлення зв’язку між цими елементами. Модель - це уявний спрощений образ узагальнюваних подібних ситуацій. Модель являє собою відбитки юридичнихявищ, що зустрічаються в суспільномужитті. Моделі, закріплені в нормативно-правових актах, є юридичними конструкціями.

C. Алексєєв називає юридичні конструкції правовими молекулами. Одним з головних видів таких правових «молекул» є норма права. У юридичній науці цю «молекулу» ще іменують логічною нормою права, частинами якої є гіпотеза, диспозиція і санкція. Саме з безлічі таких «молекул» і складається «каркас» права²⁴⁹.

Приклади юридичних конструкцій:

1) загальні юридичні конструкції, які використовуються у всіх галузях права. їх досить багато (наприклад, юридична конструкція суб’єктивного права, юридичного обов’язку);

2) конструкції прямої демократії, представницької демократії, легітим- носгі, громадянства, федералізмута ін.

3) конструкція загального інтересу, що породила поняття публічної влади (адміністративне право). Тут доводиться оперувати конструкціями адміністративних актів, заходів з підтримки громадського порядку, надання громадських послуг та ін.;

4) конструкції бюджетного фінансування державних органів, прямі податки, непрямі податки, податкові збори та ін. (фінансове право);

⁹⁹⁹ Кашанина T. В. Юридическая техника. - С. 193.

5) конструкція власності (цивільне право).

Інші конструкції мають характер доповнюючий, тобто розвиваються як відгалуження від однієї базової концепції. Такими є:

- конструкції державної, муніципальної, спільної, інтелектуальної власності;

- конструкція договору (купівлі-продажу, оренди та ін.);

- конструкції зловживання правами, рухоме майно, нерухоме майно, речові права, особисті права, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та ін.;

- конструкції товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерного товариства, акцій, облігацій та ін.;

- конструкції колективного договору, трудового контракту, прийому на роботу, звільнення та ін. (трудове право);

- конструкції складу злочину; посадові злочини, військові злочини, економічні злочини, алібі, пом’якшувальні обставини, обтяжуючі обставини, крайня необхідність, необхідна оборона (кримінальне право);

- конструкції визнання держави, міжнародного звичаю, нейтралітету, стану війни та ін. (міжнародне право).

Конструкція договору, наприклад, складається з наступних елементів:

1) сторони договору;

2) предмет договору;

3) права та обов’язки сторін;

4) санкції за невиконання зобов’язань.

Якщо в нормативно-правовому акті не відобразити один з цих елементів договірних відносин (припустимо, санкції), конструкція не буде мати правового характеру.

Торкаючись питання про функції юридичної конструкції, зауважимо, що при першому наближенні до конструювання вбачається, наприклад, правовий інтерес суб’єкта, моральна шкода, упущена вигода.

Аналогічним чином і в радянському правознавстві характеризувалася технічна функція юридичних конструкцій як механізмів подолання стихійності в праві за рахунок його структурування шляхом переведення норм у поняття. Створення норм права без використання правових конструкцій мало б суто емпіричний, більшою чи меншою мірою стихійний, недостатньо послідовний характер. A це могло б призвести до прогалин у нормативному матеріалі та його хаотичної побудови.

Слід підкреслити «репродуктивне» значення юридичних конструкцій, в якому також проявляється їх техніко-юридична функція. Будучи поняттями, вони мають безмежний « репродуктивний потенціал »: з понять та їх поєднань можна продукувати нескінченну кількість необхідних норм права. Через

276 комбінацію різних елементів наука може утворювати нові поняття і нові правові положення. Правові положення самі по собі не мають цієї продуктивної сили, вони як є, так і залишаться тільки самі собою, поки не приведуть до сво\'іх простих складових елементів і не вступлять через це в родинні стосунки з іншими, як у висхідній, так і в низхідній лінії, тобто не відкриють свого походження від інших понять і зі свого боку самі не отримають можливості виробляти нові.

Поняття функції дозволяє розкрити значення свідомості та мислення у створенні та використанні конструкцій. У математиці функцію в найбільш загальному вигляді розуміють як закон залежності однієї величини від іншої.

Функція - це такий спосіб прояву іманентних властивостей конструкції, при якому конструкція не вступає в протиріччя зі своїм призначенням, зберігається і підтримує своє існування як такої. У правознавстві функцією визнається «висвітлення суті» об’єкта²⁵⁰.

Розрізнення функцій на іманентні й умовні важливе настільки, наскільки аналіз тільки іманентних функцій дозволяє глибше і повніше зрозуміти сутність тієї чи іншої конструкції, у той час, як дослідження умовних функцій, які в сенсі співвідношення з сутністю є, в загальному, випадковими, не може привести нас до потрібного розуміння.

Так, проведений аналіз ролі ЮК в юридичному мисленні може дати достатні підстави віднести до числа «умовних» гносеологічну функцію.

Стосовно юридичних конструкцій можна виділити дві іманентні функції, які ми умовно назвемо: техніко-юридична і концептуальна функції. їх можна вважати двома сторонами, двома закономірними проявами єдиної сутності ЮК. Необхідно відзначити при цьому, що ці дві функції не проявляються окремо, а є взаємопов’язаними, оскільки виражають єдину сутність ЮК. Усі конкретні ЮК існують лише тією мірою, наскільки вони виявляють свою природу в цих функціях. Говорячи про техніко-юридичні функції ЮК, ми маємо на увазі той аспект їх природи, який традиційно обговорюється в рамках юридичної техніки. У цьому ж контексті юридичні конструкції розглядалися протягом всієї історії цього поняття, в томучислі, в радянському правознавстві²⁵¹.

У цілому роль і місце юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки у правовій системі держави та механізмі правового регулювання виявляється через їхні функції. Основними функціями юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки є: моделювання (відображення певних, істотних аспектів дійсності таїхньої складної структурної побудови в законах, які створюються); нормативна (засіб закріплення норм права в законах); модифікації системи законодавства (в результаті створення нових юридичних конструкцій законодавство набуває нових властивостей); інтегративна

\'^2у1РадькоТ.Н.,ТолстикВ.А.Функцииправа/T. H. Радько,В.АТолсгик//ХропанюкВ. H. Теория государства и права : хрестоматия / В. H. Хропанюк. - M.: Интерстиль, 1998. - C. 84.

²⁵¹ ПономаревД.

(сприяє логічному і змістовному об’єднанню елементів правової системи держави та механізму правового регулювання); практична (сприяє правильній реалізації, зокрема застосуванню норм права, моделюванню правомірної поведінки осіб, тощо); інтерпретаційна (у процесі тлумачення норм права з’ясовуються та роз’яснюються різні аспекти закріплених у законах юридичних конструкцій) та ін.^[147]

Лише тією мірою, якою новостворюваний НПА є виразом уже створених понять (конструкцій), він є ефективним і в цьому сенсі юридично якісним. Таким чином, значення «понятійності» ЮК полягає в тому, що за рахунок цього конструкція є елементом мислення, елементом світогляду юристів, яку вони повинні виражати кожного разу при створенні нового закону.

Згідно з вимогами техніки юридичного письма, створювані норми повинні бути виразом вже наявних конструкцій (понять), інакше ці норми будуть за межами системи і стануть абсолютно неефективними. Ігнорування вимоги «понятійного вираження» (не термінологічного, а саме понятійного) призведе до того, що замість єдиної системи конструкцій і похідної від неї настільки ж єдиної системи норм буде існувати безліч розрізнених НПА.

Поряд з конструкціями, які виконують свої функції оптимальним чином, існують також і неефективні конструкції, що виражається у виданні НПА, які повністю або частково не досягають необхідних регулятивних результатів. Очевидно, що це викликано помилками в розробці ЮК, виражених у таких НПА. У цих умовах, без спеціальної проблематики ЮК, навряд чи можна говорити про вирішення завдань удосконалення законодавчої діяльності, підвищення юридичної якості НПАта забезпечення ефективності правового регулювання.

Юридична конструкція іманентна праву на будь-якій стадії його розвитку, генетично притаманна догматичному правознавствуяк способові концептуалізацп позитивного права.

Отже, підвищення якості ЮК, як органічної єдності процесу і результату, має відбуватися на базі єдиного концептуального підходу. Для цього необхідна загальнотеоретична розробка та виділення в юридичній техніці самостійного розділу, присвяченого виключно техніці юридичного письма. Методами підвищення ефективності ЮК можуть бути усунення причин і умов, що сприяють формуванню дефектів ЮК, виявлення та усунення безпосередньо самих дефектів; науково-правова експертиза проектів і чинних НПА; юридична фіксація заходів відповідальності як експертів, так і законодавців;

інформаційне забезпечення конструкційної роботи; організація системи теоретико-практичного навчання для всіх користувачів ЮК.