<<
>>

2.2. Загально-юридичні гарантії реалізації права громадян на екологічну безпеку в Україні

Загально-юридичними гарантіями реалізації права на екологічну безпеку є система засобів, способів, які призначені для забезпечення реалізації чи захисту всіх або деяких суб’єктивних прав, в тому числі і права на екологічну безпеку [Така думка висловлювалася по відношенню до загально-юридичних гарантій права на екологічну інформацію.

Див. 338, c. 44. На наш погляд у наведеному вище вигляді її можна застосовувати щодо гарантій права громадян на екологічну безпеку].

Загально-юридичні гарантії реалізації права на екологічну безпеку поділяються також на дві групи. Цей поділ здійснюється в залежності від того, на які права може поширюватися дія цих гарантій. За цим критерієм можна виділити: 1) гарантії, які використовуються для реалізації будь-якого суб’єктивного права; 2) гарантії, які служать засобами забезпечення окремих суб’єктивних прав, але які в силу особливостей юридичної природи частково придатні для забезпечення реалізації і права на екологічну безпеку.

До першої групи загально-юридичних гарантій права громадян на екологічну безпеку можна віднести засоби, які є гарантіями реалізації практично всіх або більшості суб’єктивних прав. Однією з загально-юридичних гарантій реалізації і захисту права громадян на екологічну безпеку виступає судовий розгляд та вирішення справ про порушення права громадян на екологічну безпеку.

В процесі здійснення судового розгляду справ про захист права на екологічну безпеку його захист здійснюється за допомогою наступних заходів:

1. поновлення права громадян на екологічну безпеку шляхом прийняття рішення по конкретній справі;

2. забезпечення поновлення зазначеного права як результат реагування на окрему ухвалу суду про усунення порушень чинного законодавства;

3. поновлення зазначеного права через вирішення справ щодо відшкодування шкоди державі, що дозволяє акумулювати кошти на відновлення екологічної безпеки [95, c.

61];

4. поновлення прав громадян в результаті розгляду і вирішення справи за позовом конкретного громадянина на його користь. Проте колективний характер користування екологічною безпекою призводить до того, що в результаті таких дій відбувається фактично захист права на екологічну безпеку і громадян, які не брали участь у справі [464, c. 14; 80, c. 10].

Аналіз цих процедур не дозволяє віднести їх до суто еколого-правових. Вони слугують гарантіям реалізації всіх суб’єктивних прав громадян, незалежно від їх галузевої належності.

Однією з найголовніших проблем судового захисту права на екологічну безпеку є невикористання громадянами судової процедури для захисту права на екологічну безпеку. Так, в річці Дніпро та річках її басейну зафіксовані багаторазові перевищення концентрацій забруднюючих речовин (в окремих випадках концентрації перевищують допустимі у 90 разів) [518; 602]. Цей факт є беззаперечним свідченням того, що було порушено право на екологічну безпеку значної частини громадян, які проживають поблизу цих річок. Проте, незважаючи на беззаперечність факту порушення права громадян на екологічну безпеку, позовів про захист права громадян на екологічну безпеку автором не було виявлено.

До загальних гарантій права громадян на екологічну безпеку належить принцип пропорційності. Він встановлений п. 8 ч. 3 ст. 2 КАС і полягає у тому, що рішення органів державної влади та органів місцевого самоврядування повинні прийматися пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Цей принцип безпосередньо не спрямований на забезпечення реалізації і захисту права громадян на екологічну безпеку. Він регламентує порядок прийняття будь-якого рішення органами влади. Разом з тим його застосування до реалізації і захисту права громадян на екологічну безпеку здатне істотно підвищити їх ефективність, адже приймаючи будь-яке еколого-значиме рішення орган влади зобов’язаний враховувати не лише вимоги чинного законодавства, а і вплив цього рішення на права та законні інтереси звичайних громадян, в тому числі і на їх право на екологічну безпеку.

З іншого боку, застосування цього принципу дозволяє долати певні недоліки чинного законодавства. Зокрема ст. 51 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено обов’язок підприємств виконувати лише передбачені чинним законодавством вимоги, а принцип пропорційності дозволить надавати дозволи на будівництво чи позитивний висновок державної екологічної експертизи лише тим суб’єктам, які забезпечили виконання не лише прямо передбачених чинним законодавством заходів забезпечення екологічної безпеки, а і об’єктивно можливих, які можуть бути вжиті без необґрунтованих витрат.

Функції загально-юридичної гарантії права громадян на екологічну безпеку притаманні також режиму загальної заборони по відношенню до державних органів та органів місцевого самоврядування. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов\'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальний (не суто еколого-правовий) характер цієї норми не викликає заперечень. Це положення застосовується в якості принципу при прийнятті управлінських рішень у будь-якій сфері діяльності. Його суть полягає в обмеженні діяльності, яка може негативно позначитися на правах громадян. Така діяльність (рішення, дії тощо) може здійснюватися лише у разі, коли вони прямо передбачені законом. Це обмеження не поширюється на діяльність, спрямовану на реалізацію прав громадян, адже положення ч. 2 ст. 19 Конституції України є конституційною гарантією прав громадян і застосовувати його для обмеження діяльності, спрямованої на забезпечення такої реалізації, означає застосовувати ч. 2 ст. 19 Конституції всупереч її призначенню.

На наш погляд, це положення може виступати також і гарантією права громадян на екологічну безпеку. У застосуванні цього принципу до гарантування права громадян на екологічну безпеку він буде означати, що рішення чи дії державних органів, які обмежують право громадян на екологічну безпеку, може бути прийнято лише у випадку, коли це прямо передбачено законом. Прикладами таких рішень можуть бути: надання дозволу на функціонування екологічно-небезпечного підприємства; внесення змін до генерального плану міста; прийняття земельної ділянки у власність чи у користування; надання в оренду водного об’єкта тощо.

Обов’язок державних органів та органів місцевого самоврядування приймати рішення, які можуть вплинути на стан екологічної безпеки громадян означає необхідність дотримання всіх необхідних процедур (одержання висновків державної екологічної експертизи; забезпечення участі громадськості тощо).

Цей принцип також діє у випадку зміни параметрів екологічної безпеки (критеріїв права громадян на екологічну безпеку). Наприклад, одним із критеріїв права громадян на екологічну безпеку визнаються нормативи ГДК. Однак, чинним законодавством передбачено можливість змінювати цей показник залежно від конкретних умов, зокрема п. 2.4.1 Державних санітарних правил і норм "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом МОЗ від 23.12.1996 № 383 [180], встановлено концентрацію хлоридів у питній воді на рівні не більше 250 мг/куб.дм. При цьому у примітці до цієї позиції зазначено, що з урахуванням конкретної ситуації така концентрація може змінюватися до 350 мг/куб.дм.

До гарантій конкретних суб’єктивних прав, придатних для забезпечення реалізації чи захисту права громадян на екологічну безпеку, можна віднести: гарантії інших екологічних прав громадян, а також усунення перешкод у користуванні майном (квартирою, автомобілем); виправлення недоліків пошкодженої речі; припинення дій, що порушують умови договору (наприклад оренди житла чи надання послуг).

Такі екологічні права, як право не екологічну інформацію, право на участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об\'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища; право на участь у проведенні громадської екологічної експертизи в еколого-правовій літературі розглядаються в якості засобів реалізації права на безпечне навколишнє природне середовище [209, c. 44]. Тому гарантії їх реалізації і захисту можуть виконувати і функцію гарантування права на екологічну безпеку.

Крім наведених екологічних прав, для реалізації права на екологічну безпеку придатні також і гарантії суб’єктивних прав у сфері природокористування [784, c. 83]. Насамперед, серед них необхідно виокремити такі земельні права: право власності на землю; право оренди землі; право постійного землекористування; право на відшкодування збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам. Наприклад, використання орендарем земельної ділянки своєї ділянки у спосіб, який призводить до забруднення земельної ділянки хімічними речовинами, відходами дає право орендодавцеві припинити договір оренди шляхом його розірвання (п. “б” ст. 143 ЗК; ч. 1 ст. 32 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 № 161-XIV [247]) та вимагати відновлення земельної ділянки та її звільнення (п. “б” ч. 3 ст. 152 ЗК; п. п. 3 і 4 ч. 2 ст. 16; ст. 391 ЦК).

При цьому відбувається захист права орендодавця земельної ділянки, а також прав її власника. Однак в процесі такого захисту відбувається припинення протиправного екологічно-небезпечного впливу на довкілля, тобто порушення права громадян на екологічну безпеку. Вищевикладене дає підстави стверджувати про виконання процедурою захисту права оренди і права власності на земельну ділянку у певних випадках функції гарантії права громадян на екологічну безпеку.

Для забезпечення реалізації і захисту права громадян на екологічну безпеку можуть використовуватися гарантії й неекологічних суб’єктивних прав. В основі можливості використання гарантій деяких майнових прав для захисту права на екологічну безпеку лежить наявність у речей споживчих властивостей. Ці властивості задовольняють різноманітні інтереси громадян, які іноді в певних частинах співпадають з можливостями, які надає право на екологічну безпеку. Наприклад, право власності на квартиру та право на безпечне для життя і здоров’я довкілля поряд з іншими правовими можливостями надають суб’єкту можливість користуватися квартирою для проживання, в тому числі і шляхом забезпечення її відповідності правовим нормам у сфері екологічної безпеки.

Порушення стану екологічної безпеки в квартирі буде означати неможливість реалізації щодо неї правомочності користування. Одночасно така ситуація означає і порушення права на екологічну безпеку. Тому дії щодо усунення такого порушення будуть слугувати способом захисту, реалізація якого призводить до захисту як права власності, так і права на екологічну безпеку.

Ілюстрацією зазначеного вище може слугувати наступний приклад із судової практики. У червні 1999 р. Ш. звернувся в суд із позовом до А. і К. про усунення перешкод у користуванні квартирою. Позивач зазначав, що його квартира розташована на другому поверсі будинку, а на першому - квартири, які належать відповідачам, переобладнані А. під нежилі приміщення зі спорудженням окремого входу та ганку з дахом. На думку позивача, перешкоди у користуванні квартирою полягали у тому, що під вікном на даху ганку утворився майданчик, де накопичуються сміття і пил, у квартирі від пластмасового даху поширюється запах синтетики, а під час дощу створюється значний шум від ударів крапель по покрівлі [740].

Оскільки майнові права характеризуються іншою функціональною спрямованістю, їх захист далеко не завжди призводить до захисту права громадян на екологічну безпеку. Наприклад, громадянину заподіяно шкоду шляхом забруднення його земельної ділянки небезпечними речовинами. Право власності буде захищеним, якщо цьому громадянину буде надано іншу земельну ділянку. Проте, оскільки буде існувати екологічна небезпека для інших суб’єктів, то немає підстав говорити про усунення порушником всіх наслідків своєї протиправної поведінки. Тому тут необхідні додаткові заходи, які не будуть охоплюватися механізмом захисту права власності.

Це передбачає необхідність формування спеціальних правових засобів, використання яких було б спрямоване на забезпечення права на екологічну безпеку. Дослідженню таких засобів буде присвячений наступний підрозділ роботи.

<< | >>
Источник: Третяк Тарас Олексійович. Реалізація права на екологічну безпеку в Україні. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Київ – 2011. 2011

Еще по теме 2.2. Загально-юридичні гарантії реалізації права громадян на екологічну безпеку в Україні:

- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Антимонопольно-конкурентное право - Арбитражный (хозяйственный) процесс - Аудит - Банковская система - Банковское право - Бизнес - Бухгалтерский учет - Вещное право - Государственное право и управление - Гражданское право и процесс - Денежное обращение, финансы и кредит - Деньги - Дипломатическое и консульское право - Договорное право - Жилищное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - История государства и права - История политических и правовых учений - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Маркетинг - Медицинское право - Международное право - Менеджмент - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Права человека - Право зарубежных стран - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предпринимательское право - Семейное право - Страховое право - Судопроизводство - Таможенное право - Теория государства и права - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Экономика - Ювенальное право - Юридическая деятельность - Юридическая техника - Юридические лица -