Поняття, суть і принципи права природокористування

Право природокористування — один із базових, традиційних інститутів екологічного права. Право природокористування має кілька значень:

— як об’ єктивне право, тобто правовий інститут — це сукупність правових норм, що регулюють відносини з приводу використання корисних властивостей природних об’ єктів, порядку, умов надання, експлуатації та припинення використання природних об’ єктів;

— суб’ єктивне право — можливість, що належить конкретному природокористувачеві, яка спрямована на задоволення різноманітних інтересів і використання різних властивостей довкілля — економічних, екологічних, оздоровчих, естетичних тощо;

— як правовідносини — врегульовані нормами права суспільні відносини щодо використання корисних властивостей природних об’ єктів, змістом яких є відповідні права й обов’ язки приро- докористувачів.

Суб’єктами права природокористування є: органи державної влади й органи місцевого самоврядування, підприємства, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні та фізичні особи й особи без громадянства. Об’єктами права природокористування є: земля, надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які перебувають у межах території держави, природні ресурси її континентального шельфу, виняткової (морської) економічної зони.

Право природокористування як комплексний правовий інститут розподіляють на види, що, відповідно до норм екологічного законодавства, здійснюються за різними класифікаційними ознаками. Так, за типом природного об’єкта, який використовується, право природокористування поділяється на: право землекористування; право водокористування; право лісокористування; право користування об’ єктами тваринного і рослинного світу; право користування територіями та об’єктами природо-заповідного фонду¹.

Природокористування базується на фундаментальних вимогах чинного законодавства, тобто на основоположних засадах правового регулювання, які називають правовими принципами. Найважливішими принципами природокористування є: принцип походження права природокористування від права власності, який означає, що використання природних об’ єктів залежить від власника, який надав їх у користування.