Поняття та загальна характеристика юридичної відповідальності за екологічні правопорушення

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки передбачають дотримання встановленого порядку використання природних ресурсів.

Держава, будучи зацікавленою у забезпеченні законності та правопорядку, в тому числі й у сфері екології, застосовує для цього всі необхідні заходи. Основними методами досягнення цієї мети є методи переконання і примусу. Переважне значення мають методи переконання. Метод примусу є допоміжним, підсилювальним компонентом, який спрямований на безумовне виконання приписів закону під усвідомленням відповідальності за їх недотримання. Реалізується він у формі юридичної відповідальності — покладання на правопорушника заснованих на нормі закону невигідних для нього правових наслідків, обов’язку відчути на собі вплив результатів своїх неправомірних дій, вчиненого правопорушення.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності загалом, а тому їй властиві всі ознаки останньої¹. Н. В. Барабашова зазначає, що юридична відповідальність виступає як самостійний інструмент екологічного права і є найважливішим елементом правового забезпечення раціонального природокористування й охорони навколишнього природного середовища^{[64] [65].}

Підставою для застосування такої відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення, тобто винної протиправної поведінки, яка порушує встановлений нормами права екологічний правопорядок.

Екологічний правопорядок — це система встановлених екологічним законодавством норм і правил, які регулюють взаємодію людини, суспільства з навколишнім природним середовищем з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів.

Водночас стосовно екологічної сфери юридична відповідальність має специфіку, зумовлену особливостями екологічного правопорушення як обов’ язкової підстави для застосування санкції до порушників екологічного законодавства. Такі особливості випливають зі специфіки екологічної сфери. Це стало приводом для виокремлення деякими правознавцями еколого-правової відповідальності як самостійного виду поряд з адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою та дисциплінарною^[66]. М. М. Брин- чук вказує на особливе місце юридичної відповідальності в механізмі забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища, та на роль санкцій у структурі еколого-провової норми^[67]. Але для цього немає достатніх підстав, бо фактично немає правових санкцій, які б не охоплювалися адміністративною, кримінальною, цивільно- правовою та дисциплінарною відповідальністю. Та й віднесення тих або інших правопорушень до групи екологічних зовсім не означає, що за їх вчинення мають застосовуватися особливі еко- лого-правові санкції.

Таким чином, можна зазначити, що відповідальність у сфері екології являє собою сукупність правових відносин між державою в особі уповноважених органів і фізичними та юридичними особами, що вчинили екологічне правопорушення, стосовно яких за допомогою правових норм забезпечується добровільне або примусове дотримання вимог законодавства в царині ефективного і раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення.

Сутність юридичної відповідальності у сфері екології полягає в можливості зазнавати особою, яка порушила вимоги екологічного законодавства, несприятливих наслідків, передбачених еко- лого-правовими нормами. За допомогою застосування заходів юридичної відповідальності здійснюється реалізація державного примусу до виконання вимог природоохоронного законодавства. Слід зазначити, що юридична відповідальність не є єдиним інструментом, за допомогою якого держава здійснює примус у сфері забезпечення дотримання вимог екологічного законодавства.

Інститут юридичної відповідальності у сфері екології (як і за- гальноправової юридичної відповідальності) складається з двох частин.

Перша об’єднує правовідносини, що виникають з факту порушення еколого-правових норм.

Друга охоплює правовідносини з приводу застосування санкцій за вчинене правопорушення.

Обидві частини існують в органічній єдності, оскільки за відсутності першої частини (правопорушення) немає підстав для застосування другої (санкції). З іншого боку, відсутність санкції перетворює інститут юридичної відповідальності зі дієвого засобу впливу на звичайну декларацію, гасло.

Отже, юридична відповідальність у сфері екології — це комплексний інститут екологічного права, за допомогою якого в рамках охоронних правовідносин шляхом застосування засобів державно-правового примусу забезпечується виконання вимог екологічного законодавства щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

В екологічній сфері домінують заходи адміністративної, кримінальної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності як інтегрованого методу галузі екологічного законодавства.

Дія комплексного інституту юридичної відповідальності в цій сфері має екологічний відтінок, але назагал вона підпорядкована загальним закономірностям дії зазначених видів юридичної відповідальності та в інших сферах суспільних відносин. Утім, не слід ігнорувати вживання терміна «еколого-правова (екологічна) відповідальність» не в значенні такої відповідальності як окремого виду, а як комплексного правового інституту застосовуваних в екологічної сфері адміністративної, кримінальної, цивільно- правової та дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від (остання редакція від 03.03.2006 року) порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки;

в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку;

г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи;

д) фінансуванні, будівництві й упровадженні у виробництво нових технологій та устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи;

е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів;

є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище;

ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів;

з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів;

и) порушенні термінів внесення зборів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища;

і) невжитті заходів щодо запобігання та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище;

ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їхнім представникам;

й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів;

к) невиконанні вимог охорони територій та об’єктів природо- заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України;

л) відмові від надання своєчасної, повної й достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, у приховуванні випадків аварійного забруднення навколишнього природного середовища або фальсифікації відомостей про стан екологічної обстановки чи захворюваності населення;

м) приниженні честі та гідності працівників, які здійснюють контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, посяганні на їхнє життя і здоров’я.

Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Незаконно добуті в природі ресурси та виготовлена з них продукція підлягають безоплатному вилученню, а знаряддя правопорушення — конфіскації. Отримані від їхньої реалізації доходи спрямовуються в республіканський Автономної Республіки Крим і місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.

Посадові особи та спеціалісти, винні в порушенні вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, згідно з рішеннями їхніх управлінських органів позбавляються премій за основними результатами господарської діяльності повністю або частково.

Крім того, юридична відповідальність за своєю природою конкретна. Вона може бути застосована тільки:

— до тих осіб і за ті дії, які передбачені законом;

— у тих випадках, коли суб’єкт несе повну відповідальність за свої вчинки і дії (осудність), коли вони стали наслідком дії, продиктованої його волевиявленням, а не були вчинені з примусу чи за умов необхідності або необхідної оборони;

— за конкретне порушення закону, крім порушення, безсумнівно доведене у встановленому законом порядку.

Специфічні ознаки еколого-правової відповідальності виражаються в тому, що:

— всі правопорушення, за які вона застосовується, виникають і стосуються сфери екології;

— об’ єктом посягання є об’ єкт навколишнього природного середовища, суто екологічний його елемент або складова;

— екологічне правопорушення, як правило, дооб’ єктне, воно стосується навколишнього природного середовища і заторкує екологічні інтереси людини, в тому числі її життя і здоров’ я;

— правила природокористування, за які в разі їх порушення настає еколого-правова відповідальність, переплітаються з майновими, економічними, соціальними та іншими правилами, створюючи специфічний конгломерат відносин, що впливають на зміст еколого-правової відповідальності.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення виконує низку основних функцій:

— компенсаційну — спрямовану на відшкодування збитку, заподіяного навколишньому природному середовищу і здоров’ ю людини внаслідок здійснення екологічно небезпечної діяльності;

— стимулювальну — забезпечує добровільне виконання норм і правил природоохоронного законодавства;

— превентивну — завдання якої полягає в необхідності запобігання правопорушенню у сфері екології;

— каральну — полягає в застосуванні відповідних заходів впливу на осіб, винних у вчинені екологічного правопорушення.

На підставі викладеного можна зробити висновок, що основними цілями юридичної відповідальності у сфері екології є:

— покарання осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень;

— запобігання порушенню законодавства, що регулює відносини в галузі здійснення раціонального природокористування, охорони навколишнього природного середовища і забезпечення екологічної безпеки населення;

— відновлення порушених прав власників природних ресурсів, природокористувачів та інших осіб, що здійснюють діяльність у сфері екології.

До інших підстав виникнення юридичної відповідальності у сфері екології можна віднести:

— наявність еколого-правової норми, що передбачає кожне конкретне правопорушення;

— угода або контракт, укладена між фізичними і юридичними особами про здійснення визначених дій у сфері екології;

— розпорядження відповідного органу державного управління;

— рішення суду з кожної конкретної справи;

— міжнародно-правові договори й угоди у сфері екології.

5.2.