Поняття та ознаки корпоративного права.
Поняття «корпорація88» походить від латинського виразу «corpus habere», що позначає права юридичної особи. Такі права визнавалися за приватними союзами в Римській імперії вже в період імператорів (починаючи з i6o-x pp.
н. e.). Остаточного визнання цивільно-правових спілок як суб’єктів права в Римі так і не відбулося.Ha даному етапі в більшості країн це поняття не є законодавчо закріпленим, простежується тількинадоктринальномурівні.Термін «корпорація» має різнетрактування в англосаксонській і континентальній системах права. Так, у системі загального права термін «корпорація» використовується досить широко, позначаючи цілісність будь-якої організації і його можливість виступати учасником правовідносин.
Усі корпорації, наприклад у США, поділяються на чотири групи: публічні (public) - державні та муніципальні органи, інші підрозділи апарату держави; напівпублічні (quasipublic) - існують за рахунок платників податків і здійснюють обслуговування загальних потреб населення (у тому числі оборонні, залізничні, іригаційні, електро-, газо-, водопостачальні корпорації та інші організації, що належать державі); непідприємницькі (non-profit) корпорації - релігійні організації, університети, школи, благодійні фонди; підприємницькі (business).
У Великобританії корпорація може бути визначена як юридична особа, оскільки юридичні особи в цій країні поділяються на корпорації, що
** «Корпорація» {з лат. «corporation») означає союз, групу осіб, об’єднану спільністю професійних або станових інтересів. Термін «corpus» поряд з іншими термінами - «universities» і «collegiums» - вживався в період Римської імперії, в тому числі і для позначення не тільки спілки осіб, а й інших збірних понять, наприклад, корабля, стада робочої худоби, будинків, табуна коней.
представлені сукупністю осіб (corporation aggregate), та одноособові корпорації (corporation sole).
Торговельні корпорації тут іменуються компаніями (company) і поділяються на публічні (аналог відкритого акціонерного товариства за українським законодавством) та приватні.Доктрина континентального права відносить до корпорації, крім акціонерних товариств, також різні види підприємницьких організацій - повні, командитні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, кооперативи, а також об’єднання підприємців (концерни, асоціації, холдинги). У законодавчих актах більшості держав термін «корпорація» не вживається взагалі.
Аналіз зарубіжного права показує, що при наявності особливостей і традицій правового регулювання у всіх правових системах корпорація розглядається як штучна правова конструкція, що має особливості, які відрізняють її від інших видів організацій. Якщо говорити про підприємницькі корпорації, то необхідно зауважити, що поняття «корпорація» у країнах континентального права значно ширше, ніж у Великобританії та США[54].
Корпоративне право - це система правил поведінки, що встановлюються органами управління корпорації, які є обов’язковими для учасників корпорації та охороняються силою корпоративного примусу, а при його недостатності - силою державного прхшусу.
Згідно зі ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даноїорганізації та активів у разіліквідацп останньоївідповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та установчими документами. Поняттям корпоративних прав охоплюються як майнові, так і немайнові права учасників, але всі вони в сукупності становлять нову правову категорію, що іменується корпоративними правами[55].
Корпоративне право, складаючи цілий пласт права, має свої особливості. Розглянемо його основні ознаки.
1. Корпоративне право складається з норм, тобто з правил поведінки загального характеру. Нормативність означає, що, по-перше, корпоративні норми регулюють типові відносини, які часто зустрічаються в організаціях, і, по-друге, вони поширюються на вгіх чи багатьох членів організації.
Наприклад, положення про режим робочого часу на підприємстві стосується всіх працівників. Правила щодо встановлення корпоративних пенсій (доплат до державної пенсії) поширюються лише на працівників корпорації, які пішли на заслужений відпочинок.
2. Корпоративне право - це система норм, які спеціалізуються на регулюванні окремих сфер діяльності корпорації. Можна виділити такі блоки
корпоративних норм: фінансові, адміністративні, трудові та суспільно-правові. Останнім часом все активніше формується блок корпоративних норм, що регулюють інформаційні відносини на підприємстві, наприклад, нормативні положення, що стосуються забезпечення конфіденційності інформації, комерційної таємниці та ін. Досить інтенсивно розвиваються корпоративні норми, пов’язані з соціальним забезпеченням працівників. Намітилися також контури блоку корпоративних норм процесуального характеру.
3. Корпоративні норми обов’язкові для учасників корпорації (засновників, акціонерів, менеджерів, найманих працівників). Це означає, що вони повинні виконуватися зазначеними особами незалежно від того, подобаються вони їм чи ні, схвалюють вони їх існування або не схвалюють - одним словом, незалежно від суб’єктивного ставлення до них.
4. Корпоративні норми виражаються письмово. B організаціях виділяються декілька рівнів корпоративних актів:
1) загальних зборів акціонерів, вкладників, персоналу;
2) корпоративних контролюючих органів (наприклад, ради директорів);
3) представницьких органів (наприклад, ради персоналу);
4) колективних виконавчих органів (правлінь);
5) керівників корпорацій та ін.
Щоб запобігти протиріччю між ними, здійснюється чіткий розподіл компетенції між суб’єктами правотворчої діяльності корпорації.
5. Корпоративні норми - це норми колективного волевиявлення. Навіть коли нормативні рішення приймаються не загальними зборами акціонерів або зборами (конференціями) персоналу, а іншими органами управління корпорації, вони мають бути за своїм змістом узгоджені (іноді затверджені відповідними вищими органами управління корпорації) або бодай не суперечити рішенням загальних зборів, на яких врегульовуються принципові питання життя корпорації. Ці принципові рішення задають тон усім іншим, що приймаються в корпорації.
6. Корпоративні норми забезпечуються примусом. 3 боку кого? Перш за все на порушника впливає сама організація в особі її органів правління, використовуючи заборони, санкції, передбачені в корпоративних актах. За умови недостатності власних засобів впливу цілком доречно звертатися по захист до судових органів.
7.2.