Поняття та суть реалізації права.
Прийняття нормативно-правових актів правотворчим суб’єктом означає, що зацікавлені особи можуть діяти у відповідності до прийнятих норм права, тобто здійснювати їх у своїй поведінці.
Реалізація3*4 (здійснення) права - це втілення установлених норм права в діяльності суб’єктів права.
Розрізняють два типи реалізації права:
1) безпосередній тип реалізації права здійснюється тоді, коли суб’єкти, яким адресовані норми права, поводяться так, як цими нормами наказано;
2) правозастосовний тип реалізації права здійснюється, коли діяльності суб’єктів права щодо здійснення норм права виявляється недостатньо і потрібна участь державного органу, для того ,щоб здійснити запропоноване нормами права.
У реалізації права зацікавлені не тільки законодавець, а й власники суб’єктивних прав, а також держава і суспільство, оскільки процес реалізації пов’язаний, як правило, з правомірною поведінкою.
Реалізація права та ії форми.
Норми права формулюються по-різному. B одних містяться дозволи, в інших дається вказівка на обов’язок вчинити певну поведінку, а в третіх формулюється заборона. Відповідно до цього T. Кашаніна визначає форми реалізації права325:
т Слово «реалізація» походить від лат. «reaiis» - втілення, втілений. У наш час реалізація визначається як здійснення чого-небудь, втілення в житгя програм, задумів тощо.
Термін «реалізація права» є аналогічним за змістом. Право реалізується, втілюється в діях, в активній поведінці людей. Водночас реалізація права, на відміну від інших можливостей (програм, намірів тощо), характеризується підвищеною здатніспо до реалізації, підкріпленою гарантіями з боку держави.
325 Кашанина T. В. Юридическая техника. - С. 400-401.
1) використання - здійснення своїх прав, здійснення суб’єктами права дозволених правом дій (наприклад, право на здобуття вищої освіти, право на свободу слова).
Це найбільш демократична форма реалізації права, оскільки вона пов’язана з добровільністю, власним розсудом, особистим бажанням суб’єкта права. Використання повинно здійснюватися в межах закону, інакше перетвориться на зловживання правом (наприклад, реалізація права на свободу слова в формі гучних вигуків після 23:00 годин буде порушувати спокій інших осіб);2) виконання - обов’язкове вчинення передбачених нормою правадій. Мова в даному випадку йде про реалізацію передбачених нормами права активних обов’язків (наприклад, навчання у вузі передбачає вчинення необхідних дій для засвоєння навчальних курсів, передбачених програмою навчання: відвідування лекцій, підготовка до семінарів, активна робота в процесі їх проведення, приготування курсових робіт та їх захист).
Виконання стосується громадян і організацій (обов’язок платити податки), державних органів (обов’язок реагувати на скарги та звернення громадян) і посадових осіб. Якщо суб’єкти права не виконують юридичні обов’язки, вони можуть бути покарані;
3) дотримання полягає в утриманні від вчинення дій, заборонених нормами права. Від суб’єктів права необхідне виконання пасивних обов’язків. Дотримання характеризується такими особливостями:
- пов’язане з державою і можливістю державного примусу;
- його межі визначені більш чітко, ніж межі користування або виконання;
- служить важливою гарантією здійснення прав і свобод інших громадян;
- може бути добровільним і примусовим;
- не є приватною справою.
Реалізація права може відбуватися як у загальних, так і в конкретних правовідносинах. У загальних правовідносинах, як правило, реалізуються заборони (кримінально-правові, адміністративно-правові). У конкретних правовідносинах реалізація права (виконання і використання) більш відчутна і очевидна. У цих правовідносинах суб’єкти знаходять певні блага, виконують конкретні обов’язки. Саме так реалізується більшість норм права.
Соціальне призначення права полягає в тому, щоб регулювати поведінку людей.
Право має цінність для особистості та суспільства тільки тоді, коли реалізується. Сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми права стають реальними, коли вони втілюються в життя, у свідомо- вольовій діяльності людей. Без виконання правових розпоряджень у житті норми права мертві, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне значення.Правореалізація являє собою завершальний етап правового регулювання, виступаючи позитивним результатом втілення приписів норм.
Реалізація права — це забезпечене державою втілення положень норм права у фактичній правомірній поведінці суб’єктів суспільних відносин.
Ознаки правореалізації:
і. Особливістю права як суспільного регулятора є те, що його реалізація підкріплюється гарантіями з боку держави.
2. Реалізація права завжди пов’язана винятково з правомірною 383 поведінкою людей, тобто з такою поведінкою, що відповідає правовим розпорядженням.
3. Правореалізація має свідомо-вольовий характер. Від волі та свідомості суб’єкта залежить реалізація норми права.
Реалізацію права розглядають у двох аспектах: і як певний процес здійснення правових приписів, і як його кінцевий результат, тобто досягнення повної відповідності між приписами норм права та реальним їх втіленням у поведінці суб’єктів. Реалізацію норм права як особливий процес можна розглядати з об’єктивної і суб’єктивної сторони. Об’єктивна сторона реалізації норм права являє собою виконання правомірних дій у місцях і в терміни, передбачені нормами права. Суб’єктивна сторона виявляє відношення суб’єкта до норм права і стан його волі на момент здійснення дій, що вимагаються правом.
Важливою частиною механізму реалізації права виступає юридична відповідальність, яка служить для захисту норм права від правопорушень, створює необхідні умови для їх реалізації.
21.2.