Право загального і спеціального природокористування

За поширеністю та правовими підставами розрізняють право загального і спеціального природокористування.

Відповідно до ст. 13 Конституції України кожен громадянин має право користуватися природними об’єктами.

За загального природокористування природний об’ єкт не виділяється у відособлене володіння природокористувача. Так, згідно із ч. 1 ст. 47 ВК загальне природокористування здійснюється громадянами для задоволення їхніх потреб (купання, плавання на човнах тощо) безоплатно, без надання відповідних дозволів. У ч. 1 ст. 49 ЛК передбачено, що в порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безоплатно збирати для власного споживання ягоди, гриби, дикорослі рослини .

Право загального природокористування є невід’ ємним правом громадян незалежно від визнання його державою чи державними органами.

Право загального природокористування належить не лише громадянам, а й юридичним особам. У порядку загального природокористування підприємства, установи й організації можуть отримувати корисні властивості природних об’єктів без закріплення їх за ними та надання дозволів на використання їх. Так, відповідно до ч. 3 ст. 48 ВК не належить до спеціального водокористування: пропуск води крізь гідровузли; перекачування води водокористувачами у маловодні регіони.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям, згідно із

ч.

Указане положення охоплює основні ознаки спеціального природокористування. До них належать: наявність спеціального дозволу на використання природних ресурсів; виділення у відособлене володіння і користування природного об’єкта чи його ресурсових компонентів; суто цільове використання наданого природного об’ єкта; реєстрація у встановленому порядку відповідного виду спеціального природокористування; внесення плати за спеціальне природокористування природних об’ єктів та їхніх ресурсів і деякі інші характерні риси. Отже, право спеціального природокористування передбачає постійне або тимчасове володіння і користування природними об’ єктами для здійснення виробничо-господарської діяльності та інших видів діяльності, на підставі спеціальних дозволів і на платних умовах з метою отримання корисних властивостей природних багатств.

Спеціальне природокористування характеризується виділенням юридичним і фізичним особам об’єктів у відособлене володіння. З урахуванням цієї обставини чинне законодавство більш детально регламентує право спеціального природокористування. Воно дістало своє закріплення в усіх галузях природоресурсового законодавства. Так, згідно зі ст. 19 Кодексу законів про надра, надра надаються підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу (ліцензії) на користування даною ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчує акт про надання гірничного відводу.

Спеціальне природокористування найбільшою мірою деталізоване й у водному законодавстві. Відповідно до ч. 1 ст. 48 ВК спеціальне водокористування — це забір води з водних об’ єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне природокористування закріплене й у лісовому законодавстві. Відповідно до ст. 50 ЛК спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього в користування. Особливому правовому регулюванню лісовим законодавством підлягає спеціальне користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних та інших цілей.

Контрольні запитання ^{[50] [51] [52] [53] [54] [55] [56] [57] [58]}